Творчий шлях Івана Драча розпочався у добу «шістдесятників». Його вірші вирізняються глибокою образністю, філософською наповненістю та поєднанням традиційного українського слова із сучасними мотивами. Його поезія розкриває духовний стан українського народу в різні історичні епохи.
Чому вірші Івана Драча актуальні?
- Філософська глибина. У своїх творах Іван Драч звертався до вічних тем: пошуку сенсу життя, сутності людського буття, кохання, віри та смерті. Ці теми є актуальними у всі часи.
- Інноваційність. Він експериментував із формою, стилями, образами, поєднуючи класичну українську поезію з модернізмом і постмодернізмом.
- Національна ідентичність. Його творчість глибоко пов’язана з українською культурою, традиціями та боротьбою за свободу. Це робить вірші значущими в умовах відродження української нації.
Найкращі вірші Івана Драча
Десь на дні моїх ночей…
«Горить свічка біла
Йшов вітер не погасив
Йшов віл не погасив
Йшов кінь з гривою сивою
Йшов танк навшпиньках…»
Без тебе світ — це тьмавий морок
«Без тебе світ — це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь — ворог,
Подушка каменем тверда.
Без тебе сонце — повне ночі,
Без тебе ночі — без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця — вінця…»
Жінки і лелеки
«Жінки інакші в серпні. Всім інакші.
І дим в очах вже туманець — не чад.
Звіваються слова, як дим, мізерні наші.
Пізнай себе в очах — в безжальності свічад.
Лежать вони в пісках. На хвилях. Поролонах.
Пругкі і юні. Вицвілі й старі.
І тулять білий світ в безтямності до лона,
І кожен погляд губиться в зорі…»
Балада про усмішку
«Ваша усмішка — Ваша загадка, Олесю,
Вашу лагідну усмішку — ватру вуст —
Як Ви змогли пронести крізь фронти,
Крізь морози фашистського мору,
Як вберегли її світло дитинне,
Коли слава стріляла в її пелюстки
Зі ста золотих гармат?!»
Балада про вузлики
Була колись у мене баба Корупчиха,
Мені і досі її руки світять.
Була баба Корупчиха темна, неграмотна,
Мені і досі її руки світять.
Пекла баба Корупчиха пироги з калиною,
Мені і досі світ без неї темний.
Хто був голодний — приходив до Корупчихи,
Вона кожного вузликом наділяла…»
Крила
«Через ліс-переліс,
через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому — шапку смушеву,
кому — люльку дешеву,
Кому — модерні кастети,
кому — фотонні ракети,
Кому — солі до бараболі,
кому — три снопи вітру в полі,
Кому — пушок на рило,
а дядькові Кирилові — крила…»
Балада ДНК
«Таємниці спадкоємності — жар-птиці переліт…
А протони і нейтрони теж в своїй орбіті?
“Еврика!” — кричали вже з десяток літ
Френсіс Крик і Джеймс Уотсон — два Колумби в мікросвіті…»
Міражі
«Хижий вихор тне ножами,
Хиже сонце тяжко спить,
Сон виткими віражами
В міражі мої летить.
Мерехтять вони — облесні,
Чесним намірам чужі,
Безсловесні, безтілесні,
Надто знадні — міражі…»
Етюд кохання
«Кохати — нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові.
Кохати — це щомиті дивуватись,
Це — задихатись з подиву — любові…»
Чому ти серце, все болиш частіш?
«Чому ти серце, все болиш частіш?
Пора б тобі вже бути бронзовіш,
А ти кипиш, од муки розпанахане,
Вогонь горить буйніш — не тихне і не тахне.
Я чую, як в мені у золотім вогні
Жар-птиця фенікс зводиться на дні,
Як бавить пір’я, як поводить оком
І в кожні пологи разить електрошоком…»
Весняна акварель
«Це вже не сон — це сон-трава
Гущінь замшілу прорива,
І ніжним чадом, чудом чистим
Бузкова свічка понад листом
Вже злотом-пломенем жива.
Це вже не сон — це вже котики
Сидять на лозах в сні екзотики,
Мурличуть хижо, мають запити
Рій бджіл у пазурі спацапати,
Продмухують пухнасти ротики…»
Імпровізація
«Вітре, вітре, дми на ватру,
Постав мені, вітре, варту,
Щоб моя бурханна ватра
Лише сонця була варта.
Постав варту з трьох стеблинок,
З трьох стеблинок-вартовинок,
Щоб вони, ці дивні чати,
Вміли дихати й мовчати…»
Таємниця буття
«Десь там, у найвищих глибинах,
Десь там, у найглибших висотах,
Таємниця вродилося, як пелюстина,
Як бджола в золотистих сотах.
Уся — з найтемнішого світла,
Уся — з найсвітлішого змроку
Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла,
Долаючи купіль жорстоку…»
Погляд у глибину його творчості
Творчість Івана Драча — це джерело натхнення, мудрості й національної свідомості. Його вірші залишаються актуальними для кожного покоління українців, адже в них відображена як індивідуальна, так і колективна доля народу. Драч умів передавати емоції, ставив запитання, які хвилюють людство, і давав відповіді, що залишаються значущими навіть через десятиліття. Його поезія — це не лише література, а й духовний орієнтир.
