Схема розрахунку норми висіву кукурудзи на зерно залежно від різних чинників

Як визначити норму висіву кукурудзи на зерно? Адже норма висіву не є сталою величиною та залежить від низки чинників: ФАО, генетичних особливостей, якості насіння, ґрунтово-кліматичних умов, якості підготовки насіннєвого ложа, строків сівби, технології вирощування тощо.

Першим орієнтиром є орієнтовна густота стеблостою на час збирання. Під неї підганяють потрібну норму висіву, зважаючи на вище перераховані чинники. Саме тому, в одному господарстві кукурудзу висівають у нормі 70 тис./га, а в іншому 30-40 тис./га. А врожайність однакова.

Умовно, на Півдні норму висіву кукурудзи коригує нестача вологи та посуха, тоді як на Заході норма може бути вдвічі більша і сягати 80-85 тис./га. Особливо, якщо мова йде про вирощування ранньостиглих гібридів у зоні Полісся.

Читайте також: 50 гібридів кукурудзи, про які найбільше читали на SuperAgronom.com в 2023 році

Для досягнення густоти стояння рослин на момент збирання встановлюють страхові надбавки. Вони можуть становити 5-25%: у степовій зоні на 10-15%, в лісостеповій — 15-20%, поліській — 20-25%. Але перше, від чого варто відштовхуватися, — лабораторна схожість насіння. Визначивши її, далі обчислюють інші страхові надбавки.

Рання група

Середня група

Пізня група

Базова норма висіву, що береться до розрахунку

80 тис. нас./га

75 тис. нас./га

70 тис. нас./га

Додаємо відсоток лабораторної схожості, що бракує. Припустімо, що лабораторна схожість 95%, слід додати 5% до норми висіву:

Якісна передпосівна підготовка ґрунту

Низька якість підготовки ґрунту

В умовах достатнього зволоження

В умовах недостатнього зволоження

При зменшених нормах живлення

За безгербіцидної технології

Варто відмітити, що норма висіву кукурудзи на гектар залежить від густоти рослин у ряді або густоти посіву. А ці параметри для багатьох гібридів, незалежно від ФАО, відрізняються. Навіть в межах одного ФАО кукурудзи гібриди можуть різнитися за архітектонікою рослин, розміром листкової пластинки, довжини міжвузль, кута розташування листя до стебла, темпами міжфазного розвитку, посухостійкістю, вологовіддачею, та адаптацією до високої щільності посіву. Враховувати потрібно і особливості агрокліматичної зони вирощування.

Найбільшу популярність в Україні мають середньостиглі гібриди кукурудзи в межах ФАО 280-390. Вони показують найкращі результати у співвідношенні ‘строк дозрівання : врожайність’ . Разом з тим, хорошою практикою є сівба гібридів усіх груп стиглості у різних пропорціях. Це дозволяє розвантажити техніку під час посівної і збирання та зменшити ризики від несприятливих кліматичних умов у критичні фази розвитку для кукурудзи. Більшість фахівців радять займати до 50% площ, відведених під кукурудзу, гібридами з ФАО, рекомендованим для зони вирощування. Зазвичай це гібриди середньоранні та середньостиглі. Гібридами з ФАО ранньої групи — 10-15%, решта — під ФАО від 320.

На що зважати ще? На особливості початкового розвитку гібрида та на те, що:

• В ранні строки доцільно висівати середньостиглі та середньопізні гібриди кукурудзи, втім, потрібно пам’ятати про холодостійкість гібриду, тобто, чи є він холодостійкий взагалі.
• Надто рання сівба — холодний ґрунт, в якому насіння знаходитиметься у стані спокою допоки ґрунт не прогріється до потрібного мінімуму 8ºС.
• Пізні посіви — пізнє цвітіння, саме тому їх так полюбляє західний кукурудзяний жук, його приваблює запах пилку. І якщо «зловити поганця» не є вашою метою, існує загроза пошкодження рослин. До того ж, пізня сівба впливає на розтягнення цвітіння, а відповідно і довшого процесу формування насіння.
• Зміщення строків сівби в бік пізніх підвищує передзбиральну вологість зерна, найбільше у пізньостиглих — до 15%, у ранньостиглих форм до 8%.
• Ранньостиглі гібриди потребують більшої густоти стояння у порівнянні з середньостиглими та пізньостиглими.
• Висівати кукурудзу варто, коли ґрунт на глибині 5 см прогріється до 8-10ºС, краще 10-13ºС (температура для появи сходів). Заміри температури доцільно проводити протягом кількох днів між 8 і 9 годинами ранку.

©Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Норми висіву ярих зернових культур

Зерновий клин України становить приблизно 15–15,5 млн га (55–57%) у структурі посівних площ, з них під ярі зернові культури щорічно відводиться 7,0–7,5 млн га.

Пшениця яра

Пшениця яра є однією із найцінніших продовольчих культур. У зерні ярої твердої пшениці вміст білка сягає до 21% і більше. Сорт твердої пшениці високо ціниться на міжнародному ринку. У роки, коли частина озимих вимерзає, пшеницю яру використовують як страхову культуру.

У лісостепових районах достатнього зволоження, і в Прикарпатті яра пшениця, висіяна після просапних культур (картоплі, цукрових буряків, кукурудзи), часто більш урожайна, ніж озима. Помірно вологий клімат, тривала весна, часті дощі в цих районах сприяють її розвитку. Тверді види пшениці займають лише 10–15% від загальної площі посівів ярої пшениці. Сорти твердої пшениці вирощують переважно в посушливих степових південних і південно-східних областях країни.

Орієнтовні норми висіву пшениці ярої

Практика передових господарств України показує, що збільшення норм висіву ярої пшениці має велике значення для вирощування високих урожаїв. У пшениці ярої відносно короткий вегетаційний період, вона не так сильно кущиться, на відміну від озимої, тому норми висіву її мають бути більшими. Залежно від ґрунтових і кліматичних умов, а також особливостей сортів установлюють відповідні норми висіву. Для окремих зон вони коливаються від 4 до 6,5 млн схожих зерен (150–250 кг/га насіння) на 1 га.

Глибина загортання насіння визначається особливостями погодних умов і зволоженістю ґрунту. У зоні Степу — 5–8 см, Лісостепу — 4–6 см, у районах із достатнім рівнем зволоження — 3–4 см, а на легких супіщаних ґрунтах — 4–6 см.

Агрокарта вирощування пшениці

Для пересівання і підсівання озимини найдоцільніше використовувати високопродуктивні сорти пшениці ярої, які характеризуються високою урожайністю (4,5–5,0 т/га) та якістю зерна не нижче ніж у пшениці озимої.

Сучасні сорти ячменю, пшениці, вівса та тритикале ярого за сприятливих погодних умов і дотримання всіх вимог агротехніки забезпечують формування 6,0–7,0 т/га зерна.

Для одержання високих урожаїв зерна ярих зернових культур необхідно сформувати відповідну структуру їх агрофітоценозів. Так, у ячмені кількість продуктивних стебел має становити 650–700 шт./ м², кількість зерен у колосі — 19–20 шт., маса 1000 зерен — 48–50 г, у вівса ці параметри повинні сягати, відповідно — 500–600 шт./ м², 35–40 шт. зерен на волоть за маси 1000 зерен — 35–38 г, у ярих пшениці і тритикале, відповідно — 550–600 шт./м², 35–45 зерен у колосі за маси 1000 зерен 40–42 г.

Підготовка до сівби ярих зернових культур передбачає ряд агротехнічних операцій, з яких найважливішими є підбір попередників і сортів, підготовка ґрунту, внесення добрив, підготовка насіння.

Жито є однією із найважливіших продовольчих культур в Україні. Наша держава посідає одне з перших місць у світі зі збирання жита. Воно менш вимогливе до природних умов, ніж пшениця, стійке до багатьох видів шкідників і збудників хвороб. Найкращими попередниками для озимого жита вважаю­ться: кукурудза, соняшник, картопля, бобові. Позитивні результати дає посів по зайнятих парах, особливо в районах достатнього зволоження. При посіві озимого жита по зайнятих парах і непарових попередниках варто правильно підбирати попередники, ретельно очищати поля від бур’янів, правильно обробляти ґрунт і проводити своєчасний посів.

Орієнтовні норми висіву жита

Велике значення має підготовка посівного матеріалу. Насіння озимого жита повинне бути добре очищене й відсортоване. Не рекомендується сіяти свіжозібраним.

Агрокарта вирощування жита

Норми висіву озимого жита коливаються від 100–110 до 180–200 кг/га, залежно від кліматичних умов . Однак її варто визначати не тільки зважаючи на вагу, але й на кількість зерен, необхідних для висіву на гектар. Строки посіву мають велике значення. За дуже раннього посіву жито переростає, що може викликати полягання, випрівання, зниження зимостійкості рослин, а за пізніх не встигає добре розвинутися, сходи виходять зрідженими, сильніше страждають від морозів і слабко ростуть навесні.

Збільшують норму висіву за пізніших строків сівби, низькій якості підготовки ґрунту та для слабо кущистих сортів.

Ярий ячмінь є основною покривною культурою, під яку підсівають багаторічні трави. У цьому випадку норму висіву його зменшують на 10–15% порівняно з нормою для чистого посіву.

Ячмінь здатний інтенсивно кущитись, чим вигідно відрізняється від інших ярих зернових культур. Бокові пагони формують майже таку продуктивність, як і основні, стебло­стій вирівняний за розвитком та висотою.

Ячмінь ярий внаслідок недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту є найвимогливішим серед ранніх ярих зернових культур до попередників. Кращими попередниками є просапні культури (картопля, буряки цукрові), а також соя, кукурудза на зерно і силос.

Орієнтовні норми висіву ячменю

Високу врожайність ранніх ярих культур можна отримати лише за підбору високопродуктивних сортів, стійких до абіотичних і біотичних факторів. З метою кращого використання екологічних умов та різноманітного агротехнічного фону, особливо попередників, у господарствах доцільно вирощувати 2–3 сорти ранніх ярих зернових культур різних екологічних і біологічних груп, що дає можливість стабілізувати виробництво зерна і знизити навантаження на збиральну техніку в період жнив.

Серед сортів ячменю ярого високу врожайність збіжжя забезпечують нові інтенсивного типу: Інклюзив, Авгій, Хадар, Взірець, Сонцедар, Здобуток, Лофант тощо.

Агрокарта вирощування ячменю

Ячмінь належить до групи маловимогливих до тепла культур, його насіння може проростати за температури 1–3 °C тепла. Сівбу проводять у ранні строки, як тільки дозволяє стан ґрунту. Критерієм початку сівби є стиглість ґрунту, коли досягає­ться якісне його кришення при обробітку. Ярий ячмінь необхідно посіяти впродовж 5–7 днів від настання фізичної стиглості ґрунту, або від першої можливості застосування ґрунто­обробної техніки.

У разі запізнення із сівбою рослини формують недостатньо розвинену кореневу систему, неефективно використовують вологу, формування репродуктивних органів припадає на несприятливі погодні умови. Пізні посіви щороку дуже сильно уражуються хворобами. Запізнення із сівбою на 8–10 днів призводить до зниження врожаю приблизно на 7–8 ц/га, а в посушливі роки — на 10–13 ц/га . Сівбу необхідно завершити не пізніше другої декади квітня навіть в умовах пізньої весни.

Урожайність і якість зерна культури може істотно знижуватись як за зріджених, так і за надзвичайно загущених посівів. За низької норми висіяного насіння неповністю використовуються запаси поживних речовин у ґрунті і волога, утворюючи велику кількість підгону, що викликає різноякісність насіння за ступенем зрілості, крупності і маси. Зріджений стеблостій сильніше заростає бур’янами, більш уражується хворобами і пошкоджується шкідниками.

Загущені посіви мають менш розвинену кореневу систему, недостатньо світла, слабке загартування, дають багато слаборозвиненого колосся зі щуплим зерном, швидше і сильніше вилягають. Вони сильно реагують на посушливі погодні умови в період вегетації тощо.

Кукурудзу вирощують в Україні повсюдно. Високі врожаї зерна вона дає після озимих хлібів, гречки, зернобобових культур, гірчиці, ріпаку, коріандру, ярих зернових. Після просапних (картопля, баштанні) її в сівозміні розміщувати екологічно недоцільно, оскільки це прискорює втрату гумусу і розпорошення ґрунту, але епізодично можливо. Після соняшнику та цукрових буряків не можна висівати кукурудзу ще й тому, що вони глибоко висушують ґрунт, і сильно знижується урожайність, особливо в посушливих районах.

Орієнтовні норми висіву кукурудзи

До посіву кукурудзи приступають зазвичай за стійкого прогрівання посівного шару ґрунту до 10–12 °C (на чистих полях холодостійкі сорти — при 8–10 °C).

Агрокарта посівів кукурудзи

Нормальна глибина посіву в оптимальні терміни — 6–8 см. Проте в перші дні сівби в неглибоко прогрітий, вологий, особливо глинистий ґрунт кращою буде глибина 4–5 см. За сівби у підсохлий ґрунт, щоб насіння покласти у вологий шар, буває доцільно поглибити посів до 10–12 см.

Оптимальна ширина міжрядь встановлюється для кожного гібриду/сорту кукурудзи і варіюється від 40 до 80 см.

В Україні найсприятливішими для вирощування гречки є зони Лісостепу і Полісся. Для посіву відбирають насіння діаметром 3,5–4 мм. Дуже важливо вибрати оптимальний строк посіву. Критерієм є стійке прогрівання ґрунту (10–12 °C) на глибину 10 см.

Орієнтовні норми висіву гречки

Гречка дуже вибаглива до забезпечення вологою. Кращими попередниками її є озимі (жито, ячмінь), що вирощуються на зелений корм, а також після ярих колосових і бобових на зелений корм або сіно.

Агрокарта посівів гречки

Період сівби гречки настає у Поліссі в першій декаді травня, у Лісостепу — наприкінці квітня-в першій декаді травня, у Степу — наприкінці квітня.

Рис є найпоширенішою культурою у світі. Його сіють більш ніж у 100 країнах світу на площах близько 150 млн га, а його виробництво становить майже півмільярда тонн. Попри те, що культура рису в Україні нараховує всього лише кілька десятиліть, вітчизняний може з успіхом конкурувати з кращими світовими зразками. За якісними показниками він не поступається закордонним сортам, а за смаковими і поживними властивостями перевищує їх, що підтверджується постійним стійким попитом у населення країни.

Орієнтовні норми висіву рису

Рис розміщують по пласту багаторічних трав або його обороту, по зайнятих однорічними травами парах чи в меліоративному полі.

Агрокарта вирощування рису

Він дуже вимогливий та чутливий до вологи, тому в Україні вирощування рису відбувається переважно на повністю затоплених полях. Витримує тривале затоплення, якщо шар води сягає 10–15 см. Найбільше потребує води у період кущіння-викидання волотей. Загортають насіння на глибину 1–2 см за прогрівання ґрунту до 13 °C. Рекомендовано за ранніх строків сівби (температура ґрунту 8 °C) сіяти на глибину 4–5 см. До 3–5 см збільшують її на легких ґрунтах. Рис швидше розвивається за тривалості світлового дня 9–12 годин. Він потребує інтенсивного сонячного освітлення. Тривала похмура погода спричинює неповне достигання цієї культури.

Овес — культура помірного клімату, невибаглива до тепла, поширена більше в Поліссі і Лісостепу України. Найбільш вологолюбний серед хлібних злаків. За проростання насіння вбирає 60–65% води від власної маси. Насіння починає проростати за температури 2–3 °C. Сходи в польових умовах можна одержати за температури 6–7 °C. Оптимальні для одержання сходів і процесу кущення температури — 15–18 °C. Сходи витримують заморозки до –4–5 °C.

Орієнтовні норми висіву вівса

Овес добре розміщати у сівозміні після удобрених просапних (кукурудзи, картоплі) зернобобових, баштанних, льону. Не рекомендується сіяти після вівса, цукрових буряків.

Агрокарта вирощування вівса

Висівати його треба в перші дні польових робіт, коли ґрунт досягне фізичної стиглості, одночасно або зразу після сівби ярої пшениці, яриці і ячменю. Глибина загортання насіння на важких глинистих ґрунтах — 2–3см, на середніх за механічним складом Лісостепу — 4–5 см, легких і за браку вологи — 5–6 см. Слід враховувати, що загортання глибше 5 см веде до зниження польової схожості насіння.

Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН