Ви все життя сумнівалися, як правильно вимовляти це популярне українське слово? Що ж, це проблема багатьох українців. Але тепер приготуйтеся дізнатися, як правильно й де є помилка, що спричиняє в мовознавців нервовий тик. Правила змусять вас замислитися, бо іноді слово звучить зовсім інакше, ніж ми звикли. Саме тому питання про наголос у слові загадка набирає популярності. Ця стаття — не просто відповідь на мовне питання. Це маленька мовна революція, яка розіб’є ваші звичні уявлення про те, як правильно. Далі розберемося, чому більшість помиляється, хто встановлює наголоси і як нарешті почати говорити грамотно.
Наголос у слові загадка за Авраменком
Здебільшого українці звикли вимовляти слово «загадка» з наголосом на другому складі. Однак, згідно з нормами української літературної мови, правильним є наголос на першому складі: «зАгадка». Це підтверджується в словниках наголосів, зокрема в посібниках Олександра Авраменка.
Олександр Авраменко — відомий український мовознавець, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, автор понад 50 підручників і посібників з української мови та літератури. Його рекомендації базуються на нормативних словниках та офіційних джерелах, тому його поради надійні й однозначно підходять тим, хто прагне дотримуватися літературних норм української мови.
Як правильно вимовляти: зАгадки чи загадкИ?
З основною формою слова ми вже розібралися — правильно казати за́гадка, з наголосом на перший склад. Але що відбувається, коли ми переходимо до множини? Чи зберігається наголос, чи зсувається, як це буває з деякими іншими словами? Правильна відповідь — наголос залишається. Тому правильно казати за́гадки, а не загадки́. Саме таку вимову подають провідні мовознавці, які посилаються на орфоепічні словники.
Щоб вам було простіше запам’ятати цю норму, ми наведемо відмінювання слова «за́гадка» з правильними наголосами в однині та множині.
- Називний — за́гадка / за́гадки.
- Родовий — за́гадки / за́гадок.
- Давальний — за́гадці / за́гадкам.
- Знахідний — за́гадку / за́гадки.
- Орудний — за́гадкою / за́гадками.
- Місцевий — за́гадці / за́гадках.
- Кличний — за́гадко / за́гадки.
Як бачимо, наголос у всіх формах незмінно падає на перший склад — за́. З одного боку вимова доволі зручна для запам’ятовування, але з іншого саме звичка до неправильного варіанту часто призводить до помилок у спілкуванні.
Як запам’ятати правильну вимову?
Це цілком нормально, що спочатку ви трохи плутатиметеся. Проте трохи практики й ви вимовлятимете слово правильно, навіть не задумуючись.
- Повторюйте слово вголос у різних формах: за́гадка, за́гадки, за́гадкою…
- Вигадайте власну асоціацію: наприклад, «за́гадка — за́ та й гадка». Що кумеднішим буде зв’язок, то краще закріпиться в пам’яті.
- Вигадайте коротку розповідь, де це слово траплятиметься 5–10 разів. Запишіть на аудіо та прослуховуйте кілька разів щодня.
Трохи зусиль зараз — і правильна вимова закріпиться назавжди. І тоді ніхто не зможе вас підловити ні на контрольній, ні в розмові.
