Троянда вважається королевою серед квітів. Вона поєднує в собі витонченість, жіночність та силу одночасно. Образ троянд часто використовується у віршах. У нашій статті ви знайдете поезію про квітку пристрасті – троянду.
Вірші «Троянда»
Підбірка віршів про троянди від сучасних українських письменників. Відкривайте для себе нових авторів.
Троянда-це не квітка, це-любов
Що палко ллється в серці й завмирає кров
Від почуттів, що линуть через край
Колючі стебла не завадять,так і знай.
Троянда-це не квітка, це-душа
Де пісня від душі так хороша
І іноді хоч боляче тобі
Та не зізнаєшся ти навіть уві сні.
Троянда має безліч пелюсток
Коли осиплються вони, то до зірок
Полинуть їхні душеньки й краса
Й знайде там спокій на віки вона.
Анна Матвійчук
***
Мабуть не дарма є на світі троянди,
Їм місце знайдеться в саду, на веранді,
Як символ кохання, як символ надії,
Захоплюють, манять, занурюють в мрії,
Такі вони різні, такі досконалі,
Як символ розпусти, як символ моралі,
Ці квіти висловлюють вмить почуття,
Мінливі бажання, любов, каяття,
Їх колір про наміри вмить розповість,
Чи ніжність, чи біль, а можливо і злість,
Хоч вік їх короткий – та сутність безсмертна,
Водночас і звична, і безпрецедентна,
Краса їх чарує та змінює долю,
До меж насолоди, до крайності болю,
Шипів гострота, пелюсток оксамит,
Безмежжя чарівності й ніжності мить…
Ілля Герасюта
***
Троянди! Квіти просто чарівні!
Вражають кольором людину.
І квітнуть ціле літо день при дні
У світлу й дощову годину.
Дарують аромат п’янкий, тонкий,
І мають надзвичайну вроду.
Й казковий усміх-погляд чарівний,
Тому давно ввійшли у моду.
Бо стільки в квітах сонця і тепла,
Та ласки, ніжності і світла.
Краса троянд до серця пролягла
Й любов’ю щирою розквітла.
Надія Красоткіна
***
Червона троянда розквітла в саду,
В повітрі запахло троянди дихання,
В вечірній імлі соловейка знайду,
Почути пісні про любов і кохання.
У пахощах сад зачаровано снить,
Кохання пісні соловейко співає,
І хочеш віка у коханні прожить,
Не знав хто любові, той щастя не має.
Ранковий промінчик троянду знайшов,
І роси веселкою миттю заграли,
Ось подихом вітер садочком пройшов,
Боги то до себе троянду забрали.
Заплакав із горя в саду соловей,
А вітер затих десь у хащах садових,
Лиш запах троянди зоставсь у людей
Та згадка про ніжність пелюсток червоних.
Георгій Грищенко
***
Міняються люди й куточки природи.
І навіть каміння вода розмиває.
Тікає за сонцем народжена врода,
Що лише у пам’яті вічно жива є.
Роки вересневі у срібних туманах
Вологою щирістю вроду чатують…
Ось цвіт опаде і троянди не стане.
Натомість в саду хризантеми квітують.
Троянда остання так ніжно і звично
Торкалась очей і душі пелюстками.
У пам’яті серця залишиться вічно,
Хоч осінь уже роздяглась поміж нами.
Легенько торкнувся чарівної квітки
Отой вітерець у природі осінній.
Без жалю у спогадах викреслить літо,
Красу в пустоту рознесе, як насіння.
Без жалю, без подиву і без зітхання
Розвіються літо і мрії щасливі.
І разом з трояндою щезне кохання,
Залишивши в пам’яті сни полохливі.
Трояндо моя, я тебе пам’ятаю,
Бо літо з тобою не можна забути.
Роки вересневі у сріблі купають
Хвилини того, що іще може бути.
Василь Юдов
Вірші українських класиків про троянди
Образ пристрасної квітки у своїх віршах використовували й українські поети-класики.
“Затінок, сутінок, день золотий…”
Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може, це я, або хто, або ти
ось там сидить у куточку веранди.
Може, він плаче, а може, він жде —
кроки почулись, чи скрипнула хвіртка.
Може, він встане, чолом припаде,
там, на веранді, чолом до одвірка.
Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
Світку мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків — як танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
Може, це вже через тисячу літ —
я і не я вже, розбуджена в генах,
тут на землі я шукаю хоч слід
роду мого у плачах і легендах!
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок —
ржава сережка над кігтиком клямки.
Білий причілок оббила сльота.
Хто там квилить у цій хаті ночами?
Може, живе там сама самота,
соває пустку у піч рогачами.
Може, це біль наш, а може, вина,
може, бальзам на занедбані душі
спогад криниці і спогад вікна,
спогад стежини і дикої груші…
Ліна Костенко
Троянди й Виноград
Із поля дівчина утомлена прийшла
І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,
За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла,
Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.
З путі далекої вернувся машиніст,
Укритий порохом, увесь пропахлий димом,-
До виноградника! — Чи мільдью часом лист
Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем!
В саду колгоспному допитливий юнак
Опилення тонкі досліджує закони,-
А так же хороше над чорним ґрунтом мак
Переливається, мов полум’я червоне!
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику валку, що ніжно серце тисне
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Максим Рильський
Троянди
Довго їх сонце без жалю пекло,
Довго! І нагло за хмари зайшло…
Вихор схопився, і грім загримів,
Дуб передчуттям грози зашумів,
Вдарила блискавка в груди кудись…
Свіжі дощі полились, полились…
Шепчуть троянди: “О, лийтесь рясніш,
Дайте нам дихати грудьми вільніш…
Наші гарячі уста остудіть,
Нас напоїть, напоїть, напоїть…”
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
В вазі в кімнаті троянди стоять,
Дивляться ясно, цвітуть і пахтять,
Усміхом грають пелюстки бліді,
Радо хлюпочеться листя в воді.
Олександр Олесь
Останні квіти
Ох, розкрились троянди червоні,
наче рани палкі, восени,
так жалібно тремтять і палають –
прагнуть щастя чи смерті вони?
Не осиплються тихо ті квіти,
не настане життя в них нове,
ні, ударить мороз до схід сонця
і приб’є поривання живе.
І зчорніють червоні троянди,
наче в ранах запечена кров…
Ох, нехай же хоч сонця нап’ються,
поки ще їх мороз не зборов!
Леся Українка
Тріпочуть троянди, мов живі
Тріпочуться троянди, мов живі,
обтяжені дощем, шаріють з ранку.
Вертай до хати, вилюби коханку
і обцілуй від ніг до голови.
З її пахучих вранішніх долонь
спиватимеш молозиво кохання,
коли ряхтять троянди спередрання
і спить, як породілля, оболонь.
Василь Стус
Вірші про троянди для дітей
Підбірка веселих та нескладних віршів для дітей про чарівну квітку – Троянду.
Щебетун, веселий хлопчик
Скаче, начебто горобчик,
До садочка по доріжці
На одній стрибає ніжці.
Раптом, хтось дитя спіймав
І Андрійко наш упав…
Кущ троянди не пускає,
Міцно за штанці тримає.
Каже хлопчик: “Відпусти,
Принесу тобі води!
Заховай свої колючки,
Ти – троянда, а не злючка!”
Ксенія Бондаренко
***
Троянди гарні… Просто дивовижні
Красиво дуже прикрашають путь.
Умиті дощиком, чарівні, ніжні-ніжні
З весни до осені цвітуть собі й цвітуть.
А як же пахнуть, просто дивовижно!
Красою зігрівають всім серця.
Цвітуть червоно, жовто, білосніжно…
І до морозів аж, до самого кінця…
Аж поки осінь з нами не проститься
Й з морозами зима не прибіжить.
І от тоді зима вже розлютиться,
Й прикаже врешті квітам довго жить.
Надія Красоткіна
***
Троянди різнокольорові!
А як же пахнуть, як цвітуть!
Чарівні, ніжні і чудові…
Розмову з сонечком ведуть.
То ж їм тепер пора радіти,
Бо літечка пора у нас.
Цвітуть чарівні диво-квіти,
У теплий, неповторний час.
Така краса в них дивовижна!
Тож зупинися, придивись!
А кожна квітка ніжна-ніжна
І ти до неї усміхнись.
Вона красу тобі дарує
І ніжні пахощі летять.
В трояндах казочка ночує,
Бо де ж іще їй ночувать…
Надія Красоткіна
***
В троянди і в шипшини
Однакові листки,
Однакові стеблини,
Шипи і пелюстки.
Однакові чи схожі?
Троянда – та для свят,
Але у тої рожі
Не видно оченят.
Шипшина свої очі
До сонечка звела
І кутатись не хоче –
Хай тішиться бджола!
Наталя Карпенко
Троянда – це незвичайна рослина. Це цариця та муза серед квітів. З усіх боків бездоганна і справді ідеальна. Троянда – священна квітка Афродіти та богині ранкового світанку Аврори.
