Що означає “погашення судимості”?

Погашенням судимості є закінчення терміну, який встановлює закон з початку відбування покарання, після чого громадянин є несудимим. Також в українському законодавстві передбачено поняття “зняття судимості” – найчастіше його застосовують щодо ув’язнених, які були помилувані або ж потрапили під амністію.

Наявність судимості дуже впливає на трудову діяльність громадян. Ті, хто одного разу отримав обвинувальний вирок, не можуть:

• займати посади на державній службі, в судових та правоохоронних органах;
• працювати в сфері педагогічної діяльності, яка передбачає виховання неповнолітніх дітей;
• працювати в адвокатуру;
• займати керівні посади у фінансовій сфері;
• працювати в службах авіаційної безпеки.

Залежно від виду вчиненого злочину існують і інші обмеження. У громадян з судимістю немає можливості:

• проходити службу в збройних силах;
• балотуватися на виборах і бути обраними до органів державної влади та місцевих рад, якщо до дня виборів судимість не знята;
• отримати мисливський квиток і ліцензію на зброю;
• бути опікунами та усиновлювачем.

Кримінальне законодавство передбачає 2 варіанти позбавлення від судимості:

Погашення судимості відбувається автоматично: через рік після відбуття покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (наприклад, матеріальна компенсація або виправні роботи);

через певний проміжок часу після звільнення засудженого з місць позбавлення волі (термін погашення залежить від категорії злочину);коли закінчується випробувальний термін.

Зняття судимості – дострокове звільнення від наслідків, які вона викликає. Знімається судимість в судовому порядку на підставі поданого клопотання. Розглянувши таке клопотання, суд виносить постанову про зняття (або ж неможливості зняття) судимості.

Найважливішу роль в розгляді клопотання грають позитивні характеристики на засудженого, які підтверджували б, що основна мета його укладення була досягнута і злочинець виправився. Погіршення стану здоров’я також може бути істотним фактором у прийнятті такого рішення. В цьому випадку необхідні підтверджуючі медичні документи.

Відповідно до статті 108 Кримінального кодексу України погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними повноліття, можливо в наступних випадках, коли вони були засуджені:

• до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання (виправні роботи, матеріальне відшкодування збитку);
• до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і в разі, коли протягом року не було зовсім новий злочин;
• до позбавлення волі за тяжкий злочин і в разі, якщо протягом трьох років не було зовсім повторний злочин;
• до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п’яти років не вчинять черговий злочин.

Дострокове зняття судимості допускається лише щодо громадянина, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, з підстав, передбачених у ч.1 ст. 91 ККУ (можливо тільки після закінчення половини терміну, який був призначений).

У ст. 89 Кримінального кодексу України встановлені строки погашення судимості. Таким чином, не мають судимості, визнаються наступні категорії громадян:

• Засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу (звільнення від відбування покарання з випробуванням), якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, громадянин визнається не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
• Жінки, засуджені відповідно до ст. 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийнято рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається не має судимості.
• Відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному колонії або дострокового звільнення від цих покарань.
• Засуджені до основного покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімальних доходів громадян, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
• Засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання не вчинять черговий злочин.
• Засуджені до позбавлення волі або основного покарання у вигляді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Що означає зняття судимості

1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінальним процесуальним кодексом України.

1. Судимість не є самоціллю. Вона покликана закріпити результати впливу на засудженого в ході виконання покарання, дати змогу переконатися, що відбулося його виправлення. Однак засуджений своєю поведінкою може довести, що завдання, які стоять перед судимістю, досягнуті і до погашення її строку, встановленого в ст. 89. З огляду на це, закон передбачає можливість дострокового зняття судимості, що є не лише виявом гуманізму та індивідуального підходу до реалізації кримінальної відповідальності, а й сприяє прискоренню остаточного виправлення засудженого, попередженню рецидиву.

2. Підстави дострокового зняття судимості визначені в кримінальному законі, його процесуальний порядок регламентований ст. 414 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р. Відповідно до положень, сформульованих у частинах 1 і 2 ст. 91, судимість може бути знята лише за таких умов: 1) особа відбула покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) спливло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89; 3) зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці особа довела своє виправлення.

3. Дострокове зняття судимості можливе лише щодо осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі. Не вважаються такими, що відбували покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, засуджені, яким відповідно до закону ці покарання замінювалися на інші або щодо яких застосовувалося звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи заміна цих покарань більш м’якими. Дострокове зняття судимості не застосовується до:

1) військовослужбовців, яким позбавлення волі на строк до двох років замінено на тримання у дисциплінарному батальйоні на цей же строк;

2) звільнених від відбування покарання з випробуванням: а) на підставі ст. 75 (за умови, що вони успішно пройшли випробування і не направлялися для відбування призначеного покарання); б) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, на підставі ст. 79 (якщо вони не направлялися для відбування покарання згідно з вироком суду);

3) звільнених від покарання: а) у виді позбавлення волі або обмеження волі у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80); б) внаслідок бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці осіб, яких на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечними (ч. 4 ст. 74);

4) осіб, яким невідбута частина покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі замінена відповідно до ст. 82 або ж на підставі акта амністії чи помилування на більш м’яке покарання. Це не поширюється на осіб, яким позбавлення волі було замінено на обмеження волі – судимість з них може бути знята достроково;

5) звільнених від відбування покарання: а) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83); б) за хворобою (ст. 84).

Такими чином, ст. 91 застосовується щодо осіб, яким за вироком суду було призначене покарання у виді позбавлення або обмеження волі, і вони реально відбували його. При цьому не має значення, повністю було відбуте призначене покарання чи особа відбула його частково, будучи звільненою достроково з підстав, передбачених законом.

4. Особи, які відбули інші покарання, не мають права на дострокове зняття судимості. Строк погашення судимості після відбування покарань у виді штрафу, виправних робіт або арешту становить лише один рік. Скорочувати цей незначний термін закон вважає недоцільним, оскільки один рік – це мінімальний строк, протягом якого можна переконатися у виправленні засудженого.

5. Дострокове зняття судимості можливе після спливу не менш як половини строку погашення судимості, встановленого законом. При визначенні початкових і кінцевих моментів цього строку слід керуватися положеннями, викладеними в ст. 90.

В який момент другої половини цього строку може бути знята судимість, КК не визначає. Це означає, що в принципі допускається зняття судимості в її останні тижні чи дні.

6. Встановлення в законі вимоги щодо обов’язкового відбування частини строку погашення судимості означає, що засудженому має бути наданий достатньо тривалий термін для того, щоб він довів своє виправлення, перетерпів обмеження, які пов’язані із судимістю. Тому видається, що судимість з осіб, які достроково звільнені від відбування покарання чи яким покарання замінено більш м’яким, не повинна зніматися, принаймні, до спливу строку покарання, призначеного за вироком суду. В іншому випадку неможливе направлення для відбування покарання особи, яка не витримала іспитовий строк, вчинила новий злочин.

7. Крім формальних вимог – відбування покарання та спливу не менше половини строку погашення судимості, – закон встановлює і вимоги щодо поведінки особи, яка претендує на погашення судимості. Ця особа повинна довести своє виправлення зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці протягом усього відбутого строку погашення судимості.

Зразковою слід вважати таку поведінку в сім’ї, стосовно сусідів, членів трудового колективу, інших колективів, членом яких є засуджений, всього суспільства, яка соціально схвалюється, з позицій суспільної моралі, і гідна для наслідування іншими особами. Сумлінне ставлення до праці, насамперед, передбачає, що особа бере участь у суспільно корисній праці в одній із існуючих організаційно-правових форм (робота за наймом, участь у підприємництві, виконання роботи за цивільно-правовими договорами, індивідуальна праця). Причому засуджений займається трудовою діяльністю, яка схвалюється суспільством (а не, скажімо, займається крадіжкою виробів з кольорових металів для здавання на брухт чи браконьєрством). Сумлінне ставлення до праці передбачає добросовісне виконання трудових обов’язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів, сплата податків та інших обов’язкових платежів. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної роботи, підвищенні виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержанні правил охорони праці та техніки безпеки.

8. Оскільки судимість є наслідком відбування покарання за конкретний злочин, то й зняття судимості здійснюється стосовно кожного із них окремо. Інакше кажучи, зняття однієї судимості не означає, що одночасно автоматично знімаються судимості і за всі інші злочини, якщо вони є в цієї особи.

9. Зняття судимості, на відміну від її погашення, відбувається не автоматично. Особа вважається такою, що не має судимості, яка з неї знята, з моменту набрання чинності відповідною постановою суду.

10. Судимість може бути достроково знята також на підставі акта амністії. В такому випадку дотримання вимог, встановлених у частинах 1 і 2 ст. 91, не вимагається.

11. Наслідком зняття судимості, як і її погашення, є припинення дії всіх її правових наслідків як кримінально-правового характеру, так і загальноправових.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (ст. 414).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 16 від 26 грудня 2003 р. “Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості” (пункти 9 – 13).