Микола Терещенко — український підприємець, цукрозаводчик, колекціонер і меценат XIX століття, чиє ім’я пов’язане з десятками освітніх, медичних і культурних проєктів у Києві та Глухові. Значний капітал він сформував завдяки торгівлі, державним замовленням і цукровій промисловості, а на доброчинність за життя витратив понад 5 мільйонів рублів. Частина заснованих або профінансованих ним установ працює й сьогодні, хоча нерідко вже під іншими назвами.
Хто такий Микола Терещенко і чим він відомий
Микола Артемійович Терещенко народився 14 (26) жовтня 1819 року в Глухові, який тоді входив до Чернігівської губернії. Помер він 19 січня (1 лютого) 1903 року в Києві. Його батько Артем Якович Терещенко займався торгівлею та заклав основу сімейного підприємництва, яке згодом переросло у великий промисловий бізнес.
Освіта Миколи Терещенка обмежилася трикласним Глухівським повітовим училищем. Подальший досвід він здобував уже в торговельних та підприємницьких справах родини. Згодом Терещенко отримав чин таємного радника, спадкове дворянство та став почесним громадянином Києва і Глухова.
На гербі роду Терещенків містився девіз, який українською передають як «Прагнення до суспільної користі». Благодійність справді посідала значне місце в діяльності Миколи Терещенка: за підрахунками істориків, він витратив на суспільні потреби понад 5 мільйонів рублів. Приблизно 1,5 мільйона припало на Глухів, понад 2,5 мільйона — на Київ.
У 1870 році Терещенки отримали спадкове дворянство. Серед відзнак самого Миколи був і французький орден Почесного легіону. При цьому меценатство залишалося лише частиною його діяльності: він володів великими земельними маєтками, промисловими підприємствами та часткою в сімейному цукровому бізнесі.
Як торгівля переросла в цукрову імперію
До розвитку цукрової промисловості родина Терещенків заробляла на торгівлі. Ще молодим Микола займався продажем хліба, згодом — великими поставками солі та риби з Криму. Значне збільшення родинного капіталу припало на роки Кримської війни 1853–1856 років, коли Терещенки виконували державні замовлення для армії.
Після селянської реформи 1861 року Микола разом із батьком Артемієм та братом Федором купував маєтки, цукрові заводи й гуральні, які продавали колишні поміщики. Виробництва модернізували, а цукровий напрям поступово став основою сімейного бізнесу.
У 1870 році Микола та Федір Терещенки заснували «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків». Воно стало одним із найбільших підприємств цукрової галузі Російської імперії. Сам Микола також особисто володів кількома заводами та великими земельними угіддями.
Терещенки вкладали кошти в модернізацію виробництва та соціальну інфраструктуру біля підприємств. Архівні матеріали згадують восьмигодинний робочий день на окремих виробництвах, виплати на харчування та забезпечення сезонних працівників продуктами. Для другої половини XIX століття такі умови вирізнялися на тлі багатьох інших промислових підприємств.
Водночас не варто ідеалізувати діяльність родини або приписувати їй універсальні для всіх заводів стандарти. Документально підтвердженими залишаються модернізація підприємств, соціальні витрати та окремі форми підтримки працівників.
Які відомі будівлі Києва пов’язані з Миколою Терещенком
У 1875 році Микола Терещенко переїхав до Києва й оселився в будинку на Бібіковському бульварі, 12 — нинішньому бульварі Тараса Шевченка. Сьогодні в цій будівлі працює Національний музей Тараса Шевченка. Після переїзду Київ став одним із головних напрямів його благодійної діяльності.
| Історична споруда / заклад | Сучасний статус | Внесок Миколи Терещенка |
|---|---|---|
| Лікарня для чорноробів | Історичний комплекс, пов’язаний із сучасним «Охматдитом» | Один із головних фундаторів: значні кошти на будівництво, розширення та утримання |
| 5-та чоловіча гімназія | Будівля Національного транспортного університету | Фінансував спорудження та діяльність навчального закладу |
| Міське зразкове початкове училище | Будівля на Ярославовому Валу | У 1899 році пожертвував 150 тис. рублів; після його смерті проєкт продовжив син Олександр |
| Київський політехнічний інститут | КПІ ім. Ігоря Сікорського | Пожертвував 150 тис. рублів на створення інституту |
| Київський художньо-промисловий і науковий музей | Національний художній музей України | Особисто пожертвував 60 тис. рублів на будівництво та придбав для музею археологічну колекцію Вікентія Хвойки |
| Жіноча торговельна школа імені П. Г. Терещенко | Історична освітня будівля Києва | Створена та розвивалася за його фінансової підтримки; названа на честь дружини Пелагеї Георгіївни |
У спорудженні майбутнього Національного художнього музею брала участь уся родина Терещенків: загальний внесок перевищив 108 тисяч рублів, з яких 60 тисяч пожертвував Микола. Будівництво також підтримувалося державними коштами, тому називати Терещенка одноосібним фінансистом музею некоректно.
Микола Терещенко також підтримував Київське перше комерційне училище, чоловічу торговельну школу, дитячі притулки та інші освітні й соціальні установи. Частину його проєктів після смерті продовжили діти та інші представники родини.
Розбудова рідного Глухова: від бургомістра до міського голови
До переїзду в Київ Микола Терещенко багато років був пов’язаний із місцевим самоврядуванням Глухова. У 1851–1860 роках він працював старшим бургомістром, а з 1860 до 1874 року обіймав посаду міського голови.
Значну частину своїх благодійних витрат Терещенко спрямовував саме на рідне місто. За оцінками істориків, на Глухів припало близько 1,5 мільйона рублів його пожертв.
- Чоловіча та жіноча гімназії: Терещенко фінансував будівництво й утримання навчальних закладів.
- Глухівський учительський інститут: отримував значну фінансову підтримку мецената.
- Лікарня Святої Єфросинії: один із важливих медичних проєктів, профінансованих родиною.
- Ремісниче училище: створювало можливості для професійної освіти молоді.
- Трьох-Анастасіївський собор: споруджений за участі родини Терещенків і став їхньою усипальницею.
Микола Терещенко також фінансував інші міські потреби й установи. Його роль у розвитку Глухова була настільки помітною, що 1909 року в місті встановили пам’ятник меценату. Після встановлення більшовицької влади монумент знищили.
Колекція мистецтва та спадщина родини Терещенків
Окреме місце в житті Миколи Терещенка посідало колекціонування живопису. Він купував твори на виставках, підтримував художників і створив значне приватне зібрання, яке розміщувалося, зокрема, в його київському будинку на Бібіковському бульварі.
Мистецькі інтереси продовжили й інші представники родини. Донька Варвара Терещенко 1874 року вийшла заміж за Богдана Ханенка. Подружжя сформувало власну колекцію західноєвропейського, східного та античного мистецтва, яка стала основою сучасного Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
Колекція самого Миколи Терещенка разом із зібраннями його брата Федора та сина Івана стала важливою основою майбутнього Київського музею російського мистецтва, нині Національного музею «Київська картинна галерея». Його внесок у становлення майбутнього Національного художнього музею України мав інший характер: меценат фінансував будівництво та придбав для музею цінну археологічну колекцію Вікентія Хвойки.
Спадщина Терещенка в Києві та Глухові складається з підприємницьких, освітніх, медичних і культурних проєктів. Частину задумів він реалізував особисто, інші після його смерті продовжили діти та родичі, тому історію родини правильніше розглядати як кілька поколінь меценатства, а не діяльність однієї людини.
