Вже морок щез

Це — один з найважливіших пасхальних тропарів (гімнів) Східних православних і греко-католицьких обрядів. Його слова мають візантійське походження, ймовірно датовані IV–V століттями, хоча офіційний автор невідомий. Тропар звучить на Пасху в останні миті Великодньої утрені — багаторазово повторюється, наголошуючи на центральній темі Христового Воскресіння.

Цей гімн не авторська пісня, а класичний духовний текст — виконується церковними хорами під час святкової літургії. Невід’ємна частина пасхального богослужіння: фігурує тричі під час служби, що символізує торжество над смертю і проголошення радості віри.

Текст — сповнена радості і тріумфу молитва. «Христос воскрес із мертвих» — основна лінія, далі: «смертю смерть подолав» — описує перемогу Христа над смертю. «І тим, що в гробах, життя дарував» — звернення до вірян: воскреслий Спаситель дарує життя і надію навіть із-під влади смерті. Повторення слова “життя” підкреслює значення Пасхи як переходу від мороку до світла, від смерті до вічного життя.

Додаткові рядки «вже морок щез… у дзвоні…» — образи нового початку: темряву змінює світло, звуки дзвонів не лише символізують Радість, а й пробудження душ. У «вінку чудес життя з небес» — Пасха постає як чудо, народжене на небі для душ. Цей тропар — джерело духовної енергії, яке наповнює серце вірою, надією й життям. Він звучить як переможний клич, що відкриває усі ворота для вірянської радості і віри, що смерть — не останнє слово.

Цей короткий пасхальний гімн — ключовий елемент Великоднього богослужіння. Як молитва-приголошення, він передає глибоку теологію Пасхи — християнську віру, що смерть подолана, а життя відкрило новий шлях для всіх, хто вірить.