ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ
• Бажання урядів відвернути увагу народів від внутрішніх проблем.
• Суперечності між великими європейськими державами.
• Претензії держав на панівне становище у Європі та світі.
• Інтереси захисту або переділу колоній та територій
Характер Першої світової війни
• Загарбницька, несправедлива для більшості країн-учасниць.
• Для Бельгії, Сербії — справедлива війна
Привід Першої світової війни
28 червня 1914 р. у сербському місті Сараєво член боснійської націоналістичної організації, що боролося за приєднання Боснії до Сербії. Гаврило Принцип убив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда
Австро-сербський конфлікт
• Австро-Угорщина надіслала Сербії ультиматум, який був практично неприйнятний.
• Сербія погоджується майже на всі умови.
• Австро-Угорщина, не задоволена відповіддю, оголошує Сербії війну
Вимоги Австро-Угорщини до Сербії
• Публічно засудити будь-яку антиавстрійську агітацію.
• Звільнити причетних до антиавстрійської пропаганди офіцерів і держслужбовців за списками, складеними Австро-Угорщиною.
• Допустити на територію Сербії австрійських слідчих для розслідування вбивства ерцгерцога (не прийнято Сербією)
Масштаби Першої світової війни
• Військові витрати — 300 млрд доларів
Плани країн — учасниць війни
• Загарбання колоній Англії та Франції.
• Послаблення Франції та Росії.
• Збереження своїх колоній та панування на морі.
• Загарбання у Туреччини Месопотамії та частини Аравійського півострова
• Повернення Ельзасу та Лотарингії.
• Приєднання Саарського вугільного басейну та лівого берегу Рейну
• Розширення сфери впливу на Балканах.
• Підкорення Сербії, Болгарії та Чорногорії.
• Панування на Чорному, Адріатичному та Егейському морях
• Послаблення німецького та австрійського впливу в Туреччині та на Балканах.
• Заволодіння чорноморськими протоками Босфор та Дарданелли.
• Приєднання Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття
• Розширення впливу на весь американський континент.
• Проникнення в Китай, де велику активність проявляла Японія
Початок воєнних дій 1914 р.
Австро-Угорщина оголосила війну Сербії
Росія розпочала часткову мобілізацію. На вимогу Німеччини ЇЇ припинити Микола II оголошує повну мобілізацію
Німеччина оголосила війну Росії, початок Першої світової війни
Німеччина оголосила війну Франції та почала наступ через Бельгію
Англія під приводом захисту Бельгії оголосила війну Німеччині
Австро-Угорщина оголосила війну Росії, у відповідь їй проголосили війну Велика Британія та Франція
Японія вимагає від Німеччини передати їй свої територія в Китаї. Отримавши відмову, вона починає війну, яка перетворюється з європейської на світову
Фронти Першої світової війни
Балканський, Закавказький, Аравійський, Австро-Італійський та ін.
Німецькі війська вели війну проти англо-французької армії
Австро-угорській та німецькій арміям протидіяли російські війська
План Шліффена
Німецький план блискавичної війни проти Франції
• Нанесення удару через слабозахищений франко-бельгійський кордон у напрямку Парижа.
• Загроза захоплення столиці та оточення армії примусить Францію капітулювати.
• Німецький наступ має розгорнутися до висадки англійської армії на континенті і наступу Росії.
• Реалізація плану ліквідує загрозу війни Німеччини на два фронти
Бойові дії 1914 р.
Вторгнення німецьких військ у Бельгію та Францію за планом Шліффена
Початок російського наступу з метою відволікання німецьких сил
Битва на Марні: англо-французькі війська зупинили німецький наступ. Франція вперше в історії використала автотранспорт для перевезення армії
Перехід до «позиційної війни»: переважають військові дії на суцільних фронтах великої довжини з добре розвиненими оборонними структурами. Англія почала морську блокаду Троїстого союзу оборонними спорудами
Німецький флот «запертий» на Балтиці, австро-угорський — в Адріатиці
Наступ російських військ у Східній Пруссії та Галичині
Російські війська зайняли Галичину, але відступили зі Східної Пруссії
Турецький і німецький флоти обстріляли російські порти Причорномор’я
Вторгнення турецької армії на російський Кавказ
• З’ясовано недосконалість довоєнних стратегічних планів воюючих держав.
• Величезні втрати кадрових армій — до 75 %.
• Потреба у перебудові економіки для воєнних потреб та додатковій мобілізації.
• Стратегічна ініціатива належала країнам Троїстого союзу, проте війна на два фронти розпорошувала їхні сили
Бойові дії 1915 р.
Дарданелльська операція, здійснена англо-французькими військами на прохання Росії з метою нанесення відволікаючого удару по Туреччині
Антанта не змогла встановити контроль над чорноморськими протоками та вивести Туреччину з війни
Німеччина вперше застосувала газову атаку біля р. Іпр (Бельгія) проти англійців
Отруєно 15 тис. осіб, з них 5 тис. померли
Початок війни Італії проти Австро-Угорщини.
Німеччина веде підводну війну
Підводну війну припинено після загибелі американських громадян на пасажирському лайнері «Лузитанія» та ультиматуму США
Німецький наступ на Мазурських озерах
Росія залишила Східну Пруссію
Російська армія взяла фортецю Перемишль
Припинення російського наступу через виснаження
Наступ німецько-австрійської армії в Галичині, Польщі, Прибалтиці
Російські війська залишили Галичину, до кінця літа — Польщу, Литву, частину білорусі та Латвії
Болгарія виступила на боці Троїстого союзу
Утворення Четверного союзу
Сербська армія відступила до Албанії
• Війна остаточно стала позиційною.
• Становище країн Четверного союзу погіршилося через обмежені внутрішні ресурси.
• Країни Антанти нарощували воєнне виробництво
Бойові дії 1916 р.
21 лютого — 21 грудня 1916 р.
Верденська битва («Верденська м’ясорубка»): наступ німецької армії на французькі позиції
Втрати з обох сторін — близько 1 млн чоловік.
Верден залишився за Францією
31 травня — 1 червня 1916 р.
Ютландський морський бій між англійським та німецьким флотами
Морську війну не виграно в ході генеральної битви, зросло значення підводної війни
1 липня — 18 листопада 1916 р.
Битва на р. Сомма: під час англо-французького наступу вперше застосовані танки
Незначне просування Антанти (на 10 км)
Успішний наступ російських військ на Кавказі
Захоплення турецької фортеці Ерзерум
Брусиловський прорив російської армії, знову зайнято більшу частину Східної Галичини і Буковину
Значні втрати австро-угорської армії. Російський наступ призупинився через нестачу боєприпасів
Румунія оголосила війну Австро-Угорщині, проте майже вся країна захоплена противником
Росія змушена розтягнути фронт і прикрити Румунію
• Перехід стратегічної ініціативи до Антанти.
• Країни Четверного союзу перейшли до оборони.
• Поступове вичерпування ресурсів Четверного союзу
Бойові дії 1917 р.
Початок використання сторонами бомбардувальної авіації проти цивільних об’єктів в тилу.
Відновлення Німеччиною необмеженої підводної війни
Розрив дипломатичних відносин з США
США вступили у війну на боці Антанти.
Наступ Антанти у Європі: удача поблизу Арраса та поразка в районі Реймса («м’ясорубка Нівеля»)
Беззаперечна перевага сил Антанти не була підтверджена надто успішними воєнними діями
Успішний наступ англійських військ у Фландрії, безуспішний — під Іпром
Поразка італійської армії під Капоретто
Значні людські та територіальні втрати Італії
Битва біля Камбре: англійці вперше застосували масовану танкову атаку. Початок бойових дій військ США у Франції
Припинення опору німецьких колоній. Досягнення переваги Антанти у підводному флоті
Економічна блокада Німеччини
Лютнева революція в Росії, повалення самодержавства
Заява Росії про війну до переможного кінця
Невдалий наступ російської армії. Утрата Росією частини Прибалтики, загроза Петрограду
Початок розпаду Східного фронту, масове дезертирство (до 2 млн чоловік)
Жовтневий більшовицький переворот у Росії, створення більшовицького уряду — Раднаркому на чолі з В. Леніним
Проголошення Декрету про мир із закликом до припинення війни
Перемир’я Росії з країнами Четверного союзу
Початок мирних переговорів
• Антанті не вдалося розгромити противника.
• Вихід Росії з війни суттєво послабив Антанту.
• Вступ у війну США став важливим чинником перемоги Антанти
«14 пунктів» В. Вільсона
Бойові дії 1918 р.
Спроба німецьких військ прорвати оборону союзників під Аррасом, створено загрозу Парижу
Наступ припинився через відсутність резервів
Німецький наступ на Марні («друга Марна»)
Розгром німецьких дивізій під Ам’єном
Німеччина пропонує укласти перемир’я
Брестський мир між радянською Росією та Німеччиною:
— Росія відмовлялася від претензій на Україну, Прибалтику, Фінляндію;
— Росія повертала Туреччині захоплені області;
— Росія виплачувала репарації у 6 млрд марок
Вихід Росії з Першої світової війни
• 28 вересня 1918 р. — перемир’я Антанти з Болгарією.
• 3 жовтня 1918 р. — перемир’я Антанти з Австро-Угорщиною.
• 30 жовтня 1918 р. — перемир’я Антанти з Туреччиною.
• 11 листопада 1918 р. — Комп’єнське перемир’я Антанти з Німеччиною:
— звільнення всіх загарбаних Німеччиною територій на Заході;
— відведення німецьких військ за Рейн;
— виведення німецьких військ із Східної Європи після прибуття туди військ Антанти;
— перехід всіх військовополонених та військового майна в руки союзників
Наслідки Першої світової війни
• Німеччина — 1 млн 770 тис. осіб; Росія — 1 млн 700 тис. осіб;
• Франція — 1 млн 360 тис. осіб; Австро-Угорщина — 1 млн 200 тис. осіб;
• Велика Британія — 910 тис. осіб
• Загальна сума матеріальних збитків — 359,9 млрд доларів.
• Економічна криза, пов’язана з перенапруженням господарства, що працювало на потреби війни
Зміни на політичній карті Європи
• Розпад Російської, Австро-Угорської, Німецької та Османської імперій.
• Поява нових незалежних держав: Польщі, Фінляндії, Литви, Латвії, Естонії, Чехо-Словаччини, Угорщини, Австрії, Сербо-хорватсько-словенського королівства
• Загострення світових суперечностей.
• Становлення нової міжнародної правової системи.
• Зростання пацифістських (антивоєнних) настроїв
Україна в міжнародних відносинах/1/Аргентина, Аргентинська Республіка
Аргентина, Аргентинська Республіка ‘ (Argentina) – держава у Південній Америці. Розташована в південно-східній частині материка. Омивається водами Атлантичного океану. Площа 2,8 млн км2. Населення – 39,4 млн осіб (2007). Столиця – м. Буенос-Айрес. Офіційна мова – іспанська. За формою державного устрою А. – федерація. Глава держави – президент. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент.
У доколумбову епоху корінне населення складали індіанці. 1536 іспанці заснували порт Буенос-Айрес. 1776 створено віце-королівство Ла-Плата. 1810 почалася збройна боротьба нащадків колонізаторів проти метрополії, її очолив генерал М.Бельграно. 9 липня 1816 проголошено незалежність Об’єднаних провінцій Ла-Плати. В грудні 1825 територіальні суперечки призвели до війни з Бразилією. В грудні 1826 А. стала республікою на чолі з президентом. У 2-й пол. 19 ст. інтенсивно розвивалося сільське господарство, збільшився приплив емігрантів з Європи. Це перетворило А. на найбільш «європеїзовану» країну Латинської Америки. У роки Першої та Другої світових війн А. дотримувалася нейтралітету. Лише у березні 1945, після приходу до влади Х.Перона, вона оголосила війну Німеччині та Японії. 1966–71 та 1976–83 при владі в А. були військові хунти. 1982 А. програла війну Великій Британії за Фолклендські острови (під назвою Мальвінські вони перебували під владою А. протягом 1820–33).
Від 1990-х рр. в А. здійснюються економічні реформи. 1995 А. ініціювала створення південно-американського спільного ринку (МЕРКОСУР).
1921 А. була однією з небагатьох країн світу і першою латиноамериканською державою, яка визнала Українську Народну Республіку. 5 грудня 1991 А. визнала незалежну Україну, 6 січня 1992 між обома державами встановлено дипломатичні відносини. Розвитку українсько-аргентинських відносин сприяє позиція української громади Аргентини.
Літ.: История Латинской Америки: Доколумбова эпоха – 70-е годы XIX в. – М., 1991; Альперович М.С., Слезкин Л.Ю. История Латинской Америки (с древнейших времен до начала XX в.). – М., 1991.
Українці в Аргентині. Перші 12 українських родин (69 осіб) в А. були зареєстровані 27 серпня 1897. Нині українська діаспора нараховує 350 тис. осіб. 100 тис. українців зосереджено у провінції Буенос-Айрес, 129 тис. – Місьйонес, 25 тис. – в Чако. Найбільша кількість їх проживає у містах БуеносАйрес, Ла-Плата, Беріссо, Енсенада, Магдалена, Луан, Апостолес, Посадас. Разом з тим до 50% українців зайнято у сфері сільського господарства.
Важливу роль у становленні організованих форм їхнього співжиття відіграла церква. Єпископ І.Сенишин, призначений 1912 митрополитом А.Шептицьким, заснував українську читальню в Азарі, клуб «Україна» в Апостолесі та перший сільськогосподарський кооператив. Згодом І.Сенишин став мером Апостолеса. У лютому 1924 в Буенос-Айресі створено «Молоду громаду» (з серпня – «Просвіта»). Такі самі товариства, організовані в інших місцях поселення українців, стали філіями «Просвіти»: на початку 1940-х рр. було 24, на кінець 1980-х рр. – 16. При філіях діють «рідні школи», танцювальні ансамблі, хорові колективи, капели бандуристів. Активну роль у 1920–30-х рр. відігравав Робітничий союз (1928, з 1929 – Союз робітничих організацій, з 1932 – Союз українських і білоруських робітничих організацій). У цей час діяли Товариство взаємної допомоги (1926), Український національний клуб (1930), Доброчинна спілка жінок (1931), Спілка інженерів (1931), Бюро опіки над українськими емігрантами (1932). 1933 постала Українська стрілецька громада, яка 1938 об’єдналася з товариством «Сокіл» і діяла під назвою “Організація державного відродження України” (з 1939 – “Відродження”), має 9 філій. Від 1943 діє Комітет українців в А. Низка нових організацій постає з прибуттям післявоєнної еміграції: Український клуб (1947), Союз українок (1948), Спілка українських науковців, митців і літераторів (1949), Український інформативно-видавничий інститут (1949), Спілка української молоді (1950), Братство українських січових стрільців (1950), Українське католицьке об’єднання (1951), Союз аргентинсько-українських студентів (1953). 1947 відбувся 1-й Конгрес українців в А., де було створено Українську центральну репрезентацію, яка об’єднала понад 20 організацій. У подальшому з’явилися Товариство українсько-аргентинських високошкільників, Товариство допомоги дітям Чорнобиля та ін.
Від 1928 в А. видавались і видаються українські часописи «Батьківщина», «Дзвін», «Життя», «Знання», «Клич», «Наш клич», «Пролетар», «Рідний край», «Світло», «Україна», «Українська робітнича газета», «Українське слово» та ін.
При більшості українських громад існують «рідні школи». Перша була відкрита 1910 на околиці Буенос-Айреса, де навчалося 30 учнів, які стали членами першого дитячого хору. В Буенос-Айресі міститься філія Римського українського католицького університету, при якій діє гімназія, існують хорові й танцювальні колективи, капели бандуристів. 1952 організовано театральну студію ім. Леся Курбаса. 1971 відкрито пам’ятник Т.Шевченкові в Буенос-Айресі, пізніше пам’ятники Кобзареві постали в м. Апостолес та Обера. Вулиці міст носять імена Т.Шевченка, І.Франка, М.Шашкевича, І.Сенишина, кн. Володимира Святославича.
У 60-80-ті рр. XX ст., коли в Аргентині панували військові хунти, політична активність українців, як і більшості аргентинських громадян, була низькою. У 90-ті рр. ХХ ст. за умов суспільно-політичної демократизації пожвавішало суспільне та культурне життя українців Аргентини. Після проголошення незалежності України активізувалися зв’язки аргентинських українців з історичною батьківщиною. Економічна криза, яку Аргентина переживала наприкінці 90-х рр. XX ст. – на початку XXI ст., зменшила притік українських емігрантів до Аргентини, хоча місцеве законодавство щодо імміграції залишається одним із найбільш ліберальних у світі. Аргентинькі українці підтримали ініціативу бразильських українців щодо створення у 2005 координаційної ради українських громад країн Латинської Америки. Відродженню історичною пам’яті місцевих українців сприяла активна просвітницька діяльність громади, спрямована на вшанування пам’яті жертв голодомору в Україні.
Літ.: Онацький Є. Українці в Південній Америці. Українці в Аргентині.
В кн.: Українці у вільному світі. – Джерсі-Сіті, 1954; Пропам’ятна книга будови пам’ятника Тарасові Шевченкові в Буенос-Айресі. – Буенос-Айрес, 1971; Василик М. Українські поселення в Аргентині. – Мюнхен, 1982; Зберігаючи українську самобутність. – К., 1992; Українці в Аргентині. – К., 1999; Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. – К., 1999; Українці: Історико-етнографічна монографія. – Опішне, 1999, кн. 1.