При долині кущ калини

Виконавець: Народне виконання

Слова: Українська народна пісня

Музика:

Текст пісні

При долині кущ калини Нахилився до води. Ти скажи, скажи, калино, Як попала ти сюди. Якось ранньою весною Козак бравий прискакав. Милувався довго мною, А тоді з собою взяв. Він хотів мене калину Посадить в своїм саду. Не довіз і в полі кинув – Думав, що я пропаду. Я за землю ухопилась, Стала на ноги свої. І навіки поселилась Де вода і солов’ї. Ти не дми на мене, вітре, Я тепер не пропаду: Наді мною сонце світить І надалі я цвіту.

Про що ця пісня

Це – українська народна пісня, що сягає корінням у глибину фольклору. За відсутності точних дат, її можна віднести до ХІХ або початку ХХ століття, коли калина стала символом української природи, жіночої долі та стійкості. Мелодія і слова передавалися усно, тож їхня поява могла бути пов’язана з щедрими весняними обрядами чи вечорницями, де дівчина порівнюється з калиною, а козак – з тим, хто її обирає і долає перешкоди.

У популярному виконанні Ірини Федишин, яке можна знайти на MP3-сайтах і ютубі, чутна щира народна інтерпретація – її вокал додає м’яких барв і глибокого співпереживання. Її голос озвучує образ дівчини-калини, беззахисної на узбіччі, але виявляється сильною, як коріння, що міцно тримає землю, відтак – символічно підтверджує український генетичний зв’язок зі своєю землею.

У центрі пісні – образ калини як дівчини, яка, покинута в полі, все ж зростає й цвіте, бо над нею світить сонце. Це історія про випробування – весняні зміни, кохання, розлуку, але й про силу духу, яка дозволяє вижити й триматися «де вода і солов’ї». Кущ калини – образ жіночої сили, яка не зламалась, незважаючи на холод і чужину, і знову розквітла. Пісня доторкається теми коріння, глибокого зв’язку з землею, жіночої витримки та оновлення – проста, але дуже прониклива історія, що залишає теплий відбиток у серці.

Рейтинг: 4.8
Переглядів: 82