Марічка

Ця пісня походить із Буковини, її слова написав поет‑пісняр Михайло Ткач (1932–2007), а музика належить композитору Степану Сабадашу. Вперше її зафіксовано в 1960-х роках, після чого вона стала візитівкою вокального ансамблю «Марічка» з Чернівців — мелодія лунала навіть щодня з міської ратуші.

Народні колективи, такі як ансамбль «Марічка», щиро відчули емоційні глибини твору: через їхнє виконання – чутно теплоту і автентичність краю. Їхня співоча традиція і гармонійна манера додали пісні легку меланхолію і крайового колориту, що перегукується з образом берегів річки та зелених гір.

У тексті річка метафорично постає як ця «неспокійна змійка», яка тягнеться до Марічки. Це не лише опис краєвиду, а образ невгамовного потягу: герой ходить берегом, розриваючись між мовчазною самотністю і бажанням досягти коханої. Смисловий акцент – на подоланні перешкод заради справжніх почуттів. Ліричне «я прокладу кладку до твого серця» – це образний символ прагнення сполучення та єдності, які стоять вище від розлуки і мовчазної печалі. Простою й водночас глибокою мовою пісня викликає теплінь, співпереживання і надію на щасливе возз’єднання.