Как правильная вода для бройлеров повышает производительность птицефабрики

Особенности поения бройлеров в условиях промышленного производства – это много важных составляющих!

Обеспечение оптимальной работы водопровода на птицефабрике считается одним из эффективных способов повысить производительность.

По словам специалиста по птицеводству Яна Лоури, обеспечение бройлеров безопасной и приятной на вкус водой в достаточных количествах имеет основополагающее значение для достижения генетического потенциала роста и яйценоскости.

Птицы являются метаболически очень активными и поэтому сильно зависят от воды. «Любые проблемы с чистотой воды или поставкой на единицу птицы умножают проблемы производства и здоровья животных», говорит Лоури.

Существует также тесная взаимосвязь между потреблением воды и продуктов питания – недостаток воды повлияет на количественное потребление корма, следовательно, производственный потенциал будет упущен. Наладив безопасное и чистое водоснабжение на фабрике, вы однозначно максимизируете потребление корма, снизите стрессы у птиц и повысите выход мяса и яйца, добавляет эксперт.

Микроэлементы, бактерии и биоопленка

Накопление микроэлементов, таких как железо, марганец, нитраты и сульфаты, в воде может быть связано с синдромами специфических заболеваний у птиц. Следует проводить регулярные тесты качества воды.

Например, вода с превышением содержания железа обычна не связана с прямыми проблемами со здоровьем птицы, но может стимулировать рост определенных бактерий и привести к образованию биопленок в трубопроводах, а также ухудшать вкусовые качества воды.

«Бактерии, вирусы, грибы и дрожжи должны вызывать серьезную обеспокоенность, если они проживают в питьевых системах», – предупреждает Лоури.

Как правило, такие бактерии выявляются достаточно просто, потому что их относительно легко выращивать в лаборатории.

Бактериальные виды, такие как E.coli или Pseudomonas, могут вызывать заболевание напрямую, тогда как другие виды оказывают косвенное влияние. Но если эти «косвенные» бактерии присутствуют в достаточно большом количестве, они все равно вызовут реакцию иммунной системы, и производство будет падать, поскольку птица тратит энергию ну борьбу с проблемой.

Большие популяции бактерий также вызывают дисбаланс кишечной микрофлоры, что приводит к энтериту и плохой конверсии пищи или необходимости антимикробного лечения.

Биопленки инициируются подклассом микроорганизмов, которые прилипают к пластиковым поверхностям внутри трубопроводов. По словам Лоури, после создания биопленки следом появляются и другие микроорганизмы – бактерии, дрожжи, грибки, плесень и вирусы.

Биопленочные бактерии проходят три фазы – колонизация, рост и расселение.

Первоначально, когда бактерии колонизируют облицовку трубы и только начинают расти, в воде их содержится относительно небольшое количество. Отбор проб воды в это время может показать низкий уровень бактерий, но как только начинается дисперсионная фаза, в водопроводной линии внезапно окажутся триллионы бактерий. Это означает, что важно установить, насколько велика проблема на первых двух этапах. Для этого ветеринары должны использовать эндоскопы или длинные скребки 30-45 см, чтобы сделать более точную оценку бактериальных колоний дальше по трубопроводу.

Патогены и поток воды

Адекватный поток прохладной пресной воды по линиям поения чрезвычайно важен для уменьшения накопления патогенных микроорганизмов и биопленок.

Сложнее всего организовать поение только что вылупившихся цыплят, так как температура в брудере устанавливается ​​на высоком уровне 33-34 ° C, а вес цыплят невелик. Следовательно, их потребность в воде низкая, а пропускная способность трубопроводов минимальна.

Теплая застойная вода в линиях поения способствует росту бактерий, а по мере того как температура воды повышается до температуры тела цыплят, они пьют меньше. Теплую воду бройлеры не любят, как и все домашние птицы.

Температура воды увеличивается между началом и концом системы в зависимости от того, насколько теплым является птичник и как долго вода находится в трубопроводе. По словам Лоури, важно сохранять воду прохладной для поения цыплят. Для этого надо хотя бы раз в день открывать кран и сливать воду до ее охлаждения.

Позже в производственном цикле поддерживать охлаждение воды будет легче, так как потребление воды птицами поддерживает скорость прохождения потока через систему.

Подкисление

Подкисление воды – или снижение ее рН – это хороший способ стимулирования микрофлоры кишечника, любящей кислоту, для профилактики вредных бактерий, которые обычно не размножаются в «кислом» кишечнике.

Подкисляя воду, вы выполняете профилактику энтерита, что снижает потребность в применении антибиотиков для лечения этого заболевания. Наконец, здоровый кишечник улучшает пищеварение и преобразование корма.

Продукты-подкислители для птицеводства часто представляют собой смесь органических кислот и могут содержать стабилизаторы и усилители вкуса. «Недостатком является то, что в трубопроводе после подкислителей иногда остатки, способствующие формированию биопленок, обращайте внимание на этот момент, и соблюдайте дозу, не уменьшая ее. РН воды должен упасть до 4-4,5, иначе в трубопроводах быстро образуется грибковый налет», говорит Лоури.

И нужно различать чистящие средства для линии и подкисляющие воду продукты, так как это очень разные продукты.

«Я рекомендую использовать подкисление в течение длительных периодов (например, 10 дней непрерывно) и чередовать их с определенным очистителем линии в течение еще 10 дней для поддержания чистоты водопровода», – говорит он.

Чистящие средства

«Лучший и экономичный способ борьбы с инфекцией – обеспечить чистоту воды перед тем, как птицы попадут в брудер», советует Лоури.

Следовательно, терминальная дезинфекция линий поения жизненно важна для птиц, а на рынке есть множество чистящих средств. Ключевым моментом является выбор продукта, предназначенного для линий очистки, и обеспечение его дозировки со скоростью прохождения в системе, рекомендованной производителем.

Выбор продукта также имеет важное значение, и необходимо провести беседы с ветеринарными врачами и производителями дезинфицирующих средств, чтобы выбрать правильный вариант.

Например, будет ли достаточно простого продукта, такого как перекись водорода, для устранения биопленки или существует потребность в кислотном элементе для разрушения известкового налета? В районах с жесткой водой известковый налет может сделать трубопровод неровным, создав идеальную поверхность для образования биопленок.

Еще одним соображением является стабильность продукта.

Чистящие средства имеют ограниченное количество активного ингредиента, которое расходуется, когда продукты сталкиваются с патогенными микроорганизмами. В итоге их эффективность снижается. Таким образом, чем выше концентрация патогенных микроорганизмов, тем быстрее продукт утратит работоспособность.

Это существенный момент, запомните его. Потому что к тому времени, когда агент достигнет конца линии поения, где поток наименьший, а биопленка самая плотная, у него уменьшится способность к очистке. Для проверки эффективности продукта в конце линии подачи воды можно использовать измеритель окислительно-восстановительного потенциала (ОВП).

Измеритель ОВП фиксирует остаточную способность дезинфицирующего средства для борьбы с патогенами. Образец, взятый с начала строки, можно сравнить с образцом, взятым с конца строки. Линия чистая, когда два значения одинаковы или, по крайней мере, близки. По словам Лоури, трубы надо очищать до тех пор, пока одинаковое или приближенное к нему значение не будет достигнуто.

Линия должна быть промыта чистой водой, прежде чем начнется поение птиц.

Как узнать, пьют ли цыплята? Потребление воды достигает максимума в течение 24-часового цикла – сначала после пробуждения птиц, а затем снова перед тем, как погаснет свет. Таблетки с красителями для окрашивания языков помогут определить, пьют ли цыплята. Отказ от воды – очень тревожный признак, когда следует немедленно вызывать ветеринара.

(Источник: www.poultryworld.net. Автор: Джон Райли).

Интересна тема? Подпишитесь на наши новости в ДЗЕН | Канал в Telegram | Группа VK.

Вирощуємо бройлера

Приріст ваги є дуже важливою частиною виробництва бройлерів. Основними чинниками збільшення ваги бройлерів є генетичний потенціал, споживання корму та води, а також утримання. Які критичні проблеми можуть виникати у процесі вирощування птиці, що стають причиною втрати продуктивності, а також негативної економіки виробництва розповіла Оксана Слівінська, лікар ветеринарної медицини, кандидат ветеринарних наук.

— Оксано, розкажіть про основні причини, чому бройлери погано набирають вагу.

— Є багато чинників, які впливають на приріст ваги курчат бройлерів. Серед них: спадковість, годівля, умови утримання птиці тощо.

Генетика і якість батьківських стад мають дуже важливе значення. На це треба звертати увагу, купуючи інкубаційне яйце або добовий молодняк. Правильна годівля і відповідні умови утримання батьківських стад у період росту і продуктивний період є запорукою отримання здорового і високопродуктивного молодняку. Курчата хорошої якості будуть рости стабільно протягом усього періоду вирощування.

Якість корму, який ми використовуємо для курчат, визначає їх ріст. Раціон має бути збалансований відповідно до віку і фізіологічних потреб птиці. Курчата повинні мати вільний і постійний доступ до корму і води. Корми, виготовлені з протермінованих, низькоякісних, забруднених кормових інгредієнтів, дадуть погані результати. Це призведе до зменшення поживних речовин та енергії у кормах і, як результат, поганого зростання, а іноді навіть смерті бройлерів.

Під час посадки молодняку важливо пам’ятати, що у перші два тижні життя курчата не здатні регулювати температуру тіла. Тому важливо забезпечити адекватне зовнішнє тепло, підтримувати температуру на рівні 39‒40 °С , забезпечивши температуру повітря на першому тижні 32‒33 °С і поступово знижуючи її на два градуси щотижня. Надто високі температури у пташнику призведуть до зниження споживання корму, відповідно, приросту маси тіла і збільшення конверсії корму. Тому вентиляція — важлива складова розвитку повноцінного і здорового курчати. Ефективна вентиляція має забезпечувати повноцінне надходження свіжого повітря в пташник і видалення аміаку, вуглекислого та чадного газів. Рекомендовано встановити мінімальну вентиляцію у приміщеннях, оскільки це забезпечить постійний доступ свіжого повітря для кращого розвитку.

Також для основних кросів м’ясних порід, відповідно до фізіологічних особливостей, розроблено рекомендації щодо світлових програм. У першу добу світло не виключаємо, щоб курчата могли знайти корм і воду та стимулювати їх споживання. Потім його слід поступово зменшувати, щоб бройлери мали щонайбільше чотири-шість годин темряви, а також зменшувати люкси для забезпечення належного росту та розвитку. Якщо курчата не досягають цільової ваги, періоди темряви зменшують.

Важливою умовою успішного вирощування бройлера є щільність посадки. Цей показник у нас зазвичай кожне господарство визначає згідно з економічними потребами й можливостями на метр квадратний чи відповідно до фронту напування і годівлі. Збільшення щільності посадки посилює конкуренцію за корм, а це призводить до розшарованості у стаді: одні курчата, сильніші й більші, мають постійний доступ до корму, а інші слабші й не мають доступу до корму. Як результат — зниження маси тіла у частини поголів’я, а також зниження показників збереження. Тому кожне господарство або саджає 20‒22 голови на м2 і проводить одне-два прорідження, або саджає 15‒16 голів на м2 для отримання курчат відповідної ваги на день здавання.

Також однією з причин того, що птиця погано набирає вагу, є інфекційні захворювання. Птиця, яка регулярно хворіє, не матиме хороших приростів. Хвороби знижують апетит і порушують обмін речовин та інші життєво-важливі функції організму. А хворе курча погано росте. Максимальний захист товарного стада забезпечить дотримання певних правил, зокрема належна підготовка і дезінфекція приміщень і обладнання, біобезпека на господарстві, превентивна програма, яка охоплює вакцинацію від поширених хвороб і відповідно до епізоотичної ситуації в господарстві.

— Важливим чинником майбутньої продуктивності бройлера є рання годівля. Як правильно організувати годівлю курчат у перші дні вирощування?

— Висока якість корму значно впливає на показники росту птиці в перший тиждень життя й допомагає уникнути проблем із травленням на наступних етапах відгодівлі. Будь-яка система годівлі має забезпечити курча легкодоступним кормом найвищої якості й тієї консистенції, у якій він вийшов із кормового заводу.

Ранній доступ до поживних речовин після вилуплення має великий вплив на найближчий і довгостроковий розвиток курчати. Дослідження раннього періоду життя курей привели до висновку, що період безпосередньо після вилуплення є критичним для розвитку всіх систем у курчат, включно з імунною системою.

Розвиток бурси та селезінки реагує на зовнішній стрес у ранньому віці. Затримка доступу до поживних речовин після виведення зменшує відносну вагу бурси та селезінки. Проходження стерильного корму через шлунково-кишковий тракт піддає бурсу впливу різноманітних антигенів.

Отже, чим раніше курчата будуть погодовані після вилуплення, тим швидше проліфераційні стовбурові клітини зустрінуться з антигенами навколишнього середовища. Це чітко свідчить про те, що рання годівля має важливе значення для закладення міцної основи здоров’я птахів у ситуації, коли антибіотики в їхньому кормі мало або зовсім не допускаються.

У перші дні курчатам потрібно навчитися знаходити корм, тому годівниці розташовуємо максимально низько (а деколи занурюємо у підстилку) і додатково розстеляємо папір. Годівниці максимально заповнюємо кормом, а також насипаємо корм на папір, що дає можливість одразу мати доступ до корму. Напувалки також регулюємо так, щоб курчатка мали вільний доступ до води, і наповнюємо тарілочки водою.

Окрім якості корму, на ріст і розвиток курчат у перші дні впливає температура. Оскільки курчата у перші п’ять днів не здатні регулювати свою температуру, тому температура всередині пташника і температура підстилки є важливим показником. Якщо вона буде зависока або занизька, то це позначиться на однорідності птиці, збереженості, добових приростах і конверсії корму.

— Що призводить до порушення цілісності кишківника птиці? Як максимально вберегти птицю від впливу цих чинників?

— У сучасних умовах виробництва кишківник птиці сприйнятливий до різноманітних дисбалансів, що призводить до стресу і, як наслідок, погіршення виробничих показників, підвищення конверсії, зниження приростів. Окрім стресу існує безліч інших чинників, які напряму впливають на цілісність епітелію кишківника птиці, зокрема: інфікування бактеріями, вірусами тощо. Будь-який чинник запалення викликає негативні зміни у слизовій оболонці, що приводить до порушення міжклітинної проникності. Як наслідок — порушена захисна функція епітелію, що дає можливість проникнення в організм патогенів і токсинів.

Інтенсивне розмноження бактерій, а також утворення у результаті цього токсинів призводить до пошкодження слизової оболонки кишківника. До таких бактерій відносять кишкову паличку E.coli (хоча її патогенні властивості залежать від ряду чинників), різні види бактерій роду Clostridium, Campylobacter і Salmonellа. Від моменту вилуплення пташенят з яйця їхній шлунково-кишковий тракт є стерильним і заселяється у перші години життя мікроорганізмами з навколишнього середовища. Починаючи з 4‒5-ї доби, значне збільшуються мікроорганізми, а з другого тижня бактеріальний ріст стабілізується. Пошкодження кишківника можуть спричиняти віруси. До найпоширеніших можна віднести ротавіруси, реовіруси, пікорнавіруси тощо. Вони найнебезпечніші для молодняку, оскільки в нього ще не сформовано повністю імунітет, а також відбувається інтенсивний ріст організму.

Серед паразитів найбільшу небезпеку для птиці становлять кокцидії. У бройлера паразитують декілька видів еймерій, які одночасно можуть заселяти різні відділи кишківника. Вони пошкоджують епітелій, спричиняючи хронічне запалення слизової оболонки, руйнування ентероцитів і впливають на цілісність слизової оболонки кишківника та підслизової. Внаслідок кокцидіозу також розвиваються запальні процеси, погіршується всмоктування поживних речовин і, як результат, акумулюється їхній надлишок у просвіті органу.

Також на цілісність кишківника птиці впливають мікотоксини. Вони є вторинним метаболітом, і їхній вплив на організм птиці залежить від типу мікотоксину, його концентрації, часу дії на організм. Термін «мікотоксин» зазвичай використовують для позначення токсичних хімічних продуктів, вироблених грибами, які легко заселяють сільськогосподарські культури. Мікотоксини мають здатність накопичуватися у тканинах птиці.

Також не слід забувати про згубну дію стресів на птицю. Наприклад, за теплового стресу в умовах високої температури навколишнього середовища у птиці часто ушкоджується епітелій кишківника. Це призводить до загибелі частини клітин, що полегшує потрапляння в організм бактерій і вірусів. А далі вже через тепловий стрес у стаді збільшується смертність, конверсія корму, зменшується споживання корму, знижується кінцева маса тіла, погіршується якість м’яса. Те саме стосується і кормового стресу. Він у птиці може виникати під час годівлі незбалансованими раціонами, за невідповідності складу й розміру гранули й фізіологічних особливостей слизової кишківника. Особливо чутливим до кормового стресу є молодняк у період інтенсивного росту. Окрім того, кормовий стрес може виникати за недостатності синтезу власних ферментів птиці, недостачі кормових ферментів, що призводить до порушення перетравлення і засвоювання інгредієнтів корму. Наявність неперетравленої їжі в кишківнику може бути субстратом для росту патогенної флори. Це призводить до утворення біогенних амінів, амонію та газів, що значно погіршує цілісність слизової оболонки і функцій кишківника.

— Як ефективно усунути наслідки порушення цілісності кишківника?

— Забезпечення й упровадження системи біобезпеки у господарстві передбачає не тільки проведення заходів дезінфекції, дезінсекції та дератизації, а й вимагає правильного планування роботи птахоферми, навчання персоналу, моніторингу знань і їх виконання, а також розуміння того, що будь-який процес потребує постійного коригування. У птахогосподарствах для контролю вірусного і мікробного фону розроблено програми підготовки пташників до посадки, схеми оброблення птиці та моніторингові програми, складені відповідно до особливостей технології утримання птиці та строків санітарних розривів між партіями.

Заходи підготовки пташників до посадки добового молодняку включають: видалення підстилки, механічне очищення поверхонь, обладнання, миття приміщень і обладнання, волога або пінна дезінфекція приміщень і обладнання, газація. Ці заходи здійснюють бригади дезінфекції. Ефективність заходів перевіряють на кожному етапі за допомогою змивів.

Важливо правильно підібрати програму вакцинації і моніторити їхню ефективність. Ветеринарний лікар відповідно до епізоотичної ситуації складає превентивну програму профілактики основних захворювань, яка включає вакцинації, профілактичні обробки і випоювання препаратів. Ефективність використання вакцинопрофілактики здійснюють у вигляді визначення напруження імунітету на забої.

Використання деяких кормових добавок сприяє підтримці здоров’я кишківника і зберігає його цілісність або безпосередньо, або шляхом запобігання кишковим патогенам. Використання кокцидіостатиків у кормах впливає на життєвий цикл еймерій. Альтернативою використання цих препаратів є застосування вакцин.

Для профілактики мікотоксикозів на кормових заводах розробляють систему дослідження кожної партії зернових, що надходить від постачальників. Якісну сировину зберігають у силосних башнях чи металевих бункерах із дотриманням всіх рекомендацій до зберігання зернових (вологість, температура, примусова вентиляція).

Для боротьби з мікотоксинами на сьогодні використовують препарати, які мають здатність адсорбувати мікотоксини та виводити їх з організму, не порушуючи біохімічних процесів. Такі препарати називаються адсорбентами мікотоксинів. Вони активуються і працюють тільки в шлунково-кишковому тракті. Адсорбенти бувають монокомпонентними та полікомпонентними й можуть зв’язувати токсини з різною питомою масою, величиною та полярністю. Важливим чинником є те, що у складі адсорбентів повинен бути й гепатопротектор.

Сьогодні також дедалі частіше говорять про використання пробіотиків. Це жива мікробна кормова добавка, яка добре впливає на тварину-господаря, покращуючи її кишковий мікробний баланс. Оскільки кишкова флора може бути порушена, зокрема, за використання антибіотиків або інших ліків, то їх використання може бути цілком виправданим. Пробіотики запобігають росту шкідливих бактерій (кишкових патогенів) у кишківнику птиці, таким чином мінімізуючи спричинені ними порушення. Є багато досліджень, які говорять про те, що пробіотики нормалізують мікрофлору кишківника. Дедалі частіше нині можна почути інформацію про використання пробіотиків також як альтернативи антибіотикам. Проте слід розуміти, що пробіотики не можуть бути заміною антибіотиків для птиці із серйозними інфекціями, але корисні для відновлення нормальної бактеріальної популяції, яка інакше була змінена внаслідок введення антибіотиків.

Ще для підтримки цілісності кишківника птиці рекомендовано застосовувати пребіотики. Вони позитивно впливають на організм птиці й здійснюють вибіркову стимуляцію росту певних бактерій у товстій кишці й таким чином покращують здоров’я макроорганізму. Більшість потенційних пребіотиків — це вуглеводи (наприклад, олігосахариди). Можна збільшити та підтримувати здорову бактеріальну кишкову флору шляхом збільшення кількості пребіотиків у раціоні, таких як інулін, сирий овес та нешліфована пшениця. Оскільки пробіотики в основному активні в тонкій кишці, а пребіотики ефективні лише в товстій кишці, їх поєднання дає синергічний ефект. Відповідні комбінації пре- та пробіотиків називають синбіотиками.

Підкислювачі/органічні кислоти містять коротколанцюгові жирні кислоти, леткі жирні кислоти та слабкі карбонові кислоти, які лише частково роз’єднані.

Серйозну роль у підтримці цілісності кишківника відіграють підкислювачі та органічні кислоти, оскільки вони зменшують колонізацію патогенів (таких як Salmonella та E. coli) у кишковій стінці, знижуючи рН кишківника нижче ніж 6,0 і сприяючи нормальному росту мікрофлори. Цей стан також підвищує ефективність усіх травних ферментів у організмі птиці. Щоденне застосування коротколанцюгових жирних кислот, таких як масляна кислота, збільшує проліферацію епітеліальних клітин, забезпечує швидке відновлення кишківника, збільшує висоту ворсинок і підвищує абсорбційну здатність. Поодинці або в поєднанні вони корисні для здоров’я тварини й сприяють покращенню її продуктивності.

Детально про вирощування бройлерів

Хоча тема вирощування водоплавної птиці та курчат яєчних порід вже була досить докладно описана на нашому сайті, однак коментарі читачів свідчать, що потрібен, як мінімум, ще один вичерпний матеріал з цього питання, а саме – про вирощування бройлерів.

Отже, сьогоднішня стаття присвячена вирощуванню курчат-бройлерів. Розглянемо все ґрунтовно, максимально зрозуміло, так, щоб ці знання можна було б застосувати на практиці, з цифрами, термінами, конкретними назвами препаратів та кормів. Але спочатку – все ж таки трішки теорії для кращого розуміння сутності самого процесу вирощування.

Пригадаємо, що бройлери – це не порода курей, а міжпородні кроси (їх існує кілька варіантів), які в умовах правильного годування та утримання дуже швидко виростають до товарного стану за рахунок особливого біологічного явища – ефекту гетерозису (так званої « гібридної сили » ) .

Ефект гетерозису – це посилення життєздатності та деяких інших характеристик організму в потомства першого покоління. У потомства наступних поколінь, отриманого від гетерозисних батьків, цього ефекту, ймовірніше, або зовсім не буде, або він буде виражений значно слабше. Забезпечується це рідкісне, цінне з господарської точки зору явище складними генетичними механізмами, заглиблюватися й розбиратися в яких ми зараз не будемо.

На практиці ж ефект гетерозису у продуктивних тварин і птиці досягається шляхом складного, особливого підбору вихідних батьківських порід, ліній, кросів, попередньо для цього підготовлених та перевірених на поєднуваність. Пригадати всі ці теоретичні знання потрібно для того, щоб спростувати дві дуже поширені помилки.

Перша: та, що ви зможете в наступному сезоні отримати від вирощених вами прекрасних бройлерів потомство з такими ж характеристиками. Насправді – ні, не зможете. Можливо, курчата й будуть трохи кращі від звичайних, але точно не матимуть такої ж яскравої, вибухової енергії росту в другому поколінні. Тому годувати дорослих бройлерних курей і півнів з метою отримання від них інкубаційних яєць – це марна витрата корму.

Друга помилка: що в умовах свого присадибного курника ви зможете взяти дві потрібні батьківські породи (наприклад, Корніш і Білий плімутрок), від яких самостійно отримаєте курчат такої ж якості, як ті, що продаються спеціалізованими птахофабриками. Теж не вийде. І з багатьох причин, серед яких – банальна неможливість придбати для вихідного матеріалу потрібні породні лінії.

Навіть великим птахофабрикам не завжди вдається отримати реалізований молодняк найвищої якості. Якщо виникло бажання поекспериментувати, то, звичайно ж, можна (птахівництво – досить захоплююча справа!). Та якщо метою є отриманя хорошого практичного результату, то альтернативи покупці якісного молодняка немає. За минулі півстоліття зооінженери всього світу здійснили копітку роботу, внаслідок якої рівень продуктивності бройлерних курчат істотно зріс, а строки вирощування скоротилися до 42–43 діб!

Окрім курей, як бройлерів вирощують і цесарок, індиків, кроликів, качок, гусей і, можливо, ще якихось інших тварин. Існує навіть такий термін – бройлерне годування, що дозволяє отримати товарне м’ясо в досить стислі строки. Наприклад, за такого способу годування отримують по 2,5 кг м’яса від тримісячних кроликів, 9–10 кг м’яса від шестимісячного індичати, 3 кг м’яса від двомісячного каченяти тощо.

Вирощувати бройлерів можна цілодобово й цілорічно, утримуючи в приміщенні, чи, як звичайних курчат у присадибному господарстві – сезонно: теплої пори року вночі – у приміщенні, а вдень – на вигульній території. У разі вирощування в закритому приміщенні, птицю можна розмістити на підлозі, або в кілька ярусів у кліткових батареях для економії місця.

Доцільніше утримувати бройлерів на підлозі в приміщенні, ніж просто у дворі, в курнику, оскільки перший спосіб дозволяє досягати максимально можливих приростів живої маси. До того ж, можна повністю регулювати штучно всі параметри й технологічні процеси і не залежати від погоди чи пори року. (Обслуговувати і стежити за станом птиці в умовах підлогового утримання зручніше, ніж в умовах кліткового). Водночас на будівництво та подальше обладнання спеціального приміщення будуть потрібні чималі кошти, які окупляться не відразу.

Обидва способи мають і свої переваги, і свої недоліки. Та, незалежно від вибору, господарям для успішного вирощування слід дотримуватися певних показників мікроклімату. З першого по п’ятий день курчатам потрібна температура в приміщенні +32…30°С, з шостого дня по десятий її можна зменшити до +30…29°С. У цей період курчата повинні мати можливість додатково погрітися під ламповим обігрівачем.

В обігрівачі може бути лампа інфрачервоного випромінювання або звичайна лампа розжарювання великої потужності (150–200 Вт). Доцільніше регулювати температуру під обігрівачем не висотою положення лампи відносно підлоги, а терморегулятором з виносним датчиком, таким, який використовують в інкубаторах. Ці терморегулятори мають високу точність і дозволяють встановлювати потрібну температуру з урахуванням десятих часток градуса. Економні лампи в обігрівачах не використовуються, оскільки вони не нагріваються, а лише світять.

Температура під обігрівачем перші десять діб має становити +34°С. З десятого по двадцятий день температуру повітря в приміщені поступово зменшуємо від +30°С до +28°С, температуру под обігрівачем також знижуємо від +34°С до +30°С. З двадцять першого дня до місячного віку так само потупово знижуємо температуру від +28°С до +25°С, а ламповий брудер-обігрівач повністю вимикаємо й забираємо з приміщення.

Курчат віком від місяця й до забою слід утримувати за температури повітря в приміщенні від +25°С до +22°С. Це оптимальна температура, при якій курчата мають хороші показники приросту. За вищої температури в курчат знижується апетит і, відповідно, зменшуються й прирости живої маси. При більш низьких температурах молодняк витрачає частину енергії, отриманої з корму, на обігрів свого тіла, і прирости теж знижуються. (Це одна з причин того, чому в закритих приміщеннях бройлери ростуть швидше, ніж в разі утримання їх в природних умовах – у дворі.)

Упродовж всього періоду вирощування вологість у приміщенні має бути в межах 65–70%. Вимірювати та контролювати температуру й вологість з високою точністю можна за допомогою електронного побутового термометра-гігрометра з рідкокристалічним табло і виносним датчиком. Завдяки цьому чудовому приладу тепер вже не потрібно морочитися з розрахунками, щоб визначити вологість за показниками сухого і вологого термометрів!

Вимірювати температуру й вологість слід на рівні підлоги, саме там, де й знаходяться пташенята. З наведених вище температурних норм помітно, що бройлери теплолюбніші за звичайних курчат. Особливо строго зазначених параметрів слід дотримуватися в перший місяць життя курчат. У цей період їх здатність до терморегуляції дуже недосконала, внаслідок чого пташенята легко можуть як перегріватися, так і переохолоджуватися. Обидва явища небажані та вкрай небезпечні для життя молодняку ​​впродовж перших двох декад їхнього життя (взагалі-то до місяця, але саме в перші дві декади пташенята особливо уразливі!).

Стосовно освітлення, то в перший тиждень воно має становити близько 40–50 Лк. Згодом, від восьмого дня й до забою, вистачить 25–30 Лк. Вищий рівень освітлення може спровокувати серед курчат канібалізм (вони розкльовуватимуть одне одному гребінчики й задню частину). В умовах слабшого освітлення у бройлерів знижується загальна активність, втрачається апетит, заповільнюються ростові процеси. Отже, змінюючи інтенсивність освітлення, ми можемо штучно регулювати апетит і впливати на поведінку курчат, а також і на їх продуктивність.

Потрібну освітленість можна забезпечити, якщо встановити лампи з розрахунку 12,5 Вт на один квадратний метр площі підлоги, розмістивши їх на висоті двох метрів від неї. Для прикладу: на загородку розміром 2 х 3 метри достатньо однієї звичайної лампи розжарювання на 75 Вт.

У разі використання економних ламп слід враховувати їх взаємозамінність стосовно до звичайних лампам розжарювання, яка може складати 1:5 чи навіть 1:10. Зазвичай цей параметр вказується на упаковці. З огляду на те, що освітлення в приміщенні з курчатами здійснюється протягом досить тривалого часу, доцільно використовувати саме економні лампи, це знизить собівартість вирощеної вами курятини.

У разі вирощування бройлерів в умовах природного освітлення, процес утримання синхронізується з освітленістю відповідно до природної зміни часу доби. Якщо ж вирощування проходить у закритому приміщенні, то освітлення має бути постійним. З таким способом освітлення курчата їдять майже цілодобово, зокрема й уночі, що забезпечує значніші прирости порівняно з утриманням, коли освітлення чергується за принципом день-ніч.

Важливими параметрами мікроклімату є загазованість і запиленість. Внаслідок процесів життєдіяльності мешканців пташника, всередині нього неминуче утворюються різні гази, наявність яких у навколишньому середовищі небажана. Це аміак, вуглекислий газ, сірководень і деякі інші леткі органічні сполуки.

Існують конкретні норми граничної допустимої концентрації кожного з цих газів і пилу в повітрі для тваринницьких приміщень, але наводити їх зараз немає сенсу, оскільки виміряти їх концентрацію в побутових умовах більшість звичайних птахівників все одно не зможуть, тобто, ця інформація не стане в пригоді для практичного застосування.

Підійдемо до цього питання з іншої, простішої та практичнішої точки зору. Для забезпечення оптимальних параметрів повітря, у пташнику потрібна примусова приточно-витяжна вентиляція зі швидкістю повітрообміну в зимовий час від 0,7 до 1 метра кубічного за годину на 1 кг живої маси птиці, яка знаходиться в приміщенні, а влітку – від 4 до 7 кубічних метрів за годину. Розрахувати її не складно. Потрібно лише знати приблизну вагу ваших вихованців, а точний обсяг повітря, яке подається, вказується на вентиляційному обладнанні. Виходячи з кількості птиці, ви з легкістю зможете підібрати потрібне за продуктивністю обладнання.

Під час розрахунку потрібної потужності обладнання пам’ятайте і про природну вентиляцію, яка непомітно відбувається постійно крізь двері, щілини, пори та інші невраховані отвори. Для її обліку зазвичай досить (якщо у вас гарне приміщення, без видимих дір) відняти 15–25% від розрахованої потреби у свіжому повітрі. Вентиляція має бути саме повітрообміном, а не протягом!

Бройлери не такі рухливі, як курчата яєчних і комбінованих порід, але через те, що росте бройлерний молодняк набагато швидше і швидко стає більшим за своїх звичайних ровесників, він потребує й більше місця, ніж інші курчата в тому ж віці.

Якщо говорити конкретно, то щільність посадки бройлерів орієнтовно така: у віці до п’яти діб на 1 квадратний метр має припадати не більше 30 курчат, від п’ятого по десятий день – 22–25 курчат, з одинадцятого по п’ятнадцятий – 19–20 голів на 1 квадратний метр, з шістнадцятого по двадцятий день – 17 голів, з двадцять першого по двадцять п’ятий – 15 голів, з двадцять шостого дня до місяця – 13 голів молодняка, з місячного віку до тридцять п’ятого дня – 11, від тридцять шостого до сорокового дня – 9 голів, від сорок першого дня й до забою на 1 квадратному метрі підлоги має утримуватись не більше ніж 7 голів бройлерів.

Як бачимо, курчата внаслідок швидкого зростання потребують постійного розширення площі. На практиці курчат краще з першого дня поселити в загони або клітки потрібного розміру й вирощувати без необхідності постійного їх переведення у просторіші приміщення. Таке утримання позбавить молодняк від стресу, який часто спричинює гальмування нарощування живої маси у пташенят.

Тепер щодо годування. Приблизно 80% енергії, яка надходить в організм бройлерного курчати з кормом, використовуються для нарощування його маси. Решта 20% витрачаються на рух і здійснення необхідних природних фізіологічних процесів у тканинах. Корм – це будівельний матеріал для тіла, і в разі його нестачі (кількісної чи якісної) будівництво сповільнюється. Тому вирощуваний молодняк не можна обмежувати в годуванні .

З економічної точки зору бройлерних курчат доцільно вирощувати до півтора – двомісячного віку й одразу забивати на м’ясо. У цьому віці вага кожного курчати коливається від 2,5 до 5 кг, залежно від якості самого молодняка, рівня годування, способу утримання та інших особливостей. Щоб отримати чималі тушки, пташенят можна годувати й довше, але у старшому віці швидкість росту знижується, а потреба в кормі зростає. Отже, відбувається перевитрата кормів, що економічно недоцільно.

Збільшення маси у бройлерів старше тримісячного віку відбувається значною мірою за рахунок накопичення жиру, а не м’язової тканини, що з гастрономічної точки зору небажано. Після двомісячного віку бройлерів утримують лише в присадибних господарствах, де відсутня комерційна складова, а птицю годують не спеціалізованими комбікормами, а звичайним кормом, зокрема зеленню, зерном і коренеплодами. З комерційною ж метою термін відгодівлі ще коротший – до 40–42 діб.

Для годування бройлерних курчат можна використовувати як корми власного приготування, так і готові комбікорми, в яких закладені всі необхідні поживні речовини, оптимальна кількість білка, вітамінів і мікроелементів. Відразу обмовлюся, що виростити повноцінних бройлерів на тому ж раціоні, який використовується для курчат яєчних, або комбінованих порід, чи безпородного молодняку не вдасться. Причин тому багато, але найзначніша полягає в тому, що потреби організму бройлерного молодняка суттєво відрізняються від потреб організму інших курчат. Тобто, в них інші вимоги до поживності раціону і до вмісту в ньому енергії. Це потрібно враховувати.

Якщо хочеться здешевити вирощування, і ви вирішили заощадити саме на кормі, то це можна реалізувати. Але справа ця дуже копітка, і, вірогідніше, результат у підсумку буде гірший, ніж внаслідок застосування готових спеціалізованих кормів. Витративши чимало різного корму, часу та зусиль і не отримавши бажаного результату, виграєте ви в такому разі чи програєте – хтозна.

Якщо у вашому господарстві є власне зерно, то, можливо, і вдасться знизити собівартість корму. Але якщо зерно куплене, то готувати корм самостійно особливого сенсу немає. Власне зерно перед згодовуванням потрібно подрібнити (бажано навіть спочатку екструдувати його для кращого засвоєння, а потім подрібнити, щоб воно стало технологічно придатним для змішування), після чого змішати зі спеціальним преміксом або БВМД з позначкою «для бройлерів» у зазначеній виробником пропорції.

Змішувати премікс з підготовленим зерновим кормом досить складно, оскільки концентрація біологічно активних речовин у преміксі надзвичайно висока, і на 1 кілограм подрібненого зерна його потрібно додавати в дуже малій кількості. Без поетапного змішування тут не обійтися. Поетапнне змішування – це коли ми беремо рівні кількості корму і препарату, дуже ретельно перемішуємо їх між собою, після чого цю суміш знову змішуємо з таким же об’ємом чистого корму і так повторюємо до тих пір, поки не доведемо концентрацію преміксу до потрібного рівня.

БВМД змішувати з кормом набагато легше, бо вона менш концентрована. Проте зробити це якісно шляхом перемішування лопатою чи руками теж не вдасться. Знадобиться змішувач або хоча б звичайна будівельна бетономішалка. Врахуйте, що в ідеалі склад раціону потрібно буде змінювати відповідно до віку птиці три, а то й чотири рази упродовж всього періоду вирощування.

Для годування бройлерів своїми кормами вам, крім преміксу або білково-вітамінно-мінеральних добавок знадобляться кілька видів подрібненого зерна (кукурудза, ячмінь, пшениця, екструдована соя і горох), шрот соєвий і соняшниковий, рибне борошно, кров’яне борошно, м’ясо-кісткове борошно, сухе молоко, риб’ячий жир, варена картопля, трав’яне борошно та інші компоненти.

За спрощеною схемою вам для вирощування курчат-бройлерів знадобляться як мінімум два раціони – на першу половину вирощування і на другу. До вказаного набору кормів потрібно додати премікс або БВМД – і можна використовувати.

Приблизний рецепт кормової суміші для годування бройлерів протягом першої половини вирощування (до місяца) виглядає так: кукурудза – 38%, пшениця – 10,5%, ячмінь – 10%, екструдований горох – 3,3%, шрот соняшниковий – 10%, шрот соєвий – 6,3%, дріжджі кормові – 3%, риб’яче борошно – 6%, м’ясо-кісткове борошно – 2%, сухе знежирене молоко або незбиране сухе молоко – 3%, трав’яне борошно – 3%, кров’яне борошно – 3%, риб’ячий жир – 0,7%, сіль – 0,1%, крейда або трикальцій фосфат – 1,1%.

Перші п’ять днів, поки курчата звикають до годівниці та поїлки, потрібно стежити, чи поїдається корм і за необхідності допомагати пташенятам його знайти.

Рецепт суміші для годування бройлерів в домашніх умовах у другій половині вирощування (старше місячного віку) може бути таким: кукурудза – 30%, варена картопля – 15%, пшениця – 9%, ячмінь – 5%, екструдований горох – 5%, шрот соняшниковий – 8%, шрот соєвий – 10%, кров’яне борошно – 2,7%, дріжджі кормові – 2%, риб’яче борошно – 4,5%, м’ясо-кісткове борошно – 4%, борошно трав’яне – 3%, риб’ячий жир – 0,5%, сіль – 0,1%, крейда або трикальцій фосфат – 1,2%.

За такого годування можна отримати двомісячну птицю вагою по 1,9–2 кг. Детальніше динаміка росту в цифрах матиме такий вигляд: за перший тиждень курча вагою 45 г виростає до 100 г, за другий тиждень – до 210 г, за третій – до 410 г, у місячному віці курча важить не менше 650 г, у п’ять тижнів – 950 г, у шість тижнів – 1,3 кг, у сім – 1,6 кг, у два місяці 1,9–2 кг.

Як підтверджує практика, отримати бройлерних курчат з повністю розкритим потенціалом, закладеним у них селекціонерами-генетиками, можна лише за умови їх годування виключно спеціальними бройлерними комбікормами.

Таких кормів існує декілька видів, відповідно до кожного етапу розвитку бройлерів. Тобто, кожна вікова група курчат отримує свій, призначений лише для неї вид корму. Головна умова – корми мають бути якісними та містити весь заявлений у супровідних документах (чи на упаковці) перелік складових. Використання якісних кормів для якісного молодняка гарантує у підсумку й високий результат.

Відповідальні виробники навіть можуть надавати орієнтовну динаміку зростання живої маси вашої птиці в разі використання їх продукції, а також необхідну сумарну кількість корму для досягнення заявленого результату. Для прикладу звернімося до цифр, які надала одна з відомих на ринку фірм-виробників спеціалізованого корму для бройлерів. За весь період відгодівлі (до 42 днів) кожне пташеня з’їдає близько 4,5 кг комбікорму й досягає живої маси 2,7–2,9 кг.

Детальніше у цифрах процес виглядає згідно з наведеними нижче показниками.

З першого по п’ятий день курчатам згодовують передстартерний комбікорм. Кожне курча за цей час (упродовж п’яти діб) з’їдає його близько 91 г.

З шостого дня по двадцять перший бройлерів слід годувати стартовим комбікормом. На кожне курча його знадобиться 1100 г за весь цей період.

З двадцять другого по тридцять шостий день для годування використовують відгодівельний комбікорм. На 14 днів для одного пташеняти його потрібно близько 2260 г.

З тридцять сьомого по сорок другий день курчат годують фінішним комбікормом. За тиждень кожен бройлер споживає його по 1050 г.

Згідно з прогнозами виробника кормів, бройлерні курчата за такої схеми годування демонструватимуть наступні показники приросту живої маси:

вага курчати під час вилуплення з яйця: 42–45 г; добове курча-бройлер важитиме приблизно 50–60 г; дводенне – 70–80 г; триденне – 85–95 г; чотириденне – 100–115 г; п’ятиденне – 125–135 г; шестиденне – 140–165 г; у тиждень його вага сягатиме 170–186 г; у вісім днів – 200–217 г; у дев’ять днів – 235–250 г; у десять днів – 260–280 г; в одинадцять діб – 300–324 г; у дванадцять – 350–368 г; у тринадцать – 380–416 г; у двотижневому віці пташеня важитиме 445–460 г; у п’ятнадцять днів – 585–520 г; у шістнадцять – 545–565 г; у сімнадцять – 580–630 г; у вісімнадцять – 650–690 г; у дев’ятнадцять – 720–750 г; у двадцятиденному віці вага курчати становитиме 780–824 г; у три тижні бройлерне курча важитиме не менше ніж 850–890 г; у двадцять два дні – 920–970 г; у двадцять три – 1–1,03 кг; у двадцять чотири – 1,070–1,1 кг; у двадцять п’ять – 1,150–1,2 кг; у двадцять шість днів – 1,23–1,27 кг; у двадцять сім – 1,3–1,35 кг; у двадцять вісім – 1,4–1,45 кг; у двадцять дев’ять – 1,48–1,5 кг; у місячному віці – 1,55–1,58 кг; у тридцять один день – 1,6–1,67 кг; у тридцять два дні – 1,68–1,75 кг; у тридцять три – 1,74–1,83 кг; у тридцять чотири – 1,845–1,91 кг; у тридцять п’ять – 1,85–1,99 кг; у тридцять шість – 2–2,15 кг; у тридцять сім – 2,1–2,25 кг; у тридцять вісім діб вага одного курчати складатиме 2,2–2,4 кг; у тридцять дев’ять днів – 2,35–2,55 кг; в сорок днів – 2,5–2,7 кг; у сорок один – 2,65–2,85 кг; в сорок два дні – 2,75–2,95 кг.

Курчат цього віку вже можна забивати. Якщо ж продовжувати годувати птахів до двох місяців, то вони наберуть живу вагу до 4,3–4,8 кг. Якщо годувати бройлерів до трьох місяців, то під кінець цього строку їх маса буде в межах п’яти кілограмів. Курочки через свої фізіологічні особливості виростають дрібнішими за півників на 15–17%.

Годівниці для бройлерів бувають найрізноманітніших конструкцій: настінні, підлогові, підвісні, бункерні, лоткові чи у вигляді жолоба. Конструкція годівниці залежить від способу утримання курчат, і вибір її у кожному конкретному випадку пов’язаний з технологічними особливостями вашої ферми та особистими смаками господаря. Наприклад, в умовах підлогового утримання зазвичай застосовують бункерні годівниці для підлоги. У них завантажують сухий корм, і курчата мають можливість поїдати його постійно, у міру своєї потреби.

Бройлерні курчата зазвичай живляться сухим кормом, тому досить-таки багато п’ють. Система напування може бути влаштована або з використанням звичайних автонапувалок з відкритою водою, або з використанням водопроводу й ніпельних напувалок. Використання ніпельних напувалок має свої переваги: вода в них надходить завжди чиста, не забруднюється залишками корму та підстилкою.

А тепер саме час підрахувати витрати й прибуток, щоб зрозуміти, чи рентабельно займатися вирощуванням бройлерів. Добове курча коштує близько 12 грн. Виживаність цих пташенят складає 96–98% за умови дотримання усіх вимог з годування, обслуговування та параметрів мікроклімату. Передстартерний комбікорм високої якості, в разі його закупівлі дрібним оптом безпосередньо у виробника, коштує в середньому 12300 грн за одну тонну. В перерахунку на мішок вагою 25 кг це буде 307,5 грн. Стартовий комбікорм за аналогічних умов придбання коштує близько 11400 грн за тонну. Тобто, двадцятип’ятикілограмовий мішок обійдеться покупцеві у 285 грн. Комбікорм для відгодівлі коштує орієнтовно 10440 грн за одну тонну, або 261 грн за 25 кг. Фінішний комбікорм для годування бройлерів з 37 дня й до забою вартує 9660 грн за тонну, або 241,5 грн за мішок вагою 25 кг.

Отже, як згадувалось вище, для годування одного курчати потрібно 91 г передстартерного комбікорму, тобто 1 грн 20 копійок у грошовому еквіваленті. Стартового комбікорму одне курча з’їдає 1100 г, фінансово це складає 12,54 грн. Відгодівельного корму знадобиться 2260 г, що буде коштувати 23,6 грн. Фінішного комбікорму, за умови забою бройлерів у 43 дні, курча потребує всього 1050 г, а це, відповідно, становить 10,14 грн. Підбивши підсумок, отримаємо 47 грн і 49 копійок витрат на корми для вирощування одного курчати. Додаємо до цієї суми 12 грн – ціну самого курчати – і маємо 59 грн 49 копійок.

За умови, що середня оптова ціні на живих, готових до забою курчат становить 26–30 грн/кг, отримуємо: 28 грн × 2,9 кг = 81 грн – вартість одного вирощеного бройлера. Віднімаємо від цієї суми наші витрати 59,49 грн і маємо майже чистий прибуток 21,51 грн на вирощуванні одного курчати. Майже чистий, бо, крім витрат на корми й придбання молодняка, ще буде оплата за опалення, освітлення, транспорт і ветеринарію. Ці витрати залежать від багатьох факторів, тому в кожному конкретному випадку для кожного господаря вони будуть відрізнятися, і чітко порахувати їх зараз не вдасться.

Можна впевнено стверджувати, що чим більшим є ваше поголів’я бройлерів, тим меншими будуть ці витрати в перерахунку на одну голову. Рентабельність в перерахованих вище умовах буде близько 30%. Окрім продажу живою вагою, можна реалізувати готову продукцію у вигляді м’яса. Ціна на нього в нашому регіоні коливається від 40 грн/кг до 80 грн/кг. Щоб визначити, скільки м’яса отримаємо від живого бройлера, потрібно від його живої маси відняти 28%. У цьому випадку ваша рентабельність буде залежати від того, за якою ціною ви зумієте продати вирощену продукцію.

І на завершення статті не завадить пригадати ветеринарні аспекти вирощування бройлерів. Профілактика та звичайні правила дотримання чистоти здатні захистити ваших вихованців від багатьох хвороб, а вас – від зайвих клопотів і витрат. До того, як придбати молодняк бройлерів, слід провести ремонт, механічну очистку й дезінфекцію приміщення та обладнання. З цією метою використовують препарати «Екосепт» або «Арквадез» концентрацією 0,25%. Ці препарати зручні тим, що їх не обов’язково змивати після обробки. Дезінфекцію потрібно буде проводити після завершення кожного виробничого циклу, перед заселенням нових курчат.

Крім того, через кожні 10 днів слід білити стіни негашеним вапном. На вході бажано обладнати дезкилимок і регулярно його заправляти 3%-ним розчином згаданих препаратів. Дезкилимок – це заглиблення в землі (підлозі), заповнене змоченою дезінфікуючим розчином тирсою. Заходячи в приміщення, ви будете наступати на змочену тирсу і водночас знезаражувати своє взуття, що попередить занесення хвороботворних мікроорганізмів у приміщення з пташенятами.

До того як заселити курчат у пташник, потрібно ще знищити в ньому можливих гризунів (щурів і мишей). З цією метою можна використати спеціальні отруєні приманки на основі бродіфакуму, бромадіалону чи інших отруйних речовин, наприклад: «Смерть щурам», «Винищувач», «Лускунчик», «Цунамі» та інші. Знищувати мух та інших небажаних комах потрібно буде постійно. Найефективніше з цим завданням впораються препарати «Агіта», «Мухостоп» і подібні.

Тепер про обов’язкові обробки. Упродовж перших декількох годин життя пташенят потрібно одноразово напоїти 5%-им розчином глюкози (продається у ветеринарних аптеках у 200 мл флаконах). Здійснюється це напування шляхом примусового занурення у цей розчин дзьобика курчати. Достатньо буде двох-трьох вдалих занурень. Вдале занурення – це якщо після ваших дій пташеня піднімає голову вгору і робить ковтальні рухи. Глюкоза надає пташенятам сил і прискорює процес розсмоктування залишкового жовтка в їх організмі.

Для профілактики таких небезпечних для курчат інфекційних захворювань як сальмонельоз, мікоплазмоз, пастерельоз, колібактеріоз, протягом перших трьох днів їхнього життя потрібно додавати пташенятам у питну воду препарат, що містить енрофлоксацин: «Енрофлоксацин 10%» або «Байтрил» чи «Норофлокс 10%» у дозі 0,5 мл на 1 літр води.

Наступна обробка підніме вашим бройлерам загальний тонус і посприяє посиленню їх імунітету та життєстійкості. Проводиться вона з четвертого дня по сьомий включно. У питну воду слід додати аскорбінову кислоту з розрахунку 1 грам на 1 літр води. У ці дні ніякої іншої води, крім цієї, давати курчатам не можна.

З сьомого по дванадцятий день даємо пташенятам препарати, що стимулюють обмінні процеси і є джерелом амінокислот. Називаються вони «Чіктонік» або «Вітатонік». Додавати будь-який з них потрібно в питну воду з розрахунку 1 мл засобу на 1 літр води. Пропоювати курчат цими препаратами не обов’язково, але бажано.

Хорошим профілактичним засобом проти розладу травлення, а також стимулятором росту для курчат-бройлерів є кормовий «Біоміцин» або «Біовіт-80». Ця добавка складається з антибіотика «Тетрациклін» і вітаміну В₁₂. Давати її не обов’язково, та якщо вирішили, то починайте з сьомого і продовжуйте до двадцять першого дня, по одній чайній ложці на 100 курчат. Але не довше, оскільки антибіотик має ще встигнути вийти з організму бройлера до настання часу забою курчати!

Чергова обов’язкова обробка – це профілактика виникнення кокцидіозу. Проводиться вона з чотирнадцятого по шістнадцятий день (протягом трьох днів). Для цього в питну воду додаємо препарат «Байкокс 2,5%», «Толкокс 2,5» чи подібні до них з розрахунку 1 мл лікарського засобу на 1 літр води.

У місячному віці бажано провести профілактичну обробку проти глистів. Для цього потрібно пропоїти поголів’я упродовж двох днів розчином препарату «Даксол» з розрахунку 3 г на 1 літр питної води. Або ще можна скористатися препаратом «Промектин», зробивши з ним розчин у пропорції: 1 мл засобу на 1 л питної води. Розчином «Промектину» також напуваємо два дні поспіль. Якщо вирощування бойлерів триватиме довше 43–62 діб, то в 60 днів потрібно зробити повторну обробку проти гельмінтів.

Своєчасне виконання вищезазначен их процедур допомагає уникнути захворювань пташиного поголів’я. У бройлерного молодняку в цьому разі зазвичай не виникає ніяких проблем зі здоров’ям, воно зростає й розвивається відповідно до вікових норм. Але не завжди все йде так, як хочеться, і проблеми все-таки можуть виникати. Коротко зупинимося на деяких з них.

Одним з найбільш розповсюджених захворювань є рахіт . Виникає він внаслідок нестачі в організмі вітаміну D. Без нього організмом курчати не засвоюється кальцій з корму, і кісткова тканина стає крихкою. Кістки кінцівок викривляються, пташенята втрачають здатність нормально ходити, часто пересуваються на зігнутих ногах, майже поповзом. Погано росте пір’я, іноді з’являється пронос. Захворювання с упроводжується пригніченням, порушенням пропорцій тіла і відставанням у рості. Господарсько-технологічною причиною рахіту може бути недостатня інсоляція та нестача вітаміну D, кальцію і фосфору в кормі.

Залежно від міри нестачі вітаміну D й мінеральних речовин захворювання може проявлятися від ледь помітного відставання в рості до яскраво вираженого виснаження й загибелі курчат. Оскільки бройлери здебільшого взагалі ніколи не бачать сонячного світла, то єдиним джерелом вітаміну D слугує лише корм. Тому, щоб уникнути цієї проблеми, слід дуже уважно вибирати комбікорм. Д о його складу має входити все, що потрібно для нормальної життєдіяльності динамічного організму курчати.

За умови годування якісним комбікормом рахіт виникнути не може. Якщо таке захворювання проявилось у частини ваших курчат, то нормалізувати стан хворих і запобігти клінічного прояву в поки ще зовні здорового поголів’я допоможе щоденне додавання в корм риб’ячого жиру дозою 10 г на 1 кг корму і трікальцийфосфату в кількості 20–25 г на 1 кг корму. Можна також скористатись аптечним препаратом, який згідно з інструкцією містить вітамін D. Наприклад: «Тривіт», «Тривітамін» та інші. Ці засоби можуть використовуватись і для профілактики захворювання. Але для профілактики їх слід давати через день або щодня вдвічі меншою дозою.

Стан оперення та швидкість опереності курчат слугують непрямим показником стану їхнього організму. За нормою опереність відбувається в такі строки: у пташенят віком 5–7 діб на крилах починає з’являтися махове пір’я; до 12-го дня оперюються плечі; на шістнадцяту добу пір’я з’являється на грудях; у три тижні оперюються ноги й спина; до місячного віку пір’я вже вкриває задню поверхню шиї, а пух замінюється пір’ям майже на всьому тілі. У віці сорока – сорока трьох діб зі зміною махового пір’я на крилах розпочинається друга вікова линька. Триває вона до трьох місяців. Вікова линька іноді стає причиною зміни строків забою.

Ще одним захворюванням, яке часто трапляється у бройлерного молодняка, є вірусний ринотрахеїт . Спершу хвороба проявляється як зменшення активності, згодом спостерігається значне пригнічення зараженого молодняку, зниження, а пізніше й повна відсутність апетиту, виділення з ніздрів, чхання, задишка й утруднене дихання, набрякання очей і шкіри голови. З перебігом хвороби набряклість дихальних шляхів прогресує, і птах гине від задухи.

Смертність від вірусного ринотрахеїту без лікування може досягати 80–100%. Якщо лікування розпочати вчасно, то зберігається досить висока ймовірність успішного вирішення цієї проблеми. Для лікування знадобляться препарати: «Триколін», «Колітил», «Тримікозин». Доза: 1 мл на 1 літр питної води. Пропоювати слід до повного одужання та ще два дні після зникнення симптомів. Зазвичай лікування триває не менше п’яти днів (5+2).

Смертельно небезпечним захворюванням для курчат є аспергільоз . Спричинює цю хворобу мікроскопічний грибок, спори якого птахи (та інші тварини) можуть вдихати разом з пилом. Оселившись у просвіті дихальних шляхів, він викликає запальні процеси та інтоксикацію. Найчастіше вражає курчат до місячного віку, яких утримують на ураженій грибком підстилці в брудних приміщеннях з поганою вентиляцією або годують цвілим кормом (візуально пліснява може бути непомітна).

Зовні захворювання виражається прогресуючим пригніченням, втратою апетиту, зниженням активності, утрудненим диханням, іноді з хрипами, сльозотечею, виділеннями з ніздрів і дзьоба. Часто уражені курчата витягають шию і хапають повітря. Смертність може становити до 100%.

Найпростіший спосіб лікування полягає в окурюванні всіх (і хворих, і здорових) курчат та приміщення продуктами взаємодії однохлористого йоду з алюмінієм. У приміщенні спочатку потрібно провести механічне очищення, звільнивши його від гною, брудної підстилки й залишків корму. Для цієї обробки знадобиться 2 мл однохлористого йоду на кожен кубометр об’єму приміщення. Алюмінію потрібно взяти з розрахунку: 1 г на кожні 20 мл однохлористого йоду. Підійде будь-який алюміній або спеціальна алюмінієва пудра. Приміщення максимально герметично закриваємо і змішуємо компоненти в нейтральному посуді. Густі випари містять йод, який згубно впливає на збудника хвороби. Приміщення слід залишити закритим на 20–35 хвилин, після чого добре провітрити.

Інгаляцію повторюємо щодня, аж поки симптоми захворювання не зникнуть. Одночасно з інгаляціями протягом усього періоду лікування додаємо в питну воду звичайний аптечний 5% розчин йоду в кількості 1 мл на 1 літр води. Крім того, разом з кормом даємо курчатам упродовж 7–10 днів препарат «Ністатин», в дозі 25–30 мг на 1 кг живої ваги. Можна ще лікувати за допомогою мідного купоросу, для чого напувають птахів його 0,05%-ним розчином. Тривалість лікування – до повного одужання. Зазвичай лікування займає від 3-х до 5-ти днів.

З метою профілактики слід дотримуватися вимог до параметрів мікроклімату (вентиляції, вологості) та щільності посадки птиці (не допускати скупченості), не використовувати уражену грибками підстилку й корми, не нехтувати профілактичними дезінфекціями та підтримувати чистоту у птахівничому приміщенні.

Пулороз – ще одне небезпечне інфекційне захворювання, на яке хворіють курчата-бройлери. Викликає його бактерія-паличка Salmonella pullorum gallinarum , надзвичайно стійка до умов зовнішнього середовища. Вона може зберігати свою життєздатність до 200 діб. Зараження відбувається або на самих ранніх стадіях розвитку зародка в яйцепроводах курки-матері, або відразу після виходу пташеняти з яйця, внаслідок контакту з інфікованою шкаралупою, або при вживанні заражених корму чи води.

Чим молодше курча, тим тяжчий перебіг хвороби. Спочатку у пташенят погіршується апетит, посилюється спрага, починається пронос білого кольору. Пізніше кал може набувати зеленуватого або кров’янистого відтінку. Часто засохлий на пуху кал закорковує анальний отвір, і курча гине протягом 1–3 діб.

У разі виникнення пулороза потрібно додати в корм усім курчатам цієї групи (навіть і тим, в яких ознаки хвороби відсутні) порошок глюкози дозою 1 г на 1 кг корму аскорбінову кислоту дозою 1 г на 10 кг корму і препарат «Окситетрациклін» у дозі 40 мг/кг живої ваги курчат на добу, упродовж тижня . Хвороба за цей час зазвичай від ступає.

Крім самого лікування, у приміщенні слід здійснити механічне очищення і знезаразити його за допомогою дезінфектантів. Щоб запобігти виникненню хвороби, потрібно інкубувати яйця тільки від здорового поголів’я і дотримуватися профілактичних правил санітарії, наведених вище.

Ок рім захворювань, які трапляються найчастіше, в молодняка бройлерів можуть виникати й інші хвороби (Ньюкасла, Гамборо, хвороба Марека та ін.) чи, наприклад, ті, що спричинені зовнішніми паразитами (вошами, кліщами тощо), але про них мова піде вже в наступних статтях.

Сподіваюся, що читачі, які замовляли такий матеріал, знайшли у статті відповіді на всі свої запитання. Успішного вам застосування цієї інформації!

Усі запитання, які виникли внаслідок ознайомлення зі статтею, можна поставити на форумі або нижче в коментарях.

Вирощуємо бройлера

Приріст ваги є дуже важливою частиною виробництва бройлерів. Основними чинниками збільшення ваги бройлерів є генетичний потенціал, споживання корму та води, а також утримання. Які критичні проблеми можуть виникати у процесі вирощування птиці, що стають причиною втрати продуктивності, а також негативної економіки виробництва розповіла Оксана Слівінська, лікар ветеринарної медицини, кандидат ветеринарних наук.

— Оксано, розкажіть про основні причини, чому бройлери погано набирають вагу.

— Є багато чинників, які впливають на приріст ваги курчат бройлерів. Серед них: спадковість, годівля, умови утримання птиці тощо.

Генетика і якість батьківських стад мають дуже важливе значення. На це треба звертати увагу, купуючи інкубаційне яйце або добовий молодняк. Правильна годівля і відповідні умови утримання батьківських стад у період росту і продуктивний період є запорукою отримання здорового і високопродуктивного молодняку. Курчата хорошої якості будуть рости стабільно протягом усього періоду вирощування.

Якість корму, який ми використовуємо для курчат, визначає їх ріст. Раціон має бути збалансований відповідно до віку і фізіологічних потреб птиці. Курчата повинні мати вільний і постійний доступ до корму і води. Корми, виготовлені з протермінованих, низькоякісних, забруднених кормових інгредієнтів, дадуть погані результати. Це призведе до зменшення поживних речовин та енергії у кормах і, як результат, поганого зростання, а іноді навіть смерті бройлерів.

Під час посадки молодняку важливо пам’ятати, що у перші два тижні життя курчата не здатні регулювати температуру тіла. Тому важливо забезпечити адекватне зовнішнє тепло, підтримувати температуру на рівні 39‒40 °С , забезпечивши температуру повітря на першому тижні 32‒33 °С і поступово знижуючи її на два градуси щотижня. Надто високі температури у пташнику призведуть до зниження споживання корму, відповідно, приросту маси тіла і збільшення конверсії корму. Тому вентиляція — важлива складова розвитку повноцінного і здорового курчати. Ефективна вентиляція має забезпечувати повноцінне надходження свіжого повітря в пташник і видалення аміаку, вуглекислого та чадного газів. Рекомендовано встановити мінімальну вентиляцію у приміщеннях, оскільки це забезпечить постійний доступ свіжого повітря для кращого розвитку.

Також для основних кросів м’ясних порід, відповідно до фізіологічних особливостей, розроблено рекомендації щодо світлових програм. У першу добу світло не виключаємо, щоб курчата могли знайти корм і воду та стимулювати їх споживання. Потім його слід поступово зменшувати, щоб бройлери мали щонайбільше чотири-шість годин темряви, а також зменшувати люкси для забезпечення належного росту та розвитку. Якщо курчата не досягають цільової ваги, періоди темряви зменшують.

Важливою умовою успішного вирощування бройлера є щільність посадки. Цей показник у нас зазвичай кожне господарство визначає згідно з економічними потребами й можливостями на метр квадратний чи відповідно до фронту напування і годівлі. Збільшення щільності посадки посилює конкуренцію за корм, а це призводить до розшарованості у стаді: одні курчата, сильніші й більші, мають постійний доступ до корму, а інші слабші й не мають доступу до корму. Як результат — зниження маси тіла у частини поголів’я, а також зниження показників збереження. Тому кожне господарство або саджає 20‒22 голови на м2 і проводить одне-два прорідження, або саджає 15‒16 голів на м2 для отримання курчат відповідної ваги на день здавання.

Також однією з причин того, що птиця погано набирає вагу, є інфекційні захворювання. Птиця, яка регулярно хворіє, не матиме хороших приростів. Хвороби знижують апетит і порушують обмін речовин та інші життєво-важливі функції організму. А хворе курча погано росте. Максимальний захист товарного стада забезпечить дотримання певних правил, зокрема належна підготовка і дезінфекція приміщень і обладнання, біобезпека на господарстві, превентивна програма, яка охоплює вакцинацію від поширених хвороб і відповідно до епізоотичної ситуації в господарстві.

— Важливим чинником майбутньої продуктивності бройлера є рання годівля. Як правильно організувати годівлю курчат у перші дні вирощування?

— Висока якість корму значно впливає на показники росту птиці в перший тиждень життя й допомагає уникнути проблем із травленням на наступних етапах відгодівлі. Будь-яка система годівлі має забезпечити курча легкодоступним кормом найвищої якості й тієї консистенції, у якій він вийшов із кормового заводу.

Ранній доступ до поживних речовин після вилуплення має великий вплив на найближчий і довгостроковий розвиток курчати. Дослідження раннього періоду життя курей привели до висновку, що період безпосередньо після вилуплення є критичним для розвитку всіх систем у курчат, включно з імунною системою.

Розвиток бурси та селезінки реагує на зовнішній стрес у ранньому віці. Затримка доступу до поживних речовин після виведення зменшує відносну вагу бурси та селезінки. Проходження стерильного корму через шлунково-кишковий тракт піддає бурсу впливу різноманітних антигенів.

Отже, чим раніше курчата будуть погодовані після вилуплення, тим швидше проліфераційні стовбурові клітини зустрінуться з антигенами навколишнього середовища. Це чітко свідчить про те, що рання годівля має важливе значення для закладення міцної основи здоров’я птахів у ситуації, коли антибіотики в їхньому кормі мало або зовсім не допускаються.

У перші дні курчатам потрібно навчитися знаходити корм, тому годівниці розташовуємо максимально низько (а деколи занурюємо у підстилку) і додатково розстеляємо папір. Годівниці максимально заповнюємо кормом, а також насипаємо корм на папір, що дає можливість одразу мати доступ до корму. Напувалки також регулюємо так, щоб курчатка мали вільний доступ до води, і наповнюємо тарілочки водою.

Окрім якості корму, на ріст і розвиток курчат у перші дні впливає температура. Оскільки курчата у перші п’ять днів не здатні регулювати свою температуру, тому температура всередині пташника і температура підстилки є важливим показником. Якщо вона буде зависока або занизька, то це позначиться на однорідності птиці, збереженості, добових приростах і конверсії корму.

— Що призводить до порушення цілісності кишківника птиці? Як максимально вберегти птицю від впливу цих чинників?

— У сучасних умовах виробництва кишківник птиці сприйнятливий до різноманітних дисбалансів, що призводить до стресу і, як наслідок, погіршення виробничих показників, підвищення конверсії, зниження приростів. Окрім стресу існує безліч інших чинників, які напряму впливають на цілісність епітелію кишківника птиці, зокрема: інфікування бактеріями, вірусами тощо. Будь-який чинник запалення викликає негативні зміни у слизовій оболонці, що приводить до порушення міжклітинної проникності. Як наслідок — порушена захисна функція епітелію, що дає можливість проникнення в організм патогенів і токсинів.

Інтенсивне розмноження бактерій, а також утворення у результаті цього токсинів призводить до пошкодження слизової оболонки кишківника. До таких бактерій відносять кишкову паличку E.coli (хоча її патогенні властивості залежать від ряду чинників), різні види бактерій роду Clostridium, Campylobacter і Salmonellа. Від моменту вилуплення пташенят з яйця їхній шлунково-кишковий тракт є стерильним і заселяється у перші години життя мікроорганізмами з навколишнього середовища. Починаючи з 4‒5-ї доби, значне збільшуються мікроорганізми, а з другого тижня бактеріальний ріст стабілізується. Пошкодження кишківника можуть спричиняти віруси. До найпоширеніших можна віднести ротавіруси, реовіруси, пікорнавіруси тощо. Вони найнебезпечніші для молодняку, оскільки в нього ще не сформовано повністю імунітет, а також відбувається інтенсивний ріст організму.

Серед паразитів найбільшу небезпеку для птиці становлять кокцидії. У бройлера паразитують декілька видів еймерій, які одночасно можуть заселяти різні відділи кишківника. Вони пошкоджують епітелій, спричиняючи хронічне запалення слизової оболонки, руйнування ентероцитів і впливають на цілісність слизової оболонки кишківника та підслизової. Внаслідок кокцидіозу також розвиваються запальні процеси, погіршується всмоктування поживних речовин і, як результат, акумулюється їхній надлишок у просвіті органу.

Також на цілісність кишківника птиці впливають мікотоксини. Вони є вторинним метаболітом, і їхній вплив на організм птиці залежить від типу мікотоксину, його концентрації, часу дії на організм. Термін «мікотоксин» зазвичай використовують для позначення токсичних хімічних продуктів, вироблених грибами, які легко заселяють сільськогосподарські культури. Мікотоксини мають здатність накопичуватися у тканинах птиці.

Також не слід забувати про згубну дію стресів на птицю. Наприклад, за теплового стресу в умовах високої температури навколишнього середовища у птиці часто ушкоджується епітелій кишківника. Це призводить до загибелі частини клітин, що полегшує потрапляння в організм бактерій і вірусів. А далі вже через тепловий стрес у стаді збільшується смертність, конверсія корму, зменшується споживання корму, знижується кінцева маса тіла, погіршується якість м’яса. Те саме стосується і кормового стресу. Він у птиці може виникати під час годівлі незбалансованими раціонами, за невідповідності складу й розміру гранули й фізіологічних особливостей слизової кишківника. Особливо чутливим до кормового стресу є молодняк у період інтенсивного росту. Окрім того, кормовий стрес може виникати за недостатності синтезу власних ферментів птиці, недостачі кормових ферментів, що призводить до порушення перетравлення і засвоювання інгредієнтів корму. Наявність неперетравленої їжі в кишківнику може бути субстратом для росту патогенної флори. Це призводить до утворення біогенних амінів, амонію та газів, що значно погіршує цілісність слизової оболонки і функцій кишківника.

— Як ефективно усунути наслідки порушення цілісності кишківника?

— Забезпечення й упровадження системи біобезпеки у господарстві передбачає не тільки проведення заходів дезінфекції, дезінсекції та дератизації, а й вимагає правильного планування роботи птахоферми, навчання персоналу, моніторингу знань і їх виконання, а також розуміння того, що будь-який процес потребує постійного коригування. У птахогосподарствах для контролю вірусного і мікробного фону розроблено програми підготовки пташників до посадки, схеми оброблення птиці та моніторингові програми, складені відповідно до особливостей технології утримання птиці та строків санітарних розривів між партіями.

Заходи підготовки пташників до посадки добового молодняку включають: видалення підстилки, механічне очищення поверхонь, обладнання, миття приміщень і обладнання, волога або пінна дезінфекція приміщень і обладнання, газація. Ці заходи здійснюють бригади дезінфекції. Ефективність заходів перевіряють на кожному етапі за допомогою змивів.

Важливо правильно підібрати програму вакцинації і моніторити їхню ефективність. Ветеринарний лікар відповідно до епізоотичної ситуації складає превентивну програму профілактики основних захворювань, яка включає вакцинації, профілактичні обробки і випоювання препаратів. Ефективність використання вакцинопрофілактики здійснюють у вигляді визначення напруження імунітету на забої.

Використання деяких кормових добавок сприяє підтримці здоров’я кишківника і зберігає його цілісність або безпосередньо, або шляхом запобігання кишковим патогенам. Використання кокцидіостатиків у кормах впливає на життєвий цикл еймерій. Альтернативою використання цих препаратів є застосування вакцин.

Для профілактики мікотоксикозів на кормових заводах розробляють систему дослідження кожної партії зернових, що надходить від постачальників. Якісну сировину зберігають у силосних башнях чи металевих бункерах із дотриманням всіх рекомендацій до зберігання зернових (вологість, температура, примусова вентиляція).

Для боротьби з мікотоксинами на сьогодні використовують препарати, які мають здатність адсорбувати мікотоксини та виводити їх з організму, не порушуючи біохімічних процесів. Такі препарати називаються адсорбентами мікотоксинів. Вони активуються і працюють тільки в шлунково-кишковому тракті. Адсорбенти бувають монокомпонентними та полікомпонентними й можуть зв’язувати токсини з різною питомою масою, величиною та полярністю. Важливим чинником є те, що у складі адсорбентів повинен бути й гепатопротектор.

Сьогодні також дедалі частіше говорять про використання пробіотиків. Це жива мікробна кормова добавка, яка добре впливає на тварину-господаря, покращуючи її кишковий мікробний баланс. Оскільки кишкова флора може бути порушена, зокрема, за використання антибіотиків або інших ліків, то їх використання може бути цілком виправданим. Пробіотики запобігають росту шкідливих бактерій (кишкових патогенів) у кишківнику птиці, таким чином мінімізуючи спричинені ними порушення. Є багато досліджень, які говорять про те, що пробіотики нормалізують мікрофлору кишківника. Дедалі частіше нині можна почути інформацію про використання пробіотиків також як альтернативи антибіотикам. Проте слід розуміти, що пробіотики не можуть бути заміною антибіотиків для птиці із серйозними інфекціями, але корисні для відновлення нормальної бактеріальної популяції, яка інакше була змінена внаслідок введення антибіотиків.

Ще для підтримки цілісності кишківника птиці рекомендовано застосовувати пребіотики. Вони позитивно впливають на організм птиці й здійснюють вибіркову стимуляцію росту певних бактерій у товстій кишці й таким чином покращують здоров’я макроорганізму. Більшість потенційних пребіотиків — це вуглеводи (наприклад, олігосахариди). Можна збільшити та підтримувати здорову бактеріальну кишкову флору шляхом збільшення кількості пребіотиків у раціоні, таких як інулін, сирий овес та нешліфована пшениця. Оскільки пробіотики в основному активні в тонкій кишці, а пребіотики ефективні лише в товстій кишці, їх поєднання дає синергічний ефект. Відповідні комбінації пре- та пробіотиків називають синбіотиками.

Підкислювачі/органічні кислоти містять коротколанцюгові жирні кислоти, леткі жирні кислоти та слабкі карбонові кислоти, які лише частково роз’єднані.

Серйозну роль у підтримці цілісності кишківника відіграють підкислювачі та органічні кислоти, оскільки вони зменшують колонізацію патогенів (таких як Salmonella та E. coli) у кишковій стінці, знижуючи рН кишківника нижче ніж 6,0 і сприяючи нормальному росту мікрофлори. Цей стан також підвищує ефективність усіх травних ферментів у організмі птиці. Щоденне застосування коротколанцюгових жирних кислот, таких як масляна кислота, збільшує проліферацію епітеліальних клітин, забезпечує швидке відновлення кишківника, збільшує висоту ворсинок і підвищує абсорбційну здатність. Поодинці або в поєднанні вони корисні для здоров’я тварини й сприяють покращенню її продуктивності.