Відмінність імміграції та еміграції

Світ, в якому ми живемо у 2024 році, далекий від ідеального устрою. Кризи періодично виникають навіть у, здавалося б, стабільних державах. Не кажучи про країни, де політичні колапси, депресивна економіка та обмежена пропозиція роботи змушують жителів покидати насиджені місця в пошуках нових можливостей. На жаль, таким людям доводиться на власному досвіді пізнати, що таке імміграція й еміграція.

Сучасна міграція

Процес глобалізації постійно збільшує кількість громадян, що живуть за межами рідної країни. За даними Організації Об’єднаних Націй, в даний час налічується понад 244 млн мігрантів: на 40% більше, ніж у 2000 році.

232 млн осіб в рік стає міжнародними мігрантами та ще 740 млн переміщуються всередині країни. Багато переїжджають, тому що у них немає вибору. Це вимушена міграція; в Україні вимушені мігранти поділяються на вимушених переселенців і біженців.

Інші покидають країну добровільно. Поняття міграції передбачає територіальне переміщення людей з однієї частини країни, світу) в іншу, при цьому перетинаються зовнішні або внутрішні адміністративно-територіальні межі.

Імміграція та еміграція в міграційному процесі

Міграційні потоки формують переміщаються особи. Їх можна розділити на підгрупи за напрямами та причин, які викликали ці зміни.

Імміграція та еміграція – це переїзд людей в інший регіон чи іншу країну проживання. У чому ж тоді відмінність від імміграції еміграції?

Імміграція населення — це в’їзд в країну, тобто міграція в нову країну, де людина збирається обґрунтувати своє житло. Слово «імміграція» використовується з прийменником «в»: в Німеччину, в Іспанію.

Еміграція — це виїзд з країни, тобто міграція стосовно держави, в якій людина проживала раніше. Тому еміграція завжди «з». Наприклад, з України. Вживання словосполучення «еміграція в США» буде неправильним.

Ще одним частим питанням є різниця між іммігрантами та емігрантами. Річ у тім, що їм одночасно може бути один і той же чоловік. Для країни, з якої він поїхав, людина вважається емігрантом, а для приймаючої держави – іммігрантом. Але їх можна об’єднати загальною назвою – мігранти, тобто які переїхали в іншу державу як для тимчасового, так і для постійного проживання. Дізнайтеся як краще емігрувати з України в Європу.

Іммігранти, які в’їжджають в Євросоюз з країн третього світу, повинні отримати візу для відвідування певних країн і пройти імміграційний контроль. Вони не отримують допомогу держави у вигляді допомоги або житла, але при правильному оформленні документів, дотримання умов проживання, наявності дозволу на роботу або грошових коштів на утримання себе і своєї сім’ї, що можуть отримати тимчасовий вид на проживання (ВНП), потім постійний вид на проживання (ПМП) та громадянство. Але при порушенні законодавства країни проживання можуть бути затримано та депортовано.

Чому та куди мігрує населення

Що викликає міграцію, куди, навіщо і чому їдуть люди, досліджують демографи та статисти, адже міграція впливає на політику, економіку і культуру країни в’їзду і на країну виїзду, позбавляючи другу робочої сили та молодого інтелекту.

Міграція відбувається з таких причин:

1. Економічні: пошук роботи, кращих умов для життя і бізнесу, створення сім’ї в іншій країні.
2. Політичні: національна і расова дискримінація, тероризм.
3. Військові: військові конфлікти, загроза життю

Незважаючи на відсутність загальновизнаного визначення мігранта, Міжнародна організація з міграції (МОМ) кваліфікує мігрантів як тих, хто виїжджає в пошуках «особистого зручності», в результаті вільного вибору; до таких відносяться і люди, які їдуть в інше місце проживання з економічних причин. Сюди відноситься трудова міграція. Ті, хто переміщується з політичних і військових причин, відносяться до вимушених мігрантів.

Куди найбільше мігрували

Природне бажання людини мати забезпечену комфортне життя формує напрями міграційних потоків, які ведуть в благополучні країни. Такими є держави, де є доброзичливе ставлення до іноземців, сформоване або історично, або з економічних причин.

Розвинені держави також зацікавлені в залученні насамперед висококваліфікованих працівників і інвесторів; вони складають 30% світової економічної міграції. Ця тенденція стала елементом політики багатьох держав.

Після економічної кризи 2008 року європейські країни прийняли зміни в законодавстві, які спрощують легалізацію висококваліфікованих фахівців та інвесторів.

За допомогою прибулих створюється конкурентне бізнес-середовище, активізується інтелектуальний і енергетичний потенціал, а також, що важливо для європейських країн, відбувається омолодження населення шляхом залучення молоді. Інвестори підсилюють економіку грошовими вливаннями. Якщо вам цікаво знати як і де можна отримати громадянство за інвестиції, читайте цей матеріал.

На підставі статистичних даних ООН і Світового банку компанія U. S. News and World Report склало рейтинг країн, найбільш розташованих до іноземців:

1. Швеція,
2. Канада,
3. Швейцарія,
4. Австралія,
5. Німеччина,
6. Норвегія,
7. США,
8. Нідерланди,
9. Фінляндія,
10. Данія.

Країни, з яких виїжджають

За свідченням соціологів і демографів, а також імміграційних служб, теперішні мігранти – це здебільшого колишні громадяни таких країн, як Сомалі, Албанія, Нігерія, Гамбія, Іран, Пакистан, Косово, Малі, Афганістан, Еритрея, Сирія і країни Африки.

Сучасні процеси рееміграції

Міграція відбувається також і за рахунок рееміграції та репатріації:

• Рееміграція – повернення емігрантів в країну громадянства, постійного проживання або походження. На прикладі України можна говорити про зростання кількості повернулися на батьківщину до 15 тис. осіб на рік. Після розпаду СРСР в країну повернулися діячі культури та мистецтв, які емігрували з України в часи СРСР. Останнім часом повертається багато етнічних німців, які покинули країну в 90-ті роки, які не пристосувалися до менталітету німецького суспільства.
• Репатріація в буквальному перекладі означає «повернення на рідну землю». Це повернення на батьківщину предків. Чинні законодавчі норми більшості держав описують процес повернення та умови, за якими співвітчизники можуть репатріюватися. Наприклад, у Німеччині програма по поверненню на батьківщину називається “пізні переселенці“. Програма переїзду в Україну регламентується указом Президента і поправками до нього, із зазначенням заходів щодо підтримки громадян, які проживають за кордоном і бажають повернутися.

Країни, привабливі для переїзду

Крім пошуку нових можливостей і роботи, що робить експатріантів щасливими в нових будинках? Щоб знайти відповіді на деякі з цих питань, глобальна мережа спільнот InterNations опитала більш ніж 14 тис. експатріантів в 191 країні.

Ось п’ять країн, які складають привабливі напрямки для переїзду, згідно Expat Insider Survey:

• Тайвань – комфорт західної життя, вартість життя нижче, ніж в інших азіатських столицях, теплий клімат.
• Мальта – європейська країна з історичними пам’ятками, яскравою культурою, прийнятною податковою системою.
• Еквадор – дружнє ставлення, гарне здоров’я, смачна і дешева їжа, непогані можливості знайти роботу.
• Мексика – гарний клімат, доброзичливі люди, дешеві продукти.
• Нова Зеландія – природна краса країни, високий рівень охорони здоров’я.

Про те, які країни обирають для переїзду наші співвітчизники, ви можете дізнатися зі статті «Найкращі країни для еміграції з України».

Висновок

Переїзд в іншу державу пов’язаний з матеріальними витратами, емоційно-культурної адаптацією, подоланням мовного бар’єру і труднощами розуміння менталітету місцевих жителів. Але є і позитивна сторона – можливість реалізувати себе в новому місці з «чистого аркуша». Підвищена концентрація зусиль і енергії веде людину до тих цілей і успіху, за якими він і вирушив у імміграцію. Якщо вам цікава тема міграції та ви бажаєте стати громадянином іншої країни, дізнайтеся більше про способи отримання громадянства в нашій статті.

Вплив трудової міграції на українську економіку

Такий широкомасштабний рух населення має значний вплив на українську економіку, приносячи як вигоди, так і витрати. Зокрема, грошові перекази покращують добробут сімей мігрантів та стимулюють внутрішній попит; їхній стабільний приплив відіграє контрциклічну роль у поточній економічній кризі та є одним з основних джерел валютних надходжень для країни. З іншого боку, еміграція зменшує пропозицію робочої сили на українському ринку праці, а отже, і потенційний ВВП, а якщо її використання в країні призначення є меншим, ніж її потенціал, це також призводить до втрати кваліфікації. Тому політика щодо використання позитивних наслідків трудової еміграції та мінімізації її вад дуже актуальна для України. Така політика може бути зосереджена на сферах зайнятості, соціальній та податковій політиці та покращенні ділового середовища.

Приплив грошових переказів в Україну значний. З 2015 року він поступово збільшився і в 2019 році досяг 11,9 млрд. доларів США, що еквівалентно 7,7% ВВП (дані НБУ). Попередні дані за 2020 рік показують, що, незважаючи на економічну кризу, спричинену пандемією, приплив грошових переказів в Україну трохи збільшився порівняно з 2019 роком — до 12,1 млрд. доларів США (графік 1). Стабільність грошових переказів, незважаючи на економічну кризу в країнах, де працюють українські мігранти, можна пояснити бажанням мігрантів компенсувати домогосподарствам, яким вони надсилають грошові перекази, за те, що вони залишили їх (література описує їх як “компенсаційні грошові перекази” ). Вони навіть схильні збільшувати свої грошові перекази, коли країни походження переживають складні економічні умови, щоб компенсувати втрачені доходи.

Джерело: Дані НБУ, власні розрахунки

З міжнародної точки зору Україна є десятим за величиною одержувачем грошових переказів в абсолютних показниках серед країн із низьким та середнім рівнем доходу, та другим, після Єгипту, серед країн-сусідів ЄС (дані Світового банку за жовтень 2020 року). Як частка ВВП, грошові перекази в Україну подібні до таких країн, як Вірменія та Йорданія, але значно нижчі, ніж у Лівані, Молдові та Палестині (графік 2).

Джерело: Світовий банк. Існують певні відмінності між сумою грошових переказів від фізичних осіб, оціненою Світовим банком, та даними НБУ

Найбільш очевидним економічним наслідком надходження грошових переказів є його внесок у значне покращення добробуту сімей мігрантів. За оцінками, грошові перекази підвищують дохід домогосподарств приблизно на 12%.

Такі опитування, як MOM (2016), показують, що приблизно половина грошових переказів в Україну витрачається на споживання, тоді як інша половина виділяється на заощадження, придбання та оновлення нерухомості та невелика сума інвестується. Українські домогосподарства витрачають, як правило, близько двох третин своїх витрат на споживання вітчизняних товарів та послуг, що безпосередньо стимулює внутрішнє виробництво. Припускаючи такий самий розподіл витрат, спричинених грошовими переказами, можемо оцінити, що споживчий попит від грошових переказів безпосередньо збільшує ВВП приблизно на 3%. І ця оцінка не включає мультиплікативний ефект споживання, а також вплив приватних інвестицій, що фінансуються за рахунок грошових переказів. Тому грошові перекази відіграють важливу контрциклічну роль у поточній економічній кризі в Україні.

Вплив грошових переказів та еміграції на державні фінанси України неоднозначний: надходження грошових переказів приводять до зростання надходжень від ПДВ, акцизів та митних надходжень за товари та послуги оплачені з переказів. З іншого боку, емігранти не платять податки на працю та внески на соціальне страхування в Україні, тоді як їхню освіту фінансувала держава. У нинішній ситуації, коли весь світ переживає шок спричинений одним чинником, може бути важко оцінити чистий вплив на державні фінанси за певний період. Однак протягом останніх років, коли Україна зазнала значних труднощів, очевидно, що грошові перекази зробили важливий контрциклічний внесок, особливо завдяки своєму впливу на доходи бюджету від споживання.

Грошові перекази є одним із найбільших джерел валютних надходжень в Україні. Середній приплив грошових переказів в Україну з 2011 р. був більш ніж удвічі вищим за приплив прямих іноземних інвестицій, більш ніж у чотири рази — за приплив портфельного капіталу, та більш ніж у вісім разів вищий за приплив офіційної фінансової допомоги на розвиток. Більше того, хоча приплив прямих та портфельних іноземних інвестицій був дуже мінливим і різко зменшився у 2014-2015 рр. та нещодавно у 2020 році після корона-кризи, грошові перекази мігрантів залишались надзвичайно стабільними (графік 3).

Джерело: Дані НБУ, власні оцінки

Хоча приплив грошових переказів певною мірою сприяє зростанню реального обмінного курсу в Україні, що знижує конкурентоспроможність, зростаючий приплив грошових переказів в цілому має помітний позитивний вплив на поточний рахунок України і є найважливішим елементом, що врівноважує торгівлю та дефіцит інвестиційного доходу. Це сприяло більшій стійкості платіжного балансу України протягом останніх років, поряд з іншими факторами, такими як фіскальне регулювання, зважена монетарна політика, структурні реформи, а також важлива офіційна макрофінансова допомога та інша фінансова підтримка надана Україні в тому числі Європейським Союзом.

Джерело: Дані НБУ, власні оцінки

Водночас міграція 2 – 3 мільйонів людей сприяла зменшенню пропозиції робочої сили в Україні, спричиняючи дефіцит робочої сили у певних професіях. Це також один із факторів (хоча і не обов’язково основний), що сприяє зростанню заробітної плати працівників, які залишаються в країні. Зарплата в Україні зростала в середньому на 13% на рік в реальних показниках між 2016 і 2019 роками. Однак через відносно низьку частку високоосвічених працівників серед емігрантів України (16% мігрантів мали повну вищу освіту згідно з опитуванням ДССУ у 2017 році проти 32% працевлаштованих в Україні, згідно з дослідженням робочої сили ДССУ у 2020 році), витік мізків не здається особливо актуальною проблемою в Україні (а, отже, вплив на продуктивність праці не слід перебільшувати). Більше занепокоєння викликає втрата кваліфікації, оскільки більшість українців за кордоном працюють не за спеціальністю або в найпростіших професіях.

Одне з найпоширеніших питань: чи продовжуватиметься українська трудова міграція у теперішньому вигляді? Незважаючи на те, що реальна зарплата в Україні зростає, різниця в зарплатах з основними напрямками трудової міграції до ЄС настільки велика, що вона, ймовірно, продовжить мотивувати людей працювати та заробляти за кордоном. Більше того, існування великої та зростаючої української діаспори заохочує міграцію інших членів родини та друзів, забезпечуючи інформаційну та логістичну підтримку в країнах призначення (ефект мережі). Водночас країни призначення для частини емігрантів можуть змінитися, особливо через поступове відкриття німецького ринку праці для українських працівників. Однак мовна та географічна близькість і надалі буде підвищувати привабливість таких країн як Польща, Чехія та Росія.

З огляду на наслідки трудової еміграції з України, описані в цьому документі, особливо актуальним є питання про те, як Україна могла б скоригувати свою політику для покращення вигод та обмеження витрат пов’язаних з великим відпливом робочих рук.

Дослідження трудової міграції підкреслюють переваги взаємодії з діаспорою та заохочення мігрантів, особливо кваліфікованих, інвестувати у свої країни та повертатися до них. Переваги включають повернення знань та умінь, розповсюдження технологічних та управлінських знань та появу сучасних МСП. Репатріанти також можуть принести із собою значні заощадження: згідно з опитуванням МОМ (2016), обсяг щорічних заощаджень, накопичених середньостатистичним українським довготривалим мігрантом за кордоном, більш ніж удвічі перевищує річний обсяг грошових переказів надісланих цією особою. Деякі країни зуміли повернути мігрантів та залучити діаспору до розвитку галузей високих технологій (Індія, Ізраїль). Молдавська програма PARE 1+1, що підтримується ЄС, субсидувала створення нових малих та середніх підприємств мігрантами, які повертаються до Молдови. З іншого боку, заохочення мігрантів повернутися може зменшити обсяг грошових переказів та вигод, пов’язаних з ними; тому тут необхідно досягти рівноваги.

Окрім спеціальних програм для тих, хто повернувся, створення більш привабливого ділового середовища було б очевидно корисним як для заохочення мігрантів повернутися, так і для стимулювання інвестицій в економіку в цілому. В Україні для цього потрібні ефективніші державні установи, посилені антикорупційні зусилля, реформи судів та ринку землі, а також краща інфраструктура.

Важливо також краще використовувати робочу силу, яка залишається в країні. Рівень зайнятості в Україні нижчий за рівень її сусідів із ЄС, таких як Польща, Румунія чи Словаччина. Політика зайнятості має поліпшувати можливості для працевлаштування, зокрема шляхом зменшення невідповідності попиту та пропозиції на робочу силу та скорочення неформальної зайнятості.

Ще одна варта уваги можливість — це фінансовий механізм для спрямування грошових переказів та заощаджень мігрантів на продуктивні інвестиції в Україну. Такі інструменти були розроблені в деяких країнах, наприклад, “облігації діаспори”, які випускає з 1950-х років Корпорація розвитку Ізраїлю та які продаються серед діаспори для фінансування інфраструктури.

Важливо також покращити соціальні аспекти української міграції. Майже 30% українських емігрантів не мають жодного юридичного статусу (наприклад, статусу проживання чи дозволу на роботу) у своїй країні перебування, і лише 22% українських емігрантів охоплені соціальним забезпеченням у країнах, де вони працюють (Держстат, 2017). Українська влада могла б надавати більшу підтримку мігрантам, наприклад, консультувати з правових та адміністративних питань у країнах, де вони працюють, та при поверненні додому (Luecke та Saha 2019). Вона також може співпрацювати з основними країнами призначення для поліпшення правового статусу трудових мігрантів та збільшення їх соціального забезпечення.

Європейський Союз допомагає Україні впоратися з багатьма із цих викликів. Рішення ЄС про безвіз з червня 2017 року покращило мобільність між ЄС та Україною, хоча права українців працювати в ЄС регулюються національними правилами держав-членів. Програми, що фінансуються ЄС, підтримують, наприклад, модернізацію системи професійно-технічної освіти в Україні, що має вирішальне значення для забезпечення якісних навичок для місцевого ринку праці. ЄС також підтримує вдосконалення ділового середовища, яке відіграє ключову роль для потенційних репатріантів та вітчизняних підприємців (боротьба з корупцією, підтримка МСП, податкова та митна реформи тощо), як за допомогою секторальних грантів, так і як умова макрофінансових програм допомоги від ЄС.

Дисклеймер: Це скорочена та оновлена версія статті, опублікованої під іменем автора під назвою ECFIN Discussion Paper 123, у квітні 2020 р. Авторське право в Європейській комісії. Повторне використання дозволено за ліцензією CC BY 4.0. Автор висловлює свою власну думку, а не позицію Європейської комісії.

Використана література

Чамі, Р., A. Барахас, T. Козімано, К. Фулленкамп, M. Ґапен and П. Монтьєль (2008), Макроекономічні наслідки грошових переказів, Міжнародний валютний фонд, Журнал 259, Вашингтон, округ Колумбія.

Міжнародний валютний фонд (2016), Еміграція та її економічний вплив на Східну Європу, Дискусійна записка співробітників МВФ 16/07.

Міжнародна організація з міграції (МОМ 2016), Міграція як сприяння розвитку в Україні. Дослідження взаємозв’язку між розвитком та пов’язаними з міграцією фінансовими потоками в Україну. Київ, http://www.iom.org.ua/sites/default/files/iom_migration_as_an_enabler_of_development_in_ukraine.pdf .

Капур Д. та Дж. Макхейл (2012), Економічні наслідки еміграції на країни, з яких від’їжджають, Оксфордський довідник з політики міжнародної міграції, ст. 131-147, DOI: 10.1093 / oxfordhb / 9780195337228.013.0006.

Люке, М. та Д. Саха (2019), Трудова міграція з України: зміна напрямків, зростаючий макроекономічний вплив, Німецька консультативна група, Політичні дослідження PS / 02/2019, https://www.beratergruppe-ukraine.de/wordpress/wp-content/uploads/2019/12/GAG_UKR_PS_02_2019_en.pdf .

Національний Банк України (2018), Дані про грошові перекази віж фізичних осіб — Перегляд за 2015-2017 роки, Департамент статистики та звітності, https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=66364154 .

Пєньковські Є. (2020), Вплив трудової міграції на українську економіку, Європейська Комісія, DG ECFIN, Європейська Економіка, Дискусійний документ 123, https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/economy-finance/dp123_en.pdf

Державна служба статистики України (ДССУ 2017), Зовнішня Трудова Міграція Населення (за результатами модульного вибіркового обстеження), Київ, http://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ11_u.htm .

Державна служба статистики України (ДССУ 2020), Робоча сила України 2019: Статистичне видання, Київ, https://ukrstat.org/en/druk/publicat/kat_e/2020/08/Zb_rs_e_2019.pdf

Темпрано Арройо, Х. (2019), Використання допомоги ЄС для усунення основних причин міграції та потоків біженців, Флоренція: Європейський університетський інститут, https://cadmus.eui.eu/handle/1814/61108 .

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний