Гадюка: найпоширеніша змія у світі – фото, опис, види

Гадюка – одна з найвідоміших та найпоширеніших отруйних змій Старого Світу. Існує понад 20 видів цих плазунів, проте деякі з них не такі агресивні, як інші, та зазвичай радше ховаються, ніж нападають. В Україні доволі поширеною є гадюка звичайна або ґалиця.

Гадюка – класифікація та наукова назва

Гадюки – отруйні змії, що належать до класу Плазуни, ряду Лускаті, родини Гадюкові (Viperidae). Остання об’єднує 4 підродини, до яких належать Ямкоголові (Crotalinae), Гадюкові (Viperinae), Жаб’ячі або Нічні гадюки (Causinae) та Бірманські або Китайські гадюки (Azemiopinae).

Всіх їх можна звати гадюками, але справжніми серед них вважаються саме представники підродини Гадюкові. Вона налічує 13 родів та 94 види. Саме до неї належить рід Гадюка (Vipera), що об’єднує 21 вид.

Доволі відомими різновидами цього роду є гадюка Нікольського, носата, аспідова, кавказька, степова. Типовим представником роду вважається гадюка звичайна (Vipera berus). Надалі розглянуті саме справжні гадюки, які ще відомі як гадюки Старого Світу на відміну від Ямкоголових, які поширені переважно у Новому Світі (Америці).

Латинська назва цих плазунів походить від слів, які можна перекласти як «живородячий». Українська назва «гадюка» має індоєвропейське походження та означає «щось огидне та бридке».

Як виглядає гадюка?

Ці отруйні змії зазвичай середнього або великого розміру. Наприклад, довжина тіла у звичайної гадюки сягає 75-100 см, а у носатої – 60-95 см.

Ці змії мають відносно товстий тулуб (більш потовщений у середній частині), короткий хвіст і велику та доволі широку голову. Вони вкриті дрібною лускою на голові та сильноребристою – на тулубі.

Гадюки мають висувні ікла та великі отруйні залози. Ікла цих змій прикріплені до рухомих кісток у верхній щелепі і обертаються в потрібне положення та повертаються назад у щелепу, коли вони не потрібні.

На цьому схожість представників цього роду плазунів завершується. Забарвлення може відрізнятися залежно від певного виду. Проте більшість гадюк мають камуфляжні кольори та візерунки на тілі, що забезпечують їм чудове маскування саме в їхньому середовищі існування. У деяких видів над очима можуть бути помітні вирости, схожі на маленькі ріжки.

До уваги! Від інших отруйних змій гадюки відрізняються наявністю великих голчастих ікл, що рухаються, тоді як у кобри та мамби вони нерухомі.

Де живе гадюка та яке її середовище існування?

Справжні гадюки належать до змій Старого Світу, тобто вони не зустрічаються на американських теренах. Цих отруйних плазунів можна побачити на більшій частині континентальної Європі, Азії та Африці. В Україні зустрічаються 3 види гадюки: звичайна, степова та Нікольського.

Гадюки еволюціонували по-різному, щоб відповідати багатьом середовищам існування. Тому цих отруйних змій можна зустріти у найрізноманітніших місцевостях: від сухих малонаселених пустель та напівпустель і степів до густих тропічних лісів із річками, озерами та ставками.

Деякі види гадюки поширені навіть в містах чи навколо них та зустрічаються біля людських осель. В горах ці змії зустрічаються до висоти 3000 м. Зазвичай гадюки ведуть наземний спосіб життя, і дуже рідко зустрічаються на деревах.

Види гадюки в Україні

Гадюка звичайна чи ґалиця (Vipera berus)

Цей вид гадюки є найпоширенішим як в Україні, так і на теренах Євразії взагалі. В горах вона зустрічається на висоті до 3000 м. На відміну від інших видів, гадюка звичайна поширена подекуди навіть за Полярним колом.

В Україні цей вид отруйних змій зустрічається в лісах, лісостеповій зоні та Карпатах. Найчастіше за все їх можна побачити на луках, болотах, на узбережжі озер, річок та ставків, а також на галявинах. На поверхні землі ґалиця з’являється зазвичай у квітні-травні. Влітку ці отруйні змії ховаються серед каміння та у пустотах гнилих пеньків або ж у копицях сіна.

Гадюка звичайна за розмірами доволі невелика. Вона сягає до 75 см завдовжки, хоча на півночі зустрічаються навіть особини до 1 м у довжину. Хвіст сягає 8-12 см.

Голова у звичайної гадюки округло-трикутна та чітко відмежована від шиї, а кінчик морди заокруглений. Забарвлення варіюється від сірого до коричневого з червоно-бурими та оливковими відтінками.

Вздовж хребта проходить темна зигзагоподібна лінія. На голові у звичайної гадюки добре помітний X-подібний візерунок. Кінчик хвоста світліший за тулуб. На півночі зустрічаються звичайні гадюки із повністю чорним забарвленням.

Гадюка степова або Ренарда (Vipera renardi)

Цей вид гадюки в Україні зустрічається на півдні країни, у степовій та лісостеповій зонах. Також ці змії поширені у Казахстані та степових районах Кавказу, Передкавказзя та Південного Сибіру. Цей вид гадюки перебуває під загрозою знищення. У всіх європейських країнах він захищається Бернською конвенцією, а в Україні є червонокнижним.

Степова гадюка – доволі велика отруйна змія. Довжина тіла в неї сягає 55 см, а хвоста – 7-9 см. Самиці зазвичай більші за самців. У окремих регіонах зустрічаються степові гадюки завдовжки 61-63 см.

Голова у степової гадюки трохи витягнута, а краї – підведені. Верхня частина тіла у цих змій буро-сіра з більш світлішою серединою спини, а черевце сіре зі світлими крапками.

Уздовж хребта проходить зигзагоподібна темно-коричнева смуга, а по бокам – ряд невиразних темних плям. На верхівці голови помітен темний візерунок.

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii)

Цей вид гадюки нерідко вважається підвидом звичайної. Зустрічається він в степових та лісостепових районах Румунії, України та Молдови. Проте в Україні ця гадюка поширена винятково в лісостепу, найчастіше у дібровах та лісосмугах, на лісових галявинах та на узліссі. Вид занесений до Червоної книги України.

За розмірами гадюка Нікольського доволі невелика. Довжина тіла в неї сягає лише 76 см, а хвоста – 10 см, при цьому самиці завжди є крупнішими.

Голова у представників цього виду гадюки в Україні велика, широка та добре відмежована від шиї. Забарвлення тулуба у дорослих змій суцільно чорне, а у молодих – сіро-коричневе, з білими плямами на верхньогубних щитках.

Гадюка Нікольського активна з березня по жовтень. Навесні на поверхні землі з’являються спочатку самці (у березні), а потім через декілька тижнів (вже у квітні) – самиці. Сезон розмноження у цього виду гадюки в Україні припадає на травень. На світ у серпні або на початку вересня з’являється до 24 малюків. Їхня довжина становить 21 см.

Поведінка та спосіб життя гадюки

Ці змії зазвичай поодинокі, за винятком шлюбного періоду. У деяких районах вони влаштовують спільні лігва, як, наприклад, звичайна гадюка у північних широтах. Така стратегія допомагає їм не замерзнути під час холодних зим.

Взагалі більшість видів гадюки доволі полохливі і радше ховаються. Однак відомо, що деякі з них або агресивні, або дуже швидко реагують та кусають потенційного ворога або здобич.

Гадюка звичайна вдень полюбляє грітися на сонці, а полювати виходить у сутінках. Зір цих змій добре пристосований до будь-якого освітлення.

Гадюки зимують як поодинці, так і невеликими або великими групами (по 200-300 особин). Для зимової сплячки вони обирають підземні пустоти, нори гризунів або трухляві дерева. Важливо, щоб температура в укритті була не менш ніж +2+4°С. Тривалість зимівлі становить до 180 діб.

Що їсть гадюка?

Раціон є типовим для майже всіх видів гадюк. Харчуються ці плазуни зазвичай гризунами (мишами, щурами тощо), птахами, членистоногими, жабами, кажанами, ящірками та іноді іншими зміями, а також деякими комахами.

Більшість гадюк полює із засідки. Однак у місцях, де здоби рідкісна або її важко дістати, багато видів цих змій активно шукають їжу. У порівнянні з іншими зміями гадюки більш повільні.

Отрута гадюки

Зазвичай отрута гадюки гемотоксична і діє на кров і тканини жертви. Деякі види цих змій мають дуже токсичну отруту, але в інших вона відносна м’яка. Як відомо, більшість укусів змій в Європі спричинені саме гадюками.

Симптоми отруєння можуть включати біль і набряк при укусі, падіння артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, а також проблеми зі згортанням крові. Їх може бути значно більше – залежно від виду гадюки. Проте незалежно від цього, життєво важливо негайно отримати медичну допомогу.

Розмноження гадюки

Період розмноження гадюки відрізняється залежно від певного виду. Тим, що мешкають у північних широтах, потрібно більше часу, щоб зігрітися, а самиці можуть розмножуватися лише раз на 3-4 роки. Види гадюки у теплішому кліматі можуть розмножуватися цілий рік.

Матері деяких видів гадюки залишаються зі своїми дитинчатами декілька днів або тижнів, поки у новонароджених не відбувається перша линька. Однак інші з першого дня починають самостійне життя.

Тривалість життя гадюки може відрізнятися залежно від виду. Гадюка звичайна у середньому живе до 15 років, хоча інколи – навіть до 30.

Хижаки та загрози для гадюки

На багатьох молодих гадюк полюють інші м’ясоїдні тварини. Зазвичай загрозу для цих плазунів становлять хижі птахи та мангусти. Іноді чаплі та лелеки також можуть полювати на них.

Люди також становлять загрозу для багатьох видів гадюки. Цих змій часто бояться через небезпеку отруйного укусу, і цей страх не безпідставний. Тому нерідко знищують їх.

Декілька видів гадюки занесені до червонокнижних як найрідкісніші змії. Також чимало різновидів цих плазунів перебуває під загрозою зникнення. На теренах України два з трьох існуючих на теренах країни видів занесені до Червоної книги.

Гадюка

Гадюка — одна из наиболее известных ядовитых змей, с которыми часто сталкиваются люди. У нее крайне обширный ареал обитания, что делает вероятной встречу с этим хищником в природных условиях обитания. Гадюки характеризуются уникальной внешностью и рядом особенностей, которые присущи всем разновидностям этого семейства.

Общая характеристика

Большинство разновидностей гадюк имеет широкое, но достаточно короткое тело. Обычно длина взрослых змей не превышает 3-4 метров, при том что их вес может достигать 16 кг. Минимальная длина змей формируется на уровне 30 см, а минимальный вес составляет около 150 гр.

У змей приплюснутая форма черепа сверху и снизу, что выделяет ее среди других змей. В районе скул располагаются выступы. Нос имеет дугообразную форму и нередко содержит большой чешуйки, которые внешне различаются с теми, что располагаются на теле. Рядом с выпирающими скулами располагаются маленькие глаза с характерными вертикальными зрачками. У гадюк достаточно хорошее зрение, благодаря чему они могут четко рассматривать все объекты, которые находятся рядом с ними

Ночью зрачки гадюки полностью расширяются и заполняют собой глаз, что позволяет змее хорошо видеть в темноте.

Каждая разновидность гадюки характеризуется уникальным окрасом, который не повторяется у других видов. Чаще всего змеи окрашены в темные цвета вроде черного или коричневого, но при этом встречаются также бежевые или оранжевые окрасы. Внешний вид зависит от места, в котором проживает змея. Окрас создается так, чтобы делать ее наименее заметной на открытой местности. За счет этого гадюка может подкрадываться к своей добыче, до последнего оставаясь незамеченной. При этом вне зависимости от фонового окраса, часто у змей вдоль хребта располагается темная полоса, формирующаяся в виде зигзагообразной линии. Само тело покрыто чешуей.

На верхней челюсти гадюки располагаются два клыка, с помощью которых она выделяет яд, когда ловит жертву. Яд производится за счет желез, которые располагаются внутри десен. Клыки гадюк могут вырастать до размеров около 5 см в длину. Когда змеиная пасть закрыта, они прижимаются к верхней десне и располагаются в специальной планке. Во время открытия челюсти клыки, напротив, спускаются вниз.

Когда змея хватает жертву и решает ее укусить, впрыскивание токсинов происходит одновременно с укусом.

Внутренние органы гадюки вытянуты и располагаются ассиметрично друг другу. У змей хорошо развит костный мозг, в отличие от головного, за счет чего у них формируется четкая координация движений и быстрая реакция на любые изменения в окружающей среде.

У гадюк особое строение дыхательной системы, заключающееся в том, что вместо атрофированного левого легкого у них образуется дополнительное трахеальное. В результате это дает змеям особую способность раздуваться и шипеть при опасности, издавая громкие, отпугивающие противников звуки.

Где обитают гадюки

Гадюка, характеризующаяся обширным ареалом обитания, встречается в различных уголках земного шара. За счет того, что она хорошо себя чувствует в различных климатических условиях, змея может проживать на территории многих стран. Гадюки успешно адаптируются к окружению, за счет чего могут охотиться в разной местности. Эти змеи встречаются на территории России, Европы, Азии, Африки, США. В каждой стране обитают разные виды с характерными для данной местности особенностями. Не встречаются гадюки в Австралии, Новой Зеландии и на прочих островах Океании.

Одна из разновидностей змей, обыкновенная гадюка, уникальна тем, что может находиться в северных широтах, характеризующихся низкими температурами и весьма прохладным климатом, что чуждо для других змей.

Гадюки проживают в разных биотопах — в лесах, полях, на лугах, неподалеку от болот и скал, рядом с водоемами и приусадебными участками. Змеи считаются хорошими пловцами, за счет чего при необходимости пересекают реки без дополнительных усилий.

Гадюки представляют собой довольно миролюбивых змей, которые не станут первыми нападать на человека. Поэтому как только вы заметили змею, стоит поскорее уйти от этого места. Если гадюка показывает явные признаки агрессии, занимает оборонительную позицию, шипит, широко раскрывает пасть, важно не двигаться и не делать никаких резких движений. В этот момент не стоит пытаться поймать змею за голову или за хвост, так как после такого выпада она может напасть.

В данном случае лучше всего взять длинную палку и держать ее на расстоянии перед собой. Если змея решит нападать, есть вероятность, что она набросится на неодушевленный предмет, и тогда вы сможете убежать. Гадюки обычно не догоняют свою добычу, а потому следует как можно быстрее из ее поля зрения.

Виды

В настоящий момент встречается более 200 разновидностей гадюк, каждая из которых обладает уникальными особенностями и собственной территорией обитания. Среди наиболее распространенных змей этого семейства можно выделить следующих.

Гадюка обыкновенная

Это самая многочисленная разновидность гадюки, которая встречается на территории множества государств. Взрослые особи достигают 75 см в длину при весе не более 250 гр. Для этого вида характерны крупные самки, которые вырастают больше самцов. Окрас гадюк данной разновидности может быть черным, серым или желто-коричневым, исходя и из территории проживания.

Носатая гадюка

На кончике морды такой змеи находится чешуйчатый нарост, который напоминает по внешнему виду задранный кверху нос, что и обусловливает название данной разновидности. Ввиду того, что эти особи располагаются на песчаных территориях Грузии, Сирии, Италии или Греции их внешний вид обычно серый или светло-коричневый, что помогает им сливаться с местностью. Длина взрослых особей носатой гадюки не превышает 75 см.

Степная гадюка

Эти особи способны вырастать в длину до 65 см. Их характерной территорией обитания ставится юго-восток Европы. Внешний вид таких змей характеризуется серо-бурым окрасом и темным узором на спине.

Рогатая куфия

Эти гадюки проживают на территории Китая, Индонезии и Индии. Они примечательны наличием светло-зеленого окраса, а также маленькими наростами, которые находятся над глазами и напоминают рога. За счет этого гадюки и получили свое название. Эти особи способны вырастать до 75 см в длину.

Китайская гадюка

Эта гадюка характеризуется необычным цветом окраса: ее тело серо-коричневое, а на нем располагаются оранжевые полосы. Голова змеи при этом желтого цвета. Взрослые особи способны вырастать до 85 см. Их характерными местами обитания становятся территории азиатских стран.

Шумящая гадюка

Данная разновидность проживает на территории Африки и считается одной из наиболее ядовитых среди всех гадюк. Свое название она получила за способность издавать громкое шипение в моменты опасности, при том что охота такой гадюки обычно происходит бесшумно. Змеи имеют или темно-коричневый или светло-желтый окрас.

Гадюка-носорог

На носу этой змеи находятся несколько небольших шипов, которые по внешнему виду напоминают рога. Змеи характеризуются наличием массивного туловища, размеры которого могут быть более одного метра. Их кожа обычно яркого окраса, в котором сочетаются сразу несколько цветов. Гадюка-носорог выбирает своими местами обитания африканские леса, в которых присутствует влажный климат.

Лабария

Это змея с желтоватым окрасом, на котором располагаются различные узоры. Лабарию называют одной из наиболее больших разновидностей гадюк за счет того, что их длина может достигать 3 метров. Данные гадюки проживают на территории Южной Америки.

Гюрза

Это достаточно массивная и вместе с тем крайне ядовитая змея. Размер ее тела может быть более 2 метров при массе в 3 кг. Яд гюрзы по своему токсичному воздействию немногим уступает яду кобры. Гюрза имеет серо-коричневый окрас и проживает на территориях Азии и Африки. На территории России встречается немногочисленная группа змей на Северном Кавказе. Эти гадюки не отличаются большой осторожностью и нередко поселяются неподалеку от человека.

Карликовая африканская гадюка

Это небольшие змеи, размер которых составляет не более 25 см. Они обитают на территории центральной части Африки. Карликовые африканские гадюки считаются одним из наиболее безобидных представителей своего семейства в отношении укусов.

Бушмейстер

Это один из наиболее крупных видов гадюк. Взрослые особи способны достигать 4 метров при весе в 5 кг. Бушмейстер имеет оранжево-черный окрас и проживает на территории лесов США.

Чем питаются гадюки в дикой природе

Гадюки представляют собой змей, ведущих исключительно хищный образ жизни. Они поджидают свою добычу в засаде, оставаясь незамеченными на протяжении длительного времени за счет своего окраса, повторяющего рельеф местности. При наступлении подходящего момента гадюка бросается вперед с широкой раскрытой пастью. Она впивается клыками в свою добычу и начинает впрыскивание яда.

Уже после первого укуса противник перестает сопротивляться через несколько минут. Змее достаточно просто дождаться, когда подействует яд и начать прием пищи. Гадюки проглатывают добычу целиком, после чего они отправляются в укромное место для е переваривания.

Большинство разновидностей гадюк является ночными хищниками. За счет своего уникального зрения им гораздо проще ориентироваться в темноте и подкрадываться к добыче таким образом.

Змеи, проживающие в Африке, за счет больших размеров, могут охотиться на более крупную добычу вроде дикобразов или древесных обезьян.

Основой рацион гадюки являются маленькие грызуны, ящерицы, болотные лягушки, птицы. Маленькие змеи также могут питаться жуками, гусеницами, саранчой или бабочками. Гадюки также не против полакомиться ящерицами, полевками, землеройками. Также в их рацион входят яйца птиц вроде воробьев.

Особенности характера и образа жизни

Гадюки представляют собой змей, которые не кочуют с места на место. Они могут мигрировать на расстояние не более 5 км в поисках наиболее подходящего места для спячки. Начиная с ноября, змеи ищут расщелины и норы, которые уходят под землю на уровень около 2 метров. Эта глубина позволяет им сохранять плюсовую температуру, которая будет наиболее удобна для гадюк.

Если на определенной местности наблюдается дефицит подобных участков для зимовки, в одном месте одновременно могут концентрироваться несколько сотен особей. Пресмыкающиеся в данном случае способны передвигаться на 1-2 км при условии истощения кормовой базы.

Во время линьки рептилии становятся малоподвижными и крайне уязвимыми. В этот период они стремятся заползти в укромное место и переждать там линьку.

В весеннее время гадюки вылезают из нор в поисках партнера для спаривания. Им нравится проводить время на открытой местности под солнечными лучами неподалеку от убежища. В другое время гадюки предпочитают скрываться в укромных местах или заниматься охотой. Охоту змеи проводят исключительно из засады и никогда не ползают за добычей.

Змеи отличаются довольно миролюбивым характером и не проявляют агрессию, если им ничего не угрожает. При этом в моменты опасности, когда гадюка напряжена, она может наброситься даже не неодушевленные предметы.

За несколько недель до начала смены шкуры кожа бледнеет, наблюдаются помутнения в роговице глаза. Сама линька происходит по-разному. У здоровых и молодых змей шкура слезает всего за пару часов. Старым, больным и слабым змеям на это требуется несколько суток.

Регулярные браконьерские вырубки лесов, осушение болот, освоение целинных земель и прочие действия со стороны человека привели к тому, что некоторые разновидности гадюк оказались занесены в Красную книгу. Они были отмечены как вид, оказавшийся на гране вымирания.

Наибольшую активность змеи проявляют в момент начала весны, с марта по апрель. В это время они выходят из спячки, когда температура поднимается до 19 °С. Для самок показатель температуры должен составлять не менее 28 °С, чтобы они смогли пробудиться и выйти из спячки.

Гадюки любят солнце, а потому их часто можно заметить в лучах света, стремящихся получить тепло и погреться. Нередко возникают ситуации, при которых некоторые разновидности гадюк залезают отдыхать на согретые солнцем камни, пни и прочие предметы. В эти моменты они распластываются по поверхности и раздвигают ребра. В результате корпус гадюк выглядит приплюснутым. Если температура становится слишком высокой, змеи отправляются обратно в гнездо, чтобы дождаться спада жары.

Гадюки представляют собой достаточно умных змей, которые при столкновении с врагами способны оценить ситуацию. Если она складывается не в их пользу, гадюка старается незаметно отступить, не начиная конфронтацию.

Такое, например, случается при появлении других, боле крупных хищников, которые охотятся с гадюкой на одной территории. Если же столкновения избежать не получается, змея скручивается в спираль так, чтобы над кольцами туловища находилась голова. В этом положении змея издает шипение и постепенно начинает свое наступление на врага. Когда дистанция сокращается до минимума, гадюка вытягивается вперед, отрывается от земли и стремится достать цель укусом.

О своей зимовке гадюки начинают думать уже в середине осени. Если у змеи отсутствует логово, она отправляется на поиски подходящего варианта. Чаще всего гадюки выбирают норы грызунов, которые располагаются на их привычной территории обитания. Основным критерием для выбора места под зимовку становится глубина логово. Оно должно быть не менее 1-2 метров под землей, чтобы змея могла спокойно переждать холода на глубине. В таком гнезде может быть сразу несколько змей, так как гадюки нормально относятся к необходимости разделения своего гнезда с сородичами. С наступлением холодов змеи начинают впадать в спячку и просыпаются только ближе к марту-апрелю, а в северных регионах и вовсе к маю.

В дневное время гадюки обычно малоподвижны, но с наступлением сумерек они начинают заниматься выслеживанием добычи. Хорошее зрение и нюх помогают им чуять свою жертву на большом расстоянии. Если у гадюки не получилось поймать цель и она сбежала, змея не станет ее преследовать, а просто вернется на исходную позицию и будет дожидаться следующей возможности.

В поисках пропитания гадюки способны не только сидеть в засаде, но и заползать в норы грызунов. Эти змеи не боятся столкновения с целой стаей врагов.

Гадюк можно назвать достаточно хозяйственными по человеческим меркам. Они занимаются очищением своего логова, тщательно готовят его к будущей зимовке, стремясь сделать свое укрытие максимально надежным. За счет этого гадюки не замерзают в холодное время года, как это случается с большим числом разновидностей других змей.

Гадюка – найбільш небезпечна змія наших широт

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Опис, будова, характеристика

Як виглядає гадюка? Багато гадюк відрізняються коротким і потовщеним тілом. Максимальна довжина гадюки досягає 3-4 метри, маленькі ж змії можуть бути і 30 см довжиною. Вага дорослої великої гадюки становить приблизно 15-17 кг. Всі види гадюк також мають уплітнену округло-трикутну форму черепа з помітними скроневими виступами. На кінчику морди деяких видів цієї змії є одинарні або парні утворення – так звані видозмінені луски. Очі гадюки маленькі, мають вертикальні зіниці, здатні звужуватися і розширюватися, заповнюючи собою все око. Завдяки цьому гадюки можуть бачити вночі, так само чудово, як і вдень, в цілому зір у цих змій розвинений добре. Забарвлення гадюки може приймати самі різні кольори, в залежності від її виду. Також на її тілі можуть бути самі різні прості візерунки. Але в будь-якому випадку кольори гадюки залежать від місця її перебування і влаштовані так, щоб якомога сильніше зливатися з навколишнім простором. Всі гадюки, втім, як і інші отруйні змії, володіють парою відмінно розвинених іклів, що є також пристосуваннями для виділення отрути. Остання утворюється в отруйних залозах, що знаходяться за верхньою щелепою змії. Зуби гадюки можуть бути до 4 см в довжину. При закритій пащі вони складаються і покриваються спеціальною плівковою тканиною. Під час атаки або оборони паща змії розкривається під кутом 180 градусів, щелепа обертається, ікла витягуються вперед. Коли щелепи гадюки змикаються, відбувається різке скорочення сильних м’язів, що оточують отруйні залози, внаслідок чого і йде викид отрути, який більше схожий на удар, ніж на укус.

Харчування

Природні вороги

Є у гадюк і свої вороги, які, не дивлячись на наявність отруйних іклів, не проти поласувати цією змією. Серед них лисиці, тхори, борсуки, дикі кабани (дивно, але на кабанів отрута гадюки не діє від слова зовсім), також ряд хижих птахів: сови, чаплі, лелеки і орли. А ще до ворогів гадюк можна віднести і їжаків, які ними хоча і не ласують, але часто вступають у сутички з цими гадами, з яких зазвичай виходять переможцями.

Тривалість життя

Скільки живе гадюка? Звичайно середня тривалість життя гадюки в природі становить 15 років, але деякі екземпляри можуть жити до 30 років.

Місцепроживання

Спосіб життя

Зазвичай ці змії ведуть осілий спосіб життя, лише зрідка роблячи вимушені міграції до місць зимівлі. Велику частину часу гадюки проводять, гріючись на сонечку або ховаючись під камінням.

Зимівля

Де і як зимують гадюки? Про зимівлю гадюки починають турбуватися ще з жовтня-листопада. Для «зимових квартир» шукаються нори, що йдуть до 2 м в землю, таким чином, щоб всередині зберігалася плюсова температура. Якщо гадюк у цій місцевості проживає багато, то в одній такій норі може зимувати багато особин. У березні-квітні, коли починає гріти весняне сонечко, гадюки вилазять з своїх зимових сховищ і приступають до розмноження.

Отрута – наслідки укусу і симптоми

Укус та перша допомога

• Насамперед необхідно забезпечити вкушеному місцю спокій, зафіксувавши його подобою лангетки, або ж підв’язавши зігнуту руку хусткою. Після укусу дуже небажано активно рухатися, щоб запобігти швидкому поширенню отрути по організму.
• Натискаючи пальцем в місці укусу потрібно постаратися розкрити рану і відсмоктати отруту. Робити це можна ротом, потім спльовуючи слину, але тільки в тому разі, якщо в роті немає ніяких пошкоджень: тріщин, подряпин, інакше отрута і через рот може потрапити в кров. Відсмоктувати отруту потрібно безперервно протягом 15-20 хвилин.
• Після цього місце укусу необхідно продезінфікувати будь-яким підручним засобом, може бути горілка, спирт, одеколон, йод, та накласти на нього чисту і трохи давлячу пов’язку.
• Бажано вживати якомога більше рідини, води, неміцного чаю, але ні в якому разі не каву і вже тим більше нічого алкогольного.
• При першій же можливості обов’язково необхідно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою до лікаря.

Відміність від вужа

Дуже часто гадюк плутають з іншими зміями, наприклад з абсолютно нешкідливим вужем, що не дивно, адже обидві змії дуже схожі, вони мають схоже забарвлення, живуть в одних і тих же місцях. І все ж між ними є ряд відмінностей, про яких і напишемо далі:

• Незважаючи на схоже забарвлення, зовнішній вигляд цих змій має одну істотну відмінність – у вужа на голові є дві жовті або оранжеві плями, у гадюки ж вони відсутні.
• Також є відмінність у плямах луски, у вужа плями йдуть в шаховому порядку, у гадюк присутня зигзагоподібна смуга на спині, яка йде уздовж всього тіла.
• Очі вужа і гадюки розрізняються, у гадюки зіниця вертикальна, у вужів вона кругла.
• Мабуть, найважливіша відмінність це наявність отруйних іклів у гадюки, які у вужа просто відсутні.
• Зазвичай вуж довший гадюки, хоча може попастися велика гадюка, яка буде довшим маленького вужа.
• Хвіст вужа більш довгий і тонкий, в той час як хвіст гадюки короткий і товстий.

Види, фото та назви

У природі зоологами нараховується понад 250 видів гадюк, ми ж зупинимося на найцікавіших з них.

Гадюка звичайна

Найпоширеніша з гадюк, що мешкає по широкому географічному ареалі, в тому числі на території нашої країни, так що, йдучи в похід по горам Карпатам або ж просто збираючи гриби в лісі, варто уважно дивитися під ноги, щоб випадково не наступити на цю змію. Гадюка звичайна зазвичай має 60-70 см. довжини і важить від 50 до 180 грам. При цьому самки, як правило, більше самців. Забарвлення звичайних гадюк може бути різним: чорним, світло-сірим, жовто-коричневим, в залежності від місця її проживання.

Носата гадюка

Характерною відмінністю цієї гадюки є наявність лускатого виросту на кінчику морди, дуже схожого на ніс. Довжина цієї гадюки становить 60-70 см, забарвлення тіла сіре, пісочне, або червоно-буре. Мешкає цей вид гадюк на півдні Європи і малої Азії: в Італії, Греції, Туреччини, Сирії, Грузії.

Степова гадюка

Мешкає власне в степах південної та південно-східної Європи, зустрічається і на території нашої України. Довжина цієї змії 64 см, забарвлення сіро-буре, по спині степової гадюки проходить зигзагоподібна смуга.

Рогата куфія

Характерною особливістю цього виду гадюк є маленькі ріжки, розташовані над очима змії. Має 60-80 см довжини, тіло її кремово-білого кольору всіяне дрібними темно-коричневими цятками. Мешкає рогата куфия в південно-східній Азії, зокрема в Китаї, Індії, Індонезії.

Китайська гадюка

Вона ж бірманська гадюка-фея, своє друге ім’я отримала завдяки зоологу Леонарду Феа, який займався її вивченням. Мешкає в Азії, в Китаї, Тибеті, Бірмі, В’єтнамі. Довжина цієї гадюки становить 80 см. На голові у неї є великі щитки, тіло сіро-коричневого кольору з жовтими смугами, голова ж повністю жовта.

Шумлива гадюка

Це, мабуть, найнебезпечніша гадюка в світі, укус її в 4 з 5 випадків призводить до летального випадку. Але на щастя в наших краях шумлива гадюка не живе, живе вона виключно в Африці і на півдні Аравійського півострова. Має золотисто-жовтий або темно-бежевий окрас, уздовж тіла проходить малюнок у формі латинської букви U.

Гадюка-носоріг

Цей вид гадюк має особливу прикрасу на морді у вигляді вертикально стирчалих лусочок. Товстий тулуб цієї змії може досягати до 1,2 м в довжину, до того ж вона вкрита дуже красивими візерунками. Живе у вологих лісах екваторіальної Африки.

Лабарія або кайсая

Одна з найбільших гадюк, її довжина може досягати до 2,5 м. Має лимонно жовте забарвлення, завдяки чому її ще називають «жовтою бородою». Мешкає ця гадюка в Південній Америці.

Гюрза

Вона ж Левантська гадюка, також одна з найнебезпечніших гадюк, її отрута по своїй токсичності поступається лише отруті кобри. Також дуже велика змія, довжина її тіла може досягати до 2 м при вазі до 3 кг. Забарвлення тіла зазвичай сіро-коричневе. Мешкає Гюрза в Азії і Північній Африці.

Карликова африканська гадюка

Це найменша гадюка в світі, і зважаючи на розміри відносно безпечна, хоча зрозуміло і її укус може викликати неприємні наслідки. Довжина карликової гадюки не перевищує 25 см. Мешкає в центральній Африці.

Бушмейстер або сурукуку

А ось це, навпаки, найбільша гадюка в світі, довжина її тіла може становити до 4 м при вазі до 5 кг. Мешкає у вологих тропічних лісах Центральної Америки.

Розмноження

Розмноження гадюк зазвичай починається в березні-травні, з настанням весняного тепла у цих змій починається шлюбний період. Яйця гадючі формуються в утробі самки, там же і вилуплюються маленькі змійки, які виходять на світ в кінці літа або на початку осені. У одної гадюки середніх розмірів зазвичай народжується 8-12 дитинчат.

Процес народження нових гадів відбувається цікавим чином: вагітна самка обвивається хвостом за стовбур дерева, тримаючи при цьому хвіст на вазі і просто розкидає по землі своїх дитинчат, до речі вже повністю сформованих і готових до самостійного життя. Довжина новонароджених змійок становить 10-12 см, вони відразу ж линяють, і надалі линька і них відбувається 1-2 рази в місяць.

Цікаві факти

• В деяких народах гадюк навіть вважають священними, такі наприклад храмові куфії на острові Пенанг. Їх спеціально звозять у зміїний храм, розвішують на деревах. Місцеві жителі вважають гадюк хранительками домашнього вогнища.
• Сушене м’ясо гадюки-щитомордника користується попитом серед китайських і японських гурманів. Застосовується вона також і в народному цілительстві.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.