Шлуночкова пароксизмальна тахікардія – причини, ознаки та діагностика

Захворювання серця – основна причина смертності людей у всьому світі. Особливо небезпечною вважається шлуночкова пароксизмальна тахікардія (код МКХ-10 – I47.2). Без лікарської допомоги патологія порушує функцію кровообігу, знижує тривалість життя.

1. Що таке пароксизмальна тахікардія
2. Особливості шлуночкової форми
3. Види патології
4. Можливі ускладнення
5. Ознаки шлуночкової ПТ
6. Причини шлуночкової пароксизмальної тахікардії
7. Провокуючі фактори пароксизму ПТ
8. Діагностика
9. Шлуночкова тахікардія на ЕКГ
10. Що робити при нападі тахікардії
11. Як лікувати шлуночкову форму пароксизмальної тахікардії
12. Медикаментозна терапія
13. Хірургічні методи
14. Народне лікування пароксизмальної тахікардії
15. Відео

Що таке пароксизмальна тахікардія

Вид аритмії, зумовлений активацією частих електричних імпульсів у шлуночках або міжшлуночкових перегородках, називається хворобою Буври або шлуночковою пароксизмальною тахікардією (ЖПТ).

Захворювання призводить до раптового почастішання пульсу до 140-200 ударів за хвилину.

У різних формах патологія діагностується у 20-30% пацієнтів різного віку. У людей похилого віку вона обумовлена органічними змінами в міокарді, у молодих тахікардія носить функціональний характер. Найчастіше ШПТ зустрічається у чоловіків.

Особливості шлуночкової форми

Координовану роботу передсердь та шлуночків, вироблення електричного імпульсу регулює пучок Гіса. При ЖПТ хвиля збудження охоплює лівий шлуночок, потім з великим запізненням переходить на правий і поширюється звичайним шляхом.

Через зміну тривалості хвилі повторний імпульс з’являється дуже рано, відбувається процес реполяризації – робота шлуночків та передсердя стає неузгодженою (дисоційованою). Починається та обривається пароксизм раптово.

Залежно від місця генерування електричних розрядів виділяють три форми захворювання:

Перші дві об’єднані в одну групу під загальною назвою – суправентрикулярна або надшлуночкова пароксизмальна тахікардія. Шлуночкова форма патології прискорює пульс максимум до 200 ударів за хвилину, але діагностичні проби з порушенням негативні.

Суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія зустрічається у 6-10% пацієнтів. Приводить до почастішання серцебиття до 250 ударів за хвилину. При цьому купірувати напад допомагають вагусні маневри: тиск на очні яблука, глибокий вдих і видих із зусиллям.

Види патології

За тривалістю нападу розрізняють такі види пароксизмальної тахікардії:

Форми тахікардії, що підвищують готовність міокарда до появи фібриляції шлуночків, бувають такі:

• Двонаправлені. Характеризується правильним чергуванням комплексу QRS, електричні імпульси виходять із двох джерел або з однієї ділянки пучка Гіса, проходять різними шляхами.
• Рецидивні (хронічні). З’являються після відновлення правильного ритму серця.
• Пірует. Комплекс QRS характеризується хвилеподібним наростанням та зниженням амплітуди. Серцевий ритм порушено.
• Поліморфні. Виникають за наявності більше двох джерел електричних імпульсів.

Можливі ускладнення

Стійка форма тахікардії супроводжується зміною гемодинаміки. Без лікування вона призводить до нестачі кисню, розвитку аритмогенного шоку, серцевої недостатності, некрозу м’язів міокарда. Нестійкий пароксизм шлуночкової тахікардії не впливає на швидкість кровотоку, але підвищує шанс фібриляції шлуночків та аритмічної смерті.

Ознаки шлуночкової ПТ

Хворий чітко відчуває час початку пароксизму. На це вказує больовий поштовх у серці, за ним слідує поступове або різке наростання пульсу. Додатково спостерігаються такі симптоми:

• зниження артеріального тиску;
• запаморочення;
• блідість шкіри та слизових оболонок;
• слабкість;
• печіння, стискання в грудній клітці;
• підвищене потовиділення;
• переднепритомний стан або непритомність;
• напади нудоти;
• тремтіння в кінцівках;
• підвищене відчуття страху, тривожність;
• часте сечовипускання.

Причини шлуночкової пароксизмальної тахікардії

Порушення серцебиття найчастіше викликають органічні ураження міокарда, тільки у 2-4% пацієнтів патологія має нез’ясоване походження. Виділяють такі причини пароксизмальної тахікардії:

• інфаркт міокарда – нестача кровопостачання міокарда, що виникла через закупорку (тромбозу) артерій;
• набуті дефекти або вроджені вади серця;
• інфікування серцевого м’яза аденовірусом, цитомегаловірусом, ентеровірусом та іншими групами вірусів;
• випинання стінок мітрального клапана (пролапс);
• гострий міокардит – запальне захворювання серцевого м’яза;
• стоншення стінок (аневризму) лівого шлуночка;
• ішемічна хвороба серця – порушення кровопостачання серцевого м’яза через ураження коронарних артерій;
• токсичний вплив серцевих глікозидів;
• аритмогенна дисплазія – ізолювання пошкодження правого або лівого шлуночка;
• тиреотоксикоз – гіперфункція щитовидної залози;
• цукровий діабет;
• кардіосклероз – розростання сполучної тканини у міокарді;
• серцева недостатність;
• синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта – збудження шлуночків.

Провокуючі фактори пароксизму ПТ

Патологія іноді спостерігається у вагітних жінок. Тахікардію викликають прискорені обмінні процеси та здавлювання серцевого м’яза маткою. Порушення проходять після пологів та не викликають негативних наслідків. До інших факторів ризику відносяться:

• зловживання кофеїном, алкоголем;
• тютюнопаління;
• часті стреси;
• важка фізична праця;
• спадкова схильність;
• велика крововтрата;
• передклімактеричний період.

Діагностика

З появою будь-яких неприємних симптомів зверніться до терапевта або кардіолога. Лікар проведе зовнішній огляд, вивчить анамнез, виміряє артеріальний тиск та пульс. Диференціальний аналіз проводять для виключення органічних патологій серця та виявлення причин тахікардії.

Пацієнтам призначають такі дослідження:

• Коронарографія. Для оцінки стану кровоносної системи, діагностики ішемічної хвороби серця.
• Навантажувальні тести на велотренажері або біговій доріжці. Дослідження визначає, як змінюється частота пульсу зі збільшенням навантаження.
• Добове моніторування електрокардіограми. Допомагає виявити кількість нападів за добу, їхню тривалість, розташування вогнища збудження.
• Загальний аналіз крові та сечі. Призначаються для визначення рівня холестерину, цукру, електролітів крові та виключення супутніх захворювань.
• Ехокардіографія. Визначає стан міокарда та його окремих структур, виявляє клапанні порушення.
• Мультиспіральна комп’ютерна томографія, ультразвук, магнітно-резонансне дослідження. Методи допомагають виключити супутні захворювання, виявити дефекти міокарда.
• Радіонуклідне дослідження. Знаходить ділянку ураження серцевого м’яза.

Шлуночкова тахікардія на ЕКГ

Електрокардіографія визначає скорочувальну здатність серця, провідність електричних імпульсів. Характерними ознаками шлуночкової тахікардії є:

1. Раптове початок та закінчення нападу з почастішанням пульсу до 220 ударів на хвилину.
2. Наявність AB-дисоціації – розширення комплексу QRS з різноспрямованістю сегмента ST та зубця T. Для порівняння: пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія найчастіше призводить до появи вузького комплексу QRS.

Що робити при нападі тахікардії

При різкому почастішанні серцебиття викличте швидку. До приїзду медиків надайте потерпілому першу допомогу:

1. Укладіть хворого на спину. Під голову покладіть подушку або пружний валик.
2. Розстебніть гудзики на одязі, розслабте краватку.
3. Забезпечте доступ свіжого повітря до приміщення – відкрийте вікна, двері.
4. Обітріть потерпілого прохолодною водою.
5. Спробуйте спровокувати штучне блювання.
6. За підвищеної тривожності дайте Феназепам (0,0005 г).
7. Попросіть постраждалого глибокого вдихнути, потім закрийте йому рот і ніс долонею. Хворий повинен напружитись, щоб випустити із себе повітря.

Як лікувати шлуночкову форму пароксизмальної тахікардії

Вибір тактики терапії залежить від виду аритмії, частоти її появи та тривалості нападів.

Гострий напад пароксизму лікують за умов стаціонару.

Виняток становлять нестабільні форми тахікардії зі сприятливим перебігом, які легко усуваються прийомом медикаментів.

Для зняття нападу проводять електроімпульсну терапію (лікування порушення серцевого ритму електричним струмом). За неможливості використання такої тактики призначають антиаритмічні препарати – Аміодарон, Сотагексал, Кордарон .

Прогноз виживання сприятливий. Якщо ускладнень немає, тривалість життя пацієнтів із ШПТ становить 8-10 років. Летальний результат можливий у людей із вадами серця, супутніми захворюваннями та тих, хто відмовився від лікування або переніс клінічну смерть.

При тяжкому перебігу пароксизмальної тахікардії проводять протирецидивну терапію та операцію на серці. Під час реабілітації пацієнтам рекомендують дотримуватися дієти, виключити психоемоційні навантаження, займатися гімнастикою та частіше бувати на свіжому повітрі.

Медикаментозна терапія

На початкових етапах лікування пацієнту внутрішньовенно вводять розчин глюкози, змішаний із Лідокаїном. Крапельниці чергують із сірчанокислою магнезією для відновлення ритму. Щоб попередити напад у майбутньому, пацієнту прописують такі ліки:

• Бета-адреноблокатори – Анапрілін, Ведікардол . Нормалізують пульс, знижують артеріальний тиск.
• Блокатори кальцієвих каналів – Верапаміл, Циннарізін . Відновлюють серцевий ритм, розширюють судини.
• Електроліти – Панангін, Аспаркам . Поповнюють нестачу іонів калію та магнію.
• Седативні засоби – Корвалол, Валідол . Для нормалізації психоемоційного стану.

Хірургічні методи

Якщо консервативна терапія не дає результатів, лікар призначає операцію. Хірургічне лікування проводять за таких показань:

• нескоординоване скорочення шлуночків у минулому;
• стійка екстрасистолічна аритмія;
• рецидивні напади тахікардії;
• гемодинамічні зміни у пацієнтів після інфаркту;
• дилатаційна кардіоміопатія (розтягування порожнин міокарда) з порушеннями роботи лівого шлуночка.

Для виключення нападів пароксизму використовуються такі методи хірургічного лікування:

• Радіочастотна абляція – деструкція (руйнування) джерела аритмії електричним струмом. Операцію проводять через стегнову або підключичну вену під місцевою анестезією.
• Імплантація (установка) кардіовертера-дефібрилятора. Прилад запобігає прискореному серцебиття, нормалізує роботу міокарда.

Народне лікування пароксизмальної тахікардії

Як допоміжні методи використовують відвари та настойки з трав. Перед прийомом народних засобів проконсультуйтеся з лікарем. Нормалізувати пульс, запобігти нападу допомагають такі рецепти:

• Подрібніть 100 г ягід глоду. Залийте 500 мл спирту. Наполягайте тиждень. Приймайте по 50 крапель 3 десь у день. Курс лікування 2 тижні.
• Змішайте в рівних кількостях глід, календулу, ромашку, цикорій. Залийте 1 л окропу 3 ст. л. сировини. Наполягайте 3:00. Приймайте по 30 мл 5-7 разів на день. Тривалість лікування 3-4 тижні.
• Подрібніть 160 г кураги, 20 шт. мигдалю та 4 лимони. Змішайте з|із| 200 г меду. З’їдайте перед сніданком 20 г суміші. Схема лікування – 30 днів прийом, місяць перерва.

Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим із шлуночковими порушеннями ритму

Передчасне шлуночкове скорочення, або шлуночкова екстрасистола, — це комплекс, що виникає в ектопічному шлуночковому вогнищі і є передчасним стосовно основного ритму (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Клініко-морфологічна класифікація шлуночкових порушень ритму

Кількість, морфологія й градація шлуночкових екстрасистол (Lown B., 1971)

I — одиничні шлуночкові екстрасистоли (

II — часті мономорфні шлуночкові екстрасистоли (≥30 за 1 год)

III — поліморфні шлуночкові екстрасистоли

IVa — парні шлуночкові екстрасистоли

IVb — пробіжки шлуночкової тахікардії

V— ранні (R на T) шлуночкові екстрасистоли

Тривалість пароксизму шлуночкової тахікардії

Пробіжка шлуночкової тахікардії — 3–5 послідовних шлуночкових комплексів

Стійка шлуночкова тахікардія — тривалість ≥30 с, ЧСС >120 уд./хв

Характер змін ЕКГ під час пароксизму шлуночкової тахікардії

Мономорфна шлуночкова тахікардія

Поліморфна шлуночкова тахікардія:

а) з нормальним інтервалом Q–T;

б) залежна від брадикардії з подовженим інтервалом Q–T;

в) адренергічно залежна з подовженим інтервалом Q–T.

Тахікардія по типу пірует

Двонаправлена шлуночкова тахікардія

Умови надання медичної допомоги

Хворі з шлуночковими порушеннями ритму підлягають амбулаторному обстеженню і лікуванню за місцем проживання. Обстеження може проводитися в районних поліклініках, а при необхідності додаткових обстежень — у міських кардіологічних диспансерах і діагностичних центрах. У разі потреби — планова госпіталізація в кардіологічний стаціонар при наявності в анамнезі нападів шлуночкової тахікардії, суб’єктивній непереносимості аритмії, неефективності медикаментозного лікування на амбулаторному етапі, а також у хірургічний стаціонар для проведення хірургічного лікування. Термінова госпіталізація — при виникненні нападу потенційно загрозливих для життя аритмій, при порушеннях гемодинаміки під час аритмії (втрата свідомості, серцева астма, зниження АТ).

Програма діагностики

1. Визначення скарг і анамнезу;
2. Клінічний огляд;
3. Вимірювання АТ;
4. Лабораторне дослідження (загальні аналізи крові і сечі, АлАТ, АсАТ, білірубін, креатинін, визначення електролітного балансу в плазмі крові, глюкоза, ХС, ТГ);
5. ЕКГ в 12 відведеннях;
6. ЕхоКГ;
7. Добовий моніторинг ЕКГ.

1. Гормони щитовидної залози;
2. Імунограма, маркери запального процесу;
3. Коронаровентрикулографія;
4. Інвазивне ЕФД;
5. Проба з фізичним навантаженням;
6. Барорефлекторна чутливість;
7. Радіоізотопна вентрикулографія;
8. Сигнал-усереднена ЕКГ високого посилення.

Програма лікування

Перелік і обсяг обов’язкових медичних послуг:

При шлуночкових аритміях використовують такі методи лікування, як терапія антиаритмічними препаратами (блокатори β-адренорецепторів, аміодарон, соталол), використання медичних пристроїв (імплантація кардіовертера-дефібрилятора), абляція, оперативне втручання і проведення реваскуляризації залежно від виду патологічного стану.

1. При доброякісній аритмії (одиничні нечасті монофокусні шлуночкові екстрасистоли) у хворих з серцево-судинною патологією без порушення гемодинаміки призначення антиаритмічних препаратів не рекомендується, але при поганій переносимості шлуночкової екстрасистолії можливе застосування блокаторів β-адренорецепторів;

2. Хворим з кардіальною патологією і шлуночковою екстрасистолією високих градацій (алоритмія, поліморфні і політопні екстрасистоли, короткі епізоди шлуночкової тахікардії) показаний підбір антиаритмічної терапії (з урахуванням негативного інотропного ефекту антиаритмічних препаратів і можливої проаритмогенної дії):

• блокатори β-адренорецепторів (пропранолол, атенолол, метопролол та інші) є препаратами вибору при ІХС, АГ, синусовій тахікардії;
• антиаритмічні препарати I класу (пропафенон, етацизин, дизопірамід) показані при неефективності блокаторів β-адренорецепторів;
• аміодарон призначають при резистентності до інших антиаритмічних препаратів або як препарат вибору при життєво небезпечних аритміях;
• у хворих з ознаками СН поряд із застосуванням інгібіторів АПФ, діуретиків, периферичних вазодилататорів при лікуванні шлуночкових екстрасистол необхідно застосовувати аміодарон.

3. Пацієнтам з прогностично несприятливими аритміями, рефрактерними до антиаритмічної терапії, з порушеннями гемодинаміки, коронарного кровотоку або в поєднанні з пароксизмами шлуночкової тахікардії і фібриляції шлуночків показане хірургічне лікування (стентування, АКШ, деструкція ектопічного вогнища, імплантація антитахікардитичних пристроїв — водіїв ритму, кардіовертерів-дефібриляторів та ін.).

Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування

Критерії оцінки ефективності антиаритмічної терапії за допомогою холтерівського моніторування:

• зменшення загальної кількості шлуночкових екстрасистол на 75%;
• зниження парних шлуночкових екстрасистол на 90%;
• повне зникнення пробіжок шлуночкової тахікардії.

Тривалість лікування

Хворі потребують постійного щоденного застосування препаратів при шлуночкових екстрасистолах високих градацій.

При доброякісній шлуночковій екстрасистолії можлива відміна блокаторів β-адренорецепторів за наявності стійкого ефекту протягом 3 міс.

Критерії якості лікування

Суб’єктивне поліпшення стану, зменшення або відсутність перебоїв у роботі серця.

Позитивна динаміка за даними холтерівського моніторування.

Підвищення толерантності до фізичного навантаження.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів відповідно до їхніх фармакологічних властивостей (погіршення гемодинаміки, провідності, частоти ритму), а також при взаємодії з деякими препаратами (наприклад з антибіотиками).

Рекомендації щодо амбулаторного спостереження

Хворі мають перебувати на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Обов’язкове щорічне обстеження, за необхідності — обстеження і корекція терапії частіше ніж 1 раз на рік.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Обмежити вживання кави та міцного чаю, відмовитися від спиртних напоїв і тютюнопаління.

З обережністю приймати лікарські засоби, що стимулюють симпатичну нервову систему (кофеїн, амінофілін, аерозолі β-адреностимуляторів) і сечогінні препарати.

Підтримка нормальної концентрації іонів калію в плазмі крові.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Упорядкувати режим роботи і відпочинку.

Уникати несприятливих психоемоційних впливів.

Санаторно-курортному лікуванню підлягають хворі із шлуночковими екстрасистолами I–II класу відповідно до класифікації Лауна на фоні антиаритмічної терапії для контролю і спостереження за ефективністю антиаритмічних препаратів.

• Ознаки та критерії діагностики захворювання
• Умови надання медичної допомоги
• Програма діагностики
• Програма лікування
• Характеристика очікуваного кінцевого результату лікування
• Тривалість лікування
• Критерії якості лікування
• Можливі побічні дії та ускладнення
• Рекомендації щодо амбулаторного спостереження
• Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
• Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації