Герої не вмирають

Ця композиція народилася 2024 року — слова написала поетеса Соломія Українець, а музику створив Валерій Судче. Твір вийшов як сингл у вересні 2024 року й поширювався завдяки YouTube, TikTok і Facebook-групам, де його часто характеризували як зворушливий патріотичний заклик.

Виконавець — сам Валерій Судче, який виконав свою музику з щирою емоційністю. Оскільки слова походять не з народного фольклору, а створені сучасною авторкою, виконання набуває форми авторської пісні — близької до серця і фронтової реальності, що відчувається й у відео, й у лайв-версіях .

Пісня критично ставить під сумнів популярний вислів «Герої не вмирають», запитуючи, кому це потрібно, коли «сива мама» чи вдова щодня плачуть, «як нежива». Ліричні кадри — чорні хустини, діти-сироти, могили без хрестів — малюють біль і втрату. Тема — не просто пам’ять, а смуток через реальність: герої справді вмирають, і пам’ять про них може зникнути. Це водночас глибока печаль і нагадування: живого обійму батька не замінить нічна зірка. Авторка й виконавець створили музичний «спомин» — спокійний, але битвено-чіткий художній текст, що нагадує: треба не лише вірити, а й діями пам’ятати живих та загиблих героїв.

Ця пісня — не класичний гімн, а тихий, болючий монолог про правду війни, що знаходить відгук у серцях тих, хто пережив біль утрат і прагне зберегти пам’ять — живу, тілесну, справжню.