Хромосоми — це щільні упаковки ДНК у ядрі клітини. Вони різняться не лише розміром, а й пропорціями, а форму визначає місце перетяжки. Метацентрична хромосома — рівноплечий варіант, найсиметричніший із усіх. Нижче розглянуто її будову, поведінку під час поділу клітини та відмінності від субметацентричних, акроцентричних і телоцентричних хромосом.

Що таке метацентрична хромосома та як вона влаштована
Метацентричною називають рівноплечу хромосому, у якої первинна перетяжка лежить строго або майже строго посередині. Первинна перетяжка — це найвужча ділянка хромосоми; у науковій мові вона має другу назву — центромера. Саме до центромери під час поділу клітини кріпляться нитки веретена, які потім тягнуть хромосому до полюсів.
Центромера ділить хромосому на два плечі. Їх позначають літерами p і q, і в метацентричної хромосоми обидва мають однакову або майже однакову довжину — співвідношення приблизно 1:1. Положення центромери описують і через центромерний індекс: у метацентричних хромосом він близький до 45–50%.
Тут легко сплутати плечі з сестринськими хроматидами, тому розмежуємо ці поняття. Сестринські хроматиди — це дві повні копії ДНК, з яких складається хромосома перед поділом; з’єднані вони одна з одною саме в зоні центромери. Плечі — це ділянки в межах однієї хроматиди: одна від центромери в один бік, друга в протилежний. У хроматиди плечей два, а хромосома перед поділом несе дві хроматиди — разом чотири плечі.
Для тестів та іспитів головна підказка така: у метацентричної хромосоми плечі p і q візуально не відрізняються за довжиною. Тому на схемах її завжди зображують симетричною, з первинною перетяжкою точно в центрі. Рівні плечі на малюнку — ознака метацентричного типу.
Форма та рух хромосоми під час поділу клітини
У спокійній клітині хромосоми розплетені й певної форми не мають. Усе змінюється в метафазі мітозу: вони максимально ущільнюються і шикуються в одну лінію по екватору клітини. З обох боків до кожної центромери підходять нитки веретена поділу. Кріпляться вони не до самої ДНК, а до кінетохора — білкового комплексу на поверхні центромери.
Наступна стадія — анафаза. Нитки веретена скорочуються й тягнуть сестринські хроматиди до протилежних полюсів клітини. Першою рухається центромера, а рівні плечі пасивно відстають від неї. Опір цитоплазми згинає хромосому, і через центральне положення центромери вона набуває чіткої V-подібної форми з двома симетричними крилами. У мейозі діє те саме правило: щоразу, коли центромера тягне плечі за собою, виникає характерна «галочка».
V-подібна форма в анафазі — головний візуальний маркер метацентричної хромосоми під мікроскопом. Субметацентрична хромосома в цей час вигинається буквою L, бо одне з її плечей коротше. Акроцентрична нагадує гачок або паличку, бо коротке плече ледь помітне. За формою хромосоми, що рухається до полюса, досвідчений цитолог визначає її тип ще до будь-яких вимірювань.
Відмінності метацентричних хромосом від інших типів
За положенням центромери хромосоми поділяють на чотири морфологічні типи. Це найзручніша класифікація для роботи з мікроскопом: тип визначають прямо на препараті, порівнюючи довжину плечей. Зведена таблиця виглядає так.
| Тип хромосоми | Розташування центромери | Співвідношення плечей | Форма в анафазі |
|---|---|---|---|
| Метацентрична | Посередині | 1:1, плечі однакової довжини | V-подібна |
| Субметацентрична | Помітно зміщена від центру | Одне плече довше за інше | L-подібна |
| Акроцентрична | Сильно зміщена до краю | Одне плече значно довше; коротке дуже мале, часто з супутниками | Паличкоподібна або гачкоподібна |
| Телоцентрична | На самому кінці | Одне плече | Лінійна (паличкоподібна) |
Останній рядок таблиці потребує застереження. Телоцентричні хромосоми розглядають як теоретичний тип класифікації: у класичній цитогенетиці триває дискусія, чи існують вони насправді, адже навіть за найдовшим плечем, імовірно, залишається мікроскопічний рудимент другого. Тому лінійну форму описують радше як межу класифікації, а не як звичайну реальну форму.
Окреме пояснення заслуговує слово «супутники» з рядка про акроцентричні хромосоми. Так називають маленькі щільні горбики на кінці дуже короткого плеча, з’єднані з ним тонкою ниткою хроматину. У людини вони є на акроцентричних хромосомах груп D і G і слугують додатковим орієнтиром під час складання каріограми.

Приклади метацентричних хромосом у каріотипі людини
У людини 46 хромосом — 23 пари. Цитогенетичний аналіз працює так: хромосоми фотографують під мікроскопом, вирізують із фото і розкладають попарно за спаданням розміру та положенням центромери. Отриману картинку називають каріограмою, а порядок групування задає Денверська класифікація — система груп від A до G, ухвалена 1960 року на конференції в Денвері (літерні позначення остаточно закріпили в 1963–1966 роках).
Метацентричні хромосоми трапляються в різних групах цього набору. Ось головні з них:
- хромосома 1 — група A, найбільша метацентрична в наборі;
- хромосома 3 — група A, велика метацентрична;
- хромосома 16 — група E, середня метацентрична;
- хромосома 19 — група F, мала метацентрична;
- хромосома 20 — група F, мала метацентрична.
Кожне плече такої хромосоми несе сотні генів, тому точне визначення центромери має практичне значення. Розмежувавши плечі, дослідник правильно фіксує координати генетичних локусів — конкретних ділянок, де лежать гени. Без цього поділ на p і q втрачає сенс: стало б неможливо вказати, у якій половині хромосоми розташований ген. Найпростіший навчальний приклад — група F: обидві її хромосоми (19 і 20) малі й метацентричні, тож на каріограмі їх впізнають серед перших.