Ібуфен ® Форте (Ibufen Forte) Лікарські препарати

Фармакодинаміка . Ібупрофен — це нестероїдний протизапальний засіб, похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність шляхом пригнічення синтезу простагландинів — медіаторів болю та запалення. Iбупрофен чинить аналгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Клінічну ефективність ібупрофену було продемонстровано під час симптоматичного лікування від легкого до помірного болю, такого як зубний біль, головний біль, та симптоматичного лікування гарячки.
Аналгезуюча доза для дітей становить від 7 до 10 мг/кг маси при максимальному застосуванні 30 мг/кг/добу. Лікарський засіб містить ібупрофен. У відкритому дослідженні початок жарознижувальної дії препарату зафіксовано через 15 хв після його застосування, зниження температури у дітей тривало протягом періоду до 8 год.
Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може пригнічувати вплив низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. В одному дослідженні, коли разову дозу ібупрофену 400 мг приймали у межах 8 год до або 30 хв після прийому аспірину негайного вивільнення (81 мг), спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на формування тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції даних на клінічну картину, не можна виключити того, що систематичне довготривале застосування ібупрофену може знизити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.
Фармакокінетика .Спеціальних досліджень фармакокінетики за участю дітей не проводили. Опубліковані дані підтверджують, що абсорбція, метаболізм та виведення ібупрофену у дітей відбувається так само, як у дорослих.
Після перорального застосування ібупрофен частково абсорбується у шлунку, після чого повністю — у тонкому кишечнику. Після метаболізму в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти виводяться повністю, переважно нирками (90%), а також із жовчю. Т_½ у здорових добровольців, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок або печінки — від 1,8 до 3,5 год. Зв’язування з білками плазми становить близько 99%.
Ниркова недостатність . Оскільки ібупрофен та його метаболіти виводяться переважно нирками, у пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності фармакокінетика препарату може змінюватися. У пацієнтів із порушеннями функції нирок зафіксовано нижчий ступінь зв’язування з білками плазми крові, підвищений рівень у плазмі крові загального ібупрофену та незв’язаного (S)-ібупрофену, більші значення AUC для (S)-ібупрофену та підвищені співвідношення енантіометричної AUC (S/R) порівняно з контрольною групою здорових добровольців. У пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі, середнє значення фракції ібупрофену становило близько 3%, порівняно з 1% у здорових добровольців. Тяжке порушення функції нирок може призвести до накопичення метаболітів ібупрофену. Значимість цього ефекту невідома. Метаболіти можуть бути видалені шляхом гемодіалізу.
Порушення функції печінки . Алкогольна хвороба печінки із порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня не призвела до істотної зміни фармакокінетичних параметрів. Захворювання печінки можуть змінити кінетику розподілу ібупрофену. У пацієнтів, хворих на цироз, із помірним ступенем порушення функції печінки (6–10 за класифікацією Чайлда–П’ю) спостерігалося збільшення Т_½ в середньому у 2 рази, а співвідношення енантіометричної AUC (S/R) було значно нижчим, порівнянно зі здоровими добровольцями з контрольної групи, що свідчить про погіршення метаболічної інверсії (R)-ібупрофену в активний (S)-енантіомер.

Показання Ібуфен Форте

Симптоматичне лікування гарячки та болю різного походження у дітей віком від 6 місяців до 12 років із масою тіла не менше 8 кг (включаючи гарячку після імунізації, при гострих респіраторних вірусних інфекціях, грипі, біль при прорізуванні зубів, біль після видалення зуба, зубний біль, головний біль, біль у горлі, біль при розтягненні зв’язок та інші види болю, у тому числі запального ґенезу).

Застосування Ібуфен Форте

Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Для перорального застосування. Одноразова доза ібупрофену зазвичай становить від 5 до 10 мг/кг маси тіла. Рекомендована добова доза препарату становить 20–30 мг на 1 кг маси тіла, розділена на рівні дози, інтервал між прийомами становить 6–8 год. Для забезпечення точного дозування використовують шприц–дозатор, що міститься в упаковці. Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тільки для короткотривалого застосування. Перед застосуванням збовтати.

Якщо у дитини симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.
Пацієнтам із чутливим шлунком препарат слід застосовувати під час їди.
Особливі категорії пацієнтів :
НПЗП слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції нирок, оскільки ібупрофен виводиться переважно нирками. Більш низькі дози слід застосовувати пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю.
Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Хоча не спостерігалося відмінностей фармакокінетичного профілю ібупрофену у пацієнтів з печінковою недостатністю, НПЗП слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю слід починати лікування з низьких доз і ретельно контролювати. Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються під час лікування.
У разі застосування дози, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря.
Діти . Препарат застосовують дітям віком від 6 місяців, маса тіла яких не менше 8 кг, до 12 років.
Інструкція для застосування дозатора у формі шприца .
1. Відкрутити ковпачок у флаконі (натиснути донизу, провернути проти годинникової стрілки).
2. Сильно вдавити дозатор в отвір горловини флакона.
3. Вміст флакона енергійно збовтати.
4. Для того, щоб наповнити дозатор, флакон необхідно перевернути догори дном, а потім обережно перемістити поршень дозатора донизу, влити вміст до бажаної відмітки на шкалі.
5. Перевернути флакон у початкове положення та вийняти з нього дозатор, обережно його відкручуючи.
6. Наконечник дозатора розмістити у ротовій порожнині дитини, а потім, повільно натискаючи на поршень, влити вміст дозатора.
7. Після застосування флакон слід закрити, закрутити кришку, а дозатор промити водою та висушити.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.
• Наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості (наприклад, бронхоспазм, БА, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
• Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражених епізоди підтвердженої виразка ШКТ чи кровотечі).
• Наявність в анамнезі шлунково–кишкової кровотечі або перфорації, пов’язаних із застосуванням НПЗП.
• Запальне захворювання кишечнику в активній формі.
• Цереброваскулярні або інші кровотечі.
• Геморагічний діатез або інші порушення згортання крові.
• Тяжка серцева недостатність (клас ІV за NYHA), тяжка печінкова недостатність або тяжка ниркова недостатність.
• Останній триместр вагітності.
• Тяжка форма зневоднення (внаслідок блювання, діареї або недостатнього вживання рідини).

Побічна дія

Найчастіше виникають побічні реакції з боку ШКТ і здебільшого залежать від дози. Побічні реакції рідко спостерігаються, коли максимальна добова доза становить 1200 мг.
Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за системами органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Інфекції та інвазії .
Дуже рідко – загострення запалення, пов’язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасциту, у виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин).
З боку серцевої системи .
Дуже рідко – серцева недостатність, набряк; дуже рідко – тахікардія, інфаркт міокарда.
Клінічні дослідження показують, що застосування лікарського засобу, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) може бути повʼязано з невеликим збільшенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку травного тракту .
Часто – біль у животі, диспепсія та нудота; рідко — діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково–кишкові крововтрати, що у виключних випадках можуть призвести до анемії; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково–кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона; дуже рідко — езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишечнику, панкреатит, дуоденіт.
З боку нервової системи .
Нечасто — головний біль; рідко — запаморочення, безсоння, відчуття втоми, збудливість, дратівливість; дуже рідко — асептичний менінгіт, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) можуть виникати у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини; невідомо — парестезії, сонливість.
З боку нирок та сечовидільної системи .
Рідко — гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язані з підвищенням рівня сечовини у плазмі крові; набряк, зменшення екскреції сечовини, підвищення концентрації натрію у плазмі крові (ретенція натрію), гломерулонефрит, олігурія, цистит, гематурія, підвищення рівня сечовини у плазмі крові; дуже рідко — ниркова недостатність, нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.
З боку печінки .
Дуже рідко — порушення функції печінки; невідомо — при тривалому лікуванні може виникати гострий гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку судинної системи .
Невідомо — АГ, артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда чи інсульт), васкуліт.
З боку шкіри та підшкірної клітковини .
Рідко — різні висипання на шкірі; дуже рідко — тяжкі форми шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема і токсичний епідермальний некроліз; невідомо — фоточутливість, алопеція, гострий гененералізований екзантематозний пустульоз.
З боку системи крові та лімфатичної системи .
Дуже рідко — анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, які можуть виникати при тривалому лікуванні, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці.
З боку психіки .
Дуже рідко — тільки при тривалому застосуванні: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, психотичні реакції.
З боку органів зору .
Невідомо — при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва, нечіткий зір або двоїння, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон’юнктиви та повік алергічного генезу.
З боку органів слуху .
Невідомо — при тривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.
З боку імунної системи .
Рідко — реакції підвищеної чутливості, що включають кропив’янку та свербіж; дуже рідко — тяжкі реакції підвищеної чутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок; невідомо — реактивність дихальних шляхів, включаючи БА, загострення БА, бронхоспазм.
Загальні порушення .
Нездужання і втома, підвищене потовиділення.
Лабораторні дослідження .
Дуже рідко — зниження рівня гемоглобіну.

Особливості застосування

Побічні ефекти, повʼязані із застосуванням ібупрофену та всієї групи НПЗП, у цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.
Вплив на органи дихання.
Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають на БА або алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі.
Інші НПЗП.
Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати. Як і інші НПЗП, ібупрофен може спричинити алергічні реакції, такі як анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо лікарський засіб застосовується вперше.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини .
З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.
Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему .
Пацієнтам з АГ та/або помірним або середнім ступенем застійної серцевої недостатності в анамнезі слід з обережністю починати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗП, повідомлялося про випадки затримки рідини, АГ та набряків.
Дані клінічного дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), а також тривале лікування можуть призвести до незначного підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад, ≤1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику інфаркту міокарда.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю (NYHA II-III), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями довгострокове лікування можна призначати тільки після ретельного аналізу факторів ризику. Пацієнтам із вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗП слід лише після ретельного обміркування та слід уникати застосування ібупрофену у високих дозах (2400 мг на добу).
Вплив на нирки та печінку .
Слід дотримуватися обережності пацієнтам із нирковою недостатністю у зв’язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки, особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. У разі зневоднення слід забезпечити достатнє вживання рідини. Існує ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.
Загалом звичне застосування аналгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок із ризиком ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакції у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терапію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗП зазвичай функція нирок повертається до стану, що спостерігався до лікування.
Можливе порушення функції печінки. Як і інші НПЗП, ібупрофен може спричиняти тимчасове збільшення певних показників функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АсАТ та АлАТ. У разі суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.
Вплив на ШКТ .
НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам із хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись. Таким пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.
Повідомлялося про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, потенційно летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗП незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку ШКТ в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗП у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією, та у літніх пацієнтів. Таким пацієнтам слід починати лікування з мінімальних доз. Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди або антикоагулянти (наприклад, варфарин) або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота). При тривалому лікуванні для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть збільшити ризик з боку ШКТ, слід розглядати доцільність призначення комбінованої терапії мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.
Пацієнтам із наявними шлунково–кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь–які незвичні симптоми з боку ШКТ (переважно кровотечу), особливо про шлунково-кишкову кровотечу на початку лікування. У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.
Вплив на фертильність у жінок .
Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез ЦОГ/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко на тлі прийому НПЗП можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, в тому числі летальні, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, в більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Повідомляли про випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП) повʼязаних з лікарськими засобами, що містять ібупрофен. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірних висипань, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках підвищеної чутливості.
У виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. Дотепер не можна виключити впливу НПЗП на погіршення перебігу цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.
Дуже рідко спостерігаються тяжкі реакції гострої підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках реакції підвищеної чутливості після застосування ібупрофену терапію слід припинити та негайно звернутися до лікаря.
Ібупрофен може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.
При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.
Тривале застосування будь–яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути ймовірність виникнення головного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.
При сумісному вживанні алкоголю та застосуванні НПЗП можуть посилитися небажані реакції, пов’язані з діючою речовиною, особливо ті, що стосуються ШКТ або ЦНС.
НПЗП можуть маскувати симптоми інфекції та гарячки.
Маскування симптомів основних інфекцій: ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Лікарський засіб містить мальтит рідкий, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози. Через вміст рідкого мальтиту цей лікарський засіб може мати легкий послаблюючий ефект.
До складу препарату входить натрію бензоат, тому препарат може спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).
Препарат не можна призначати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози.
У разі застосування дорослим необхідно звернутися до лікаря, перш ніж приймати цей лікарський засіб, у наступних випадках: Ви є вагітною, Ви намагаєтеся завагітніти, Ви є людиною літнього віку, Ви курите.
Вплив на результати лабораторних досліджень:
– час кровотечі може збільшуватися до одного дня після припинення лікування;
– концентрація глюкози крові може знижуватися;
– кліренс креатиніну може знижуватися;
– гематокрит або гемоглобін може знижуватися;
– концентрація азоту сечовини крові, концентрація креатиніну та калію в сироватці крові може збільшуватися;
– показники функції печінки: збільшення рівнів трансамінази.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Препарат застосовують дітям віком до 12 років.
Вагітність . Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менше ніж 1% до приблизно 1,5%. Ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості лікування.
Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, очікувана користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
– для плода: кардіопульмонарна токсичність (характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
– для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Можливе підвищення ризику утворення набряків у матері. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.
Період годування груддю . Ібупрофен та його метаболіти потрапляють у грудне молоко у низьких концентраціях. Дотепер невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуванні болю та гарячки рекомендованими дозами зазвичай не потрібно припиняти годування груддю.
Фертильність . Існують деякі дані, що лікарські засоби, що пригнічують синтез ЦОГ/простагландину, можуть порушити жіночу фертильність, впливаючи на овуляцію. Цей ефект є оборотним при відміні лікування.
Застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Стосовно жінок, які мають труднощі із зачаттям або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну цього лікарського засобу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго, порушення зору або інші розлади з боку центральної нервової системи при застосуванні ібупрофену, слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час терапії цим лікарським засобом.
При застосуванні разової дози ібупрофену або застосуванні препарату протягом короткого періоду часу особливі запобіжні заходи не потрібні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Ібупрофен, як і інші НПЗП, не слід застосовувати у комбінації з:
ацетилсаліциловою кислотою , оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг на добу) призначив лікар. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Проте обмеженість цих даних та непевність щодо екстраполяції даних ex vivo на клінічну картину не дає підстав зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;
іншими НПЗП, у тому числі із селективними інгібіторами ЦОГ–2.
Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗП, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими препаратами:
антикоагулянти : НПЗП можуть посилити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин;
антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) : НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів зі зневодненням або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітора АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі.
Кортикостероїди можуть підвищити ризик появи виразок та кровотеч у ШКТ.
Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну : може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Серцеві глікозиди : НПЗП можуть загострювати серцеву недостатність, зменшувати швидкіть клубочкової фільтрації та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові.
Пентоксифелін : у пацієнтів, які отримують терапію ібупрофеном у комбінації з пентоксифеліном, може бути підвищений ризик геморагії, тому слід контролювати час кровотечі.
Літій : НПЗП можуть підвищувати рівень літію у плазмі крові, можливо, внаслідок зниження ниркового кліренсу. Слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів, якщо рівень літію не контролюється. Слід розглянути доцільність зниження дози літію.
Метотрексат у дозі 15 мг/тиждень або вище : застосування НПЗП протягом 24 год до або після застосування метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові (ймовірно, нирковий кліренс метотрексату може бути знижений через вплив НПЗП) та подальшого збільшення його токсичного ефекту. Тому слід уникати застосування ібупрофену пацієнтам, які отримують високі дози метотрексату.
Метотрексат у дозі нижче 15 мг/тиждень : ібупрофен підвищує рівень метотрексату. При застосуванні ібупрофену у комбінації з низькими дозами метотрексату слід ретельно стежити за картиною крові пацієнта, особливо протягом перших тижнів супутнього застосування. Необхідно посилити контроль при погіршенні функції нирок, навіть мінімальному, та у пацієнтів літнього віку, а також контролювати функцію нирок для попередження можливого зниження кліренсу метотрексату.
Циклоспорин та такролімус : можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП через зниження ниркового синтезу простагландину. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з НПЗП слід ретельно контролювати функцію нирок.
Міфепристон : НПЗП не слід застосовувати раніше ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність.
Препарати сульфонілсечовини : спостерігалася взаємодія НПЗП з гіпоглікемічними засобами (препаратами сульфонілсечовини). НПЗП можуть посилювати гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини шляхом витіснення їх зі зв’язку з протеїнами плазми, тому рекомендується контролювати рівень глюкози крові при одночасному застосуванні препаратів сульфонілсечовини з ібупрофеном.
Пробенецид та сульфінпіразон : можливе підвищення концентрації ібупрофену в плазмі крові та затримка виведення ібупрофену, що може бути зумовлено інгібіторним механізмом на ділянці, де відбувається ниркова тубулярна секреція та глюкуронідація; отже, може бути потрібна корекція дози ібупрофену.
Баклофен : може розвинутися токсичність баклофену після початку застосування ібупрофену.
Ритонавір : ритонавір може підвищувати плазмові концентрації НПЗП.
Аміноглікозиди : НПЗП можуть знижувати екскрецію аміноглікозидів.
Каптоприл : експериментальні дослідження показали, що ібупрофен пригнічує ефект каптоприлу щодо виведення натрію.
Вориконазол і флуконазол (інгібітори CYP 2C9) : слід розглядати доцільність зниження дози ібупрофену при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP 2C9, особливо при застосуванні високих доз ібупрофену. Дослідження з вориконазолом і флюконазолом (інгібітори CYP C9) показали підвищення виділення S(+) ібупрофену приблизно на 80–100%.
Колестирамін : при одночасному застосуванні холестираміну та ібупрофену, абсорбція ібупрофену відстрочується та знижується на 25%. Ібупрофен слід застосовувати з кількагодинним інтервалом.
Зидовудин : відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗП. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ–інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.
Хінолонові антибіотики : одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом.
Фенітоїн : ібупрофен може збільшити фармакологічно активний вільний фенітоїн.
Трав’яні екстракти : при сумісному застосуванні з НПЗП гінгко білоба може потенціювати ризик кровотечі.
Гідантоїни та сульфаміди : можливе підвищення токсичного ефекту цих лікарських засобів. Рівень фенітоїну в плазмі крові може підвищитися при одночасному лікуванні ібупрофеном.
Тіазиди, тіазидні речовини, петлеві діуретики та калійзберігаючі діуретики : НПЗП можуть протидіяти діуретичному ефекту цих лікарських засобів. Одночасне застосування НПЗП та діуретика може підвищити ризик нефротоксичності, спричиненої НПЗП (наприклад, у пацієнтів зі зневодненням або у хворих літнього віку з порушеннями функції нирок), внаслідок погіршення ниркового кровотоку. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі. Як і у разі застосування інших НПЗП, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками може асоціюватися з підвищеним рівнем калію, отже, слід контролювати рівень калію в плазмі крові.
Застосування ібупрофену під час їди сповільнює всмоктування, хоча це не впливає на ступінь всмоктування (див. Фармакокінетика ).

Передозування

Застосування препарату дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 год.
Симптоми . У більшості пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, застосування значної кількості НПЗП викликало лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці, рідше — діарею. Може також виникати шум у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушенні зору, інколи — збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, збільшення протромбінового часу/МНВ (ймовірно, через взаємодію із факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі), гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на БА може спостерігатися загострення перебігу БА.
Лікування . Специфічного антидоту не існує. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж 1 год після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену із сечею. При частих або тривалих спазмах м’язів лікування слід проводити внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі БА слід застосовувати бронходилататори. Слід звернутися до лікаря за медичною допомогою.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Усі відповіді про Ібупрофен

Ібупрофен застосовується для симптоматичного лікування болю різної етіології, зниження температури і легких запалень. Як правильно приймати ібупрофен вирішує лікар в індивідуальному порядку.

Чи є ібупрофен жарознижуючим?

Так, препарат знижує температуру при лихоманці, а також має знеболюючий та протизапальний ефект.

Показання до застосування ібупрофену

Ібупрофен призначається при:

• високій температурі у дорослих і дітей;
• головному болю;
• зубному болю;
• мігрені;
• дисменореї;
• невралгіях;
• м’язовому болю;
• болях в суглобах;
• артрозі;
• менструальному болю;
• легких формах артриту;
• ознаках застуди та грипу;
• запаленні м’яких тканин;
• ударах, травмах.

Детальну інформацію, від чого допомагає і як приймати ібупрофен, можна додатково дізнатися у лікаря.

Від чого ібупрофен в таблетках

Ібупрофен в формі таблеток застосовується для зниження температури тіла, полегшення головного болю і різних запалень (ібупрофен застосовують при м’язовому болю, при запаленні суглобів).

Від чого мазь ібупрофен

Ібупрофен в формі мазей і кремів застосовується місцево при суглобовому та м’язовому болю.

Від чого уколи ібупрофену

На ринку України ібупрофен в ін’єкційної формі не випускається.

Чи допомагає ібупрофен при температурі

Так, ібупрофен допомагає від температури, однак він лише знижує її, не впливаючи на причину гіпертермії.

Як застосовувати ібупрофен

Від чого допомагає ібупрофен і як його правильно пити підкаже лікар. Якщо немає можливості звернутися до фахівця, слід уважно вивчити інструкцію конкретного препарату з ібупрофеном у складі.

Як приймати ібупрофен дорослим

Дорослим призначається початкова доза ібупрофену 200-400 мг, при необхідності в подальшому таку ж дозу призначають кожні 4-6 годин. Як жарознижуючий і знеболюючий, ібупрофен вельми ефективний. Крем і мазь з ібупрофеном застосовуються 3-4 рази на добу. Їх потрібно наносити тонким шаром на уражену область, обережно втираючи в шкіру легкими масажними рухами.

Через скільки діє ібупрофен у дорослих

В середньому, ібупрофен починає діяти через 30 хвилин після прийому всередину. У дорослих максимальна концентрація речовини в крові досягається через 1-2 години після перорального прийому.

Коли починає діяти ібупрофен у дітей

Багато батьків задаються питанням, як швидко ібупрофен знижує температуру в дитячому віці. Гіпотермічний ефект препарату настає в середньому через годину після застосування ліків всередину, а максимальна концентрація ліків в крові настає через 2-4 години. Час дії ібупрофену індивідуальний і залежить від багатьох факторів.

Через скільки починає діяти ібупрофен при запаленнях

Для досягнення повного протизапального ефекту потрібно від декількох діб до 14 днів систематичного прийому ібупрофену. Коли почне діяти ібупрофен – суто індивідуальне питання, яке залежить від особливостей організму і тяжкості запального процесу. Важливо те, як пити ібупрофен (дотримуватися правил прийому) і виконувати інші рекомендації лікаря, наприклад, максимально знерухомити запалену кінцівку.

Ібупрофен — знеболююче чи ні?

Так, цей препарат має знеболюючі властивості.

Як довго можна приймати ібупрофен

Максимальна кількість препарату, яку можна приймати на добу — 1,2 г. Повторну дозу лікарського засобу не рекомендується приймати раніше, ніж через 4 години після першого застосування. Тривалість застосування препарату без призначення лікаря не повинна перевищувати 5 діб.

Як швидко діє ібупрофен

Лікарський ефект від застосування ібупрофену настає досить швидко, в порівнянні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами. Після перорального застосування препарату ібупрофен виявляє знеболювальну дію приблизно через півгодини, а гіпотермічний ефект — в середньому через годину.

Чи допомагає ібупрофен при застуді

Нерідко люди приймають ібупрофен при перших ознаках застуди, вважаючи, що він зупинить розвиток хвороби. Це є помилкою, що може завдати шкоди. Ібупрофен при застуді не робить лікуючого ефекту, а лише усуває певні симптоми, які не впливають на причину хвороби (головний біль, підвищення температури тіла). Саме тому приймати ібупрофен при застуді без температури не рекомендується — засіб просто не зробить лікувального ефекту і навіть може нашкодити. Як приймати ібупрофен при застуді і підібрати правильне дозування підкаже терапевт або педіатр. Якщо ж немає можливості звернутися до лікаря, застосування таблеток ібупрофену при застуді не повинно перевищувати 1200 мг на добу і тривати більше 5 днів.

Чи можна пити ібупрофен при температурі

Так, можна, проте збивати температуру слід, якщо вона 38,5 градусів і вище.

Ібупрофен дітям при температурі

Добова доза ібупрофену для дітей варіює залежно від їх віку та ваги.
Ібупрофен для дитини старше 12 років призначається у кількості 150-300 мг до трьох разів на добу. Далі дозування можна знижувати до 100 мг три рази на добу.

Розрахунок суспензії для перорального застосування: 5-20 мг на 1 кілограм ваги. Цю дозування можна давати до трьох разів на день.

• Дітям 3-12 місяців в середньому 50 мг до чотирьох разів на добу.
• Дітям 1-3 років — 100 мг до трьох разів на добу.
• Дітям 4-6 років в середньому 150 мг до трьох разів на добу.
• Дітям 7-9 років 200 мг до трьох разів на добу.
• Дітям 10-12 років — 300 мг до трьох разів на добу.
• Ібупрофен при температурі 39 градусів призначається в дозі 10 мг/кг на добу, якщо ж температура нижче 39,2 градусів — 5 мг/кг на добу.

Ібупрофен знижує температуру при гарячковому синдромі після імунізації в дозуванні 50 мг, через шість годин буде досягнуто потрібного результату застосування в тому же дозуванні, не перевищуючи максимальну добову дозу (100 мг).

Скільки діє ібупрофен

При пероральному застосуванні, ібупрофен починає проявляти лікарську активність в середньому через півгодини після прийому і діє 4-6 годин. Повністю ліки виводяться з організму через 24 години.

Як приймати ібупрофен при температурі

Ібупрофен збиває температуру тіла, тому нерідко призначається при гіпертермії. Дорослим рекомендується застосовувати препарат в дозуванні 200-400 мг до чотирьох разів на добу, не перевищуючи добової дози в 1200 мг. Залежно від індивідуальних особливостей організму змінюється і швидкість настання терапевтичного ефекту: дозування ібупрофену при температурі в кількості 400-600 мг на добу може усунути гіпертермію. У гострих випадках за призначенням лікаря вища добова доза ібупрофену при високій температурі може бути підвищена аж до 2400 мг.

Дітям до 12 років при температурі можна застосовувати ібупрофен у формі суспензії.

Ретард-форми призначаються 1-2 рази на добу, так як є ліками пролонгованої дії.

Чи можна пити ібупрофен при температурі 37°

Можна, але не потрібно. Підвищення температури тіла свідчить про боротьбу організму з патогеном, крім того, така температура не загрожує життю людини. Якщо збити і без того невисоку температуру, можна перешкодити імунній системі боротися з збудником хвороби.

При якій температурі пити ібупрофен

Приймати ібупрофен при температурі 37 градусів не має сенсу, так як підвищення температури тіла означає, що організм бореться з патогеном. Пити таблетки ібупрофену необхідно, якщо температура тіла перевищує 38,5 градусів, або супроводжується нестерпним головним болем і судомами.

Чи можна пити ібупрофен якщо немає температури

Препарат застосовується не тільки для зниження температури тіла, але і для знеболювання. Тому, якщо вас турбує головний, зубний, менструальний та інші види болю — це показання до застосування ібупрофену.

Як приймати ібупрофен при високій температурі

Перед застосуванням важливо правильно розрахувати дозу. Максимальна доза ібупрофену при температурі для дорослого становить 1200 мг, розділена на 2-3 прийоми. Як приймати ібупрофен дітям призначає педіатр, як правило, з розрахунку 20 мг/кг ваги, розділені на 3-4 прийоми. Препарат потрібно запивати невеликою кількістю чистої води.

Чому ібупрофен не знижує температуру

Якщо ібупрофен погано збиває температуру, можливо, був неправильно підібраний препарат або його дозування. Якщо ж все підібрано вірно, а температура не падає (особливо високі значення тримаються більше кількох днів), слід негайно звернутися до лікаря.

Ібупрофен для новонароджених

Ібупрофен для немовлят призначається виключно лікарем. Не рекомендується давати ібупрофен немовлятам з масою тіла менше семи кілограм.

Як часто можна давати ібупрофен дитині

Препарат можна давати дитині до чотирьох разів на добу, дотримуючись шестигодинний інтервал. Важливо не перевищувати максимальну добову дозу, розраховану індивідуально для малюка в залежності від його віку і ваги. Не рекомендується застосовувати препарат довше п’яти днів поспіль.

Якщо ібупрофен не збиває температуру

Якщо ібупрофен не збив температуру, важливо перевірити правильність розрахованої дози, а також врахувати, скільки часу пройшло з прийому препарату. У разі правильного дозування і достатньої кількості часу після застосування ліків, можна спробувати доповнити терапію препаратами на основі парацетамолу. Якщо нічого не допомагає, рекомендується зателефонувати лікарю. Якщо ібупрофен не збиває високу температуру у дитини, а ситуація критична — викликайте швидку.

Через якийсь час ібупрофен збиває температуру

При прийомі препарату мало хто знає, через скільки часу ібупрофен знижує температуру, і починають панікувати, якщо цього не відбувається через 5-10 хвилин. Якщо дозування було розраховане правильно, ліки проявлять гіпотермічний ефект приблизно через годину. Виходячи з особливостей організму хворого, цей час може незначно відрізнятися.

Що краще від температури: ібупрофен чи парацетамол

Відповідь на це питання залежить від декількох факторів. Таблетки ібупрофену і парацетамолу володіють жарознижуючим ефектом, однак, на відміну від парацетамолу, ібупрофен проявляє протизапальну дію. Ібупрофен і парацетамол призначаються для зниження температури, а також усунення болю різної етіології: зубного, менструального, головного, м’язового і суглобового. Перевагою парацетамолу є можливість його застосування при вагітності, лактації, в дитячому і літньому віці через безпеку і низьку частоту проявів побічних ефектів. Крім того, препарат можна застосовувати в комплексі з іншими медикаментами. Ібупрофен доцільно застосовувати в тому випадку, якщо потрібно не тільки знизити температуру, але і зняти запалення і біль. Парацетамол ж менш ефективний при вираженому больовому синдромі.

Що краще від головного болю парацетамол чи ібупрофен

При виборі, що краще випити від головного болю — ібупрофен чи парацетамол, важливо враховувати наступні фактори:

• парацетамол дозволений до застосування при вагітності та лактації;
• ібупрофен володіє більш вираженим знеболюючим ефектом, при цьому знімаючи запалення;
• обидва препарати дозволені до застосування дітям;
• парацетамол має менш виражений ефект при больовому синдромі;
• ібупрофен не рекомендується застосовувати в третьому триместрі вагітності.

Скільки ібупрофену пити при температурі

Максимальна добова доза ібупрофену становить 1200 мг, у важких випадках вона може бути підвищена за призначенням лікаря. Ліки потрібно пити з часовим проміжком шість годині, бажано в 3-4 прийоми. Ретард-форми (препарати з повільним, модифікованим вивільненням) призначаються 1-2 рази на добу.

Чи можна ібупрофен при вагітності

У 1-му і 2-му триместрі вагітності ібупрофен застосовується виключно за призначенням лікаря. Це пов’язано з підвищенням ризику розвитку порушень статевих органів у новонароджених чоловічої статі (крипторхізм), а у дівчаток — зниження оваріального резерву. Застосування декількох ненаркотичних знеболюючих (парацетамол, аспірин та ібупрофен) одночасно під час виношування дитини істотно підвищує ймовірність розвитку патологій у плода і побічних ефектів у матері.

Застосування ібупрофену при вагітності в 3-му триместрі протипоказано, так як він може викликати передчасне закриття артеріальної протоки у плода. Як і будь-які інші лікарські препарати, ібупрофен вагітним повинен призначати тільки лікар, з урахуванням потенційного ризику і очікуваної користі.

Ібупрофен при плануванні вагітності

Нестероїдні протизапальні препарати, до яких відноситься ібупрофен, потенційно можуть вплинути на фертильність, тому при плануванні вагітності слід застосовувати їх з обережністю.

Мазь ібупрофен при вагітності

Згідно з інструкцією, ібупрофен в зовнішніх засобах (мазі, гелі) не рекомендовані до застосування в третьому триместрі вагітності. Застосовувати ібупрофен зовнішньо в першому і другому триместрі можна тільки за призначенням лікаря.

Чи можна ібупрофен при грудному вигодовуванні

В результаті проведених досліджень було виявлено, що ібупрофен проникає в грудне молоко, однак у такій незначній кількості, що не викликає ніяких негативних наслідків для здоров’я годуючих мам і дитини. Однак, ібупрофен при ГВ рекомендується використовувати короткочасно.

Тому на питання «чи можна ібупрофен годуючим?» можна відповісти позитивно, але бажано перед цим проконсультуватися з лікарем. Ібупрофен є одним з препаратів вибору в якості анальгетика при лактації.

Мазь ібупрофен при ГВ

Ібупрофен для годуючих мам можна використовувати зовнішньо у формі мазі, гелю або крему. Навіть при пероральному прийомі засіб потрапляє в грудне молоко в незначних кількостях, а при місцевому — тим більше. При необхідності довготривалого застосування препарату (в будь-якій лікарській формі) необхідно проконсультуватися з лікарем.

Чи допомагає ібупрофен при місячних

Так, засіб широко використовується в якості знеболюючого препарату при хворобливій менструації. Ібупрофен допомагає від болю при місячних за рахунок блокування вироблення обох форм ферменту циклооксигенази, а завдяки впливу на гіпоталамус — зменшує запалення. При болю в животі ібупрофен можна приймати по 200-400 мг раз на 6 годин, не перевищуючи 1,2 г на добу. Ібупрофен при хворобливих місячних є препаратом вибору поряд з парацетамолом.

Чи допомагає ібупрофен при зубному болю

При зубному болю ібупрофен застосовується досить часто, так як він швидко полегшує біль і знімає запалення. Дітям при зубному болю ібупрофен також призначають. Однак варто враховувати, що це засіб лише усуває біль, а не проблему, тому можна прийняти його, щоб дотерпіти до прийому стоматолога. Ібупрофен допомагає від зубного болю в середньому на 4-6 годин, після чого його можна прийняти знову. Добове дозування, складову 1200 мг перевищувати небажано.

Ібупрофен при струсі мозку

Препарат може призначатися при струсі головного мозку як симптоматичний засіб, що полегшує виражений головний біль. Однак засіб може застосовуватися лише в складі комплексної медикаментозної терапії, включаючи поступове повернення фізичної і соціальної активності.

Чи допомагає ібупрофен від головного болю

Так, ібупрофен відмінно допомагає при головному болю і мігрені, полегшуючи больові відчуття шляхом блокування вироблення циклооксигеназ, «відповідальних» за відчуття болю. Однак якщо препарат не чинить знеболюючого ефекту, або ж голова не припиняє боліти тривалий час, необхідно звернутися до лікаря за професійною діагностикою.

Ібупрофен при головному болю у дитини

Багато батьків задаються питанням, чи допоможе ібупрофен від головного болю у дітей і чи безпечний він. Так, препарат призначають дітям з 3 місяця життя, якщо маса тіла дитини перевищує 7 кілограм. Важливо враховувати, що якщо дитина скаржиться на головний біль протягом тривалого часу, потрібно терміново звернутися до педіатра, так як це може бути симптомом якого-небудь захворювання.

Ібупрофен при болю в нирках

Ібупрофен при болях в нирках може застосовуватися як знеболюючий засіб, який полегшить гострий больовий синдром до приїзду швидкої допомоги (при нирковій коліці). При нирковій коліці може розвинутися пієлонефрит, який супроводжується підвищенням температури, знизити яку допоможе ібупрофен. Важливо! Препарат не лікує нирки, а ниркова недостатність — пряме протипоказання до застосування, тому ібупрофен при запаленні нирок потрібно використовувати з великою обережністю.

Ібупрофен при ГРВІ та грипі

Ібупрофен застосовується при грипі та гострих респіраторних вірусних інфекціях як засіб, ефективно і швидко знижує температуру і полегшує головний біль. Потрібно пам’ятати, що ібупрофен не лікує грип та ГРВІ, а лише усуває їх симптоми. Крім того, лікарський засіб не рекомендується використовувати при температурі тіла нижче 38,5 градусів. Така температура — нормальна реакція організму на патоген, її підвищення означає, що організм бореться зі збудником хвороби.

Ібупрофен при невралгії

Згідно з інструкцією виробника, ібупрофен застосовується при різних невралгіях (в тому числі при міжреберній невралгії і невралгії трійчастого нерва). Препарат знижує гострий больовий синдром, однак не лікує патологію. Він застосовується в комплексі з іншими ліками: наприклад, при первинних невралгіях призначають вітаміни групи В, а при невралгії трійчастого нерва — протисудомні препарати (які також надають аналгезуючий ефект). Вторинні невралгії ж вимагають обов’язкової терапії основного захворювання.

Ібупрофен при геморої

Препарат може використовуватися при запаленні гемороїдальних вузлів і анальних тріщинах як знеболюючий засіб. Препарат має протизапальний ефект, а також швидко знижує температуру, яка може виникнути при вищеописаних патологіях. Важливо! Засіб полегшує симптоматику хвороби, проте не лікує захворювання — для повноцінної терапії рекомендуються місцеві загоюючі мазі і пероральні капіляростабілізуючі препарати. У важких випадках показано хірургічне лікування.

Чи допомагає ібупрофен при циститі

Ібупрофен при циститі застосовують багато людей, яких турбує гострий біль. Якщо випити засіб на голодний шлунок, біль вщухне через 30 хвилин, якщо після їжі — через годину-півтори. Слід розуміти, що ібупрофен цистит не лікує, він може тимчасово знеболити і знизити субфебрильну температуру, яка періодично виникає при циститі. Крім того, застосування лікарського препарату може змазати клінічну картину і утруднити діагностику патології фахівцем. Тому приймати засіб до консультації з лікарем небажано.

Ібупрофен після переривання вагітності

Препарат може використовуватися після переривання вагітності за призначенням лікаря як знеболюючий засіб при слабких і помірних болях.

Ібупрофен при ангіні

Препарат застосовується для зниження температури тіла при гострих тонзилітах. Залежно від типу ангіни відрізняється симптоматика, наприклад, наявність ломоти в тілі і ступеня підвищення температури. Сильна гіпертермія (39-40 градусів), головний, суглобовий і м’язовий біль характерні для фолікулярних і катаральних ангін. Застосування ібупрофену при болю в суглобах, м’язах і головного болю в цьому випадку актуально, адже температура піднімається вище 38,5 градусів.

Катаральна ангіна супроводжується незначною температурою (як правило, субфебрильною) і менш вираженою симптоматикою. У цьому випадку застосування ібупрофену недоцільно і навіть може нашкодити.

Ібупрофен при болю в спині

Ібупрофен при болях в спині призначається в таблетках, мазі або кремі. Так як це нестероїдні протизапальні засоби, він тимчасово полегшує біль і знімає запалення. При патологіях середньої тяжкості для знеболювання призначають таблетки ібупрофену від болю в спині і мазь в комбінації. Також мазь ібупрофену актуальна при ударах спини. Важливо! Препарат не впорається з важкими патологіями, в цьому випадку необхідно комплексне лікування.

Ібупрофен при ГРВІ

Застосування ібупрофену доцільно тільки якщо температура тіла досягає 38,5 і вище. Відповідно, якщо перебіг ГРВІ легкий, то в прийомі ібупрофену немає потреби.

Ібупрофен при похміллі

Похмілля часто супроводжується неприємними симптомами, включаючи сильний головний біль. На питання «чи можна пити ібупрофен при головному болю від похмілля?» можна відповісти позитивно, адже засіб проявляє дуже швидкий аналгезуючий ефект. Препарат не позбавляє від алкогольної інтоксикації, проте допомагає впоратися з головним болем. Можна приймати до 1200 мг на добу з перервами між прийомом в 4-6 годин в залежності від дозування.

Чому не можна ібупрофен при вітрянці

Вітряна віспа нерідко супроводжується підвищенням температури. Багато хто задається питанням «чи можна пити ібупрофен при вітрянці», щоб усунути лихоманку. Згідно з дослідженнями, застосування ібупрофену при вітрянці може призвести до розвитку серйозних побічних ефектів, наприклад, важких шкірних інфекцій.

Ризик розвитку некротичного фасціїту внаслідок ураження шкіри бактеріями невеликий, проте не варто ризикувати і застосовувати ібупрофен для терапії лихоманки при вітрянці. Рекомендується зробити вибір на користь парацетамолу.

Ібупрофен при простатиті

Препарат використовується при лікуванні простатиту в комплексі з іншими лікарськими засобами (антибіотики, препарати цинку, ферменти, імуномодулятори) і фізіотерапією. Перед тривалим застосуванням НПЗЗ рекомендується порадитися з лікарем.

Ібупрофен при артриті

Засіб широко застосовується при лікуванні запальних і дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату. Ібупрофен використовують при ревматоїдному артриті, спондилоартриті, анкілозуючому артриті. Також він входить в комплекс препаратів, які застосовують при таких типах артритів:

Препарат допомагає усунути больовий синдром, що супроводжує патологію, проте захворювання не лікує і на прогресування хвороби не впливає.

Ібупрофен при болю в горлі

Ібупрофен при болю в горі не допомагає, але його можна приймати для усунення симптомів, які можуть його супроводжувати (наприклад, підвищення температури при ГРВІ або головний біль).

Ібупрофен при болю в шлунку

Ібупрофен при болю в шлунку не застосовується. Навпаки, в протипоказаннях до препарату є патології шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються больовим синдромом:

• виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки;
• неспецифічний виразковий коліт (хвороба Крона).

Крім того, ібупрофен володіє ульцерогенною активністю і може призвести до печії, нудоти, блювоти, діареї, метеоризму і посилити біль у шлунку. З обережністю застосовується ібупрофен при гастриті.

Ібупрофен при болю в попереку

Актуально застосовувати ібупрофен при болях у попереку, якщо вони були викликані ударом, а також при міалгіях, артралгіях, невралгіях і радикуліті. Засіб тимчасово полегшує біль і запалення, проте не повинно застосовуватися як монотерапія, а тільки в комплексі з іншими препаратами. При важких хворобах попереку необхідно проконсультуватися з лікарем.

Ібупрофен при панкреатиті

Приймати засіб при панкреатиті рекомендується тільки якщо перед цим пацієнт приймав ферменти, однак вони не надали необхідного впливу на організм. Вдаватися до використання НПЗЗ потрібно в міру необхідності і відмовитися від тривалого застосування без лікарського нагляду.

Ібупрофен при гаймориті

Ібупрофен при запаленні гайморових пазух застосовується при значній гіпертермії. Рекомендується використовувати препарат, якщо температура перевищує значення в 38,5 градусів. Крім того, ліки тимчасово знижують хворобливі відчуття, викликані гайморитом. Ібупрофен при нежиті без больових відчуттів і підвищеної температури не застосовується.

Ібупрофен при тиску

Ібупрофен при підвищеному тиску слід застосовувати з обережністю. Препарат не використовується для впливу на АД, однак однією з ймовірних побічних дій ібупрофену є підвищення тиску. Гіпертонікам, які регулярно приймають антигіпертензивні препарати, пити ібупрофен потрібно в мінімально можливих кількостях, так як він здатний знижувати ефективність гіпотензивних засобів.

Ібупрофен при остеохондрозі

Ібупрофен при шийному остеохондрозі і остеохондрозі хребта застосовується в складі комплексної терапії як протизапальний і знеболюючий засіб. Використовувати для лікування можна пероральну і зовнішню форми препарату. При загостренні остеохондрозу ібупрофен застосовується по 200-400 мг 2-3 рази на день. Не варто забувати, що прийом ліків слід комбінувати з постільним режимом, фізіотерапією і використанням спеціальних корсетів при переміщення.

Скільки днів пити ібупрофен при остеохондрозі

Приймати ібупрофен при остеохондрозі і остеоартрозі рекомендується не довше п’яти днів, не перевищуючи дозування в 1200 мг на добу. Подальше застосування ліків слід узгодити з лікарем.

Ібупрофен при отиті

Застосування препарату при запальному процесі в вусі доцільно тільки в разі, якщо патологія супроводжується сильними больовими відчуттями. Ібупрофен при вушному болю допомагає полегшити стан, проте ніяк не впливає на причину отиту. Для призначення комплексного лікування рекомендується звернутися до отоларинголога.

Ібупрофен при подагрі

Відчутний больовий синдром при подагрі може значно погіршити якість життя. Він виникає через накопичення в суглобах солі сечової кислоти, погіршуючи їх функціональність. Препарати ібупрофену тимчасово знімають біль і запалення, що супроводжують подагру. Важливо розуміти, що ібупрофен не лікує захворювання, а лише полегшує його перебіг, тому важливо приймати його в складі комплексної терапії і дотримуватися дієти.

Ібупрофен при болю в м’язах

Ібупрофен при болю в м’язах (міалгіях) і міозитах використовується досить часто. Він допомагає при болях різної етіології і локалізації (в колінах, шиї, і т.д). Таблетки і капсули препарату для дорослих застосовуються 3-4 рази на добу, максимальна рекомендована доза — 1200 мг. Для поліпшення ефективності лікування можна застосовувати ібупрофен зовнішньо у формі мазі.

Ібупрофен при болях в животі

Якщо в животі виникли больові відчуття, причина яких невідома, не слід необачно пити знеболюючі препарати. Наприклад, ібупрофен при болях в животі у дитини може нашкодити, якщо у малюка в анамнезі є виразка шлунка або 12-палої кишки, коліт або гастрит. Застосування НПЗП може «змазати» клінічну картину і ускладнить діагностику для лікаря, а також викликати побічні ефекти у вигляді метеоризму, нудоти, блювоти, діареї та посилення болю.

Ібупрофен при алергії

Препарат є нестероїдним протизапальним засобом і не показаний при алергії, тому що не має антигістамінних властивостей. Однак в деяких випадках він сам може призвести до шкірних алергічних реакцій, пов’язаних з непереносимістю компонентів препарату. У разі алергії на ібупрофен застосування препарату слід припинити.

Ібупрофен при бронхіті

Зазвичай при бронхіті виникає субфебрильна температура, викликана вірусами або бактеріями. Її збивати не потрібно. Однак якщо вона підвищується вище 38,5 градусів, то застосування ібупрофену як жарознижуючий препарату доцільно. Ібупрофен не лікує кашель і бронхіт, тому важливо звернутися до лікаря, щоб він призначив індивідуальне комплексне лікування.

Ібупрофен при варикозі

Препарат застосовується при варикозному розширенні вен для полегшення больових відчуттів і зняття запалення. Він не лікує причину варикозу, тому призначається в комплексі з флебо- і венотониками, антикоагулянтами, антиагрегантами, фібринолітиками і антиоксидантами. Препарат без консультації з лікарем рекомендується приймати не довше п’яти діб.

Ібупрофен при вірусній інфекції

Засіб рекомендовано до застосування, якщо при вірусній інфекції температура тіла підвищилася вище 38,5°. В іншому випадку його використання може перешкодити організму боротися з вірусом. Препарат не лікує вірусну інфекцію, а лише полегшує перебіг захворювання.

Ібупрофен при запаленні лімфовузлів

Ці ліки можна застосовувати при сильній лімфаденопатії, яка супроводжується підвищеною температурою і болем. Препарат є нестероїдним протизапальним засобом, який полегшує симптоматику патології, але не лікує її причину. Лімфовузли можуть запалитися через безліч причин, тому дуже важливо вчасно діагностувати хворобу і почати комплексне лікування.

Ібупрофен при запаленні придатків

Запалення придатків (аднексит, сальпінгоофорит) в гострій фазі проявляється підвищенням температури до 38-38,5 градусів, болем в нижній частині живота і нездужанням. Препарати ібупрофену призначаються для зниження температури і полегшення болю, однак лікувати потрібно причину запалення. Для цього призначаються антибіотики, імуномодулятори та фізіотерапія.

Ібупрофен при запаленні сідничного нерва

Ібупрофен при ішіасі (запаленні сідничного нерва) застосовується при консервативній медикаментозній терапії. Препарат полегшує больові відчуття і знімає запалення при защемленні нерва. Якщо нестероїдні протизапальні препарати не проявляють очікуваного ефекту, лікар може замінити їх на стероїдні лікарські засоби.

Ібупрофен при герпесі

Ібупрофен, на відміну від ацикловіру і валацикловіру, не володіє противірусним ефектом, тому може застосовуватися тільки для полегшення больового синдрому при герпесі. Засіб не можна приймати довше 5 днів.

Ібупрофен при лактостазі

При лактостазі (застої молока при грудному вигодовуванні) температура може підніматися до субфебрильних значень, молочні залози болять при годуванні, зціджуванні, а іноді і в спокійному стані. Ібупрофен можна застосовувати для знеболювання при грудному вигодовуванні, так як він практично не проникає в грудне молоко і безпечний для дитини.

Ібупрофен при мастопатії

Мастопатія періодично супроводжується хворобливістю і огрубіння молочних залоз, особливо в другій фазі менструального циклу. Ібупрофен не лікує мастопатію, і в інструкції виробника такого показання до застосування немає. При використанні препарату від болю не варто забувати про необхідність консультації з лікарем і повноцінному лікуванні патології.

Ібупрофен при рясних місячних

Засіб не зменшує обсяг крововтрати при менструації, але має знеболюючий ефект. Тому при жіночих болях ібупрофен може застосовуватися не довше п’яти днів без перерви.

Ібупрофен при онкології

Знеболююча терапія в онкології передбачає застосування триступеневої системи знеболювання («сходи ВООЗ»). Ібупрофен в лікуванні онкохворих відноситься до препаратів першого ступеня, які застосовуються при слабкому болю. До них відносяться також парацетамол, кетопрофен і диклофенак. В цьому випадку НПЗЗ поєднуються з ад’ювантним і симптоматичним лікуванням з використанням кортикостероїдів, спазмолітиків і антигістамінних препаратів.

Ібупрофен при отруєнні

Харчове отруєння супроводжується безліччю неприємних симптомів, одним з яких є підвищення температури і біль в животі. На питання «чи можна пити ібупрофен при болю в животі, якщо вона викликана отруєнням?» можна відповісти так: якщо температура вище 38,5 градусів і не збивається, то можна. Однак перед цим потрібно обов’язково ознайомитися зі списком протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту і врахувати, що засіб може викликати патології травної системи, які погіршать стан. По можливості як жарознижуючий рекомендується використовувати парацетамол.

Ібупрофен при пієлонефриті

Препарат застосовується при запаленні нирок, якщо воно супроводжується сильною гіпертермією (температура тіла вище 38,5 градусів). У комплексі зі спазмолітиками, засіб допомагає усунути ниркову коліку. Якщо позитивної динаміки після застосування лікарських засобів немає, а стан пацієнта не покращується — це показання для хірургічного втручання.

Як приймати ібупрофен: до їжі або після

Для зниження ризику виникнення побічних ефектів, ібупрофен потрібно приймати після їжі.