Про Київ

Виконавець: Tember Blanche

Слова: Гурт Tember Blanche

Музика: Гурт Tember Blanche

Текст пісні

Приспів: Мам, зрозумій, До ранку буду гуляти я! З ним на Дніпрі П'янію — то не моя вина... Забери мене на паті, На Подолі біля Гриші Буду я чекати! Запроси мене на каву, Знаю, тут на Золотих Місцина є цікава. Хочу я у парк Шевченка, Кажеш, там у Пінчуку Якась химерна тємка? Мені, правда, без різниці, Хоч вези у Пуща-Водицю, киця! О-у, бачив би Хвильовий, Як тусують в його барі — Він би сам сп'янів. Взяв би самокат в оренду І поїхав нас слухати на Скляний. Розкажу йому легенду, Як сидів на горі наш відомий Кий, Світ такий стрімкий, В цьому місті життя іде! Приспів. (2) Мамо, не злись, я склала Сесію на "відмінно", У мене попереду гори сліз, Але зараз я дихаю вільно! Покажи мені світанки, Де твої найдивніші гулянки, Захід сонця на Пейзажці І забиту підземку вранці. Сядем в Маці на Поштовій, Ой, там знову людей море, Зачинилося метро, Набираю номер і кажу: Ало! Приспів. Мамо, не злись, я склала | Сесію на "відмінно", | У мене попереду гори сліз, | Але зараз я дихаю вільно! | (4) Приспів. Києве мій, П'янію — то не моя вина!

Про що ця пісня

Це інді-поп-пісня, випущена влітку 2022 року Tember  Blanche — українським дуетом, заснованим у 2020 році, відомим своєю атмосферною музикою та глибокими текстами. Трек «Про Київ» швидко здобув популярність у соцмережах, набравши значну кількість переглядів та коментарів, адже резонує з молоддю, яка прагне свободи й творчості навіть у складні часи .

Tember  Blanche переносять особисті емоції й враження від життя в Києві у свої тексти: рядки «Мам, зрозумій, до ранку буду гуляти я…» передають відчуття легкої безтурботності молодості, духовної свободи та тонкої бунтарської натури — усе це звучить природно й щиро у виконанні гурту.

Пісня — уособлення нічного Києва: прогулянки під світлом Дніпра, тусовки на Подолі, кав’ярні біля Золотих воріт, прогулянка в парку Шевченка або Пущі-Водиці. Образи «світанки», «забита підземка», «схід сонця на Пейзажці», метро, вечірки — усе це створює мапу емоційної свободи та щасливого блукання містом. Авторка розповідає матері про свободу та прагнення жити, незважаючи на «гори сліз», і підтверджує це сесіями на відмінно — ніби каже: дозволь мені бути собою. У приспіві ж лунає вибачення за бунт («П’янію — то не моя вина») — прозора спроба примирення поколінь. У центрі — любов до Києва й до себе, яка вирує в щоденних емоціях, шумі метро й світлі нічного міста.

Рейтинг: 4.8
Переглядів: 97