Технологія вирощування сої на прикладі господарств різних регіонів

Соя — важлива зернобобова культура. За останні 10 сезонів збільшення площ посівів під нею зафіксовано у 16 областях України. Про це свідчать дані динамічної інфографіки посівних площ під соєю від SuperAgronom.com . На сьогодні близько 60% зерна сої переробляється на олію.

Тож SuperAgronom.com вирішив проаналізувати і порівняти технології вирощування та ознайомитись із реальною ситуацію на українських полях.

«Соя — це дуже цікава культура. З нею не можна працювати так, як з іншими. У чому різниця? Наприклад, соняшник або кукурудза — там усе стандартно: посіяв, добрива вніс, спрацював засобами захисту і чекаєш на збирання. А за соєю необхідно стежити практично щодня. Вона, як маленька дитина, постійно вимагає уваги», — зазначив головний агроном господарства «Персей-Агро» Андрій Патрило.

Фахівці наголошують, що за дотримання технології вирощування соя може забезпечувати стабільну врожайність на рівні 3,5-4,0 т/га. Проте досягти таких цифр агрономам вдається далеко не завжди. Причини цього — абіотичні фактори (нестача вологи у вегетаційний період), порушення агротехніки, втрати під час збирання врожаю, відсутність системного підходу до застосування ЗЗР.

«Із соєю чудес не буває. Ця рослина формує високий протеїн, має 18-20% олії. Щоб це все сформувати треба дуже багато енергії з ґрунту взяти, зокрема, потрібна і енергія сонця, щоб бактерії працювали. Треба забезпечити достатню вологість ґрунту, живлення, щоб були всі сприятливі фактори. Тоді вона сформує нормальний врожай», — наголосив Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001».

Вимогливість культури

Соя — світло- і теплолюбна культура. Для нормального росту і розвитку вона потребує значної кількості тепла.

Культура досить посухостійка на початку росту та значно більш вимоглива до вологи у фазі цвітіння, утворення бобів і наливу насіння. У ці фази оптимальна вологість ґрунту повинна становити 70–80%.

Урожайність сої залежить від кількості утворених та повністю сформованих бобів, а ця кількість, у свою чергу, залежить від довжини світлового дня та кількості вологи у період формування бобів. За дефіциту вологи багато бобів абортується, тож про очікуваний урожай вже не йтиметься.

Власник підприємства «Богдан і К» , що на Івано-Франківщині, Богдан Тимофійчук зазначив: досвід вирощування бобової культури має ще з 2002 року на Кіровоградщині. Але якщо в Кіровоградській області довелося боротися з нестачею вологи, то в Івано-Франківській — з її надлишком. Уже в перший рік значні втрати полям приніс паводок після розливу річок Прут і Черемош, в долині яких розташовується господарство.

Велика кількість опадів призводять до розвитку багатьох захворювань. Передусім, це пероноспороз , септоріоз і склеротиніоз .

«Декілька років тому в нас був дефіцит вологи. Температурний режим приблизно стабільний 19-28°C. Відповідно, соя не могла сформувати достатній врожай: боби були зав’язані, але на верхньому ярусі взагалі жодного бобу не було. Але технологія спрацювала, яка дала можливість зібрати принаймні 2,1-2,2 т/га», — зауважив Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001».

За словами головного агронома підприємства «Верлоцьке» Віктора Ковальчука , сою на Житомирщині виростити складно, тому що Полісся вже не вважається зоною достатнього зволоження.

Місце сої в сівозміні

Найкращими попередниками сої є озима та яра пшениця, хорошими — кукурудза, цукровий буряк, картопля, багаторічні злакові трави. Зернобобові культури, соняшник і багаторічні бобові трави є незадовільними попередниками.

«Соя — не найбільш прибуткова культура у господарстві. Проте це гарний попередник для більшості культур. Вона нам потрібна, щоб дотримуватися п’ятипільної сівозміни, після сої, гороху та ріпаку сіємо пшеницю, ячмінь і соняшник», — розповів Жан Поль Прюдом, генеральний директор холдингу ТОВ «САУТБЕРГ ХОЛДИНГЗ».

Соя у сівозміні господарства «Персей-Агро» на Івано-Франківщині займає 25%, тож є стратегічною культурою. Відповідно, на її частку припадає чимало «експериментів». Андрій Патрило, агроном, упевнений, що сою після сої можна й потрібно сіяти не тільки в разі обмеженої сівозміни. Головний агроном стверджує, що найкращий результат щодо цієї культури можна отримати якраз на третій рік такої «локальної» моносівозміни.

«Таке рішення ми ухвалили свідомо. Це дозволяє нам висівати середні та пізні сорти. Плюс, кожного сезону врожайність культури на одній ділянці підвищується, і третій рік — це пік врожайності сої на полі», — розповідає Андрій Патрило.

Також у монокультурі сою вирощують і на підприємстві «Агро-Форте»

у Хмельницькій області. Соя, вирощенa після сої, потребує більш високого та професійного рівня вирощувaння. Профілактикa хвороб, зараження соєвою нематодою, агротехніка під час посіву, поживні речовини, боротьба з бур’янами і вибір сорту — ось чинники, які треба враховувати, маючи бажання не перериватися на кукурудзу.

Окрім того, в останні роки в Україні набирає обертів тенденція: що більший розмах погодних катаклізмів, то популярнішою стає пожнивна соя. Причому, це не так реакція аграріїв на посуху, зміна сівозміни та розширення озимого клину, як віяння агротехнічного прогресу. З одного боку, на агроринку своє місце зайняли нові перспективні сорти надранньої сої. З іншого боку, пожнивна соя — інструмент інтенсивного землеробства, що дозволяє аграріям значно підвищувати прибутковість з одного гектара ріллі.

Зокрема, вже кілька років стабільно вирощують пожнивну сою у господарстві «СіНа» на Херсонщині. Від початку господарство сіє сою на зрошуваних землях. На півдні цю вологолюбні культуру по-іншому виростити неможливо. Справа була за відповідними сортами. Кілька років тому господарство знайшло те, що шукало, — високоврожайні сорти надранньої сої з вегетаційним періодом 85-90 днів. Як, наприклад, сорт Дені . Відтоді частка пожнивної сої в сівозміні компанії постійно зростає.

Хоча сама технологія вирощування пожнивної сої орієнтована не на продуктивність окремих рослин, а на їхню загальну кількість.

«Ультраранню сою некоректно оцінювати за кількістю бобів на рослині. У неї дуже короткий вегетаційний період. Зрозуміло, що за цей час не встигає сформуватися стільки ж бобів, скільки на сої основного посіву. Для ультраранніх сортів основний критерій — густота посіву: якщо основну сою ми сіємо з густотою 400-600 тис. насінин/га, то ультраранню — 800 тис./га», — зазначив Анатолій Назарчук, директор агрофірми «СіНа».

Соя не найпростіша у вирощуванні культура. За нестачі вологи можна взагалі не отримати урожай. А на стійку спеку соя реагує абортацією квіток. Підкуповує ж вона своєю економічною вигодою. Повною мірою це стосується і пожнивної сої. За словами Анатолія Назарчука, за врожайності в 3 т/га підприємство вже однозначно перебуває у плюсі. Для окупності вирощування пожнивної сої може вистачити 2 т/га і навіть менше.

Загалом же пожнивна соя плюс озима культура за рівнем прибутковості з одного гектара майже вдвічі перевершують будь-який варіант вирощування зернобобових культур у форматі збирання одного врожаю.

«Для пожнивної сої дуже важливо правильно підібрати сорт. Для нас це основне правило. Тому, коли в інших аграріїв навіть соя основного посіву ще тільки дозріває, ми пожнивну сою вже збираємо. У цьому сезоні вологість сої становить 12,5-13,5%. Тобто ми її спокійно звозимо на склад для подальшої реалізації. І насіння у нас виходить сухим, і соя на товарні цілі — теж», — каже Анатолій Назарчук.

Всі сорти сої, зареєстровані в Україні

Особливості сівби та обробітку ґрунту під сою

Як сіяти сою? Потрібно пам’ятати, що рання сівба подовжує термін проростання насіння, а пізня призводить до ураження його хворобами та шкідниками.

Сіяти сою потрібно, коли ґрунт добре прогріється, а на глибині загортання насіння середньодобова температура становить 11–12°C, адже за нижчих температур насіння практично не проростає, а сходи пошкоджуються навіть незначними весняними заморозками.

У господарстві «Персей-Агро» , що на Івано-Франківщині, намагаються завершити посівну сої до 25 травня, щоб культура почала цвісти в період літнього сонцестояння. За словами фахівців, у такому разі можна очікувати на хороший результат. Норма висіву — 450 тис./га.

За даними наукових установ, оптимальними нормами висіву насіння сої є 400–700 тис./га. Під час встановлення норми висіву треба враховувати вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, засміченість ґрунту та площу живлення, яка потрібна для нормального росту й розвитку рослин, а також якість насіння.

Визначаючи норму висіву, слід взяти до уваги наступні моменти:

• генетичний потенціал сорту;
• тип ґрунту;
• особливості живлення на певному полі;
• особливості застосування агротехнологій;
• схожість насіння;
• групу стиглості;
• погодні умови до та після сівби, а також загальні кліматичні умови регіону.

Останні два фактори є найважливішими під час визначення норми висіву сої. У більш посушливих і спекотних південних регіонах для підвищення урожайності потрібно зменшувати кількість рослин на гектар. Це дасть змогу уникнути конкуренції між рослинами за вологу та забезпечити максимально можливий в умовах регіону рівень живлення і вологопостачання для культури. У регіонах із достатнім зволоженням норми висіву, навпаки, краще збільшувати, щоб максимально реалізувати потенціал урожайності.

Правильно підібрана норма висіву є одним із ключових факторів майбутньої урожайності сої. Крім того, оптимальна норма дасть змогу знизити витрати на виробництво, адже вартість насіння — одна з найголовніших статей витрат.

«Система обробітку ґрунту залежить головним чином від ґрунтово-кліматичних умов регіону та забур’яненості полів. На засмічених полях рекомендується проводити покращену зяблеву оранку (два дискування та осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня оранка та дві культивації)», — зазначають фахівці.

Підготовка ґрунту на підприємстві «Богдан і К», що на Івано-Франківщині, така ж сама, як і під ріпак: глибоке розпушування до 45 см, ретельне вирівнювання і ущільнення посівного шару компактоматом. Насіння потрібно розкласти точно й на одну глибину, але з мінімальним травмуванням.

На полях Хмельниччини обробіток ґрунту класичний — лущення, оранка на глибину до 25 см і культивація. В «Агро-Форте» культуру сіяли 12 травня механічною сівалкою John Deere 750 з розрахунку 600 тис./га, щоб на момент збирання було 500-520 тис./га.

На підприємстві Вінницької області «Лайф-Інвест» с івбу проводять за результатами аналізу схожості насіння, а не за ваговими нормами. На момент збирання повинна бути сформована густота в 500 тис. рослин на га. До цієї кількості додається невеликий відсоток, відповідно до результатів аналізу схожості, й розраховується вже вагова норма. В даному випадку сіяли 550 тис. шт./га.

Глибина загортання насіння сої за достатнього зволоження верхнього шару ґрунту становить 3-4 см, а за пересихання посівного шару її доцільно збільшити до 5–6 см. За недостатнього зволоження ґрунту під час сівби обов’язковим технологічним заходом є прикочування.

Основа успіху для отримання дружних сходів, каже власник підприємств а Юрій Гнатюк , це використання сівалок з анкерними сошниками замість дискових. Тоді посівне ложе найбільш вирівняне, а насіння має хороший контакт з ґрунтом, швидко бубнявіє і сходить.

Система удобрення сої

Сої потрібно дати достатнє живлення переконані всі аграрії. Досить важливою умовою правильного розвитку сої та формування високого врожаю є внесення мікроелементів. Таке внесення є обов’язковим на кислих ґрунтах, оскільки в даному випадку мікроелементи будуть для культури важкодоступними.

Тож, окрім обов’язкової обробки насіння інокулянтом, на підприємстві «Богдан і К», в рядки за сівби вносять 150 кг/га діамофоски , а після сходів підгодовують КАС ом у нормі 100 кг/га. Обов’язково включають в усі обприскування мікроелементи, насамперед бор і молібден, а також гумати.

«Думка, що сої не потрібен додатковий азот, адже вона сама його накопичує в ґрунті, помилкова. Будь-яка культура за інтенсивної технології вирощування вимагає посиленого живлення, адже винос поживних речовин із ґрунту набагато вищий від накопиченого бактеріями-азотфіксаторами», — заявляє Богдан Тимофійчук, власник «Богдан і К» .

Як і інші бобові, соя дуже вимоглива до вмісту у ґрунті доступного азоту. На формування одного центнеру насіння вона використовує близько семи кілограмів цього елементу, що майже у 2,5 разу більше, ніж потрібно озимій пшениці. Відносно високе споживання цією культурою і решти поживних елементів. Наприклад, на формування того ж таки центнеру насіння їй потрібно близько 2,2 кг фосфору та 1,8 кг калію. Відповідно, для підвищення продуктивності культури потрібно вносити калійні та фосфорні добрива, найкраще це робити під основний обробіток ґрунту (зяблеву оранку). Що стосується азотних добрив, їх достатньо внести у стартовій дозі (близько 20-30 кг/га) під час культивації.

Під сидерат у «Богдан і К» також вносять по 100 кг/га КАС, а в оптимальній фазі обробляють посіви деструктором стерні й заорюють. Так поступово вдається покращувати родючість змитих ґрунтів, підвищувати врожайність усіх культур на полях.

Соєводи «Персей-Агро» для себе визначили, що потрібно працювати зі швидкорозчинними добривами, в яких елементи перебувають у доступних формах. Зокрема, в цьому сезоні під бобову використовували сербські добрива Zorka — по 100 кг на рядок.

«У них міститься 8% азоту, 24% фосфору і 16% калію. Акцент робимо на фосфор, оскільки цього мікроелемента в наших ґрунтах з кожним роком стає все менше. Ми намагаємося його компенсувати й осіннім внесенням добрив, і під час сівби. Калію в наших ґрунтах поки що достатньо. Але буде неправильно, якщо його не давати. Крім того, ці добрива збагачені мікроелементами — бором, залізом, цинком, міддю», — зазначив Андрій Патрило, головний агроном господарства «Персей-Агро».

Що стосується інокуляції, то її проводять уже безпосередньо в сівалці сухим інокулянтом.

«Після досліджень ми дійшли до висновку, що сухі інокулянти на торфовій основі — це найбільш практичний варіант обробки. А крім того, використовуємо теж препарат ХайКот Супер Соя», — додав фахівець.

Спеціалісти радять проводити інокуляцію насіння перед висівом, часто — безпосередньо в день посіву. Бажано застосовувати рідкі форми препаратів, бо це дає змогу поєднувати їх з інсектицидними або фунгіцидними протруйниками. Також інокуляцію можна поєднувати з обробкою насіння мікроелементами. Такий підхід значно скорочує витрати праці упродовж передпосівної підготовки насіння.

«Є канадський чи американський стандарт застосування інокулянта — 100 тис. бактерій на 1 насінину. Виникає питання, для чого цей стандарт, коли для нормальної інокуляції достатньо 5-7 бактерій? Тому що з тих 100 тис. спрацює у кращому випадку 10 бактерій. Моментів саме щодо інокуляції є дуже багато, зокрема стосовно зберігання. За температури 20-25°C інокулянт може зберігатися два тижні. Уявіть, компанія-виробник завозить продукцію на ліцензійний склад, на якому має бути правильна температура. Потім дистриб’ютор повинен отримати цю продукцію, доставити її, дотримуючись того ж температурного режиму. Я повинен зберігати її відповідно, тоді внести і потім ми отримаємо результат. Якщо на якомусь із цих етапів хтось неправильно спрацював — виникають нюанси. Тому я і перестраховуюся про всяк випадок. Здійснюю одну інокуляцію і другу. Це не коштує надто великих грошей. Останні два-три роки у нас інокуляція добре працює. Минулого року в нашій сої білок був 41-42%. Про що це говорить? Про те ,що все було зроблено правильно і соя сформувала цей білок. Розрахунок дуже простий: у білку 14% азоту. Відповідно, щоб отримати такий показник, навіть на 2,5 т/га, що ми зібрали, треба було дати 300 кг/га діючої речовини азоту. Ми ж дали 30 кг/га, а взяли сою з білком, ніби за 300 кг/га. Значить, бактерія спрацювала і все інше нам дала», — розповів Олександр Камінський, виконавчий директор компанії «Україна 2001» про подвійну інокуляцію.

Враховуючи зембанк у 1600 га, на Вінниччині у господарстві «Лайф-Інвест» щорічно вноситься близько 800 т міндобрив — по 500 кг/га в середньому. Піщані ґрунти й інтенсивна технологія вимагають високих доз добрив під будь-яку культуру. Там ще восени під час оранки на полі розкидають 100 кг/га сульфату магнію . Навесні розкидачем під культивацію дають ще 200 кг/га вапнякової селітри , а за сівби в рядок по 100 кг га діамофоски . З мікроелементів вносили бор двічі по 1 л/га разом з обприскуваннями.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Культура пшениця озима (особливості вирощування та зберігання)

Пшениця дуже вимоглива до попередників через слабку кореневу систему, високу чутливість до якості підготовки та фітосанітарного стану грунту. Добрими попередниками є культури раннього прибирання, після яких на полі знижується забур’яненість, зменшується можливість поширення хвороб і шкідників, а в грунті накопичуються легкозасвоювані поживні речовини. До таких попередників відносяться багаторічні і однорічні трави, зернобобові, кукурудза на зелений корм, сідератний, кулісний, чистий пар, а також гречка, кукурудза на силос, ріпак, рання і середньостигла картопля. Пшеницю можна сіяти після вівса, оскільки він не уражається кореневою гниллю і залишає більш якісні поживні залишки порівняно з іншими зерновими культурами. Повторно засівати поле озимою пшеницею можна через два роки, коли під дією корисної мікрофлори грунт очиститься від більшості хвороб і шкідників. Не слід розміщувати її після ячменю через поразку кореневою гниллю.

Озима пшениця вибаглива до наявності в грунті поживних речовин в рухомій і легкозасвоюваній формі, а також до реакції грунтового середовища. Найкращий її ріст і розвиток спостерігається при Ph 6,5-7. Норму добрив розраховують з урахуванням попередника, механічного складу грунту, забезпеченості його живильними речовинами і запланованого врожаю.

Ефективною нормою використання органічних добрив під озиму пшеницю по зайнятому пару є 20-30 т / га. Достатнє забезпечення фосфором і калієм сприяє розвитку рослин, підвищує морозостійкість, стійкість до вилягання, знижує захворюваність рослин, покращує якість зерна. Повну норму калійних і основна кількість фосфорних добрив вносять під основний обробіток грунту. Під час сівби в рядки слід вносити 10-20 кг фосфорних добрив за діючою речовиною. Особливо впливають на врожай азотні добрива, які вносять в 3-4 прийоми. Восени на бідних грунтах і після стерньових попередників вносять не більш ніж N30. Першу ранньовесняне підживлення бажано проводити прикореневих способом. На зріджених посівах дозу азоту для першої підгодівлі збільшують до N60-80.

Другу підгодівлю проводять на початку виходу рослин у трубку для формування продуктивного стеблостою в кількості до 50%, або N60-90. Залишок азоту (N30-60) використовують для третьої підгодівлі в період від початку фази колосіння до наливання зерна для підвищення якості продукції. Чим пізніше проводять етe підгодівлю, тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість.

Повинен забезпечувати оптимальну щільність, структуру та аерацію грунту, збереження вологи, боротьбу з бур’янами, якісне закладення рослинних залишків і добрив, створення вирівняного насіннєвого ложа для розміщення насіння на задану глибину. Обробка планується і проводиться виходячи з наявності в господарстві відповідного машинно-тракторного парку, кліматичних умов, попередника і стану грунту. Після непарових попередників застосовують безвідвальну обробку грунту на глибину 8-10, 10-12 см. комбінованими агрегатами. При передпосівної підготовки грунту культиватори повинні бути в агрегаті з боронами або котками. Якісно підготовлене до сівби поле повинно мати достатньо ущільнений подпосевной пласт з об’ємною масою 1,1-1,3 г / см. У посівному шарі грунту повинні переважати грунтові частинки діаметром 1-3 мм.Поверхню грунту слід добре вирівняти. Різниця у висоті гребенів, утворених робочими органами культиватора або зубцями борін, повинна становити не більш ніж 2 см. вирівняність поверхні забезпечить рівномірну глибину загортання насіння.

Терміни посіву: змінюються в залежності від біологічних особливостей сорту і зони вирощування, але оптимальними є 10-20 вересня. Після непарових попередників і на бідних грунтах необхідно сіяти на початку оптимального періоду, а після парових і на родючих – пізніше, щоб до зими рослини не переросли і менше пошкоджувалися злаковими мухами. До зимівлі рослини повинні вегетатіровать протягом 55-60 днів і утворити 2-4 розвинених паростки.

Норма висіву насіння: 400-500 схожих зерен на 1 кв.м, що має забезпечувати на період збирання 550-700 продуктивних стебел на 1 м2. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиницю площі норму висіву треба збільшити на 10-15%.

Глибина загортання насіння: 3-5 см з обов’язковим коткуванням поля після висіву. У пізні терміни сівби насіння треба закрити на меншу глибину, ніж у ранні.

Спосіб посіву: звичайний порядковий з міжряддями шириною 15 см і з технологічної колією (у разі використання інтенсивної технології вирощування).

передбачає підживлення азотними добривами, захист від шкідників, хвороб і бур’янів.

проводять при повній стиглості зерна і вологості 14-17% (у порядку виключення 20%) переважно прямим комбайнуванням з мінімальними втратами.

У традиційних сортів озимої пшениці, норма висіву зазвичай становить 3-4 до 5 млн штук насіння на один гектар, а в несприятливих (пізній посів) — 5,5-6 млн.

У сучасних сортів, які мають високий коефіцієнт кущення, і у гібридів пшениці норма висіву буде значно нижчою, і вона визначається, перш за все, рекомендаціями селекціонера-оригінатора даної пшениці.

Одним з технологічних прийомів формування оптимальної густоти рослин пшениці на посівній площі є вибір ґрунтових умов, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби та інших факторів урожайності.

При встановленні норм висіву враховується кущистість і високорослість сорту. Як правило, висококущисті й високорослі сорти, які формують густий стеблостій, схильний до вилягання, висівають рідше, ніж менш кущисті й менш високорослі сорти, стійкі проти вилягання.

Норми висіву залежать від строків сівби пшениці. При запізненні із сівбою — їх у підвищують, щоб зменшити загрозу можливого зрідження посівів внаслідок загибелі недостатньо розвинених рослин з настанням ранніх осінніх заморозків.

Також норми висіву підвищують при сівбі пшениці після стерньових попередників, на площах, недостатньо очищених від бур’янів. Визначаючи норму висіву, обов’язково враховують якість насіння — його схожість, чистоту та масу 1000 насінин.

пшениця озима – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується