✅«Ревізор» – короткий зміст

Ревізор – це сатирична комедія Миколи Васильовича Гоголя, один з найголовніших творів його життя. Написана вона в 1835 році.

Сюжет

В деякому повітовому місті з’являється такий собі Іван Олександрович Хлестаков. Це небагатий дворянин, молодий чоловік, який прямував з Петербурга в Саратов, зупинився в цьому містечку і програв велику суму грошей.

Його супроводжує слуга Осип. В цей час городничий Сквозник-Дмухановський отримує лист, в якому йдеться про приїзд до міста царського ревізора. Чиновник, повідомляється в листі, приїде в місто інкогніто.

Городничий збирає у себе вдома всіх інших міських чиновників і поміщиків і зачитує їм лист. Всі знаходяться в розгубленості і сумні, оскільки вони абсолютно не готові до приїзду ревізора: «батьки міста» загрузли в хабарництві і свавіллі.

Вони вирішують по-швидкому замаскувати повну невпорядкованість, що коїться в місті. Раптом Сквозник-Дмухановському повідомляють, що в місті зупинився Хлестаков; городничий подумав, що це і є ревізор, і вирішив особисто йти до нього «на поклон».

Коли глава міста являється до Хлестакова в номер готелю, той спочатку збентежений. У нього не було грошей навіть на обід – він вимолив суп і печеня у доброго трактирного слуги, і тепер він розмірковував, де б дістати трохи грошей.

Городничий, боячись перед ним, дав йому хабар, водночас Хлестаков був упевнений, що це просто добропорядний житель міста, який врятував його від голодної смерті.

Городничий вирішив прикинутися простаком, щоб краще дізнатися про Хлестакова, однак той поводиться настільки простодушно, що городничий нічого не підозрює. Він вирішив напоїти приїжджого і для цього запропонував йому оглянути «богоугодні» заклади міста. Городничий запросив Хлестакова до себе на вечерю і-таки споїв його.

«Піддатий» Хлестаков побачив двох молодих дам, в тому числі дочку Сквозник-Дмухановського, і вирішив справити на них враження – почав розповідати байки про те, що він, мовляв, важливий столичний чиновник.

При цьому Хлестаков, схоже, сам вірить в те, що пише. Розповідає він довго, приписує собі безліч літературних творів і т. д., при цьому навіть не бентежиться, коли Марія Антонівна викриває його брехню.

Врешті-решт він захмелів остаточно і за допомогою слуг відправився на ліжко. На наступний день він прокидається і бачить, що до нього набралася ціла юрба прохачів, які принесли хабара. Їх дають навіть ті, кому підкуповувати ревізора нема чого. Він із задоволенням бере гроші, думаючи, що йому просто позичають, і сподівається пізніше все їм повернути.

До нього заходять і жителі міста, які скаржаться на городничого. Потім Хлестаков доглядає за дружиною і дочкою Антона Антоновича, просить руки його дочки і отримує згоду. Після цього він спішно їде з міста, поки обман не розкрився. Сквозник-Дмухановський і інші чиновники полегшено зітхнули.

Городничий захотів розібратися з купцями, які скаржилися на нього Хлестакову, і задушити їх поборами; але коли ті йому пообіцяли багате частування на випадок заручин його дочки, він їх простив. Городничий збирає звану вечерю, на яку запрошує всіх іменитих городян. І тут йому приходить повідомлення, що Хлестаков виявився простим брехуном.

Городничий розгнівався, але не встиг отямитися, як йому повідомляють чергову новину: в місто приїхав справжній ревізор.

Передумови написання

Гостросатиричний твір для Росії був як раз до речі, оскільки корупція, особливо в провінції, була одвічним болючим місцем країни. Відома боротьба з казнокрадством тодішнього імператора Миколи I, яка привела до значного успіху, однак цар все одно залишився незадоволений.

Проте, в основу комедії були покладені реальні випадки, про які почув Гоголь:

Пушкін розповів йому про випадок в місті Устюжна Новгородської губернії, де якийсь приїжджий видавав себе за ревізора і в підсумку пограбував всіх жителів;

Самого Пушкіна прийняли за ревізора в Нижньому Новгороді, куди він приїхав для вивчення історії пугачьовського бунту;

Російський письменник П. П. Свин’їн також став учасником подібної історії, коли за службовим обов’язком прибув в Бессарабію.

Реакція громадськості

Публіка з самого початку прийняла п’єсу прихильно. Однак багато, в тому числі деякі прогресивні критики, не змогли або не захотіли побачити в ній щось більше, ніж просту «комедію помилок». Сам Гоголь говорив, що «Ревізор» – це не просто історія про корупцію в типовому провінційному російському містечку; за його словами, в комедії зображена вся Росія з усіма її недоліками.

Цікавою була реакція імператора на гоголівську комедію. Офіційної заборони на її постановку не було, однак Микола I все одно був стурбований. Попри те, що сама п’єса йому дуже сподобалося, він зауважив, що в ній «дісталося» навіть йому. Імператор вирішив боротися з «небажаним» впливом комедії особливим методом.

Він замовив написання «фейкової» п’єси з тією ж назвою і основним сюжетом, з тією лише різницею, що в кінці всі «погані провінційні чиновники» були справедливо покарані.

Довгий час не вказувалося, хто ж написав «Справжнього Ревізора». Згодом стало відомо, що автором був Д. І. Цицианов – відомий державний чиновник з роду князів грузинського походження.

Художні особливості

«Ревізор» – практично перша українсько-російська сатирична комедія, в яких відсутні позитивні герої. І Городничий, і його оточення, і Хлестаков – персонажі порочні.

Проте, критики відзначали певний вищий сенс фігури Хлестакова: це якийсь «містичний» персонаж, який має здатність здаватися не тим, що він є, так що йому вдається обдурити досвідченого городничого; Хлестаков як би приходить за його душею, бажає віддати йому за його гріхи.

Може бути, це аналог Сатани – абсолютного лиходія, який «за божим попущенію» спокушає і терзає грішників. Щось подібне передав у своїй постановці В. Мейєрхольд в 1926 році, який «зробив з Гоголя Гофмана».

Що ми дізналися?

«Ревізор» – це комедія Миколи Гоголя, яка вперше була опублікована та виставлена у 1836 році. Вона висміює корупцію та самодурство в провінційній Росії 19-го століття через історію про приїзд до маленького містечка чиновника зі столиці, хибно прийнятого за високопосадовця, який прибув для проведення ревізії.

1. Початок дії: Сюжет розгортається у невеликому містечку, де місцева влада дізнається про несподіваний приїзд ревізора зі столиці інкогніто. Губернатор міста, його помічники та інші високопоставлені особи панікують і намагаються приховати всі ознаки своєї корупції.
2. Прибуття Хлестакова: Головний герой, Іван Олександрович Хлестаков, простий міський житель зі столиці, по дорозі в інше місто опиняється у цьому містечку. Він зупиняється в місцевому готелі, де через низку непорозумінь його приймають за очікуваного ревізора.
3. Помилкова ідентифікація: Хлестаков, спочатку збентежений, швидко використовує ситуацію на свою користь, приймаючи хабарі та обіцянки від місцевих чиновників, які сподіваються вплинути на його “офіційний звіт”.
4. Розкриття обману: Справжній ревізор ніколи не з’являється. Хлестаков покидає місто зі здобиччю, надісланою місцевими чиновниками. Після його від’їзду містечко отримує листа від Хлестакова, в якому він розповідає другу в столиці про свою авантюру. Місцева влада усвідомлює свою помилку, але тут з’являється справжній ревізор.

Висновок

«Ревізор» Миколи Гоголя – це гостра сатира на бюрократію та корупцію, яка, на жаль, не втратила актуальності й досі. Гоголь майстерно розкриває слабкості людської натури через комічні ситуації та персонажів, які, попри свою унікальність, є впізнаваними у будь-яку епоху.

П’єса залишається одним з найвидатніших творів російської літератури, який викликає замислення про вічні проблеми суспільства, такі як влада, моральність і людська гідність, підносячи їх через призму гумору та іронії.

Довести, що «Ревізор» М. В. Гоголя за жанром – це комедія, сатирична за змістом та актуальна за часом ​

«Ревізор» Миколи Васильовича Гоголя можна визнати комедією, сатиричною за змістом та актуальною за час із наступних причин.

По-перше, «Ревізор» включає в себе типи комедійних елементів, таких як недорозуміння, помилки, плутанину і пастки, які сприяють розвитку сюжету. Наприклад, персонажі помилково приймають Хлестакова за ревізора, що змінив ряд комічних ситуацій. Також в комедії є кілька веселих сцен, такі як сцена, де персонажі співають пісні під гармоніку.

По-друге, «Ревізор» містить сатиричний зміст. У творі зображується корупція, безлад, забобони та інші негативні явища російського суспільства. Наприклад, під час свого подорожі Хлестаков зустрічається з бюрократами, які користуються лише своїми особистими інтересами, а не державними. Усі персонажі, крім Марії Антонівни, є моральною розпустою і не можуть протистояти спокусам.

По-третє, «Ревізор» є актуальною за час. Комедія була написана в 1836 році і ще й досі залишається актуальною, після чого висвітлюються проблеми суспільства, які існують і сьогодні. Теми, які руйнуються у творі, такі як корупція та безлад, є актуальними в багатьох країнах світу.

Отже, можна зробити висновок, що «Ревізор» Миколи Васильовича Гоголя є комедією, сатиричною за змістом та актуальною для часу. Це твір, який дає можливість глядачам та читачам позмагатися, та знайти заняття

Новые вопросы в Литература

надо написать историю любви, историю отношений между лирическим героем Гумилёва и лирической героиней Ахматовой. «Он и Она» строками из стихотворений … «он поклялся в старом храме» «жираф» «Это было не раз, это будет не раз» «Сжала руки под тёмной вуалью…» «ПЕРЧАТКА» ««Сероглазый король Слава тебе, безысходная боль» «ВЕЧЕРОМ» «ОНА» «Столько просьб у любимой всегда!» «Песня последней встречи» «А ты думал — я тоже такая» сочетаний

Установіть послідовність подій у творі: А. «Парубкам подобалась ся вигадка; от вони підняли того хорта на дрючок та й понесли. Підійшовши тихенько до … Павлусевої хати, розмахали хорта та й шпурнули в вікно, а він як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!» Б. « Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали». В. «Отакий-то був щасливий наш Павлусь! Сказано: як кому бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде». Г. «Отож після смерті старих наймит оженився з наймичкою і стали собі господарювати. Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових». варіанти відповідей 1 Б , 2 В , 3 А , 4 Г 1 Г , 2 А ,3 В , 4 Б 1 Б ,2 В , 3 Г , 4 А 1 В , 2 Г , 3 Б, 4 В