Як правильно: торф’яний чи торфяний? Це слово — пастка, у яку потрапляють навіть відмінники. Його постійно дають у диктантах, контрольних і, звісно, у ЗНО чи НМТ. А якщо ви завершили навчання у школі вже давно, то теж, мабуть, сумніваєтеся в написанні, коли треба швидко щось підписати, заповнити документ чи допомогти дитині з домашнім завданням. Наче й просте слово, а помилку зробити — легше легкого. Саме тому ми й підготували цю статтю — щоб ви запам’ятали правопис слова «торф’яний» раз і назавжди.
Чому в слові торф’яний ставиться апостроф?
То чому слово «торф’яний» часто спричиняє труднощі навіть у тих, хто добре знає українську мову. Причина — особливості вживання апострофа перед йотованими голосними. Розберімося, чому в цьому слові апостроф є обов’язковим.
Насамперед згадаємо, коли ставимо апостроф перед я, ю, є, ї? Апостроф вживається перед літерами я, ю, є, ї, коли вони позначають сполучення звуків [й] + голосний після певних приголосних.
- Після твердих губних приголосних: б, п, в, м, ф — якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), що належить до кореня слова. Наприклад: п’ятниця, м’ята, в’яз.
- Після твердого р у кінці складу: подвір’я, пір’я.
- Після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний: від’єднати, з’ясувати.
- У словах іншомовного походження: інтерв’ю, п’єдестал.
А тепер, знаючи правила, поговорімо про конкретне слово «торф’яний». Апостроф тут ставиться тому, що перед «я» стоїть губний приголосний «ф», який вважається твердим. Перед «ф» також є приголосний «р», що належить до кореня слова. Інші приклади з подібною структурою: черв’як — р + в + я; арф’яр — р + ф + я. Ці слова також вимагають апострофа перед «я».
Що треба знати про правопис слова торф’яник?
Як правильно писати «торф’яний», ви вже знаєте — з апострофом. А тепер саме час розібратись із близьким за звучанням словом «торф’яник». Чи діє тут те саме правило? Чи зникає апостроф у складніших словах, похідних від основного?
Правило зберігається, тож у слові «торф’яник» апостроф теж обов’язковий. Й ось чому. Це слово означає місце, пов’язане з торфом (наприклад, болото або поклади, де добувають торф). Правопис похідного слова повністю зберігає особливості базового, зокрема й апостроф. Це відображення реальної звукової вимови. Поміркуйте самі: ми ж не говоримо «торф-янник» (як єдине злиття), ми вимовляємо [торф’янник], із чітким [й] перед а — [йа]. Саме це [й] і позначається апострофом у письмі.
Також радимо запам’ятати ще кілька похідних слів:
- торф’яни́стий;
- торф’яни́стість;
- торф’яни́ще.
Наголошуємо, що всі вони пишуться з апострофом. Щоб краще запам’ятати, повторіть ще раз основні правила, звертайте увагу на правопис під час читання, намагайтеся вловити особливості звучання складних, на перший погляд, слів у повсякденних розмовах. Якщо готуєтеся до контрольних або іспитів, то зосередьтеся на словах, які спричиняють найбільше клопотів. Трохи практики — і ви писатимете без жодних помилок, навіть не задумуючись.
