Добірка сучасних віршів до Дня Гідності та Свободи

Україна щороку 21 листопада відзначає День Гідності та Свободи. Це дата, яка нагадує про силу народу, здатного відстоювати власні права і свободу. Це день пам’яті про тих, хто вийшов на Майдан, хто став на захист країни і хто заплатив за це найвищу ціну. Серед різних форм вшанування особливе місце займає поезія. Вірші не лише передають емоції та біль, а й стають джерелом натхнення, віри й єдності. У цій добірці зібрані сучасні тексти, які звучать щиро й правдиво, допомагають осмислити події та зберегти пам’ять.

Значення поезії у вшануванні події

День Гідності та Свободи в Україні став не лише історичною датою, а й символом незламності народу. У цей день особливого значення набуває слово, адже саме поезія здатна передати глибину почуттів, біль втрат і водночас віру у світле майбутнє. Саме тому вірші до Дня гідності і свободи звучать у школах, університетах, на громадських заходах і в родинному колі.

Вірші про Майдан і героїв

Події зими 2013-2014 року назавжди змінили хід історії.

Один із найвідоміших образів відтворений у рядках: вірш Майдан ридав а сотня в небо йшла. У ньому відчувається трагізм моменту, але й водночас гордість за тих, хто не злякався.

Прощання на Майдані

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,
Один за одним наче янголята.
Тут, на землі прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,
Земля змішалась з кров’ю і сльозами.
Ридали всі: і рідні, і чужі,
І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась,
Хоч небо поливало їх сльозами.
Лиш ангел колискову їм співав
На тій дорозі, що веде до мами.

Летіли тихо, хоч майдан ридав,
Як ті пташки летіли в небо раннє.
Востаннє хтось дитину цілував,
І сам не вірив, що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.
Один за одним шикувались в ряд,
Героїв сотня в небо полетіла.
(Марія Сковронська)

Герої не вмирають – сила слова

Герої не вмирають просто йдуть вірш стало символічним висловом для цілого покоління. У ньому пам’ять й віра в те, що подвиг кожного захисника залишиться назавжди в серцях людей. Через поезію цей мотив звучить ще сильніше, змушуючи замислитися над ціною свободи.

***

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці!
(Мар’яна Савка)

***

Я – живий, матусенько, живий,
Хоч вже по нас безчесно так стріляють.
Для них вже свій народ – то вороги…
Якщо ж загину, то за що – я знаю…

Я знаю, мамо, як тобі болить,
Ота моя така нестримна вдача,
Але не плач… Хай наші вороги
Від немощі своєї гірко плачуть…

А я живий, матусенько, живий,
Бо з нами правда! Їм нас не здолати!
От тільки жаль, що наші вороги
Цькують на нас мого по крові брата…

Та я живий, матусенько, живий,
І не питай мене, чи я боюся…
Нехай бояться наші вороги,
А ти молись… я ж, матінко, – борюся…
(Лідія Яр)

***

Господь на небі мав свій план,
Не міг дивитись на руїни.
Тому покликав на Майдан
Синів і дочок України.

Він ніс з-за хмар усім любов.
Навчав добра, як в дні минулі.
Та пролилась безвинна кров,
Вп’ялись в серця свинцеві кулі.

У фарисеїв, у катів
Все відбувалося по плану.
Вже сотню знищено життів,
Відважних ангелів Майдану.

Ті оборонці підвелись,
Світ огортаючи любов’ю,
А їх убивці залили
Бруківку ненавистю і кров’ю.

Надія й істина свята,
Молитва й віра – все опертя.
Їх потім друзі на щитах
З Майдану провели в безсмертя.

Між підлістю і смертю крок.
Майдан – це тільки передгроззя.
Горить Будинок профспілок,
В Михайлівський борців завозять.

А далі – далі в отчий дім –
Під скорбне “Кача” в домовині
Красиві, дужі, молоді,
Під знаменом блакитно-синім.

Господь дивився з віддаля
На кров людську, на кожну рану.
Й на боротьбу благословляв
Живих захисників Майдану.

Хай нажираються кати.
Вони пощезнуть і насіння
Святої досягне мети
Борців відважне покоління.

– Обману і сваволі – ні!
На ката досить гнути спини! –
Проклятій скаже злодійні
Народ великої країни.

За це – киями, чобітьми!
За це – прицільно кулі в груди!
Вкраїна, нація – це ми!
Ми жити хочемо, як люди!

…Не зрадьмо волі й мрій своїх,
Господнього не зрадьмо плану.
Бо нас із неба проклянуть
Навіки ангели Майдану.
(Неля Кінзерська)

***

Молилися люди, “швидкі” під’їжджали.
Убивці стріляли у Тризуб, у стяг.
Кров витікала на темну бруківку.
Із зранених тіл витікало життя.

Майдан вирував. Кликав гордих з собою.
Дав силу Господь для такої мети!
Тікали з країни щурі озвірілі.
Ховались у норах вбивці й кати.

Сьогодні по всій Україні – могили.
Наказ убивати дав підлий тиран.
Від кулі у серце, від пострілу в спину
В Михайлівськім хлопці вмирали від ран.

Ті хлопці завзяті своїми руками
Кидали бруківку:
– Спиніться, кати!
І стали назавжди у небі зірками,
Щоб нам було легше у темряві йти.

Проміння яскраве, проміння прекрасне
У Всесвіт лилося, немов в океан.
Ніколи не згасне, ніколи не згасне
У небі Вкраїни сузір’я Майдан!

Від нього запалюймо пам’яті свічі!
Хай діти й онуки продовжать цей шлях,
Бо Сотня Небесна нам дивиться в вічі.
Бо кров’ю Героїв умилась земля.
(Неля Кінзерська)

***

Вже на тебе, мила,
Більше не погляну.
Я лежу розстріляний
Посеред Майдану.

А на тім Майдані,
Як колись на Січі,
Не судилось людям
Помирати двічі.

А на тім Майдані
Присудила доля:
Або смерть від кулі,
Або вік – неволя.

Бився із лакеями ,
А не з їх панами.
Правда і надія
Стали поміж нами.

А в лакеїв панських
Повні руки зброї.
Тільки віра й молодість
В юнаків-героїв.

У труні раненько
Повезуть додому.
Як мені боліло,
Не скажу нікому.

Ой, мені кувала
У гаю зозуля:
Буде не на виліт –
Прямо в серце куля.

А ще туркотіли
Горлиці дзьобаті:
Вкрадуть святу волю
Вороги прокляті.

Я їм не повірив,
Поспішив до бою.
Та й на Інститутській
Наклав головою.

На одній дорозі
Зрада кличе тугу.
Роздає гостинці.
А я вибрав другу.
(Неля Кінзерська)

Пам’ять про Небесну Сотню

У творах, присвячених Небесній Сотні, поєднані смуток і велич. Поети згадують імена, описують останні миті життя тих, хто загинув, захищаючи право на свободу. У цих рядках часто з’являється заклик берегти незалежність і цінувати кожен день, прожитий у вільній країні.

Основні теми віршів:

Пам’ять героям небесної сотні

Моє холодне серце обливається сльозами,
Коли дивлюсь на фотографії дітей.
Вони ніколи вже не будуть з нами
Бо віддали життя за здійснення ідей.

Ідея – щоб звільнити нашу Україну
Від посягнення катів, насильства, зла.
Вона, як рідна мати в нас єдина,
Всім вистачає і любові і добра.

Хрещатик зараз в барикадах та руїнах,
На кожнім кроці кров його синів.
Вони загинули за Вільну Україну
Бо захищали і дітей і матерів.

І не загинули вони, а відлетіли в небо
Як ангел-голуб, що у вічність проводжав
Дорогою хреста пішли – так треба,
Який за всіх своє життя віддав.

Тож будем вічно ми їх пам’ятати
Хто за країну-неньку положив життя,
Нехай помолиться сьогодні кожна мати
За кожну душу, що пішла у майбуття.
(Василь Старостенко)

Небесна сотня

Небесна сотня – це Господні діти
Послало небо в допомогу нам.
Це дуже важко – ніде правду діти
Протистояти нашим ворогам.

Небесна сотня – це посланці Бога
За нас віддали всі своє життя.
І в них біла лише одна дорога –
Пішли навіки в майбуття!

Народ їх буде пам’ятать віднині,
схиляти голову в журбі.
А вороги нехай загинуть!
Не буде горя хай тобі!

Хай процвітає наша Україна,
Підніме голову з руїн!
Бо хто на неї посягне віднині
Загине від меча і він!

***

ці гранітні грудневі груди
ці гарячі грудневі нерви
це не хвилі –
це просто люди
нерозривно
безперервно
це не хвилі –
це просто нерви
майже голі
ще гарячі
хай не змерзнуть
хай не звернуть
хай сміються
хай не плачуть
(Юрій Іздрик)

***

вечір. зима. дві тисячі чотирнадцятий рік.
замість помади на дівочих вустах – трішки сажі.
поміж барабанними ударами чоловік на ліхтарі
розглядає палаючі автозаки та інші пейзажі.

у місті – війна. десятки людей поранено.
менеджер готує запальну суміш із пінопласту.
між криками та вибухами – чути пісні з Майдану.
пенсіонерка хреститься в будівельній касці.

свого однокласника, з яким носив мішки зимові
на барикади, ти впізнав згодом, за чашкою кави,
коли вдивився при першій розмові
у розріз його балаклави.

зараз ви воюєте там, де не здатні померти,
пробігаєте площею, серед гарячих гільз,
і кидаєте бруківку, яка виражає відверту
політичну позицію і є способом стримання сліз.

через кілька годин сутичок, десятків спалених шин,
після отримання рани на стегні та легкої контузії,
ви просто потиснете руки й розбіжитеся до дружин.
ті, хто разом близько були біля смерті – до смерті друзі.

а вдома, удвох із коханою, скільки б років не минуло,
ви назавжди зрозумієте, й істина ця проста –
найпалкіший поцілунок
той, що з присмаком газу на вустах.

найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз.
(Павло Коробчук)

Вірші для дітей та молоді

Говорити з дітьми про важливі події варто зрозумілою і щирою мовою. Саме для цього створюються вірші до Дня гідності і свободи для дітей. У них немає складних образів чи довгих описів, натомість є прості слова про сміливість, дружбу та любов до України. Такі поетичні твори допомагають малим усвідомити, що героїзм не вимірюється віком, а свобода – це цінність, яку потрібно берегти.

Українська революція

Блакитне небо посіріло,
і дощ ударив у ту ж мить.
У грудях серце заболіло,
по світу новина летить….
У центрі міста, на майдані,
в серці країни, мов в пітьмі
навіки душі відлетіли,
там сто героїв полягли.
Грудьми повстали, захищали
нам мирне небо, спів птахів.
І до останнього стояли,
аж поки янгол прилетів…
(Степаненко Марина)

Майдан ридав

Майдан ридав. А сотня в небо йшла,
Один за одним, наче янголята.
Тут, на землі прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.
Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,
Земля змішалась з кров’ю і сльозами.
Ридали всі і рідні і чужі,
І кров текла із серця, наче з рани.

Ми дякуєм вам, хлопці, за життя

Ми дякуєм вам, хлопці, за життя,
Ми дякуєм вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
Та більше не повернетесь додому…
Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть,
Ви не боялися нікого і нічого.
Ви захищали своїх мам, жінок, дітей,
Ви знали що ви робите й для чого.
Хто міг подумати, що трапиться таке,
Хто міг подумати, що в мирную годину
підуть батьки ховать своїх дітей,
Які стояли на Майдані за Вкраїну.
Небесну сотню прошу вшанувати,
Небесній сотні дякувать до скону.
Це те найменше, що ми можемо віддати,
Щоб ви відчули, як склоняємось до долу.
Вас пам’ятати будемо завжди,
Із вами будемо боротись за країну.
За ту країну, де нема брехні й війни,
За нашу й вашу мирну Україну!

***

Небесна Сотня –
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

***

Моя Україна встала з колін,
Вона подолає всі стіни.
І стане країною серед країн,
Відродиться під час руїни.
Всі разом – ми сила,єдина сім”я!
Всі разом – майбутнє держави!
Зберемо насіння з святого зерна,
Розв’яжем важливі всі справи.
Давай допоможемо відсіч всім дать,
Щоб не позирали лукаві.
Нам кожному в світі треба сказать –
Живем ми у вільній державі!
Якщо пам’ятатиме кожен із нас,
Шевченка слова невмирущі,
Настане нової країни час!
Прозріють усі невидющі…

Сучасні голоси про свободу

Поети сьогодення продовжують творити тексти, у яких відчувається подих часу. Це не лише спогади про минулі події, а й відображення теперішньої боротьби. Саме такі сучасні вірші до Дня гідності та свободи допомагають людям об’єднуватися, розуміти одне одного й знаходити сили йти далі.

Вірш до Дня гідності і свободи

Серед нових творів є ті, що поєднують особисті переживання автора й загальнонаціональний біль. У них звучать голоси простих українців, які втратили друзів, родичів чи просто співгромадян. Такі рядки особливо зворушують під час офіційних заходів і хвилин мовчання.

До Дня Гідності і Свободи

Коли ріка в нестримному розгоні
Весною рине в моря широчінь,
Ніщо не стане їй на перепоні,
Не перепинить пристраснихстремлінь.

Як довго тиснути на зігнуту пружину,
Вона розпрямиться – і лиха начувайсь.
І ледве чи хто стримає лавину,
Якщо вже покотилась-полилась.

Мільйони сніжних клаптиків – лавина.
Мільйони нас – нескорений народ,
Де кожен – з гордим іменем ЛЮДИНА
І кожен не манкурт, а патріот.

Нас панство сите тихо зневажало,
Тримало в незнанні, як у багні.
І гідність людська врешті решт повстала,
Прорвала греблю тиску і брехні.

За власне право жити і радіти,
Самим свій шлях і долю вибирать.
За те, щоб матір шанували діти
І щоб ніхто не смів її зайнять!

У лоні України – центр Європи.
Не зрадимо ж омріяній меті!
Ми вільні люди, не тупі холопи,
Свобода нам – що сонце у житті.

Людська ріка в революційнім вирі
Змела стіну обману і підлот.
…Хай сплине час, і в злагоді і в мирі
Ще буде гідно жити цей народ!
(Ірина Васильківська)

***

З Днем Гідності та Свободи!
Моя Україна встала з колін,
Вона подолає всі стіни.
І стане країною серед країн,
Відродиться під час руїни.
Слава Україні!

Вірш про вшанування пам’яті

Окрему увагу заслуговують поезії, у яких відчувається повага до тих, хто віддав життя за незалежність. Вірш про вшанування пам’яті не лише констатує факт загибелі, а й відкриває глибший сенс: жертва не була марною, бо саме завдяки цим людям інші можуть жити у вільній країні.

Про небесну сотню

Присвячується пам’яті Небесної сотні

Вони не спали дні і ночі,
Вони в шоломах проти куль стояли.
Їх не питали хочуть чи не хочуть,
Вони самі пішли й Майдан обороняли.

Вони кололи голіруч бруківку,
Вони кидали “Молотова” в ворогів.
Вони покинули свою домівку
Й боротись вирішили до останніх днів.

Вони стояли ледве на ногах
І в них стріляли з автоматів.
Та все ж, вони тримали бити у руках.
Вони – це образ справжніх воїнів, солдатів.

Ніхто із них не повернувсь до хати.
Вони усі своє життя віддали
І гірко плаче кожна мати,
Що горе їх таке спіткало.

Вони жить прагнули в свободі
Натомість “Беркут” лютий їх чекав.
І не знайшовши з ними згоди,
Майдан у битві запалав.

Їх били і жорстоко катували
Та все ж вони були Єдині
І хоч вони на землю впали,
Вуста їх промовляли “Слава Україні!”

Їх подвиг ще згадають люди,
Дорога їм тепер у рай.
Їм всім летіла куля в груди,
Вони померли за свій край.

Тепер нема героїв з нами
Іх душі над Майданом пролітають.
За них горять свічки у храмі,
В останню путь їх проводжають.

Туди, де нема болю і журби,
Туди, де всі герої спочивають,
Туди, де вічної немає боротьби
Туди, де завжди сонце сяє.

І хоч ця битва ще триває
У цей скрутний для України час,
Одна надія серце зігріває –
Небесна Сотня молиться за нас.

***

…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

***

Не люди по Майдану – боги ходять,
Ці хлопці тілом й духом визначні
Слова в них щирі й красномовні –
Вони Вкраїни славнії сини!

Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

Вірш у пам’ять про Героїв Майдану

Коли їхав батько, він сину казав:
“Синочку, мене дочекайся!
Щоб маму ти слухав та поважав”.
А син йому вслід: “Повертайся!”

І він повернувся, але неживий,
Життя його згасло в хвилину.
Тато сміливий і молодий
Загинув за Україну!

Синочок не вірив, що тата нема,
І маму питав: “Як це сталось?”
А мама мовчала, немов нежива,
Бо серце її розривалось.

Та син зрозуміє, що тато його,
Героєм загинув за волю.
Заради майбутньго сина свого!
За віру і кращу долю!
(Віта Стронська)

Поезія стала однією з найщиріших форм збереження історичної пам’яті. Вона поєднує минуле і сучасність, говорить мовою серця і допомагає відчути єдність. Вірші, присвячені Дню Гідності та Свободи, зберігають голоси тих, хто вже пішов, і надихають тих, хто живе сьогодні, не втрачати віри й берегти свободу.