Котики часто стають героями віршів для дітей, адже вони милі, грайливі й асоціюються з домашнім теплом. В цій статті ви прочитаєте різноматні варіанти віршів про котиків.
Вірші про котиків для маленьких
Котик (автор: Марійка Підгірянка)
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, —
Гарний Мурчик
мій маленький.
Про кота-воркота (автор: Марійка Підгірянка)
Сіро-бурий кіт-воркіт
Виліз нищечком на пліт,
Хоче зняти з деревця
Горобчика-молодця.
А нащо стягнути?
Щоб м’ясця добути з пір’ячком, з кістками
Схрупать під кущами.
Ой ти, коте, коточок!
«Не ходи рано в садочок,
Не полохай дівочок,
Нехай зів’ють віночок
Із рутоньки, із м’ятоньки,
З хрещатого барвіночку,
З запашного василечку.
Ой спи, дитя, до обіду,
Покіль мати з міста прийде
Да принесе три квіточки:
Ой первую зросливую,
А другую сонливую,
А третюю щасливую,
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло…»
Котику сіренький
«Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик – воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а-а-а! А-а-а-а!»
Киця-Миця з Коломиї
Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! —
Поспішала Киця дуже.
Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.
Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату…
— Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете — те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!
— Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї —
І торбини не зашиє?!
Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.
Ліниве кошеня
« У теплесенькій хатинці,
На пухнастій спить перинці,
Загорнулося в клубочок
І тихенько щось муркоче.
То напевне наша киця!
Уже ранок, негодиться…
Вже вставай, мерщій гуляти,
Мишенят пішли лякати. »
Два котики (автор: Тетяна Прокофʼєва)
У бабусі, у селі
Є два котики малі.
Дуже вони милі,
Гарні та кмітливі.
Лапки підіймають,
Хвостиком махають,
Люблять гратись у дворі,
Аж до пізньої пори.
А тоді мерщій до хати,
Щоб поїсти та поспати.
Віршик про кицю (автор: Юлія Смаль)
«Мама-киця доню мила:
будеш, доню, чиста, біла,
ось ще хвостика намилю,
чиста киця — дуже мила.
Чисті лапки в кошеняти,
чистій киці добре спати,
мама миє ще животик,
а на черзі мамин котик.
Мама й котика помила
найніжнішим чистим милом.
Чисті в мами-киці діти,
можна трішки відпочити.»
Смішні вірші про котиків
Коти часто стають об’єктом гумору, адже їхні витівки викликають посмішку у кожного.
Тямущий котик (автор: Олена Пчілка)
Ну, розумний же ти котик!
Де такий і узявся?
Чи у школі де навчався?
Чи такий вже вдався?
Казку хоч якувам скаже,
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам —
Чиста чудасія!
Звідки ж котик теє знає?
Він книжки читає;
І читає й розбирає,
Та на ус мотає.
МУДРА КИЦЬКА (автор: Олена Пчілка)
У збаночку молоко,—
Ох, то штука ловка!
Та як його скуштувать?
Не влізе головка!…
Наша киця дуже мудра —
Способу добрала:
У той кухличок вузенький
Хвостика вмочала.
Отже кухлик не звалила,
Зробила обачно,
Тепер хвостик витягає,
Облизує смачно!
КОТОЧОК (автор: Олена Пчілка)
А-а, коточок,
Не йди рано в садочок,
Не полохай діточок
Та нарви їм квіточок.
А ти, коте сірий,
Ти вимети сіни!
— Хоч вимету, та не я,
Єсть у мене котеня.—
Котеня не хоче,
Ніжками дрібоче,
Та по хаті скаче,
Віника й не баче!
— Хай замете бабуся,
Бо я пилу боюся:
В мене шкурка біленька,
Вилизана, чистенька;
Краще з дітьми пограюсь
Та й в куточок сховаюсь.
А ввечері прийду спати,
Дитиночку колихати!
КОТИК ТА КУХАР (автор: Олена Пчілка)
Якось-то кухар знакомитий,
Обід зваривши смаковитий,
Побіг близенько у крамничку,
Либонь,купить якусь дрібничку.
А може,й чарочку смикнуть
(Любив часами він черкнуть!).
А при своїй всілякій справі
Покинув котика на лаві,—
Либонь на теє, щоб стеріг.
А котик зараз і побіг
Та плиг на діл,
Після на стільчик та на стіл;
Сюди-туди він там метнувсь,
Аж поки м’ясива дочувсь…
Вернувся кухар за хвилину —
І бачить він таку картину:
Котусь коханий примостивсь,
Голівкою на бік схиливсь
І гарненько курча вминає
(Крильця одного вже немає!)…
Тут кухар наш почав гукать,
Котові дорікать:
— А, харцизяко ти, злодюго!
Ах, капосний же ти котюго!
Ну як же можна так робить,
Так по-злодійському чинить?
Та я ж на тебе так звірявсь,—
А ти мерщій на стіл забравсь,
Потяг курчатко щонайкраще!
Ах, безсоромцю, ах, ледащо! —
Тож кухар наш так дорікає,
А котик слуха та вминає…
Поки ж то кухар все довів,
То котик геть курчатко з’їв!..
Гай-гай! Було ж не тратить слова,—
Потрібна тут була не мова!
Узяв би котика за хвіст
Та й скинув швидше на поміст!
Падав сніг на поріг (автор: Платон Воронько)
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Засмутилось кошеня
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
“Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста”.
Кошеня кричить:
“Ніколи!
Краще я піду до школи!”
КОТИК-НЕЧИПУРА (автор: Василь Шевчук)
Кіт у дощ город дивився —
Заросився, забруднився.
Ніг не встиг повитирати,
А мерщій побіг до хати.
Ми кота причепурили,
Потім добре насварили,
Ще й нам’яли вуха трішки
Витирати треба ніжки.
ВДЯЧНА КИЦЯ (автор: Ігор Січовик)
Їла Катя паляницю,
Пригостила нею кицю.
Киця бігає по хаті:
– Чим же я віддячу Каті? –
Як стемніло, киця в ліжко
Принесла Катрусі… мишку.
Котики, що надихають
Поезія про котів – це не лише опис їхньої зовнішності чи звичок, але й відображення людських почуттів і гумору. Вони стають не просто домашніми улюбленцями, а справжніми музами для багатьох поетів. Коти, безперечно, продовжуватимуть надихати на створення нових віршів.
