По діброві вітер виє

Виконавець: Народне виконання

Слова: Тарас Шевченко

Музика: Микола Лисенко

Текст пісні

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю | До самого долу. | (2) Стан високий, лист широкий Марно зеленіє, Кругом поле, як те море | Широке, синіє. | (2) Чумак іде, подивиться - Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою | Сяде на могилі. | (2) Подивиться - серце ниє: Кругом ні билини! Одна, одна, як сирота | На чужині, гине. | (2)

Про що ця пісня

Ця пісня – музична обробка уривку з поеми «Тополя» Тараса Шевченка, яку на початку ХХ століття поклав на музику класик української національної музики Микола Лисенко. Композиція відома як романтичний романс і виконується академічними збірками, хором і солістами на концертах класичної та фольклорної спадщини.

Мелодія Лисенка підкреслює меланхолійний настрій вірша: вітер, що виє по діброві, простір, що нагадує море, і образ чумака й чабана підносять думки про тугу за рідною землею. Виконавець, будь то вокальний соліст чи хор, через ліричний тембр створює атмосферу споглядання і внутрішньої тиші – ніби слухач стоїть у полі, прислуховуючись до шелесту трав і жалібного співу.

Основний акцент пісні — це символізм багатства українського поля й безкраю (“Кругом поле, як те море широке”), а також образ самотності, яка “гине на чужині”, про що повідомляє чабан, занурений у печаль. Емоції: сум, ностальгія, притаманна глибоким поетичним образам Шевченка. Проста народна метрика і мелодійна обробка Лисенка роблять пісню доступною, водночас дозволяючи відчути всю глибину філософії втрати й любові до рідного краю.

Рейтинг: 4.6
Переглядів: 99