Виплати ВПО після 1 березня: хто отримуватиме допомогу?

З 1 березня в Україні зміниться підхід до надання внутрішньо переміщеним особам допомоги від держави – орієнтуватимуться на найуразливіші категорії населення. Хто з ВПО тепер зможе отримати допомогу?

Внутрішньо переміщені особи на Харківщині, лютий 2023 рокуФото: Vyacheslav Madiyevskyy/Avalon/Photoshot/picture alliance

З 1 березня в Україні зміниться підхід до надання державних виплат внутрішньо переміщеним особам (ВПО). В уряді пояснюють, що допомогу отримуватимуть лише представники найбільш вразливих верств населення, а також ті, хто вже щось зробив для покращення свого економічного благополуччя – їм допомагатимуть задля заохочення. Розповідаємо, як це працюватиме.

Верещук: Партнери вимагають оптимізації

Наприкінці січня 2024 року Кабінет міністрів Україні продовжив ще на один місяць виплати всім ВПО, які вони отримували до 1 лютого. Але вже з березня коло отримувачів допомоги звузять: навіть ту незначну допомогу, яку щомісячно надає держава переміщеним особам, – від двох до трьох тисяч гривень – отримуватимуть лише ті ВПО, “які належать до найбільш вразливих категорій громадян”, пояснили у пресслужбі міністерства соціальної політики (далі – мінсоц).

Тоді ж міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук заявляла, що виплати ВПО мають бути оптимізовані, пояснюючи це скороченням дохідної частини бюджету та вимогами партнерів України. “Ми напряму прив’язані до рішень наших партнерів. Партнери ставлять вимоги постійно верифікувати виплати з метою їх зменшення або оптимізації. Йдеться про те, що за міжнародними мірками два роки достатньо для того, щоб адаптуватися”, – цитує слова Верещук агенція “Інтерфакс-Україна”.

За даними Верещук, в Україні налічується близько 4,9 мільйона людей, які вважаються внутрішніми переселенцями. Із них 2,5 мільйона щомісяця отримують виплати.

У 2022 році Україна спрямувала на виплати переселенцям 57 мільярдів гривень. У 2023 році ця сума збільшилася до 73 мільярдів гривень. Однак цього року ця сума знову зменшиться. Як повідомила Верещук, на допомогу для ВПО планується виділити близько 57 мільярдів гривень.

Загалом Україна продовжить підтримувати виплатами більш ніж 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, коментуючи ухвалене рішення.

Орієнтир для виплат – сукупний дохід родини

Загальний принцип нового підходу до виплат ВПО полягає в тому, що держава братиме до уваги сукупний дохід родини, який у розрахунку на одного члена сім’ї має становити не більше 9 444 гривень на людину, пояснює перша заступниця міністра соціальної політики Дарина Марчак у відео, оприлюдненому на сайті мінсоцу. Ця сума дорівнює чотирьом прожитковим мінімумам для людей, які втратили працездатність.

“Якщо ми платимо, наприклад, допомогу тільки мамі з дітьми, але не бачимо доходів батька, то нам важко зорієнтуватися. (. ) А це велика різниця з точки зору фінансової спроможності родини. Тому для нас важливо, щоб виплати призначалися саме на родину з урахуванням кількості членів у ній і сукупного доходу в родині”, – каже Марчак.

Кому з ВПО автоматично продовжать виплачувати допомогу

Отже, з 1 березня виплати частині внутрішньо переміщених осіб, які вже їх отримували раніше, будуть продовжені автоматично на пів року для певних категорій людей, а саме тих, хто не має змоги працювати.

Йдеться про пенсіонерів, розмір пенсії яких не перевищує вже згадані 9 444 гривні, а також – про повнолітніх людей з інвалідністю І чи ІІ групи, дітей з інвалідністю чи тяжкохворих дітей.

Також у цей перелік входять діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, молоді люди з їхнього числа віком до 23 років, а також батьки-вихователі й прийомні батьки.

Хто також може отримати виплати, але має подати заяву

Інша група сімей ВПО можуть звернутися до органів соціального захисту з заявою про перепризначення допомоги на наступні шість місяців – робити це можна вже від 1 лютого. Також звернутися за перепризначенням допомоги можуть і ті ВПО, які раніше відмовилися від неї, чи ті, котрі повернулися в свої домівки, але згодом знову були змушені виїхати. Умова продовження виплат для таких сімей передбачає, що розмір середньомісячного сукупного доходу не перевищує 9 444 грн на одну людину.

Також отримувати далі виплати зможуть родини, в яких є діти до 14 років, які не можуть відвідувати виховні та навчальні заклади офлайн або вчаться у змішаному форматі (офлайн та онлайн), а батьки через це не мають можливості працювати. Це можуть бути сім’ї, які живуть в зоні активних чи можливих бойових дій. Або ті, які проживають в умовно безпечних регіонах України, але діти там не мають змогу вчитися офлайн – наприклад, у садочках немає місць.

Також держава готова продовжити виплачувати допомогу сім’ям, у яких хтось з членів доглядає за людиною з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю або тяжко хворою дитиною, людиною, старшою 80 років. Але для отримання допомоги у цих випадках доведеться подати нову заяву. Також за новою заявою продовжать надавати допомогу малолітнім дітям, які прибули без супроводу батьків чи законних представників, вагітним жінкам (починаючи з 30 тижня вагітності) та людям, які втратили працездатність, але не мають права на пенсію.

Виплати тим, хто прагне економічної стабільності

У мінсоці наголошують: станом на 1 грудня 2023 року допомогу отримували близько 2,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Близько 1,3 мільйона з них – люди працездатного віку, при цьому лише близько 40 відсотків з них – працевлаштовані.

З огляду на таку статистику в уряді вирішили заохотити тих ВПО, які активно намагаються “стати на ноги”, і мають дітей, молодших за 14 років. Йдеться про сім’ї, працездатні члени яких, наприклад, працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа-підприємець та розпочали відповідну діяльність, отримали мікрогрант на створення чи розвиток власного бізнесу або ж ваучер на навчання. Отже, якщо у такій родині є діти до 14 років, то ця родина має право на державну допомогу на проживання впродовж наступних шести місяців.

Також отримати виплати ще на шість місяців може сім’я, в якій працездатна людина на дату звернення зареєструвалась в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, але ще не працевлаштувалась, і в якій водночас є діти, які навчаються. Допомога призначатиметься на всіх людей з числа ВПО у таких сім’ях.

Хто з ВПО допомогу більше не отримуватиме

У мінсоці попереджають: якщо після перепризначення допомоги працездатна людина, яка не займається доглядом за дітьми чи людьми з інвалідністю, не намагатиметься працевлаштуватися – виплачувати допомогу припинять.

“Не будуть отримувати виплати, наприклад, дорослі люди працездатного віку, у яких немає дітей і які не працюють. Ми вважаємо, що такі люди не мають обмежень, які заважають їм працювати, мають знаходити роботу, самостійно забезпечувати себе, сплачувати податки, допомагати нам утримувати, фінансувати наші Збройні сили”, – наголошує Марчак.

За її словами, завдання держави не полягає в тому, щоб фінансувати сім’ї ВПО на постійній основі. Натомість її завдання – зробити так, щоб максимальна кількість громадян могла заробляти свій дохід, бути активними членами суспільства та платниками податків, наголосила Марчак.

ВПО зможуть отримувати і допомогу малозабезпеченим

Водночас уряд також змінив правила призначення допомоги малозабезпеченим родинам таким чином, що і ВПО, і біженці, які повертаються з-за кордону, можуть претендувати на отримання цієї допомоги, навіть якщо ці люди не мають роботи і не сплачують єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Раніше сім’ї, в яких є працездатна людина, що не працює і за яку не сплачується ЄСВ, не могли отримувати допомогу, розповіла Марчак в ефірі національного телемарафону. “Відтак ми розблокували використання цього інструменту для цих категорій громадян, оскільки ми розуміємо, що ВПО, українські мігранти, які повертаються з-за кордону, скоріше за все, після переміщення, просто не мають роботи, джерел доходів і опиняються без джерел фінансування”, – сказала вона.

Проте після призначення допомоги працездатні члени родини, якщо вони не доглядають за дітьми чи рідними з інвалідністю, теж мають працевлаштуватися, стати на облік у Державному центрі зайнятості або звернутися по грант чи кредит на відкриття власного бізнесу, наголосила вона.

Ваучери від держави: як під час війни опанувати новий фах

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

“Незламні матусі”: будинок для вагітних переселенок у Львові

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Повернутися до мрії батьків-засновників об’єднаної Європи

У найважчий для Європи період від часів Другої світової війни повернення до витоків Європи може допомогти надати нового поштову для Старого континенту. Цю «мрію батьків-засновників» Папа Франциск називає солідарністю.

Вже 35 років поспіль 9 травня відзначається День Європи. Цього року це свято відзначатиметься в особливій атмосфері. Для деяких країн Європейського Союзу ця річниця збігатиметься з першими спробами повернутись до «нормального життя», інші, ймовірно, все ще боротимуться з розповсюдженням коронавірусу шляхом обмежувальних заходів. Безумовно, відзначення цього дня, що припадає на найдраматичніший для Європи період після Другої світової війни, може стати можливістю для того, аби зупинитися й замислитися над ідентичністю та місією Європейського спільного дому.

Це свято, День Європи, мало хто з європейських громадян вважає своїм, а ще менше європейців, напевно, знають, чому воно відзначається 9 травня. 70 років тому, 9 травня 1950 року, була опублікована «Декларація Шумана», в якій Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити Європейську спільноту вугілля та сталі, що було першим кроком на шляху, який сорок років після того привів до народження Європейського Союзу. Вражає актуальність його тверджень.

Ще маючи ще перед очима картини руїни, спричиненої братовбивчою війною, що спустошила Європу та світ, Шуман застерігав, що мир не можна забезпечити нічим іншим, як тільки «креативними зусиллями, пропорційними небезпекам, які йому загрожують». «Європу, – наголошував Шуман, заглядаючи в наступні десятиліття, – не можна створити відразу: вона випливатиме з конкретних досягнень, що творять, насамперед, фактичну солідарність».

Вказуючи на злиття виробництва вугілля та сталі як на основну мету цієї Європейської спільноти, французький дипломат підкреслив, що «це виробництво буде запропоноване всьому світові без виключення, щоб сприяти підвищенню рівня життя та поступові в сприянні миру». Пророча сила цих слів була настільки великою, що навіть через багато років, під час Європейської Ради в Мілані в червні 1985 року, на якій було встановлено День Європи, їх обрали його орієнтиром, а датою – день, коли Шуман виголосив цю свою відому промову.

Наближення цього свята в ситуації, яка є випробуванням стабільності європейської конструкції, нагадує нам, що можна ще багато навчитися від того, як «батьки-засновники» реагували на різні не менш серйозні надзвичайні ситуації. Вони, за словами Папи Венедикта XVI, були «об’єктивними та реалістичними політиками», для яких «політика не була чистим прагматизмом, бо була пов’язана з мораллю».

Повернутися до коріння, до основоположних цінностей Європи – з цим закликом Папа Франциск – перший неєвропейський Папа після багатьох століть – постійно звертається до європейських лідерів і народів. Нещодавно він знову нагадав про це у Великодньому Посланні «Urbi et Orbi»: «Після Другої світової війни, – наголосив він, –цей континент зміг воскреснути завдяки конкретному духові солідарності, який дозволив йому подолати суперечки минулого». Проти древнього вірусу розколів та егоїзму, що повертається, завжди ефективною залишається вакцина солідарності або, вживаючи ще ближчий для Папи Франциска вислів, «людського братерства».

Для того, аби виходити назустріч сьогоденню і планувати майбутнє, тим більше в непевні часи, потрібно зберігати пам’ять. На цьому не раз наголошував Папа який хоч і походить з другого кінця світу, але є сином мігрантів, що виїхали за океан зі Старого континенту. Під час промови, виголошеної 6 травня 2016 року, приймаючи Премію Карла Великого, він нагадав вислів «переливання пам’яті», що належить єврейському письменникові та громадському діячеві Елі Візелю, що пережив концтабір. Це «переливання», як наголошував Папа, цитуючи Візеля, «не лише дозволить нам не повторювати помилок минулого, але й дасть доступ до тих надбань, які допомогли нашим народам успішно пройти через історичні перехрестя, що зустрічалися на їхньому шляху».

Папа Франциск мріє про ту ж Європу, що й її батьки-засновники. Ця мрія, як він зазначив під час прес-конференції в літаку, повертаючись з Румунії 2 червня минулого року, зветься «солідарністю», що сьогодні, більше ніж будь-коли раніше, потрібна для «оновлення ідеї Європи». Приймаючи 24 березня 2017 р. у Ватикані Глав держав та урядів Європейського Союзу з нагоди 60-ї річниці Римських угод, Святіший Отець підкреслив, що «Європа віднаходить надію в солідарності, яка, одночасно, є найефективнішою протиотрутою проти сучасних популізмів».

Солідарність, як він зазначив, «не є тільки добрим наміром: вона характеризується конкретними фактами та вчинками», нагадуючи, що «знову почати думати по-європейськи» означає ґрунтуватися на солідарності. Минуло лише три роки від того часу, як Наступник святого Петра промовив ці слова, але тягар страждання останніх місяців немовби віддаляє цю промову в часі. Однак криза, яку ми переживаємо, вчиняє її актуальнішою, бо як наголосив Папа 27 березня під час богослуження на порожній площі святого Петра, благословляючи Рим і світ Найсвятішими Тайнами, настав час солідарності, в якому «ніхто не врятується наодинці».

(Опрацювала Світлана Духович)