Текст пісні
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
- Куди ж це Ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.
- Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо?
- А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою - злетіли увись рушники.
— Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
Про що ця пісня
Пісня «Посіяла людям літа свої, літечка житом…», відома також як «Пісня про матір», створена на вірш Бориса Олійника. Цей твір став однією з найзворушливіших українських пісень про материнську любов і жертовність.
У пісні розповідається про матір, яка присвятила своє життя дітям, а потім тихо пішла за межу, залишивши їм у спадок любов, доброту та спогади. Текст сповнений глибокого символізму, де мати ототожнюється з полем, що дарує життя, і з рушниками, які злітають увись, символізуючи її відхід.
«Пісня про матір» нагадує нам про цінність материнської любові, яка залишається з нами навіть після фізичного прощання. Вона вчить шанувати матерів за їхню безмежну відданість і самопожертву, а також цінувати кожну мить, проведену з ними.
Рейтинг: 4.9
Переглядів: 93