Зміст:
Чим і коли обприскувати плодові дерева ранньою весною: 4 важливі етапи
Весна потихеньку вступає у свої права. Ця пора – чудовий час, щоб дачники починали працювати в саду. Як відомо, навесні підготовча обробка плодових дерев просто необхідна, адже в цей час прокидаються не лише рослини, а й шкідники, які зимують у корі, ґрунті.
Деякі комахи з пробудженням починають активно винищувати молоді пагони, ніжні бруньки та листя, пише “Земляк”. Тому насамперед доводиться здійснювати перше обприскування, яке передбачає чотири етапи.
Коли та чим обприскувати плодові дерева навесні
- Профілактичний етап – обприскувати плодові дерева в цей період потрібно бордоською рідиною та мідним купоросом. Побоюватися накопичення хімічних речовин у майбутніх плодах не варто, оскільки в цей час на деревах ще немає листя та зав’язі.
- У фазі формування бруньок необхідно запобігти захворюванням, таких як кучерявість листя, кокомікоз, іржа, фітофтороз та інші. Використовується бордоська рідина для “блакитного обприскування”, карбамід.
- Формування бутона. У цьому етапі підвищуємо імунітет рослини, запобігаємо грибковим захворюванням і запобігаємо виникненню личинок-шкідників. Застосовуємо бордоську суміш і купорос.
- Після фази цвітіння запобігаємо утворенню гнилі. Тут потрібні комплексні суміші особливих складів, нетоксичних для людини, адже вже йде обробка саду після цвітіння – по зав’язі та плодам.
Раніше “Телеграф” розповідав, як виростити солодкі томати. Досягти такого врожаю просто, знаючи деякі правила.
Побороти лишайник на плодових деревах допоможе шматок господарського мила
Лишайники, яких прозвали індикаторами чистоти, найчастіше вибирають як своє місце проживання яблуні, груші, сливи та вишні.
Також може з’явитися він і на і ягідних кущах, таких як смородина, аґрус та інші.
Подробиці
Самі собою небезпеки для рослин лишайники не представляють. Однак своєю присутністю вони створюють сприятливі умови для розвитку різних хвороб, а також є притулком для комах-шкідників.
Щоб позбавити дерева та кущі від небажаних «сусідів», запасіться господарським милом.
Брусок мила потрібно натерти на великій тертці, а стружку слід розчинити у літрі теплої води.
До суміші, що вийшла, додайте 5 грамів мідного купоросу і ретельно розмішайте, щоб від шматочків мила не залишилося і сліду.
Наповніть рідиною ємність з пульверизатором і обробіть лишайники, після чого зішкрябатйе їх з кори за допомогою жорсткої щітки по металу.
Заключна дія, яку потрібно виконати – обробка залізним купоросом. Для цього на 10 літрів води знадобиться 600 г препарату.
З чого зроблено господарське мило насправді
Процес виготовлення магазинного господарського мила
І все-таки в деяких екстрених випадках господарське мило може бути корисним. Добре одноразово використовувати його антибактеріальні властивості в періоди висипання на шкірі вугрової висипки, спалахів акне. Господарським милом первинно обробляють рани і укуси тварин, його мильний розчин знімає свербіж та почервоніння при грибку нижніх кінцівок.
Але слід пам’ятати, що всі ці дії слід проводити одноразово, тривале використання господарського мила завдають шкоди здоров’ю людини.
Voted Thanks!
Основними інгредієнтами при виробництві коричневого господарського мила виступають жири тваринного і рослинного походження. Саме миловаріння передбачає підігрівання даних продуктів в спеціальних котлах з подальшим додаванням карбонату натрію. У процесі приготування утворюється в’язкий розчин, який має назву мильний клей.
Також існує і непрямий спосіб, що дозволяє зварити господарське мило. Він передбачає використання електролітів, за допомогою яких обробляється мильний клей. Внаслідок чого відбувається розшарування маси з подальшим утворенням на її поверхні жирних кислот (60%). Щоб отримати склад господарського мила 72% і 74%, використовується нижній шар, що складається з натурального гліцерину. Таке мило зовні мало чим нагадує звичайне коричневе, так як має рівну глянсову поверхню.
Напевно і ваші бабусі досі відкидають сучасну побутову хімію і вважають за краще прибирати будинок, прати і митися тільки перевіреним господарським милом. Даний продукт крім своєї здатності вистіривается самі складні плями, в тому числі від масляних фарб і мазуту, є неперевершеним протимікробним засобом? Таке мило складе гідну конкуренцію багатьом аптечним препаратів, дія яких спрямована на знищення патогенної флори.
Користь коричневого брусочки:
- мильна піна ідеальна для миття яєць, фруктів та овочів;
- з метою гігієни милом можна обробляти гребінці для волосся і щітки для зубів;
- продукт прекрасно відбілює білизна, безпечний для прання білизни новонароджених і добре відмиває посуд від жирного нальоту.
Господарське мило в народній медицині:
- від грипу – використовується мильна піна для обробки внутрішньої частини ніздрів, прибирає нежить і закладеність носа;
- від грибка, папілом, гнійних ран – тут також застосовується мильна піна для змазування уражених ділянок;
- хімічні і сонячні опіки – рани обробляються пінкою до повної регенерації шкіри;
- прищі і висипання – щоб очистити обличчя, необхідно регулярно вмиватися господарським милом;
- себорея і лупа – для їх усунення рекомендується миття голови милом з наступним ополіскуванням волосся оцтовим розчином або водою з лимонним соком;
- гінекологія – даний продукт ефективний від молочниці , оскільки володіє протигрибковими і протизапальними властивостями (використовується для підмивання).
В першу чергу це натуральність складу. Господарське мило своїми руками здатне випрати з тканини практично будь-які, навіть самі застарілі, забруднення. Важливою перевагою є і його дешевизна. Для миловаріння застосовуються підручні продукти, які є у кожної господині. Крім цього, приготованого брусочки вистачить дуже надовго.
Склад господарського мила
Сфера, в якій задіюється господарське мило, досить широка, до того ж продукт несе в собі багато цілющі властивості. Десятки років коричневе мило в побуті багатьох людей. А чи замислювалися ви, з чого роблять господарське мило?
Головними складовими продукту є калієві або натрієві солі, а також природні жири. Якщо включити в цей склад різні аромати, пігменти і барвники, ми вже побачимо туалетне мило.
Господарське мило тому і вважається натуральним і гіпоалергенним, що не містить ніяких синтетичних компонентів!
При виготовленні господарського мила використовуються залишки насичених і ненасичених жирних кислот. Насичені спрямовані на те, щоб утворювати гарну мильну піну, яка дозволяє якісно відпирати білизну навіть у прохолодній воді.
Якщо в засобі переважають ненасичені кислоти, це можуть бути ліноленова, олеїнова або лінолева, воно буде мати м’яку консистенцію і дуже скоро згіркне. Але дане мило чудово справляється зі своїми функціями в холодній воді.
Якщо ж у вашого миючого продукту позначка сімдесят два відсотки, значить, він містить максимум жирних кислот. Згідно стандартизації він не повинен мати сторонніх органічних ароматів.
А ви знали, що саломас, який широко використовується в харчовій промисловості для приготування маргарину і масла, є джерелом рослинних жирів?
У милі низької якості нерідко можна зустріти каніфоль (натуральна смола). Вона впливає на якість піноутворення і допомагає продукту швидко розчинятися в холодній воді. До того ж смола продовжує лежкість миючого засобу і не дає йому швидко прогоркать.
А тепер про Соапсток. Ці інгредієнти утворюються в процесі очищення жирних кислот і масел лугом. Вони впливають на рівень жорсткості, неякісні ж Соапсток наділять мило поганим ароматом і темним кольором.
Неорганічні складові, до яких відносяться каустична і кальцинована сода, використовуються з метою омилення жирів. Щоб прибрати надлишкову липкість від застосування каніфолі, можуть додати силікат натрію.
Всі вищезгадані компоненти включають в мильну основу відповідно до Держстандарту.
Основним компонентом мила є жир. У радянські часи для виробництва господарського мила використовували свинячий, риб’ячий, яловичий, баранячий жир, непридатний для харчових цілей. Він проходив багаторазову обробку і очищення в промислових умовах, компонент вибілювали і дезодорована. У сучасній рецептурі мила використовують не натуральний жир, а його аналогові замінники.
Крім цього в складі також присутній натрій, пальмітинова, лауриновая жирні кислоти, саломас, вода і луг. Багато хто вважає, що сучасне господарське мило за своїми якостями набагато гірше традиційного радянського. Тим часом, в минулому столітті в це мило часто додавали багато каоліну, такі шматки і зараз позначають абревіатурою «72», але їх ніколи не рекомендували для миття тіла і волосся.
хімічні опіки
Основне призначення господарського мила – видалення жирового нальоту з будь-яких поверхонь і стійких плям з тканин. Саме ця особливість при багаторазовому застосуванні мила в якості туалетного руйнує природний шар епідермісу на руках. В результаті шкіра стає сухою, запаленої, починає лущитися і втрачає еластичність.
Більш того, багато виробників для збільшення ефективності господарського мила в якості засобу для виведення плям підсилюють в ньому концентрацію їдкого натрію. Такий миючий продукт при використанні в душі може завдати реальної хімічний опік слизових носа, горла і очей. У деяких випадках подібна реакція на шкірі може перейти в дерматит.
зниження імунітету
Господарське мило володіє високими антибактеріальними властивостями. Саме тому в минулому столітті його активно використовували для миття домашніх тварин і видалення з їх шерсті бліх. Для людей регулярне застосування господарського та будь-якого іншого антибактеріального мила небезпечно. Епідерміс втрачає природний захисний бар’єр, що оберігає його від бактерій, загальний імунітет знижується і організм втрачає свою природну здатність протистояти шкідливим мікроорганізмам. Надалі це може привести до спалахів шкірних та інших інфекції.
алергічні реакції
Сучасне господарське мило часто виглядає не так, як в минулому столітті. Завдяки зміненої рецептурою зазвичай воно не коричневе, а біле і навіть буває запашним. Однак світлі відтінки у мила виникають завдяки входить до його складу діоксиду титану. Але це хімічна сполука володіє канцерогенним ефектом і часто викликає алергічні реакції. Навіть для рідкісного використання господарського мила в домашніх умовах краще вибирати і купувати темні шматки.
Рецепти господарського мила
Наведемо найпростіші рецепти приготування коричневого мила, які не вимагають спеціальних розрахунків пережіра на калькуляторі і придбання дорогих масел. Радимо для всього процесу використовувати респіратор і гумові рукавички.
Для того щоб зварити господарське мило з нуля, необхідно додати до води соду і повільно перемішувати дерев’яною ложкою до повного розчинення. При варінні мила утворюється багато випарів, тому забезпечте можливість провітрювання. Далі в розігріте соняшникову олію дуже акуратно вводимо содовий розчин. Якщо в ємності є осад, його вливати в масло не варто. Соду слід погасити оцтом і тільки після цього додати до основного складу.
Масу на вогні потрібно весь час помішувати, поки вона не побіліє і не почне загусати. Потім наше мило слід збити міксером до консистенції густої сметани. Готовий склад акуратно викладається по формах. Через добу продукт загусне, його необхідно витягти і покласти на рівну поверхню для дозрівання, на це може піти близько двадцяти днів.
Як зробити рідке мило з господарського бруска:
- брусок коричневого мила – 100 г;
- вода – 20 г;
- крохмаль (кукурудзяний) – 1 ч. л .;
- гідроокис калію – 1 ч. л.
Натираємо мило на дрібній тертці, занурюємо його в воду і ставимо на водяну баню. Вже через двадцять хвилин мильний розчин придбає прозорість. Якщо ви бажаєте скоротити час варіння, покладіть в ємність спочатку кілька цукру. Потім ємність з милом знімаємо з вогню і даємо охолонути. Вводимо гідроокис калію, щоб наше зварене засіб завжди залишалося рідкої консистенції. Потім потрібно всипати крохмаль і ще раз все ретельно розмішати. Рідке господарське мило готове до застосування!
Упаковка для мила власного виробництва підійде будь-яка. «Бабусин» мило – воістину унікальний продукт на всі випадки життя, що поєднує в собі безпеку та екологічність!
Добавить комментарий Отменить ответ
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.