Індивідуальний реабілітаційний план (ІРП) є документом, що забезпечує організацію надання реабілітаційної допомоги, розробляється та узгоджується мультидисциплінарною реабілітаційною командою (МДРК) після проведення реабілітаційного обстеження особи кожним членом МДРК та з урахуванням наявних порушень, обмежень повсякденного функціонування та потреб особи, та затверджується на загальних зборах команди лікарем фізичної та реабілітаційної медицини (ФРМ).

Розробка, реалізація, моніторинг та внесення змін до індивідуального реабілітаційного плану відбуваються за принципом пацієнтоцентричності. Особа, або її законний представник мають право брати участь у визначенні загальних мети та завдань реабілітації, складанні індивідуального реабілітаційного плану та внесенні змін до них та мають погодити індивідуальний реабілітаційний план та внесені до нього зміни.

Індивідуальний реабілітаційний план складається МДРК на підставі Державного типового плану реабілітації з урахуванням результатів реабілітаційного обстеження, реабілітаційного періоду, визначення реабілітаційного прогнозу та місця (місць) проведення реабілітаційних заходів.

Індивідуальний реабілітаційний план містить три розділи:

• розділ перший – заповнюється протягом гострого реабілітаційного періоду,
• розділ другий – протягом післягострого,
• розділ третій – протягом довготривалого реабілітаційного періоду.

Індивідуальний реабілітаційний план містить загальні мету та завдання реабілітації з визначенням орієнтовних термінів їх досягнення, визначення переліку необхідних реабілітаційних заходів, кількісних потреб у фахівцях з реабілітації, потреб у реабілітаційному та іншому обладнанні, можливих потреб у продовженні надання реабілітаційної допомоги в іншому реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі відповідно до рівня функціональних обмежень, можливостей, побажань, очікувань, прагнень особи.

Індивідуальний реабілітаційний план ґрунтується на біопсихосоціальній моделі обмеження повсякденного функціонування/ життєдіяльності та містить компоненти національного класифікатора НК 030:2022 «Класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я», національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я» та національного класифікатора НК 026:2021 «Класифікатор медичних інтервенцій».

Інформація про результати реабілітаційного обстеження, мету та завдання реабілітації з визначенням орієнтовних строків їх досягнення, перелік необхідних реабілітаційних заходів, поточні показники функціонального стану особи, яка потребує реабілітації, та їх зміни, відомості про надані реабілітаційні втручання та їх результативність вносяться фахівцями з реабілітації до медичних записів відповідно до Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 “Деякі питання електронної системи охорони здоров’я”, до реєстрів ЦБД ЕСОЗ відповідно до порядку їх ведення із урахуванням технічної можливості ЕСОЗ через медичні інформаційні системи закладів охорони здоров’я.

Документообіг в електронній системі охорони здоров’я здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На електронні документи та інформацію, що вносяться до електронної системи охорони здоров’я, накладається кваліфікований електронний підпис автора відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги” з урахуванням вимог, передбачених порядком ведення відповідних реєстрів, що ведуться у ЦБД електронної системи охорони здоров’я.

Після затвердження індивідуального реабілітаційного плану на загальних зборах команди лікарем ФРМ кожен фахівець з реабілітації в рамках своїх професійних компетенцій за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає власну програму терапії, реалізує та оцінює її результативність і ефективність.

Реабілітаційна допомога починається після отримання згоди особи, яка потребує реабілітації, відповідно до вимог законодавства. Стосовно особи віком до 14 років (малолітньої особи), а також особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, реабілітаційна допомога надається за згодою її законного представника.

За результатами первинного реабілітаційного обстеження, проведеного лікарем ФРМ та фахівцями з реабілітації, які є членами МДРК, визначається реабілітаційний діагноз, в якому зазначаються:

• наявність та ступінь обмежень активності та участі особи, впливу факторів середовища та особистих факторів (функціональний діагноз відповідно до національного класифікатора НК 030:2022 «Класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я»).

На підставі реабілітаційного діагнозу та реабілітаційного прогнозу членами МДРК за принципом пацієнтоцентричності визначаються загальна мета та завдання реабілітації з визначенням орієнтовних термінів їх досягнення, визначення переліку необхідних реабілітаційних заходів, обсягу реабілітаційної допомоги, орієнтовних кількісних потреб у фахівцях з реабілітації, потреб у реабілітаційному та іншому обладнанні, загальних потребах у медичних виробах, в тому числі допоміжних засобах реабілітації, після чого індивідуальний реабілітаційний план затверджується лікарем фізичної та реабілітаційної медицини на загальних зборах мультидисциплінарної реабілітаційної команди реабілітаційного відділення, підрозділу закладу охорони здоров’я.

Після затвердження індивідуального реабілітаційного плану кожен фахівець з реабілітації, залучений до надання реабілітаційної допомоги особі, яка потребує реабілітації, в рамках своїх професійних компетентностей за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає та реалізує програму терапії відповідно до професії та оцінює результативність досягнення особою визначених реабілітаційних завдань.

При закінченні надання реабілітаційної допомоги проводиться заключне реабілітаційне обстеження з визначенням змін стану повсякденного функціонування, стану досягнення завдань, встановлених при первинному реабілітаційному обстеженні, коригуванням реабілітаційного прогнозу та визначенням подальшого етапу надання реабілітаційної допомоги особи, яка потребує реабілітації.

Найменшим цілісним елементарним інформаційним блоком індивідуального реабілітаційного плану є реабілітаційний цикл – організаційна одиниця з процесу надання реабілітаційної допомоги, яка включає:

• проведення первинного реабілітаційного обстеження,
• встановлення мети та завдань реабілітації,
• призначення, планування та реалізацію програм терапії фахівцями з реабілітації
• проведення заключного реабілітаційного обстеження з оцінкою результативності наданої реабілітаційної допомоги.

Формування витягу з ІРП

Стаття 26. Реабілітаційні періоди

1. Гострий реабілітаційний період – це період реабілітації, який починається з моменту виникнення та/або виявлення обмеження повсякденного функціонування внаслідок розвитку гострого стану здоров’я.

Протягом цього періоду особі надається медична допомога та починає надаватися реабілітаційна допомога.

2. Післягострий реабілітаційний період починається з моменту, коли відповідно до клінічного протоколу за медичними показаннями особа не потребує цілодобового догляду лікаря-спеціаліста або при первинному діагностуванні стану здоров’я з хронічним перебігом після здійснення повного обсягу діагностичних заходів відповідно до клінічного протоколу та встановлення діагнозу захворювання (стану здоров’я), який є причиною або може призвести до обмеження повсякденного функціонування.

3. Довготривалий реабілітаційний період починається при виявленні обмеження повсякденного функціонування або стійкого обмеження життєдіяльності, або при хронічному перебігу хвороби, що прогресує та потребує реабілітації для досягнення та підтримки оптимального функціонування особи. Реабілітаційна допомога високого обсягу має надаватися періодично з метою підтримки оптимального функціонування особи.

• Стаття 1. Визначення термінів
• Стаття 2. Законодавство України про реабілітацію у сфері охорони здоров’я
• Стаття 3. Сфера дії цього Закону
• Стаття 4. Права та обов’язки осіб, яким надається реабілітаційна допомога
• Стаття 5. Принципи проведення реабілітації
• Стаття 6. Державна політика щодо реабілітації у сфері охорони здоров’я
• Стаття 7. Міжнародне співробітництво щодо реабілітації у сфері охорони здоров’я
• Стаття 8. Поняття системи реабілітації
• Стаття 9. Визначення суб’єктів реабілітації
• Стаття 10. Фахівці з реабілітації
• Стаття 11. Реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи
• Стаття 12. Суб’єкти, які здійснюють кадрове та наукове забезпечення системи реабілітації
• Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в реабілітаційній галузі
• Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я, у реабілітації у сфері охорони здоров’я
• Стаття 15. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику в реабілітаційній галузі
• Стаття 16. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в реабілітаційній галузі
• Стаття 17. Види реабілітації. Комплексна реабілітація
• Стаття 18. Мультидисциплінарна реабілітаційна команда
• Стаття 19. Надання реабілітаційної допомоги із застосуванням телереабілітації
• Стаття 20. Поняття реабілітації у сфері охорони здоров’я
• Стаття 21. Психологічна допомога в роботі мультидисциплінарної реабілітаційної команди
• Стаття 22. Початок реабілітації
• Стаття 23. Індивідуальний реабілітаційний план
• Стаття 24. Державний типовий план реабілітації
• Стаття 25. Застосування методів доказовості в реабілітації
• Стаття 26. Реабілітаційні періоди
• Стаття 27. Надання реабілітаційної допомоги на різних рівнях медичної допомоги
• Стаття 28. Збір даних щодо первинного виникнення та поширеності обмежень повсякденного функціонування та потреб у реабілітації
• Стаття 29. Застосування електронної системи охорони здоров’я щодо реабілітації
• Стаття 30. Фінансування реабілітації у сфері охорони здоров’я
• Стаття 31. Відповідальність за порушення законодавства про реабілітацію у сфері охорони здоров’я