Українська мова допускає варіативність у вимові, але не завжди у правописі. Одне з питань, що викликає сумніви, як правильно: марево чи мариво? Обидва варіанти існують у живій мові, однак тільки один із них закріплений у нормативних джерелах. Стаття пояснює, як змінюється марево правопис згідно з офіційними правилами, що говорить новий правопис марево чи мариво, та де насправді є межа між розмовною звичкою й граматичною нормою.
Як правильно: марево чи мариво
Слово “марево” означає нечітке видіння, ілюзію, щось примарне. Варіант “мариво” також зустрічається переважно в усному мовленні або художній стилізації. Однак нова редакція правопису, як і попередні, чітко фіксує лише одну правильну форму.
Слово марево походить від дієслова марити – бачити химерне, бути в маренні. Воно споріднене зі словами марення, марнота, що посилює асоціацію з нереальністю, примарністю. Цей етимологічний зв’язок підкреслює доцільність саме варіанту з -е- у складі.
| Варіант написання | Статус за правописом 2019 | Приклади вживання |
|---|---|---|
| марево | нормативний | весняне марево, нічне марево |
| мариво | розмовний, ненормативний | мариво в очах, щось мариться |
Таким чином, марево за новим правописом є єдиним рекомендованим написанням у всіх офіційних текстах, документах, освітній літературі.
Написання марево за новим правописом
Правопис 2019 року не змінив написання цього слова. У “Українському правописі” зазначено лише форму “марево”, а форма “мариво” трактується як діалектна або стилістично маркована. Це підтверджують також Орфографічний словник НАН України та електронна база словників r2u.org.ua.
Джерела, де фіксується форма “марево”:
- Академічний тлумачний словник;
- новий правопис 2019 року;
- електронний реєстр r2u.
У всіх цих джерелах марево правопис новий закріплює одну усталену форму. Варіант “мариво” не рекомендовано використовувати в публіцистичних чи наукових текстах.
У творах Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного вживається саме форма марево. Це свідчить про усталеність написання задовго до появи сучасного правопису.
Приклади вживання: Весняне марево ледь трималося над розмитим горизонтом. Крізь марево спеки виднілася постать. Це було як марево – яскраве, але не справжнє.
Весняне марево правопис і мовна інерція
Попри те, що офіційно правильним є лише один варіант, у мовленні часто трапляються обидва. Особливо це помітно в піснях, поезії, діалектному середовищі або побутових розмовах.
Чому виникає плутанина
Форма “мариво” має фоностилістичне забарвлення. Вона звучить м’якіше, плавніше, тому легко проникає в розмовну мову. Крім того, вона схожа на інші іменники середнього роду з закінченням -иво, наприклад: вариво, паливо, мериво. Через це виникає спокуса вважати мариво допустимим, хоча марево за новим правописом є єдиним правильним варіантом.
Марево правопис у сучасному тексті
Сьогодні слово “марево” трапляється в художній, публіцистичній, навіть інструктивній літературі. Журналісти, редактори, видавці дотримуються єдиної форми. Це формує стабільну норму й дозволяє уникати мовної плутанини.
Форма слова марево правопис часто використовується в мовних порадах для учнів, студентів, копірайтерів. Слово “мариво” зустрічається переважно в блогах, де автори грають зі звучанням або стилізують під діалект.
За новим правописом 2019 року, правильно писати “марево”. Варіант “мариво” хоч і побутує в усному мовленні, не має нормативного статусу. В усіх текстах, від наукових до креативних, варто дотримуватись єдиної форми. Це допомагає зберігати послідовність, точність і зрозумілість. Таким чином, новий правопис марево чи мариво однозначно підтримує варіант з “е”.
