Вирощування льону: технологія зростання прибутковості
Л ьон олійний – культура, яку агровиробники почали відроджувати останніми роками. Наразі його висівають здебільшого великі господарства та агрохолдинги. І якщо правильно підійти до технології вирощування цієї культури, то рентабельність льону можна прирівняти до соняшнику.
Як виростити «призабуту» культуру, щоб вона була дійсно прибутковою, ми дізналися, відвідавши чернігівський кластер «Баришівської зернової компанії», та поспілкувавшись з головним агрономом відділення – Юрієм Чебанєм.
Текст: Нині на вирощене насіння льону спостерігається доволі чималий попит.
А якщо ще й в додачу ви знайдете канал збуту лляних стебел, то можна впевнено стверджувати – прибуток від вирощування льону буде точно більше у порівнянні з соняшником. Саму по собі культуру, порівняно з соєю чи кукурудзою, виростити не складно.
Льон дуже добре росте на бідних ґрунтах, добре реагує на гербіцидний захист, однак його збирання має свої особливості. Проте до цього ми дійдемо пізніше, а поки що давайте розглянемо по порядку, як же вирощують льон-кучерявець у вищезгаданому кластері.
Нюанси посіву
Нині чернігівський кластер обробляє близько 10 тис. га землі – і льон-кучерявець у структурі посівних площ займає, залежно від року, в середньому не більше 1 тис. га. Попередником під льон у кластері були кукурудза і озима пшениця. Після збирання попередників з осені в ґрунт було внесено нітроамофоску з акцентом на калій: 5:17:36 – 130 кг/га у фізичній вазі. Після цього провели дискування на глибину 15-20 см – і в такому стані поле увійшло в зиму. Рано навесні перед посівом, під боронування, були внесені нітроамофоска NPK 16:16:16 – 150 кг і карбамід – 150 кг/га у фізичній вазі.
Взагалі, льон відноситься до холодостійких культур. За словами головного агронома, рослини можуть витримувати короткочасні заморозки до – 5°С, а це одна з головних ознак, що затягувати з його посівом не варто. Як правило, термін посіву збігається за часом з висіванням ярих ранніх культур. Передпосівний обробіток після попередника озима пшениця у чернігівському кластері проводили ґрунтообробним комплексом «Рубін» на глибину 5-6 см, а після кукурудзи – до 8 см для кращого загортання пожнивних решток. Так як льон це ще і дрібнонасіннєва культура, то глибина посіву має бути 2-3 см, але не більше 4 см. При чому ґрунт має бути у нерозпушеному стані, а в дещо ущільненому. Норма висіву насіння – 75 кг/га. В господарстві практикували сорти льону Еврика (насіння I і II репродукції). Після висівання, в обов’язковому порядку слід проводити коткування. Така операція додатково вирівнює поверхню ґрунту і дозволяє волозі з нижніх шарів «підтягнутися» вгору, ближче до зони залягання насіння, що сприяє отриманню дружніх сходів.
Професійний захист
Захист льону, як і будь-якої культури, починається з протруювання насіння. Тому насіння перед посівом обробили препаратом Гаучо – 4 кг/га, оскільки на полях чимало дротяника, який ушкоджує кореневу систему на ранніх етапах розвитку. Також насіння додатково обробляли продуктами Рексолін і Яра Кріста, які містять комплекс мікроелементів. Фунгіцидні протруйники при цьому не застосовували. І ще одна важлива технологічна операція – калібрування насіння. Адже для того, щоб ефективно провести протруєння та забезпечити якісний висів, насіння повинні мати 100%-ву плинність. Агрохолдинг замовляв таку операцію у професіоналів, оскільки власного обладнання для відповідної насіннєвої обробки в господарстві поки немає. У фазі «ялинки» проти однорічних дводольних бур’янів застосовували гербіцид Базагран у нормі 2,5 л/га, а через п’ять днів, за висоти рослин 12-15 см, провели позакореневе підживлення фосфорно-калійним добривом Яра Кріста – 3 кг/га. Після першого позакореневого підживлення, проти однорічних злакових бур’янів застосовували гербіцид Тарга Супер у нормі 1,2 л/га. Перед цвітінням проти шкідників на культурі провели інсектицидну обробку рослин препаратом Енжіо з додаванням добрива Яра Віта Бортрак згідно рекомендованих норм. Таким чином питання захисту і позакореневого підживлення культури були вирішені досить якісно.
Операція «десикація»
Льон, як і ріпак чи соя, відзначає нерівномірне достигання насіння, тому актуальність десикації тут очевидна: спочатку достигає плід коробочка, насіння в якій має вологість 7-8%, при цьому стебло рослини в даний час ще зелене. Десикацію у кластері проводили шляхом обприскування (з залученням орендованого гелікоптера) препаратом Реглон Ейр у нормі 2,2 л/га, з витратою робочого розчину 70 л/га. Оскільки для застосування гелікоптера інших замовлень в окрузі не було, а тримати його в господарстві тривалий час, з урахуванням особливостей дозрівання льону та інших культур, досить затратно, то десикацію було проведено на всій площі, як то кажуть, одним махом. Через п’ять-шість днів після десикації, холдинг почав збирати урожай.
Комбайн спотикання
Здавалося б, що всі проблеми з вирощування льону вже позаду. Після десикації, дочекавшись, поки культура набуде відповідного кольору, господарі з нетерпінням почали збирати урожай. Для обмолоту льону спочатку залучили два комбайна «Джон Дір» з роторною системою обмолоту. Однак вони в полі довго не затрималися. Як згадує головний агроном, основна проблема полягала в тому, що солома льону досить швидко намотувалася на бітер комбайна. Справа в тому, що цей робочий орган в агрегаті розташований позаду ротора, тому, як результат, стеблова маса викликала заклинювання бітерів і виводила з робочого стану приводні ремені. Після того, як були спалені по два ремені на кожному комбайні, порахували, що для того, щоб змолоти решту площу льону, на кожен агрегат потрібно буде придбати ще не один десяток… Таким чином, перша спроба зібрати вирощений урожай не увінчалася успіхом.
Відразу було прийнято рішення запустити в роботу два комбайна «Клаас Лексіон 480», які мають гібридну систему обмолоту (барабан + ротор). При цьому стебла льону були не зовсім сухі. Після декількох проходів техніки виявилося, що ці комбайни теж були не зовсім готові до збирання – досить багато лляних коробочок не вимолочувалися. Стало зрозуміло, що за таких умов для поліпшення обмолоту бажано було б підбарабання на цих комбайнах замінити на інші – для дрібнонасіннєвих культур. Однак переоснащення техніки новим підбарабанням обійдеться сьогодні в чималу копійку, тому купувати їх керівництво холдингу не стало.
Зрештою, молотили льон технікою зі стандартною комплектацією. Фахівці господарства тільки встановили на комбайни додатковий сегмент (деко), що дозволило затримувати скошену масу в молотильному барабані і, відповідно, підвищити якість обмолоту. Таким чином продуктивність цих комбайнів складала на початку збиральних робіт 50 га/день. У міру підсихання стебла культури, якість скошування та обмолот погіршувалися. Тому зі збиранням врожаю не варто затягувати, адже якщо в цей період пройде дощ, то в результаті змочування на стеблі почнуть відділятися волокна. І якщо на жниварці комбайна між ріжучим сегментом і пальцями з протирізальними частинами є невеликий зазор, то в результаті скошування на косі жатки намотується пакля, яка виводить з ладу як косу, так і інші робочі вузли комбайна.
Як показала практика, комбайни з роторною системою обмолоту для збирання цієї культури не надто придатні, а з барабанною – вимагають, крім встановленого в самому барабані спеціального підбарабання для дрібнонасіннєвих культур, додатково ще й нові бичі, які забезпечать якісний обмолот коробочок. Для отримання максимального результату збору бажано, щоб на жниварці була встановлена нова коса. Оскільки зерно льону досить легке, силу вітру потрібно зменшити шляхом зниження кількості оборотів вентилятора в системі очищення й прикрити заслінки, щоб уникнути видування насіння. Також в системі очищення, замість стандартних решіт, потрібно ставити пробійні: верхні – з отворами розміром 6-7 мм, нижні – 4-5 мм.
Робота над помилками
Тому якщо ви вирішили зайнятися вирощуванням льону – то готуйте відповідну техніку для його збору заздалегідь. Адже найпроблемнішим технологічним етапом є не догляд за посівами, а саме збирання. Виходячи з власного досвіду, головний агроном зазначає, що до збирання врожаю потрібно було приступити раніше як мінімум на десять днів. Десикацію слід проводити поетапно, щоб не допустити повного дозрівання стебла, адже вологіше стебло значно легше зрізується жаткою. Загалом, процес збирання льону в господарстві затягнувся на місяць. І чим ближче було до завершення робіт, то все важче культура піддавалася обмолоту. Так, з усіма стараннями і професіоналізмом холдингу в минулому році вдалося отримати врожайність льону на рівні 18,3 ц/га. Велика це врожайність, чи мала, можна судити за відповідними показниками в інших господарствах. За словами головного агронома, господарствам Хмельницької та Житомирської областей, де цю культуру також вирощують професійно, вдалося зібрати 23-24 ц/га.
Льон = Соняшник
Цікава ця культура й з точки зору рентабельності вирощування: так, якщо восени минулого року, скажімо, ціна соняшнику була на рівні 8 тис./т, то насіння льону в той час коштувало 7 тис./т. Нині європейські країни закуповують його по 300-350 у.о./т. Але потрібно чітко розуміти, що вимоги до такого насіння дуже високі, тому його якість повинна бути відповідною. До того ж воно не повинно містити ніяких сторонніх домішок, бути відібране на фотосепараторі за кольором з урахуванням однорідності забарвлення. Загалом, довести насіння льону до товарного вигляду не зовсім просто – для цього потрібно мати, крім усього, ще й спеціальне обладнання. Для того, щоб підвищити рентабельність льону, окрім реалізації насіння, потрібно також знайти шляхи збуту його соломи. В такому випадку культура буде значно більше рентабельна за соняшник.
Льон технологія вирощування
Вирощування олійного льону набуває дедалі більшої популярності, причому не тільки у традиційних для цієї культури регіонах. Ціна на олійний льон в останні роки досить висока, що забезпечує непогану рентабельність за не дуже складної технології вирощування. Продукт усе впевненіше освоюють вітчизняні споживачі та переробники, водночас залишається стабільним і європейський попит. Про це – в інтерв’ю з Романом Попроцьким, директором ПП “Лугове” у журналі “Агроном“.
Досьє
Назва: ПП «Лугове»
Місцезнаходження: с. Лугове, Бродівський район Львівської області
Спеціалізація: рослинництво – вирощування озимих пшениці, жита, ріпаку, озимого та ярого ячменю, льону олійного, кукурудзи, соняшнику, сої, цукрових буряків, кормових трав; тваринництво – ВРХ, молочний напрям
Площа земель: 7000 гектарів
Високотехнологічні господарства включають олійний льон до широкої сівозміни, досягаючи не лише високого економічного ефекту, а й дбаючи про зменшення фітосанітарного навантаження та природне відновлення ґрунтів.
Одним із лідерів у вирощуванні олійного льону є ПП «Лугове», що на Львівщині, яке освоює цю культуру вже понад 10 років. Нам вдалося поспілкуватися з його директором Романом Папроцьким і дізнатись про особливості та деталі технології виробництва перспективної культури.
Агроном: Романе Васильовичу, впродовж останніх років ваше господарство наростило свої площі. З якими культурами і у яких пропорціях тепер працюєте?
Роман Папроцький: Так, за 2 роки ми приєднали ще 2 господарства і тепер обробляємо 7 тис га земель. У цьому сезоні засіяли 1100 га озимої пшениці, 1000 озимого ріпаку, 800 га озимого жита. Плануємо 1700 га соняшнику, 1300 га кукурудзи, 1000 га сої, 500 га відводимо під цукровий буряк та 500 га під олійний льон. Ще по 40–50 га – кормові боби й овес.
А: Які культури є найбільш рентабельними для вас останніми роками?
Р. П.: За 5–6 років важко простежити якусь закономірність. Все залежало від ринкових цін.
У минулому році культурою номер 1 була кукурудза, за нею – соя. Позаминулого за рентабельністю кращою виявилась соя, потім – соняшник, за ним – льон. Три роки тому льон і соя були першими.
А: 2020-й і у вас був проблемним, як у більшості господарств? Які врожаї отримали?
Р. П.: Так, проблеми були, але не з усіма культурами. Озимий ріпак і ячмінь дали мінус. Ріпак показав найменшу врожайність за всі роки – 2 т/га, хоча до цього в середньому мали 3,3–3,6 т/га. В останній сезон йому дуже шкодили приморозки. А у 2019 році вразила 40-денна посуха під час цвітіння. Ясно, що такі кліматичні стреси дуже позначилися на розвитку культури.
Пшениця залишилася стабільною з середньою врожайністю 6,5–7 т/га.
Щоправда, відмічалась низька озерненість колоса, і це трохи знизило урожайність.
У минулому році за свої 25 років господарювання я вперше побачив, як підмерзло жито – пожовкло від морозу. Тим не менш, окремі поля дали по 7 т/га, хоча на круг отримали 5,5 т/га.
А: Жито в плані рентабельності – цікава для вас культура?
Р. П.: Ціна на нього невисока. Але ми порівняли його з технологією вирощування озимого ячменю й побачили, що на житі є вигода за рахунок врожайності. В останні роки ні озимий, ні ярий ячмінь не забезпечували нормальної урожайності та рентабельності. Жито стало йому альтернативою.
Також виходимо з того, що маємо проблемні ґрунти – піщані, кислі. На них жито показує себе нормально, а інші культури не ростуть. Крім того, зріс попит на жито у свинарів, вони часто цікавляться.
Соняшник, кукурудза та соя дають хоч і не завжди стабільний, але все-таки непоганий результат: соя у 2020 р. – 3 т/га (позаминулого року в середньому 3,6 т/га), кукурудза – 8,6 т/га (раніше мали і 9, і 10 т/га), соняшник – 3 т/га. Навесні було багато опадів, тому не встигли вчасно захистити від хвороб.
Але, враховуючи ціни на ці культури, ми все одно вийшли на досить нормальну рентабельність.
А: Яка найбільша проблема під час вирощування культур у ваших умовах?
Р. П.: Дуже різні проблеми, мабуть, тому відповісти складно. Особливо за останніх 3 роки стільки стресових ситуацій! Якщо не весняна посуха, то дощі, приморозки, низькі температури. Те саме й восени – то сухо, то перезволоження. Навіть пшеницю запізно посіяли. Кукурудзу збирали аж до 20 січня. Вологість не падала з 30% до кінця збирання, незалежно від гібридів. І у сусідів так само.
А: На яких ґрунтах працюєте?
Р. П.: Тут у нас повне різноманіття! Все є – від кислих до сильнолужних, карбонати, легкі суглинки. Навіть на території однієї сільської ради різні типи ґрунтів, і в межах одного поля – теж. Загалом маємо дерново-карбонатні малогумусні ґрунти з рівнем органічної речовини від 3 до 5%.
А: Проводите аналіз ґрунту?
Р. П.: Так, замовляли в компанії «АгріЛаб». Ми вже 2 роки вносимо добрива диференційовано. Відмітили, що різні культури по-різному реагують на пропорції фосфору та калію. Важче спрогнозувати азот. Для його оптимального внесення використовуємо кроп сенсор – у процесі підживлення озимих комп’ютер автоматично зчитує потребу і розраховує внесення. Минулого року автоматика допомогла і на рістрегуляції: де більша рослина – більше регулятора давали, на слабших – менше. Загалом на регуляторі зекономили 10%. Так само економили і при внесенні Раундапу.
Нюанси внесення фосфорних і калійних добрив у нас поки що на етапі отримання досвіду. Користуємося картами ґрунтів. Багато що залежить від самого добрива та способу внесення. Наприклад, один з експериментів, де порівнювали внесення амофосу з сульфоамофосом у рядок, дав нам додаткову тонну соняшнику.
А: Ви досліджували одразу весь земельний банк?
Р. П.: Ні, робимо це поступово. Поки опрацювали площу в 1800 га. Багато залежить від того, який і коли збираємо попередник, щоб був час провести аналіз і зреагувати. Процес довгий. Зразки відправляються в Америку, місяць треба чекати результатів і ще встигнути зробити висновки. Загалом процедура не з дешевих, тому процес розподіляємо на кілька років.
А: Зусилля того варті?
Р. П.: Багато експериментуємо із проблемними ґрунтами. А їх в нас у структурі десь 30–40%. Шукаємо підхід до розв’язання проблем на, здавалося б, безнадійних ґрунтах, на які багато хто махнув рукою. Є нюанси.
Одне поле потребує більше калію, а інше – навпаки, фосфору. Є відмінності й щодо культур. Скажімо, на сої диференційоване внесення не дало прибавки урожаю. Соя не зреагувала ні на фосфор, ні на калій, ми перевіряли кілька років. А от на соняшнику та кукурудзі відмічаємо гарний результат.
А: Як давно займаєтесь вирощуванням олійного льону?
Р. П.: Ми зацікавилися цією культурою ще у 2010 році. До нас звернулися науковці з Інституту землеробства Західного регіону із пропозицією провести виробничий дослід – посіяти 2 сорти льону олійного. Ми погодились. В підсумку все вийшло нормально, зібрали досить непоганий урожай.
Усвідомлюємо, що в Україні є дві моделі господарств: 1 – господарства, які мають коротку ротаційну сівозміну, скажімо, з 2–3-х культур; 2 – ті, що мають довгу сівозміну, приміром, 5 і більше культур, щоб зменшити фітосанітарне навантаження. Ми якраз належимо до тих, хто має багато культур – близько 10.
А: Які вигоди отримуєте завдяки такій стратегії?
Р. П.: Для нас вони очевидні – маємо більш рівномірне навантаження на техніку впродовж сезону, ширші можливості її використання. Відповідно, і зайнятість працівників розподіляється краще, вони стабільно отримують зарплатню. Так само і навантаження на елеватор впродовж збиральної кампанії розподілено більш оптимально.
А: Поділіться деталями вашої технології вирощування олійного льону. Яким сортам віддаєте перевагу?
Р. П.: Технологію намагаємось стабільно розраховувати під урожайність 2 т/га. Льон встигаємо посіяти у період між ярими зерновими і кукурудзою/соняшником. У сівозміні він добрий попередник, і економікою не розчаровує. Не потребує великих затрат на засоби захисту, мінеральні добрива.
Що стосується сортів – ми починали з європейських і на невеликих площах. Вже багато років нашим бестселером є сорт Лірина від DSV. Він абсолютно відповідає за усіма якісними характеристиками потребам харчової лінії. Купуємо його в компанії «Ерідон», з якою тісно співпрацюємо як у плані насіння, так і засобів захисту рослин.
2 роки також вирощували для компанії «Заатбау» їхній сорт Абакус – на насіння для подальшої реалізації.
Досить непогано себе зарекомендував і сорт Бінго від Saaten-Union. Хоч і порівняно пізніший у достиганні, але стійкий, показав гарну врожайність і якість.
Пробували вирощувати також золотистий льон. Якщо у звичайного насіння коричневе, то у цього світло-жовте. Його використовують у хлібопекарському виробництві, хліб посипають. Ми мали партнерство з поляками, виростили його навіть із кращою за звичайний урожайністю. Але у партнерів щось не заладилося, справу зупинили. А в Україні поки що ніхто такий сорт не використовує. Його проблема – низька олійність, 36%, тому важко продавати.
А: Які основні вимоги культури до умов вирощування?
Р. П.: Олійний льон – переважно культура півдня та сходу України. Хоч і невибагливий, але добре реагує на вологу. Як на мене, досягати гарних показників якості насіння нам вдається насамперед завдяки доброму вологозабезпеченню впродовж сезону.
Пробували вирощувати його на різних ґрунтах. Найгірший результат отримували на піщаних, там урожайність помітно нижча. Льон «горить» на піску, маса тисячі зернин набагато менша. А от на карбонатах він поводиться нормально, фактично, без сильних відмінностей порівняно з родючими ґрунтами.
⠀⠀⠀⠀⠀
⠀⠀⠀⠀⠀
За 10 років вирощування олійний льон жодного разу не був збитковим для господарства
А: Чи є особливості удобрення?
Р. П.: З добривами ми експериментували багато і з осені, й навесні. Помітили, що льон особливо не реагує ні на фосфор, ні на калій. Швидше за все, йому вистачає цих елементів, які залишаються від попередників. Зараз зупинилися в основному на азотному живленні. Даємо 40–50 кг азоту у вигляді сульфату амонію. Цій олійній культурі потрібна сірка. Вносимо перед посівом.
У Німеччині спілкувався з такими ж льонарями, вони дають 90–100 кг діючої речовини азоту. Урожайність у них вища. Ми теж намагались збільшувати норму, але прибавки не було, тому зупинилися на своєму оптимальному досвіді.
Також пробували додавати мікроелементи, експериментували з гуматами. Результату не побачили – ні за урожайністю, ні за якістю.
А: Використовуєте протруєне насіння?
Р. П.: Коли купуємо насіння з Європи, то воно вже йде протруєне і фунгіцидом, і інсектицидом. Але у протруєнні насіння власного виробництва не бачимо необхідності.
А: Поділіться деталями сівби.
Р. П.: Зазвичай ми сіємо за рекомендаціями селекціонерів – дотримуємось норми у 5 млн/га. Закладали досліди з різними густотами. Також трапився цікавий випадок, який збагатив наш досвід. Два роки тому зійшов посіяний нами льон, але вдарив приморозок у мінус 4 градуси. І з наших 5 млн посіяних одиниць зійшло 2,5. Уже навіть думали пересівати, але не було можливості. Обробили гербіцидом, він не дуже затратний. Хотіли зберегти бодай щось. Але сталося диво: якщо при оптимальній нормі висіву льон зазвичай формує 16 коробочок на рослині, то на цьому зрідженому посіві сформував 52! Сам себе компенсував, і ми зібрали урожай, не гірший, ніж у інших. Тому дивимось на густоту як на відносне поняття. Потрібні тільки добрі умови і зволоження. Ширина міжряддя у нас – 15 см. Немає сенсу сіяти більш широко.
А: Які основні хвороби та шкідники культури у вашій зоні?
Р. П.: В Україні є така хвороба як пасмо льону. Хоча у Європі та навіть в Білорусі на неї ніхто уваги не звертає. Це швидше хвороба льону-довгунця. Та офіційно в нашій країні вона карантинна. Було, що у нас на 300 га накладали карантинні обмеження, відтоді не сіємо на тому місці льон вже 7 років.
Інших серйозних хвороб не спостерігали. Напевно, тільки старі агрономи розповідали, що був колись фузаріоз, наприклад. Тепер жодна експертиза не виявляє в нашому продукті нічого шкідливого, зауважень щодо фітопатології не було.
Зі шкідниками так само. Була колись льонова блішка. Перші роки пробували робити інсектицидний захист, але потім зауважили, що особливої потреби у ньому немає. Зараз шкідників не помічаємо.
Основна проблема для нашої зони – бур’яни. Льон – культура, яка не має великої листкової поверхні й не може конкурувати з бур’янами.
Завдяки власному елеватору господарство має змогу реалізовувати врожаї за кращими цінами, отримуючи максимальну рентабельність
А: Яку систему захисту від бур’янів застосовуєте?
Р. П.: Система дуже проста: Гроділ + Ачіба. Зазвичай вистачає одного разу в фазі «ялинка». Коли погода тепла, волого, то обробку краще робити раніше, доки не підсилилися бур’яни. Важливо вчасно створити для них конкуренцію. Коли сухо – льон росте, а бур’яни затримуються – обробку можемо дещо відтягнути.
Якщо з’являється друга хвиля злакових, то можемо ще раз обробити посіви препаратом Ачіба. Втім, минулого року через холодні погодні умови довелось, окрім грамініциду, проводити також другу обробку проти дводольних. Після приморозків бур’яни почали відживати.
А: Чи виникають проблеми під час збирання олійного льону?
Р. П.: Умови під час збирання бувають різні. Трапляються випадки, коли льон вже достигав, але заряджали дощі, й рослини починали пускати бокові пагони. За таких умов також активно піднімаються бур’яни. Усе це велика проблема для комбайна. Тому ми обов’язково проводимо десикацію.
А от проблем із вологістю насіння або його осипанням немає. Льон може стояти довго. Якось дозбирували його і у вересні через погану погоду. Все було нормально.
А: Які затрати на вирощування олійного льону за вашою технологією?
Р. П.: Загалом вирощування 1 га обходиться нам у близько 14 тис грн. Це включаючи усі затрати, в тому числі на засоби захисту – 1040 грн., міндобрива – 1127 грн, насіння – 617 грн, оренду паїв – 3 000 грн., податок на землю – 811 грн, відсоток за лізинг техніки, оборотні кредити – 400 грн, амортизацію техніки – 2341 грн, запчастини – 317 грн, зарплату працівників – 3090 грн, паливно-мастильні матеріали – 704 грн, послуги елеватора – 1400 грн.
З огляду на такі витрати та ціни останнього сезону ми отримали близьку до 100% рентабельність культури.
А: А яка ситуація була в попередні роки?
Р. П.: Майже аналогічна. Наш льон за всі роки жодного разу не був збитковим. Рентабельність показував 50–100%.
Були роки, коли світові ціни дуже падали, до 360 дол./т. Партнери пояснювали це тим, що великі гравці викидали на ринок велику кількість продукції й демпінгували.
Майже 70% врожаю льону вдається продати в Україні, на внутрішню переробку. Решту – на експорт
А: Чи легко сьогодні продавати льон? Які шляхи та перспективи його реалізації?
Р. П.: Коли ми почали займатись цією культурою, вже наступного року з’явилися люди, що зацікавились експортом олійного льону в Європу. Ми виростили його для них на замовлення на 100 га. Першу партію – 200 тонн – зафасували і відправили в Польщу. Ціна порадувала, і ми збільшили площу. Відтоді середня урожайність у нас коливалась від 1,7 до 2,2 т/га.
А: Ви і зараз орієнтовані на експорт?
Р. П.: Початково головна орієнтація була на Європу. Але з часом з’явилися й українські переробники, які нами зацікавилися. Вони твердять, що наш льон із Західної України за якістю кращий, ніж з інших регіонів.
Зараз майже 70% своєї продукції ми продаємо в Україні, на внутрішню переробку. Решту – на експорт. Є багато дрібних переробників, які беруть партіями по 10 тонн за місяць. Телефонують із заявками з усієї України.
Цього року до нас було дуже багато звернень з південних регіонів із проханням продати насіння. Можливо, через те, що ця культура має зараз високу ціну. І люди шукають різноманіття культур в умовах посухи.
А: За якими параметрами оцінюється якість льону?
Р. П.: Найперше партнерів цікавить олійність. У нас цей показник на виході становить 45–46% при допустимій нормі 40–42%. Якщо льон планується використовувати на харчові цілі, беруть до уваги ще кислотне число, співвідношення Омега 6 і Омега 3. Нам за цими параметрами вдається отримувати найкращий товар.
Крім того, у нас ще перевага в експортній ціні – виграємо за рахунок розташування поряд з польським кордоном. Маємо замовників із Польщі, Австрії, Угорщини, Латвії, Литви.
Взагалі олійний льон – культура досить цікава і має широкий спектр використання. Наприклад, з його волокна виготовляють папір для сигарет. Таке виробництво є у Чехії. Ми з ним теж працювали. Крім того, були зацікавлені люди зі сфери автомобілебудування. У Європі виробники сплачують спеціальний податок за те, що використовують шкідливі хімічні речовини у виготовленні продукції. А за натуральну сировину їм дають преференції – позбавляють такого податку.
В Україні олійний льон, можливо, ще не набув достатньої популярності серед аграріїв, але майбутнє у цієї культури точно є.
Спілкувався Сергій Кондратюк