Багато хто буквально перекладає російське «сижу» українською мовою? Але це звучить трохи ніяково, чи не так? Якщо теж часто ловите себе на питанні як правильно: сижу чи сиджу, то ця стаття для вас. В українській мові варіант один, тож плутатися не варто. Розберемося раз і назавжди, як правильно, щоб не бути безграмотним у листуванні, соцмережах, у дружніх або ділових розмовах.
Правопис слова сиджу
У сучасній українській мові правильно писати «сиджу», а не «сижу» чи «сидю». Це дієслово утворене від інфінітива «сидіти» і в теперішньому часі 1-ї особи однини має форму «сиджу». І це не випадковість, а результат фонетичних змін, характерних для української мови. То чому «сиджу», а не «сижу»?
В українській мові в процесі утворення особових форм дієслів відбувається чергування приголосних. Зокрема, при переході від інфінітива «сидіти» до форми 1-ї особи однини теперішнього часу «сиджу» відбувається чергування д → дж. Це явище є типовим для української мови та спостерігається в багатьох дієсловах, як-от їздити → їжджу, садити → саджу тощо.
Отже, тепер вам не доведеться розмірковувати над варінатими: сиджу чи сижу, сидю чи сиджу. Ви знаєте, що форма «сиджу» є єдиною граматично правильною і відповідає нормам української літературної мови. Вживання інших форм вважається помилковим і не відповідає сучасному правопису.
Транскрипція слова сиджу
Слово «сиджу» у фонетичній транскрипції записується як [сие{дж}у́]. У цьому записі наголос падає на другий склад — джу́.
Звуковий склад слова:
- [с] — глухий твердий приголосний;
- [и] — ненаголошений голосний;
- {дж} — складний нерозривний приголосний (африката).
- [у] — наголошений голосний.
Загалом у слові «сиджу» чотири звуки й п’ять букв, два склади. Особливу увагу варто звернути на звукосполучення «дж», яке утворює африкату — злитий звук, що вимовляється як один, хоча на письмі позначається двома літерами. Це характерно для української мови та трапляється в багатьох словах, як-от «джміль», «джерело», «їжджу». Отже, правильна транскрипція [сиджу́] відображає особливості української фонетики, допомагає уникнути помилок у вимові й написанні слова.
Дієвідміна слова сиджу
Дієслово «сиджу» є формою 1-ї особи однини теперішнього часу від інфінітива «сидіти». Воно належить до II дієвідміни, що визначається за характерними особовими закінченнями та основою інфінітива. Нагадаємо, що дієслова цієї дієвідміни зазвичай мають інфінітивну основу на -и, -і (-ї) або -а після шиплячих звуків. У формі 1-ї особи однини теперішнього часу ці голосні часто випадають, що призводить до зміни основи слова.
Також пропонуємо переглянути всі варіанти відмінювання дієслова «сидіти» в теперішньому часі.
- Я сиджу.
- Ти сидиш.
- Він/вона/воно сидить.
- Ми сидимо.
- Ви сидите.
- Вони сидять.
Тепер ви знаєте, що є лише одна правильна форма «сиджу», що відповідає нормам української мови та належить до II дієвідміни. Уникайте помилкового вживання форм «сижу» або «сидю», бо це не відповідає сучасному правопису.
