Кого вбила хіміко

Химико Тога

Вы можете помочь проекту, исправив и дополнив её.

Я хочу влюбляться, а в конце нормально умереть. Я хочу “любить” еще больше!
Химико Тога Любопытной в “Кровавая Любовь”

Химико Тога

Информация

Кандзи

Ромадзи

Прозвища

Якудза Тога ( ゴクドー者のトガ , Gokudō-sha no Toga ) [1]

Личные данные

День рождения

Возраст

Пол

Рост

Цвет волос

Цвет глаз

Причуда

Статус

Статус

Профессия

Организация

Злодейский ранг

Команда(ы)

Первое появление

Дебют в манге

Дебют в аниме

Озвучивание

Сейю

Англ. озвучка

Химико Тога ( 渡 ( と ) 我 ( が ) 被 ( ひ ) 身 ( み ) 子 ( こ ) , Toga Himiko ) [2] — злодейка, связанная с Лигой Злодеев и являющаяся членом Передового отряда. Она и остальные члены отряда выступают в качестве антагонистов в арке Тренировочного Лагеря. Она также является главной антагонисткой в Арке Экзамена на геройскую лицензию и одной из антагонистов арки Стажировки.

Внешность [ ]

Химико — миниатюрная девушка со светлыми волосами, собранными в два неаккуратных пучка, и постоянно прищуренными жёлтыми глазами с тёмными кругами под ними. Её клыки сильно выделяются и напоминают кошачьи.

Она ходит в типичном сэйфуку, поверх которого надевает объёмный бежевый кардиган. Судя по всему, в его правом кармане она носит что-то, к чему прикреплено несколько брелков, вроде мобильного телефона. [3]

Характер [ ]

Химико — жизнерадостная девушка, улыбающаяся почти всегда, даже после того, как убила кого-то, что говорит о её садистских наклонностях. [4] Даже когда ей угрожает серьёзная опасность, она не перестаёт улыбаться. [5] Её щёки часто покрыты румянцем, но краснеет она от волнения, а не от смущения. Однако, как было показано, у неё всё же есть чувство стыда – она смущается, когда люди видят её голой после того, как она использует свою причуду. [6] Она достаточно самоуверенна и никогда не сомневается в своей причуде – она не боялась, что её раскроют, когда под прикрытием принимала участие в экзамене, на котором присутствовало множество профессиональных героев и учеников геройских академий.

Химико считает жизнь полным дерьмом и заявляет, что хочет сделать её проще. Её пример для подражания – Пятно. Она хочет стать похожей на него, однако, тем не менее, выражает желание убить его. [3]

Также, судя по всему, Химико психически неустойчива и имеет извращённое восприятие любви и дружбы. Пытаясь убить Очако Урараку и Цую Асуи, она одновременно с этим заявила, что хочет подружиться с ними, и даже начала называть Тсую по имени, несмотря на то, что та убедительно попросила её этого не делать. При разговоре с Очако она сказала, что любовь – это когда ты хочешь стать тем, кого любишь. Она упоминала, что ей нравятся парни, от которых “сильно пахнет кровью”. [7]

Несмотря на это, у Химико есть и положительные качества – она утешала Твайса, понимая, что он чувствует себя виноватым за смерть Магне, и перевязала ему лицо, чтобы “спасти от разделения”. Она также продемонстрировала детское и даже комичной поведение, когда Причуда и способности [ ]

Химико использует причуду Урараки

Причуда [ ]

Метаморфоза ( 変身 , Henshin ) : причуда Тоги позволяет ей принять облик любого другого человека и даже сымитировать его голос [8] после того, как она выпьет его кровь. Судя по всему, для того, чтобы она могла полностью перевоплотиться в кого-либо другого, ей нужно достаточно большое количество крови, так как, по её словам, маленькой ранки на руке Очако Урараки ей было недостаточно.

  • Использование чужих причуд: ранее считалось, что при перевоплощении в другого человека она не может использовать его причуду. [9] Однако в дальнейшем оказалось, что данное мнение было ошибочным и к удивлению самой Химико она смогла использовать причуду Урараки против своих противников. Она может с лёгкостью менять облики, если выпила кровь нескольких людей. Когда она дезактивирует свою причуду, чужоё обличье сползает с неё светлой слизью. [10][11]

Общие способности [ ]

Боевые навыки: когда Химико была замаскирована под Кэми, она продемонстрировала недурные физические способности, так как смогла быстро пройти первый этап экзамена на геройскую лицензию, действуя в одиночку. У неё великолепная скорость, ловкость и рефлексы, так как она смогла без особого труда увернуться от атак Очако и Ханты. Во время экзамена она использовала свои блестящие акробатические способности и скорость, чтобы незаметно подобраться к противнику и быстро улизнуть.

Хитрость: благодаря причуде Химико её можно назвать настоящей актрисой. Она может с лёгкостью пародировать поведение и характер того человека, чей облик приняла. Это доказывает то, что одноклассники Кэми не заподозрили ничего неладного за те три дня, в которые ей притворялась Тога.

ТОКСИКОЛОГІЧНА ХІМІЯ

Залежно від обраних для аналізу об’єктів і питань, які необхідно вирішити, виділяють такі розділи Т.х.: 1) судова хімія, яка вивчає методи дослідження в біологічному матеріалі отруйних речовин, що викликали загибель людини, а також різних речових доказів (засоби вбивства, гроші, цінності, одяг — усе, що використовується в ході розслідування справи); 2) лабораторний експрес-аналіз гострих інтоксикацій розглядає методи дослідження отруйних речовин у біологічних рідинах живих людей з метою надання допомоги лікарю в їх порятунку; 3) аналіз залишкової кількості пестицидів вивчає методи дослідження отруйних речовин у воді, землі, їжі з метою запобігання захворюванням і загибелі людей; 4) санітарно-хімічний аналіз приділяє увагу методам дослідження отруйних речовин у повітрі заводів і фабрик з метою запобігання професійним захворюванням людей.

Історія розвитку. Т.х. — одна із профільних дисциплін у системі вищої фармацевтичної освіти. До 1965 р. ця наука мала назву «Судова хімія» і виникла з потреб судової медицини, органів суду і слідства. Поява Т.х. як науки зумовлена тим, що в деяких випадках для встановлення причин смерті, яка настала внаслідок отруєння, необхідно застосувати спеціальні методи хімічного аналізу. Ще в XVI ст. на перших етапах розвитку цієї науки об’єктами судово-хімічного аналізу були отруйні сполуки металів та деякі отруйні рослини і препарати з них. Перші судово-хімічні дослідження проводилися в аптеках великих міст, де працювали фармацевти, які мали відповідні знання з хімічного аналізу. При дослідженні отруйних рослин і препаратів з них (екстрактів, настойок) у той час обмежувалися визначенням зовнішніх ознак рослин, кольору, запаху, а іноді й смаку препаратів з досліджуваних рослин, встановленням поведінки тварин, у шлунок яких уводилися ці препарати. Першими центрами судово-хімічних досліджень у Росії були аптеки. У 1716 р. Петро I видав указ про проведення розтину трупів з метою встановлення причин смерті. Після цього указу в Росії розпочалася підготовка судових медиків, які здійснювали б розтин трупів. Розвитку судово-хімічного дослідження в той час сприяло утворення в Росії в 1797 р. лікарських управ, до складу яких входила посада штатного фармацевта. При цих управах були створені спеціальні лабораторії, в яких штатний фармацевт і його колеги мусили контролювати якість ліків, проводити судово-хімічне дослідження органів трупів стосовно наявності у них отрут. Перші наукові дослідження в галузі Т.х. були виконані вченими-фармацевтами Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії, Московського, Харківського і Юр’євського (Тартуського) університетів. У 1824 р. професор Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії А.П. Нелюбін опублікував правила для діагностики отруєнь і в 1851 р. видав підручник з судової хімії. У 1836 р. професор Московського університету А.А. Йовський видав посібник, в якому описав методики відкриття багатьох відомих на той час отрут. З 1875 по 1896 р. професор Юр’євського університету Г. Драгендорф 4 рази перевидавав підручник із судової хімії, написаний німецькою мовою. У перекладі на російську мову перше видання підручника Г. Драгендорфа вийшло у 1875 р. У 1900 р. вийшов у світ посібник з судової хімії професора Харківського університету С.П. Дворниченка. Перша кафедра судової хімії в Україні була відкрита в ХФІ в 1921 р. В Одеському фармацевтичному інституті таку кафедру було відкрито в 1935 р. Потім цей інститут було переведено до Запоріжжя. Згодом Запорізький фармацевтичний інститут став факультетом Запорізького медичного інституту. У Львівському медичному інституті кафедру судової хімії відкрито в 1940 р. У зв’язку з розвитком хімії та хімічної технології в XX ст. з’явилися нові речовини і препарати з них (нові ЛП, пестициди, технічні рідини, мийні засоби, предмети косметики, дезінфекційні засоби, препарати для боротьби з гризунами, шкідливими комахами тощо), значна частина яких має токсичну дію і може бути причиною отруєнь. Виникла необхідність віднести нові сполуки та їх препарати до речовин, на наявність яких у організмі у ряді випадків потрібно проводити судово-хімічне дослідження. З цієї причини в 1965 р. судову хімію було перейменовано на токсикологічну. Незважаючи на таку зміну назви і значне розширення об’єктів аналізу, судова хімія не втратила свого значення. Вона стала одним із розділів сучасної Т.х. Для вирішення завдань, поставлених перед судовою (токсикологічною) хімією, вчені України у повоєнні роки зайнялися розробленням нових і вдосконаленням вже існуючих методів аналізу токсичних речовин. Дослідження, проведені вченими України в післявоєнні роки, присвячені розробці методів ізолювання та ідентифікації отрут за допомогою спектроскопії, денситометрії, хроматографії, електрофорезу, рівноважного діалізу, мікрокристалоскопії та ін. В Україні першу кандидатську дисертацію з судової хімії захистив у 1939 р. викладач Дніпропетровського фармацевтичного інституту Я.З. Лембергський. Кафедру судової хімії в ХФІ в 1921 р. очолив відомий судовий медик М.С. Бокаріус. Із 1923 р. судова хімія викладалася як курс при кафедрі фармацевтичної хімії, якою керував доктор хімічних і фармацевтичних наук, професор М.О. Валяшко. У 1937 р. курс судової хімії знову реорганізовано в самостійну кафедру, якою спочатку керував доцент П.К. Вируп, а потім доценти Т.В. Марченко, Є.А. Волкова, В.О. Чубенко. З 1985 по 1998 р. кафедру очолював доктор хімічних наук, професор В.В. Болотов, а з 1998 р. — доктор фармацевтичних наук, професор В.С. Бондар. На цій кафедрі з дня її організації кандидатські дисертації з хіміко-токсикологічного аналізу захистили Т.В. Марченко (1948), І.А. Маренич (1958), Є.А. Волкова (1964), Є.І. Стадніченко (1974), Aйчеу Беріхе (1992), Н.Ф. Шахмамедов (1994), А.А. Джуманазаров (1995), О.Г. Погосян, С.В. Баюрка (1998), С.М. Полуян, Г.О. Бур’ян, Е.Ю. Ахмедов (2003).

Особливості хіміко-токсикологічного аналізу: 1) різноманітність об’єктів аналізу. Об’єктами є біологічні рідини живих осіб, внутрішні органи трупів, харчові продукти, фураж, предмети домашнього вжитку, залишки ЛП, пестицидів і предметів побутової хімії, посуд, повітря, земля, одяг; 2) досить великі наважки біологічного матеріалу (100 г) порівняно з малою кількістю аналізованих отрут (10 –5 –10 –6 г). Аналіз слідів отрут спричиняє необхідність обирати найбільш чутливі методи; 3) необхідність проведення дослідження не хімічно індивідуальних речовин, а їх сумішей. У ході аналізу біологічного об’єкта виділяється не чиста речовина, а суміш отрут з їх метаболітами, залишками білків, жирів, пігментів, тому очищення від супутніх речовин і розділення речовин та їх метаболітів є важливими етапами дослідження; 4) оцінка результатів аналізу. В організмі в нормі містяться речовини, які у високих дозах можуть спричинити хворобу і навіть смерть (до складу ферментів входять цинк, манган, які забезпечують нормальні фізіологічні функції організму, а в значних дозах — це отрути). Т.х. має велике значення в діагностиці отруєнь і боротьбі зі злочинністю. Висновки хіміків-токсикологів про наявність і кількість отрути в досліджуваних об’єктах надають велику допомогу судово-медичним експертам (для встановлення причин отруєнь) і судово-слідчим органам у розкритті злочинів. Т.х. має й профілактичний напрямок. Висновки судово-медичного токсиколога, гігієністів, фармакологів та інших спеціалістів про високу токсичність окремих фармацевтичних препаратів і речовин, що застосовуються в народному господарстві, є підставою для постановки питання перед відповідними органами про зняття цих речовин з використання або про зміну умов зберігання й порядку відпуску їх населенню. Результати хіміко-токсикологічного аналізу і санітарно-гігієнічних досліджень повітря й стічних вод промислових підприємств, які містять токсичні речовини, використовуються органами санітарної охорони для порушення клопотання перед відповідними органами про необхідність будівництва чи реконструкції очисних споруд. Користуючись методами Т.х., встановлюють і контролюють ГДК отруйних речовин у воді й повітрі. Ці методи використовують для нормування залишкових кількостей пестицидів та деяких інших токсичних речовин у продуктах харчування тощо. Дані про токсичність окремих хімічних речовин використовують для санітарно-просвітницької роботи серед населення, роз’яснення правил поводження з токсичними речовинами і розроблення заходів, спрямованих на запобігання отруєнням цими сполуками.

Крамаренко В.П. Розвиток судової (токсикологічної) хімії в Україні // Фармац. журн. — 1993. — № 2; Крамаренко В.П. Токсикологічна хімія. — К., 1995; Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ. — К., 1982; Швайкова М.Д. Токсикологическая химия. — М., 1975.

Інші статті автора