Серцево-легенева реанімація при раптовій серцевій смерті

Реанімаційні заходи при раптовій серцевій смерті (РСС) мають надзвичайно величезне значення, оскільки протягом кількох хвилин вирішується, чи повернеться людина до життя. І в цій екстремальній ситуації медичному персоналу або навіть звичайним людям, присутнім на місці, де трапилася РСС, дуже важливо не розгубитися, не панікувати, а послідовно і правильно оживляти потерпілого.

Ефективність реанімаційних заходів залежить від багатьох факторів: уміння медичного персоналу або присутніх на місці події немедиків проведення реанімації; наявності або відсутності дефібрилятора та уміння працювати з ним; терміну виникнення РСС (чим коротший цей період, тим частіше вдається оживити людину) [1, 2, 4, 5].

Серцево-легенева реанімація (СЛР) включає 2 стадії:

І стадія (має 3 етапи – САВ):

С (Circulation). Штучне підтримання кровотоку. У перші 30 секунд зупинки серця – прекардіальний удар, потім – непрямий масаж серця.

А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів.

В (Breathing). Штучна вентиляція легень (ШВЛ) «рот у рот».

D (Drugs). Медикаментозна терапія зупинки кровообігу: при асистолії, коли активується n. vagus, вводять 2-3 мг адреналіну одноразово болюсно внутрішньовенно (в/в); при гіпомагніємії – 8 мл 25% розчину магнію сульфату; при гіперкаліємії, метаболічному ацидозі та передозуванні трициклічними антидепресантами – бікарбонат натрію (50 ммоль). Якщо електрична дефібриляція проводиться в перші 3 хвилини, то виживання може досягати 74%, а якщо пізніше, то виживання становить менше 40%. Встановлено, що при безуспішній дефібриляції бретилія тозилат та аміодарон більш ефективні, ніж лідокаїн (!).

Послідовність СЛР [3, 7, 9]

1. Хворого з максимально відкинутою головою вкладають на тверду основу.

2. Непрямий масаж серця проводять із частотою не менше 100 натисків за хвилину у співвідношенні до штучного дихання 30 : 2, натискують на груднину вище мечоподібного відростка. Зміщення груднини до хребта проводять на 5 см, при цьому часто може бути перелом ребер.

Розпочинати реанімаційні заходи з прекардіального удару потрібно тільки на самому початку клінічної смерті, у разі неможливості провести негайну дефібриляцію. Доцільність нанесення удару пізніше 30 секунд після зупинки кровообігу сумнівна. Недоцільно повторювати цей прийом, якщо не відновилася свідомість. Якщо впродовж 30 хвилин зберігається асистолія, то реанімаційні заходи призупиняють (за умови, якщо РСС не пов’язана з переохолодженням або утопленням) (NHS) [4, 6, 9].

Реанімаційні заходи можна не проводити, якщо визначаються такі ознаки (NHS):

1. Пацієнт без свідомості, відсутні ознаки поліпшення дихання протягом 15 хвилин, не було попередньої СЛР.

2. Відсутній каротидний або феморальний пульс і будь-які дихальні рухи.

3. Стійке розширення зіниць.

4. Асистолія на електрокардіограмі (ЕКГ) протягом ≥ 30 хвилин.

5. Є ознаки клінічної смерті:

• післясмертна ригідність;
• гіпостаз (накопичення крові під впливом сили тяжкості);
• пошкодження, несумісні з життям.

Доцільно підкреслити, що компресійна серцева реанімація без вентиляції легень не менш ефективна, ніж традиційна із ШВЛ (SOS-KANTO, Dumas F. еt al., 2013).

Компресійна серцева реанімація може проводитися непідготовленими реаніматологами (ILCOR).

У випадку регургітації шлункового вмісту використовується прийом Селтика (натискують на гортань до задньої стінки глотки), голову хворого на кілька секунд повертають на бік, видаляють вміст із порожнини рота та глотки за допомогою відсмоктувача або тампону.

Кожні 3-5 хвилин вводять по 1 мл адреналіну (епінефрину) в/в. Якщо неможливо ввести адреналін, атропін внутрішньовенно, можна вводити ці препарати в трахею в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду через інтубаційну трубку (при цьому дози рекомендовано збільшити у 2 рази).

Призупиняти СЛР можна тільки тоді, коли були використані всі доступні методи і не спостерігались ознаки її ефективності протягом 30 хвилин (починати підрахунок часу необхідно не від початку проведення СЛР, а з того моменту, коли вона перестала бути ефективною, тобто через 30 хвилин, протягом яких відсутня електрична активність серця) (!).

Ефективність електроімпульсної терапії (ЕІТ) при тріпотінні шлуночків наведена на рисунку 1.

Рис. 1. Тріпотіння шлуночків: а – тріпотіння шлуночків, швидкість руху стрічки 50 мм/с; b – тріпотіння шлуночків, швидкість руху стрічки 25 мм/с; с – після ЕІТ тріпотіння шлуночків змінилося синусовою тахікардією (адаптовано за Кук-Суп Со, 2015)

Рис. 1. Тріпотіння шлуночків: а – тріпотіння шлуночків, швидкість руху стрічки 50 мм/с; b – тріпотіння шлуночків, швидкість руху стрічки 25 мм/с; с – після ЕІТ тріпотіння шлуночків змінилося синусовою тахікардією (адаптовано за Кук-Суп Со, 2015)

СЛР можна призупиняти, якщо:

• під час проведення з’ясувалося, що СЛР не показана;
• спостерігається стійка асистолія, яка не піддається медикаментозному впливу;
• немає ознак ефективності СЛР упродовж 30 хвилин;
• у термінальній стадії невиліковного захворювання (зафіксована документально);
• якщо з моменту призупинення кровообігу прой­шло ≥ 30 хвилин;
• при попередній документованій відмові хворого від СЛР.

При проведенні реанімаційних заходів не мають бути присутніми сторонні люди (!).

Реанімаційні заходи при ФШ, асистолії та електромеханічній дисоціації зображені на рисунку 2.

Рис. 2. Реанімаційні заходи при зупинці серця (ILCOR)

Рис. 2. Реанімаційні заходи при зупинці серця (ILCOR)

При неефективності реанімаційних заходів настає смерть. Розрізнюють:

соціальну смерть – частково зворотний стан, що характеризується незворотною втратою функцій кори головного мозку (декортикація) при збереженні вегетативних функцій;

біологічна смерть – незворотний стан, коли повернення до життя організму як цілісної системи вже неможливе;

смерть мозку – повне та незворотне припинення всіх функцій головного мозку, зареєстроване при працюючому серці на фоні ШВЛ, інфузійної та медикаментозної терапії.

Більшість хворих, у яких проведення СЛР відновлює діяльність серця, помирають протягом 3 діб від постреанімаційної дисфункції міокарда (!).

Під час компресій грудної клітки відбувається газообмін. Припинення компресій грудної клітки на час проведення дихання «рот у рот» призводить до критичного зменшення тиску в аорті та величин мозкового й коронарного кровообігу. Є окремі повідомлення, що зменшення частоти штучного дихання призводить до покращення результатів СЛР. Для медиків не буде помилкою проводити безперервно штучний масаж серця протягом кількох хвилин, а вентиляцію легень розпочинати пізніше (!).

При проведенні реанімаційних заходів доцільно дотримуватися таких рекомендацій [4, 6, 9]:

• для підвищення серцевого викиду і зменшення навантаження на міокард компресії необхідно проводити протягом 2 хвилин після дефібриляції навіть у разі відновлення серцевого ритму;
• заходи СЛР можуть бути ефективними лише тоді, коли їх проводять протягом перших 5 хвилин із моменту розвитку РСС;
• затримка проведення компресій грудної клітки на кожну хвилину призводить до зниження виживання на 10-15% (!);
• на сьогодні одним із головних шляхів покращення ефективності непрямого масажу серця є значне скорочення часу перерви у його проведенні (навіть на штучне дихання та повторні дефібриляції);
• для підвищення ефективності реанімаційних заходів необхідно оснастити дефібриляторами не тільки всі машини швидкої допомоги, лікарні, кабінети функціональної діагностики, але й громадські місця (аеропорти, супермаркети, спортивні центри, школи тощо) (!).

Лікування шлуночкової аритмії (ША) та запобігання РСС при ішемічній хворобі серця (ІХС)

Шлуночкова аритмія, пов’язана з гострим коронарним синдромом (ГКС)

Незважаючи на явне зниження рівня РСС через кращу реваскуляризацію та запобігання ІХС шляхом припинення куріння та застосування статинів, серцева недостатність (СН) та пізня аритмія після гострого інфаркту міокарда (ІМ) залишаються частою причиною раптової смерті. Упродовж останніх десятиріч частота ША на госпітальному етапі ГКС знизилася головним чином завдяки стратегії ранньої та інтенсивної реваскуляризації, а також раннього початку фармакологічної терапії (табл. 1). Однак ШТ або ФШ розвиваються приблизно у 6% пацієнтів із ГКС упродовж перших 48 годин після вияву симптомів (найчастіше перед або під час реперфузії).

Таблиця 1. Запобігання РСС, пов’язаній із ГКС, та її лікування: передгоспітальна фаза (ЄТК-2015) [9]

Рекомендації

Пацієнтам із болем у грудях скоротити проміжок часу як між появою симптомів та першим контактом із медичним фахівцем, так і між першим контактом із медичним фахівцем та реперфузією

Проводити навчання та забезпечити оснащення бригад швидкої медичної допомоги для розпізнавання ГКС (із застосуванням реєстраторів ЕКГ та телеметрії в разі необхідності), лікування зупинки серця шляхом проведення основних реанімаційних заходів та дефібриляції

Проводити первинні та розширені реанімаційні заходи відповідно до алгоритму протоколів, визначених Європейською радою з питань реанімації або національними чи міжнародними експертними групами з питань реанімації

Проводити післяреанімаційний догляд у великому експертному центрі, здатному запропонувати мультидисциплінарний інтенсивний підхід до лікування, включаючи первинне коронарне втручання, електрофізіологічне дослідження, застосування апаратів стимуляції серця, серцеву та судинну хірургію, а також терапевтичну гіпотермію

Катетерна абляція

Шлуночкова тахікардія виникає в 1-2% пацієнтів через тривалий час після ІМ, часто через кілька років. Рецидивуючу ШТ можна ефективно лікувати за допомогою катетерної абляції. Імплантацію ІКД слід застосовувати у пацієнтів, які вижили після ІМ, які страждають на стійку ШТ або мають рецидиви ФШ при відсутності гострої ішемії, навіть після успішної катетерної абляції.

У разі наявності підйому сегмента ST до реанімаційних заходів або відразу після таких за даними ЕКГ рекомендовано негайно проводити ангіо­графію та реваскуляризацію для всіх пацієнтів зі зміщенням сегмента ST над ізолінією при ІМ (STEMI). Разом із тим відсутність підйому сегмента ST не виключає обструктивних або навіть тромботичних коронарних «причинних» уражень, які можуть виявлятися за допомогою коронарографії.

Таблиця 2. Запобігання РСС, пов’язаній із ГКС, та її лікування: госпітальна фаза. Показання до реваскуляризації (ЄТК-2015)

Рекомендації

У пацієнтів зі STEMI рекомендоване проведення термінової реперфузії

У пацієнтів із NSTEMI (без зміщення сегмента ST над ізолінією при ІМ) або нестабільною стенокардією рекомендоване проведення коронарної реваскуляризації згідно з рекомендаціями ЄТК-2015 [9] щодо NSTEMI

У пацієнтів із NSTEMI з високим ризиком (до якого також входить наявність загрозливої для життя ША) рекомендоване виконання коронарної ангіографії з наступною, в разі необхідності, коронарною ангіопластикою впродовж двох годин після надходження до лікувального закладу

Для лікування ішемії міокарда у пацієнтів із рецидивною ШТ або ФШ рекомендована невідкладна та повна коронарна реваскуляризація

Для усунення вияву порушення атріовентрикулярної (АВ) провідності ішемічного походження рекомендоване невідкладне розкриття заблокованих судин. Це особливо справедливо при АВ-блокаді, що виникла внаслідок ІМ нижньої локалізації, навіть у випадках пізнього (понад 12 годин) вияву

Для пацієнтів, які перебувають у комі після зупинки серця за межами лікувального закладу з електрокардіографічними критеріями STEMI на ЕКГ, зареєстрованій після реанімаційних заходів, рекомендовано пряме транспортування в катетеризаційну лабораторію [5, 9]

Слід розглянути можливість імплантацій стимуляційного апарату лівого шлуночка або екстракорпорального життєзабезпечення в гемодинамічно нестабільних пацієнтів із рецидивною ШТ або ФШ, незважаючи на оптимальну терапію

Таблиця 3. Запобігання РСС, пов’язаній із ГКС, та її лікування: госпітальна фаза. Дефібриляція / кардіоверсія / лікарські засоби / катетерна абляція

Рекомендації

Для лікування рецидивної поліморфної ШТ рекомендовано застосовувати β-адреноблокатори

Для лікування поліморфної ШТ рекомендовано внутрішньовенне введення аміодарону

Пацієнтам зі стійкою ШТ або ФШ рекомендовано негайне проведення електричної кардіоверсії або дефібриляції

Пацієнтам із рецидивною ШТ або ФШ, при неможливості заперечення ішемії міокарда, рекомендовано термінове проведення коронарної ангіографії з наступною реваскуляризацією, у разі наявності показань

Пацієнтам із рецидивною ШТ або ФШ рекомендована корекція електролітного дисбалансу

У всіх пацієнтів із ГКС без протипоказань до застосування β-адреноблокаторів слід розглянути можливість перорального прийому цих препаратів під час перебування в лікарні та в подальшому лікуванні

У пацієнтів із рецидивною ШТ, ФШ або електричним штормом слід розглянути можливість виконання радіочастотної катетерної абляції у спеціалізованому центрі з подальшою імплантацією ІКД, незважаючи на повну реваскуляризацію й оптимальне медикаментозне лікування

У випадку частих рецидивів ШТ, незважаючи на використання ААП, та при неможливості виконання катетерної абляції слід розглянути доцільність трансвенозної катетерної прискорювальної стимуляції серця

У пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, яка була підтверджена мета-аналізом шести досліджень, показано, що особи, які отримували терапію АМР, мали на 23% менший ризик виникнення РСС порівняно з контрольною групою (Р = 0,001). Діуретики та дигоксин не знижують рівень загальної або раптової смертності. У підгрупах пацієнтів із СН рекомендують тільки блокатори рецепторів ангіотензину та івабрадин. Однак аміодарон не впливає на результати лікування пацієнтів із СН, тому він не рекомендується для загального застосування в таких пацієнтів. Але у випадках симптоматичної ШТ у пацієнтів із СН (пацієнти, які страждають від імпульсів дефібрилятора або нестійкої ША, що спричиняє симптоми) аміодарон є антиаритмічним препаратом вибору, оскільки він не погіршує результати лікування. Інші ААП не рекомендуються пацієнтам із СН із міркувань безпеки.

В таблиці 4 показано застосування різних лікарських препаратів при СН.

Таблиця 4. Застосування лікарських засобів у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка

Рекомендації

Оптимальна фармакологічна терапія інгібіторами АПФ (або, при непереносимості, блокаторами рецепторів ангіотензину (БРА), β-блокаторами та агоністами мінералокортикоїдних рецепторів (АМР) рекомендується пацієнтам із СН при систолічній дисфункції (ФВЛШ ≤ 35-40%) для зниження рівня загальної смертності та РСС

Таким чином, при розвитку фібриляції шлуночків та асистолії у хворих із серцево-судинними та іншими захворюваннями органів і систем своєчасне проведення серцево-легеневої реанімації, згідно з рекомендаціями ЄТК-2015 [9], дасть можливість значно підвищити ефективність проведення заходів, збільшити кількість оживлених людей, подовжити їм тривалість життя та зменшити смертність. Удосконалення медичних заходів та покращення фінансування медицини та жителів України призведе до зменшення виникнення РСС та розвитку ССЗ.

Рис. 3. Діагностичне обстеження пацієнтів зі стійкою ША та ІХС (ЄТК-2015)

Рис. 3. Діагностичне обстеження пацієнтів зі стійкою ША та ІХС (ЄТК-2015)

Стандарти послідовності СЛР при фібриляції шлуночків (ФШ) [3]

Крок 1. Діагностика раптової зупинки кровообігу впродовж 10 секунд.

Крок 2. Зареєструвати ЕКГ, на якій при ФШ визначається крива неправильної форми, а зубці не піддаються диференціації.

Крок 3. Покласти хворого на підлогу або на щит.

Крок 4. Нанести різкий удар кулаком, занесеним приблизно на 20 см над грудною кліткою, по нижній третині груднини.

Крок 5. Зробити непрямий масаж серця (100 компресій за 1 хв) та штучне дихання «рот у рот» чи «рот у ніс» (у співвідношенні 30 : 2). Не можна переривати масаж серця більше ніж на 10 секунд. Краще для штучного дихання використовувати апарат (мішок АМБУ). Сила натискування на електрод повинна становити 8 кг. Якщо немає тісного контакту електрода дефібрилятора зі шкірою, то утворюються опіки.

Крок 6. Провести електричну дефібриляцію розрядом відповідно 200, 300 і 360 Дж за допомогою біфазного дефібрилятора. Якщо ФШ зберігається, то через 2 хвилини повторюють нанесення розряду 360 Дж. За допомогою монофазного дефібрилятора енергія першого розряду становить 360 Дж. Класичне розташування електродів: друге міжребер’я справа від груднини; зліва – на рівні розташування грудного електрода V₄-V₅. При передньо-задньому розташуванні один електрод встановлюється медіальніше лівого соска, другий – під лівою лопаткою (більш ефективна друга локалізація електродів – ЄТК-2015) [9].

Крок 7. Інтубувати трахею та забезпечити венозний доступ.

Крок 8. Ввести 1 мл 1% розчину (0,5 мг) адреналіну в/в, у разі необхідності повторювати введення кожні 3-5 хвилин. За відсутності венозного доступу адреналін вводять ендотрахеально 2-2,5 мг. Раніше адреналін вводили внутрішньосерцево.

Крок 9. Знову проводять електричну дефібриляцію розрядом 360 Дж.

Крок 10. Ввести 150 мг (2,5 мг/кг) аміодарону в/в струминно, при його відсутності – 120 мг (1,5 мг/кг) лідокаїну в/в струминно, який менш ефективний, ніж аміодарон (дослідження ALIVE), і через 2 хвилини провести дефібриляцію розрядом 360 Дж.

Крок 11. Знову провести електричну дефібриляцію розрядом 360 Дж.

Превентивне лікування після успішно проведеної дефібриляції серця, спрямоване на запобігання виникненню постконверсійних аритмій [4]

Крок 1. Лікування основного захворювання.

Крок 2. Корекція іонних порушень клітинних мембран кардіоміоцитів:

• магнію сульфат – 1 г/доба в/в крапельно впродовж 2-3 днів;
• панангін (аспаркам) – 20 мл в/в крапельно впродовж 3 днів, потім по 2 драже 3 рази на день упродовж 2-4 тижнів.

Крок 3. Корекція порушень перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантних систем захисту (АОСЗ):

Крок 4. Проведення антифібриляційної терапії за допомогою антиаритмічних препаратів (ААП) чи препаратів, що мають опосередковану антиаритмічну дію (інгібітори АПФ, сартани або антагоністи альдостерону):

• метопролол сукцинат по 100 мг/добу;
• бісопролол (конкор) по 5-10 мг/добу;
• валсартан 80-160 мг/добу чи кандесартан 8-16 мг/добу;
• аміодарон (кордарон) по 200-400 мг/добу + кандесартан;
• еналаприл, або периндоприл, або раміприл по 10-20 мг/добу;
• верошпірон чи еплеренон по 25-50 мг/добу.

Разом із цим антифібриляційною властивістю володіють статини (аторвастатин 20 мг/добу, розувастатин 10 мг/добу тощо), омега-3 поліненасичені жирні кислоти.

Список літератури

1. Болезни сердца и сосудов. Руководство Европейского общества кардиологов / Под ред. А. Джона Кэмма, Т.Ф. Люшера, П.В. Серриуса / Пер. с англ. под ред. Е.В. Шлякто. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. – 1480 с.

2. Болезни сердца по Браунвальду: руководство по сердечно-сосудистой медицине / Под ред. П. Либби, Р.О. Боноу, Д.Л. Манна / Пер. с англ. Р.Г. Оганова. – М.: Логосфера, 2012. – 1095 с.

3. Денесюк В.І., Денесюк О.В. Доказова внутрішня медицина. – Вінниця: ДП ДКФ, 2011. – 928 с.

4. Денесюк В.І., Мороз В.М., Денесюк О.В. Аритмії та блокади серця. – К.: Центр ДЗК, 2017. – 560 с.

5. Класифікація, стандарти діагностики та лікування порушень ритму і провідності серця. – К., 2016. – 135 с.

6. Мареев В.Ю., Мареев Ю.В. Методы профилактики внезап­ной сердечной смерти при хронической сердечной недостаточности / Кардиология. – 2015. – № 9. – С. 72-83.

7. Медикаментозное лечение нарушений ритма сердца / Под ред. В.А. Сулимова. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. – 448 с.

8. Недоступ А.В., Благова О.В. Как лечить аритмии, нарушения ритма и проводимости в клинической практике. – МЕДпресс-информ, 2004. – 368 с.

9. Рекомендації Європейського товариства кардіологів 2015 року щодо лікування пацієнтів зі шлуночковими аритміями та профілактика раптової серцевої смерті / Аритмологія. – 2016. – № 1. – С. 5-54; 2016. – № 2. – С. 5-56.

Як врятувати людину після раптової зупинки серця. Поради відомих львівських спеціалістів

Перших два розряди дефібрилятора мають найбільший відсоток ефективності.

У червні сталися два резонансні випадки, пов’язані із раптовою зупинкою серця під час змагань. 12 червня, на «Євро-2020» під час матчу 29-річний данський футболіст Крістіан Еріксен несподівано втратив свідомість і впав на газон. Лікарям вдалося врятувати гравця.

Другий випадок, на жаль трагічний, 27 червня у Львові під час напівмарафону від раптової зупинки серця помер 23-річний учасник, якому стало погано за 200 метрів до фінішу.

Це є порушення ритму, яке загрожує життю людині. Це стається на фоні різних порушень:токсичного впливу, порушення провідності чи збудливості серцевого м’язу.

Остап Герета, завідувач відділення порушення ритму серця Львівського кардіоцентру

80% раптової смерті – аритмії, зазвичай трапляється вдома. Вона ж може бути і у професійних спортсменів. Рівень фізичної підготовки не має вирішального значення. Більше залежить від спадковості.

А є причини, які не можна діагностувати. І в половині випадків, навіть після розтину не знаходять причини раптової смерті.

Юрій Іванів, професор Львівського медуніверситету, доктор медичних наук, кардіолог

У 90% раптових смертей, які ставалися під час спортивних змагань, у людей були генетичні зміни, які дають схильність до тої фібриляції шлуночків.

Неспроможність серця в екстремальній ситуації втримувати ритм і зриватися на так звану фібриляцію шлуночків, викликана певними біохімічними механізмами, які кодовані спадково. І от раптова смерть досить часто зустрічається в родині, з покоління в покоління.

Що могло спровокувати зупинку серця у футболіста Еріксена і у 23-річного бігуна

Юрій Іванів, професор Львівського медуніверситету, доктор медичних наук, кардіолог

У футболіста міг бути атеросклероз коронарних артерій. Ті судинки, які живлять серцевий м’яз, в деяких людей вони забиті холестерином. І коли дати навантаження, то крові буде проходити через маленький просвіт значно менше.

А ще часто буває, що ті напластування холестерину покриті тоненькою плівкою і під час сильного фізичного навантаження, коли серце активно працює, плівка тріскає і робиться тромб, який перекриває просвіт повністю Тому велика частина серця перестає отримувати кров, починається оця фібриляція шлуночків.

Кожен п’ятий хворий, який мав інфаркт міокарда, вмирає раптово через оце!

У львівського бігуна напевно було поєднання факторів: сильне емоційне напруження, адже він намагався поліпшити особистий рекорд, хвилювався, плюс енергетики, до складу яких входять речовини, які стимулюють аритмію серцеву, там може бути велика доза кофеїну. Це могло викликати фібриляцію шлуночків, коли камери серця починають хаотично скорочуватися, без ритму. Людина втрачає свідомість, і якщо вчасно не провести дефібриляцію, це закінчується повною зупинкою серця.

Дмитро Бешлей, кардіохірург Львівської обласної клінічної лікарні

За даними офіційного секційного дослідження, у 23-річного хлопця не було діагностовано органічного ураження серцевого м’язу, гіпертрофічної кардіоміопатії чи гострого інфаркту. Тобто сталося життєво загрозливе порушення ритму, зупинка серця.

Зневоднення, великі фізичні навантаження, особливо якщо в даному випадку він не був достатньо тренований, і, звичайно, токсичний вплив – це є сукупність факторів.

Вимоги до проведення змагань, або завдяки чому врятували футболіста

Остап Герета, завідувач відділення порушення ритму серця Львівського кардіоцентру

Позагоспітальне виживання при раптовій серцевій смерті – всього 5-10%! Тому невідкладна меддопомога повинна бути надана в перших ТРИ хвилини, максимум 6-8 хвилин. Інакше – дуже рідко вдається врятувати людину.

Якщо говорити про випадок на футбольному матчі, то там медичні працівники зорієнтовані і навчені одразу надавати невідкладну допомогу. І навіть в таких ситуаціях виживання – до 50%.

Юрій Іванів, професор Львівського медуніверситету, доктор медичних наук, кардіолог

Ефективність дефібриляції обернено пропорційна часу від того, коли її застосували. Якщо це пізніше 2-3 хвилин, то вона вже може бути не ефективна. При ситуації із зупинкою серця має підійти персонал з реанімобілю з пристроєм – дефібрилятором і одразу його застосувати.

Дмитро Бешлей, кардіохірург Львівської обласної клінічної лікарні

Реанімація – це 3 основні речі:

• забезпечення прохідності дихальних шляхів
• непрямий масаж серця
• штучна вентиляція легень

Якщо ці всі три компоненти були зроблені – тоді все відбувалося правильно! Якщо медична допомога, особливо молодим людям, надається у першу хвилину-дві, то у половині випадків серце вдається запустити! Якщо пізніше другої хвилини, то шанси зменшується у геометричній прогресії.

Тому важливо забезпечити на кожній тисячі метрів медичні бригади і дефібрилятори вздовж маршруту забігу.

Щоб медичні працівники могли потрапити до пацієнта від моменту зупинки діяльності протягом двох хвилин.

На футболі показали приклад вчасного порятунку. Якщо зауважити, то спочатку до пацієнта підбігли спортивні лікарі, і протягом першої хвилини вони закликали не спортивних, а професійних лікарів! І ті вже свою справу зробили на «відмінно»! Серце футболіста відновилося, бо перших два розряди мають найбільший відсоток ефективності.

Жанна Ліщенко

Невідкладна допомога. Як правильно проводити серцево-легеневу реабілітацію

В екстремальній ситуації дуже важливо не розгубитися, не панікувати, а послідовно і правильно надавати допомогу потерпілому.

Ранок у Великому Місті розповідає, як проводити серцево-легеневу реанімацію.

Серцево-легенева реанімація

Якщо помітили людину, яка потребує допомогу, потрібно:

• Переконайтеся у відсутності небезпеки для себе і потерпілого;
• Запитайте людину, що сталось і чи вона вас чує.
• Оцініть стан людини: акуратно потрусіть її. Якщо є реакція — залиште його у тому положенні, в якому знайшли.
• Викличте швидку (номер 103).

Якщо потерпілий не реагує, перевірте дихання. Щоб перевірити дихання, потрібно звільнити прохідність дихальних шляхів.

У людини без свідомості язик може западати назад і блокувати дихальні шляхи.

1. непритомного хворого покладіть на спину;
2. запрокиньте голову хворого назад (покладіть руку на чоло хворого та обережно відхиліть його голову назад)
3. гляньте ротову порожнину і, в разі необхідності, звільніть її від видимих сторонніх тіл;

Слухайте дихання постраждалого: відчувайте подих на своїй щоці.

Робіть це приблизно 10 секунд, щоб визначити наявність нормального дихання.

Компресії на грудну клітку

Переведіть хворого у положення на спині на плоскій твердій поверхні.

Покладіть одне зап’ястя на друге. Пальці сплетіть.

Покладіть основу долоні одної руки на центр грудної клітки постраждалого.

Тисніть на грудину як мінімум на глибину 5 см, але не більш ніж 6 см.

Після кожної компресії звільняйте грудину від тиску, але не відривайте руки від грудної клітки.

Натискайте з частотою 30 компресій на 100–120/хв (≈2 рази на секунду).

Штучне дихання

У дорослих осіб розпочніть від 30 натискань на грудину.

Потім вказівним і великим пальцем руки затисніть ніс постраждалого і відкрийте рот.

Наберіть повітря в легені і зімкніть своїми губами губи людини, щоб це було герметично.

Зробіть видих тривалістю 1 секунда і паралельно дивіться чи підіймаються стінки грудини у непритомного.

Продовжуйте робити 30 компресій.

Чергуйте натискання на грудину та штучне дихання. 30 компресій – 2 вдиху.

Важливо! Якщо постраждалий – чужа для вас людина, а ви не маєте маски-клапана для безпечних вдихів, ви можете не робити штучне дихання. Проводьте лише компресії на грудину з частотою 100–120.

Ви маєте робити серцево-легеневу реанімацію, але зазвичай самої лише реанімації не достатньо для відновлення нормального ритму серця.

Натисками ви механічно відновлюєте кровообіг, щоб не допустити біологічної смерті мозку, але лише дефібрилятор зможе зняти фібриляцію шлуночків.

Тому варто чекати на приїзд медиків.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, де здати кров у Києві.