Оперу “Аїда” Джузеппе Верді написав за чотири місяці

24 грудня 1871 року в Каїрі відбулася прем’єра опери “Аїди”. Єгипетська влада замовила композиторові Джузеппе Верді оперу для святкувань на честь відкриття Суецького каналу. На той час він вже був відомим композитором, у венеціанському та італійському театрі ставили його опери “Жанна Д’Арк”, “Альзіра”, “Аттіла”, “Розбійники”, “Макбет”, “Битва під Леньяно”, “Корсар”.

Композитор спочатку відмовився братися за роботу. Та організатори натякнули, що тоді замовлення отримає його конкурент Ріхард Ваґнер. І Верді погодився ознайомитися з умовами контракту. За “Аїду” Верді запросив гонорар в сумі 30 000 доларів, на сьогодні це більш ніж 200 000 доларів. Композитор щедро заплатив своєму лібретисту, а також передав частину авансу постраждалим при облозі Парижа. Він дуже багато і напружено працював. Музика була написана за чотири місяці.

Дія “Аїди” відбувається в Мемфісі і Фівах за часів панування фараонів. В опері розповідається про нещасну любов ватажка єгипетських військ Радамеса і рабині Аїди – дочки ефіопського царя, з військами якого борються єгиптяни.

24 грудня в щойно зведеному Оперному Театрі в Каїрі зібралася уся влада Єгипту та запрошені почесні гості із інших країн. Опера пройшла із неймовірним успіхом. Не було лише самого Верді – він не хотів їхати у Єгипет.

Тільки через два місяці 8 лютого 1872 року відбувається прем’єра Аїди в Італії в театрі “Ла Скала” Мілана. Запрошені для прем’єри найзнаменитіші співаки, серед них сопрано Тереза Штольц – коханка Джузеппе Верді. Після міланського дебюту опера стала затребувана у багатьох театрах Італії та Європи та заслужено стала шедевром ліричної опери.

Верді написав оперу для єгиптян

Прем’єра опери “Аїда” відбулася в Каїрі 24 грудня 1871 року. Єгипетська влада замовила композиторові Джузеппе Верді оперу для святкувань на честь відкриття Суецького каналу. В центрі сюжету – кохання давньоєгипетського воєначальника та ефіопської принцеси під час війни їхніх народів. Ім’я Аїда придумав дослідник Огуст Марієтт (1821–1881), який консультував композитора.

Дія “Аїди” відбувається в Мемфісі і Фівах за часів панування фараонів. В опері розповідається про нещасну любов ватажка єгипетських військ Радамеса і рабині Аїди – дочки ефіопського царя, з військами якого борються єгиптяни.

Джузеппе Верді спочатку відмовився братися за роботу. На той час він вже був відомим композитором, у венеціанському та італійському театрі ставили його опери “Жанна Д’Арк”, “Альзіра”, “Аттіла”, “Розбійники”, “Макбет”, “Битва під Леньяно”, “Корсар”. Та організатори натякнули, що тоді замовлення отримає його конкурент Ріхард Ваґнер. І Верді погодився ознайомитися з умовами контракту. За “Аїду” Верді запросив гонорар в сумі $30 тис., на сьогодні це більш ніж $200 тис. Композитор передав частину авансу постраждалим при облозі Парижа. Він дуже багато і напружено працював. Музика була написана за чотири місяці.

В щойно зведеному Оперному Театрі в Каїрі зібралася уся влада Єгипту та запрошені почесні гості із інших країн. Опера пройшла із неймовірним успіхом. Не було лише самого Верді – він не хотів їхати у Єгипет.

Тільки через два місяці 8 лютого 1872 року відбувається прем’єра Аїди в Італії в театрі “Ла Скала” Мілана. Запрошені для прем’єри найзнаменитіші співаки, серед них сопрано Тереза Штольц – коханка Джузеппе Верді. Після міланського дебюту опера стала затребувана у багатьох театрах Італії та Європи та заслужено стала шедевром ліричної опери.

Німецький композитор Людвіг ван Бетховен 9 вересня 1825 року востаннє дав концерт. Людвіг Ван Бетховен (1770-1827) – німецький композитор, диригент і піаніст, один з найбільш шанованих і виконуваних композиторів у світі.

Короткий зміст опери Верді Аїда

Джузеппе Верді написав «Аїду» на замовлення для єгипетського паші. Її вперше представили в Каїрському оперному театрі. Опера оповідає про події, що відбувалися в Мемфісі і в місті Фіви за часів правління фараонів.

Радамес, начальник варти у палаці, був призначений полководцем під час війни. Він любить рабиню Аїду, яка насправді є ефіопської царівною. З царем Ефіопії, її батьком, тепер борються єгиптяни. Перед від’їздом Радамес просить фараона подарувати йому Аїду після перемоги в битві. Однак закоханих намагається розлучити дочка єгипетського фараона Амнеріс, вона хоче, щоб начальнику варти став її чоловіком. Дочка фараона вирішила перевірити почуття Аїди і сказала їй неправдиву новину про смерть Радамеса. Вона побачила, як Аїду переповнило горі, і стала дорікати рабиню за суперництво з дочкою фараона. Аїді довелося замовчати те, що вона теж дочка царя Амонасро заради безпеки, вона просить вибачення у Амнеріс.

Після перемоги в битві і повернення Радамеса фараон оголосив його спадкоємцем престолу і дав йому в дружини свою дочку Амнеріс. Радамес привів з собою полонених ефіопів, серед них був і їх цар, батько Аїди. Царівна впізнала його і вирішила допомогти йому втекти з ув’язнення. Полководець попросив залишити полонених в живих, так як верховний жрець хотів їх страти.

Для втечі рабині потрібно було запитати у Радамеса дорогу, вільну від єгипетських воїнів. Спочатку вона відмовила батькові прохання дізнатися шлях, але коли він сказав їй, що вона тепер просто рабиня і вже не схожа на його колишню дочка, Аїда погодилася. Вона попросила Радамеса, все ще закоханого в неї, прийти вночі до річки Ніл, він прийшов і показав їй шлях. Аїда вмовила його піти з ними в Ефіопію. Амонасро також прийшов до берега Нілу, він пообіцяв Радамеса краще життя у своїй країні. Їх підслухали Амнеріс і жрець Рамфіс, вони раптово вийшли з укриття, Радамеса довелося здатися, щоб Аїда і її батько змогли втекти. Дочка фараона пообіцяла Радамеса життя за умови, що він перестане любити Аїду і забуде її. Непохитний полководець не піддався вмовлянням закоханої жінки.

На суді Радамес не хоче відповідати на питання, тому верховний жрець виносить смертний вирок. Нещасного хоронять живцем у підземеллі, накривши зверху кам’яною брилою. Коли він туди потрапляє, він бачить там свою кохану Аїду, яка таємно спустилась туди, щоб загинути разом з коханим. Нарешті вони змогли бути разом, хоч і недовго. Закохані просять у богів щастя на небесах, цього ж просить для Радамеса і Амнеріс, стоячи біля плити в жалобній одежі.

Опера про те, що справжня любов ніколи не вимагає, не ставить умов, люблячий по-справжньому людина завжди готовий пожертвувати найдорожчим, навіть життям заради кохання. Перед Аїдою стояв складний вибір між любов’ю до батька і батьківщини і любов’ю до Радамеса. Вона зрозуміла, що не зможе жити без коханого. Радамес також пожертвував життям заради кохання. Амнеріс ж зрадила життя коханої людини через ревнощі, вона не змогла відпустити того, хто їй дорогий.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника