Автор Руденська Єлизавета 
Діалектні слова — це особливості мови, що виникають у певних регіонах або місцевостях. Вони додають мовленню колориту, відображають місцеву культуру та історію, а також слугують виразом національної самобутності. У кожному регіоні є свої діалекти, які відрізняються від літературної мови, і саме через них можна дізнатися багато цікавого про місцеві традиції та спосіб життя.
Що таке діалектні слова
Діалектні слова відрізняються від літературної мови не тільки звучанням, а й значенням. Наприклад, в Україні існують численні діалекти — поліський, слобожанський, гуцульський, бойківський тощо. Кожен з них має унікальні слова і фрази, зрозумілі лише місцевим мешканцям. Такі слова можуть бути загальновживаними в межах однієї місцевості, але незрозумілими для людей з інших регіонів.
Види діалектних слів
Діалектні слова можна розділити на кілька видів:
- Лексичні — слова, що мають унікальні назви для загальновідомих речей (наприклад, «баняк» — каструля). Лексичні діалектизми – це слова, які характерні тільки для певного регіону і не мають точних аналогів у літературній мові. Вони поділяються на:
- Власне лексичні: «вуйко» замість «дядько», «кибель» замість «відро».
- Етнографічні: «кобеняк» (довга свита), «трембіта» (духовий інструмент).
- Семантичні: слова, які мають інше значення в діалекті, наприклад, «базар» може означати «майдан».
- Фонетичні — слова, які відрізняються вимовою (наприклад, «хліб» може звучати як «хлєб»).
Фонетичні діалектизми пов’язані з особливостями вимови звуків. Послухайте, як звучать слова в різних регіонах України:- Полісся: «зіллє» замість «зілля», «бурак» замість «буряк».
- Полтавщина: «окання» (пам’ятою, позіхау), дифтонги (уода).
- Західна Україна: тяжіння «и» до «е» (беке – бики), перехід ненаголошеного «о» в «у» (зузуля).
- Граматичні (морфологічні) — відмінності у формах слів, що можуть відрізнятися за відмінюванням або родом.
- Наприклад: «співаєть» замість «співає», «буду ходив» замість «буду ходити».
Діалекти в Україні
Українська мова має дві основні форми: літературну та діалектизми. Літературна мова — це унормована форма, яка має стандартизовані правила правопису, вимови та граматики. Вона формувалася на основі народних говірок і наріч. Україна, як велика країна, має понад десять діалектів, з якими ми згодом ознайомимося.
Діалектизми — це слова, які використовуються в певних регіонах і значно відрізняються від літературної мови. Наприклад, “трепета” замість “осика”, “блават” замість “волошка”. Діалектизми здебільшого використовуються в повсякденному спілкуванні, збагачуючи мову.
Діалекти в Україні можна розділити на три основні групи: північну, південно-східну та південно-західну. Поліські діалекти мають певні фонетичні особливості, а південно-східні, наприклад, характеризуються скороченням дієслів. Західні діалекти — це скарбниця лексичних особливостей, наприклад, гуцульський або подільський діалект, які включають характерні слова та форми, зокрема для гірських територій.
Чому виникають діалектизми
- Географічна ізоляція
Люди, які живуть в різних регіонах, часто мають різні умови життя, займаються різною діяльністю, що призводить до появи специфічних слів для позначення місцевих реалій. - Історичні фактори
Історичні події, такі як міграції, війни, вплив інших культур, також впливають на формування діалектів. - Соціальні фактори
Професійні групи, соціальні класи можуть мати свої специфічні діалектизми.
Регіональні приклади діалектних слів
Регіональні приклади діалектних слів є важливим елементом, що відображає мовні особливості різних територій України. Кожен діалект, особливо західноукраїнські діалектні слова мають свої характерні ознаки та вирази, що утворюють унікальні мовні системи, збагачуючи загальну картину української мови. Ці слова можуть варіюватися залежно від географічного розташування, історичних і культурних впливів, тому знання діалектів допомагає краще зрозуміти мовну різноманітність та специфіку кожного регіону.
Полісся
- Балакати — говорити
- Вуйко — дядько
- Паляниця — хліб
- Ґарчик — горщик
Галичина
- Ґринджоли — санчата
- Шпараґи — спаржа
- Бузьок — лелека
- Мотика — сапа
Закарпаття
- Муша — муха
- Леляти — співати
- Кічка — коровай
- Фійта — кохання
Слобожанщина
- Буряк — буряк (замість «свекла»)
- Сільська — сметана
- Сачок — коврик
- Ганчірка — рушник
Найцікавіші для вивчення діалектизми
Харків
- Тремпель – плічки для одягу або вішалка.
- Сявка – хуліган, малолітній злочинець. Вважається, що слово пішло від банди малих пакосників, які робили набіги на фруктові сади, а лідером був якийсь Савка.
- Чинка – лезо бритви
- Локон – плойка або стайлер, інструмент для завивки волосся.
Донбас
- Тормозок – їжа, яку брали з собою на роботу шахтарі. Слово давно розповсюдилось і тепер знайоме поза межами Донбасу, означає перекус, зібраний вдома.
- Порожняк – дурниця, щось несуттєве чи несерйозне.
- Лайба – велосипед
- Кіндейка – невелика кімната або тісне службове приміщення
Одеса
- Фармазон – брехлива, підла людина, яка обманює для власної вигоди; той, що фабрикує документи
- Каструльник – людина, що займається приватним перевезенням, але не таксист. У Києві таких ще називають «граками»
- Рачки – креветки
- Фано – піаніно, фортепіано
Галичина
- Філіжанка – чашка, горнятко
- Кобіта – жінка
- Колежанка – подруга
- Желіска – праска
- Фотель – крісло
- Батяр – хлопець, часто безшабашний гультяй
- Коц, коцик – ковдра
- Кап – покривало
- Обрус – скатертина
- Гербата – чай
Чому діалекти важливі
Діалекти несуть в собі відбиток історії та культури народу. Діалектизми роблять мову більш виразною та колоритною. Спілкуючись діалектом, ми краще розуміємо один одного і відчуваємо свою приналежність до певної спільноти.
Як зберегти діалекти?
- Вивчати діалекти, записувати слова, фрази, діалоги.
- Використовувати діалектизми в повсякденному спілкуванні.
- Підтримувати місцеві культурні традиції.
- Читати літературу, написану діалектом.
Діалектні слова та діалектизми є важливими елементами мовної культури України. Вони відображають територіальні особливості мовлення та збагачують літературну мову, додаючи їй яскравості та виразності. Приклади діалектних слів, як-от “трепета” замість “осика” чи “бараболя” замість “картопля”, дозволяють краще зрозуміти локальні мовні особливості. В Україні існує кілька діалектів, серед яких південний, північний і західноукраїнський, що мають свої характерні слова та форми. Знання діалектів дозволяє не тільки зберігати мову, але й розвивати мовну грамотність.