2024

Зміст:

1 Допустимі дози опромінення для людини
2 Одиниці виміру та дози радіації

Допустимі дози опромінення для людини

Для оцінки фізичних властивостей радіоактивних матеріалів застосовуються такі величини як:

Для оцінки впливу радіації на речовину (не живі тканини), застосовуються:

Для оцінки впливу радіації на живі тканини, застосовуються:

еквівалентна доза (Зв або бер)
ефективна еквівалентна доза (Зв або бер)
потужність еквівалентної дози (Зв / год)

У Всесвітній павутині можна знайти чимало літератури, присвяченої радіоактивного випромінювання. Практично в кожному джерелі зустрічаються числові показники норм опромінення і слідства їх перевищення. Розібратися в незрозумілих одиницях виміру вдається не відразу. Достаток інформації, що характеризує гранично допустимі дози опромінення населення, можуть легко заплутати і знаючу людину. Розглянемо поняття в мінімальному і більш зрозумілою обсязі.

У чому вимірюють радіаційне випромінювання? Список величин досить значний: кюрі, радий, грей, бекерель, бер – це тільки основні характеристики дози опромінення. Навіщо так багато? Їх застосовують для певних галузей медицини та охорони навколишнього середовища. За одиницю впливу радіації на яку-небудь речовину беруть поглинену дозу – 1 грей (Гр), що дорівнює 1 Дж / кг.

При впливі випромінювання на живі організми говорять про еквівалентній дозі. Вона дорівнює поглиненої тканинами організму дозі в перерахунку на одиницю маси, помноженої на коефіцієнт пошкодження. Константа виділена для кожного органу своя. В результаті обчислень виходить число з новою одиницею вимірювання – зіверт (Зв).

На підставі вже отриманих даних про вплив прийнятого випромінювання на тканини певного органу визначається ефективна еквівалентна доза опромінення. Цей показник обчислюється за допомогою множення попереднього числа в зіверт на коефіцієнт, який враховує різну чутливість тканин до радіоактивного випромінювання. Його значення дозволяє оцінити з урахуванням біологічної реакції організму кількість поглиненої енергії.

Що таке допустимі дози опромінення і коли вони з’явилися?

УТВЕРЖДЕНИпостановленіем Головного государственногосанітарного лікаря Української Федерацііот 7 липня 2009 року N 47

Норми радіаційної безопасностіНРБ-99/2009

1.1. Норми радіаційної безпеки НРБ-99/2009 (далі – Норми) застосовуються для забезпечення безпеки людини у всіх умовах впливу на нього іонізуючого випромінювання штучного або природного проісхожденія.Требованія і нормативи, встановлені Нормами, є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб, незалежно від їх підпорядкованості та форми власності, в результаті діяльності яких можливе опромінення людей, а також для адміністрацій суб’єктів Української , місцевих органів влади, громадян Української , іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають на території Української .

1.2. Ці Норми встановлюють основні межі доз, допустимі рівні впливу іонізуючого випромінювання щодо обмеження опромінення населення відповідно до Федерального закону від 9 січня 1996 року N 3-ФЗ “Про радіаційної безпеки населення”.

Відомості Верховної Ради України, 1996, N 3, ст.141; 2004, N 35, ст.3607; 2008, N 30 (ч.2), ст.3616.

1.3. Норми поширюються на наступні джерела іонізуючого випромінювання: – техногенні джерела за рахунок нормальної експлуатації техногенних джерел випромінювання; – техногенні джерела в результаті радіаційної аварії; – природні джерела; – медичні джерела.

1.4. Вимоги Норм не поширюються на джерела випромінювання, що створюють при будь-яких умовах поводження з ними: – індивідуальну річну ефективну дозу не більше 10 мкЗв; и- колективну ефективну річну дозу не більше 1 люд.-Зв або коли при колективної дозі більше 1 люд.-Зв оцінка за принципом оптимізації показує недоцільність зниження колективної дози;

ІІ. загальні положення

2.1. Для забезпечення радіаційної безпеки при нормальній експлуатації джерел випромінювання необхідно керуватися наступними основними принципами: – неперевищення допустимих меж індивідуальних доз опромінення громадян від усіх джерел випромінювання (принцип нормування); – заборона всіх видів діяльності по використанню джерел випромінювання, при яких отримана для людини і суспільства користь не перевищує ризик можливої шкоди, заподіяної додатковим опроміненням (принцип обгрунтування);

2.2. Для обґрунтування витрат на радіаційний захист при реалізації принципу оптимізації приймається, що опромінення в колективній ефективній дозі в 1 люд.-Зв призводить до потенційного збитку, рівному втрати приблизно 1 люд.-року життя населення. Величина грошового еквівалента втрати 1 люд.-року життя встановлюється окремими документами федерального рівня в розмірі не менше 1 річного душового національного доходу.

Облучаемая група населення	Коефіцієнт ризику злоякісних новоутворень, х10 Зв	Коефіцієнт ризику спадкових ефектів, х10 Зв	Сума, х10 Зв
все населення	5,5	0,2	5,7
дорослі	4,1	0,1	4,2

– для персоналу – 1,0х10; – для населення – 5,0х10.Уровень нехтує малого ризику становить 10. При обгрунтуванні захисту від джерел потенційного опромінення протягом року приймаються наступні граничні значення узагальненого ризику (твір ймовірності події, що приводить до опромінення, і ймовірності смерті, пов’язаної з опроміненням): – персонал – 2,0х10, рік; – населення – 1,0х10, рік.

допустимий рівень радіоактивного випромінювання від природних джерел випромінювання , інакше кажучи природний радіоактивний фон, відповідно до нормативних документів, може бути протягом п’яти років поспіль не вище ніж0,57 мкЗв / год

У наступні роки, радіаційний фон повинен бути не вище 0,12 мкЗв / год

Величина 1 мЗв / рік, сумарно повинна включати в себе всі епізоди техногенного впливу радіації на людину. Сюди входять всі типи медичних обстежень і процедур, включає флюорографію, рентген зуба і так далі. Так само сюди відносяться польоти на літаках, проходження через огляд в аеропорту, отримання радіоактивних ізотопів з їжею і так далі.

У України, з моменту аварії в Чорнобилі, найбільшого поширення мала позасистемна одиниця виміру мкР / год, що відображає експозиційна дозу, яка характеризує міру іонізації речовини і поглинену їм дозу. Дана величина не враховує відмінності у впливі різних видів радіації (альфа, бета, нейтронного, гама, рентгенівського) на живий організм.

1 Зв / год = 1000 мЗв / год = 1 000 000 мкЗв / год.

Можуть застосовуватися величини, що характеризують дії радіації за більш тривалий період, наприклад, за 1 рік.

Наприклад, в нормах радіаційної безпеки НРБ-99/2009 (пункти 3.1.2, 5.2.1, 5.4.4), вказана норма допустимого впливу радіації для населення від техногенних істочніков1 мЗв / рік.

У нормативних документах СП 2.6.1.2612-10 (пункт 5.1.2) і СанПіН 2.6.1.2800-10 (пункт 4.1.3) вказані прийнятні норми для природних джерел радіоактивного випромінювання, величиною 5 мЗв / рік. Використовувана формулювання в документах – “прийнятний рівень”, дуже вдала, тому що він не допустимий (тобто безпечний), а саме прийнятний.

Але в нормативних документах є суперечності щодо допустимого рівня радіації від природних джерел. Якщо підсумувати всі допустимі норми, зазначені в нормативних документах (МУ 2.6.1.1088-02, СанПіН 2.6.1.2800-10, СанПіН 2.6.1.2523-09), по кожному окремому природного джерела випромінювання, то одержимо, що радіаційний фон від всіх природних джерел радіації (включаючи рідкісний газ радон) не повинен становити більше 2,346 мЗв / рік або 0,268 мкЗв / год.

Як бачите, різниця в 2 рази. Тобто до допустимого нормативного значення 0,268 мкЗв / год, без всяких обгрунтувань застосований підвищувальний коефіцієнт 2. Це швидше за все пов’язано з тим, що нас в сучасному світі стали масово оточувати матеріали (перш за все будівельні матеріали) містять радіоактивні елементи.

Зверніть увагу, що відповідно до нормативних документів, допустимий рівень радіації від природних джерел випромінювання 5 мЗв / рік, а від штучних (техногенних) джерел радіоактивного випромінювання всього 1 мЗв / рік.

Виходить, що при рівні радіоактивного випромінювання від штучних джерел понад 1 мЗв / рік можуть наступити негативні впливи на людину, тобто привести до захворювань. Одночасно норми допускають, що людина може жити без шкоди для здоров’я в районах, де рівень вище безпечного техногенного впливу радіації в 5 разів, що відповідає допустимому рівню радіоактивного природного фону в 5мЗв / рік.

За механізмом свого впливу, видам випромінювання радіації і ступеня її дії на живий організм, природні та техногенні джерела радіації не відрізняються.

Тим не менш, про що говорять ці норми? Давайте розглянемо:

норма в 5 мЗв / рік, вказує, що людина протягом року може максимально отримати сумарну дозу радіації, поглинену його тілом в 5 миль Зиверт. У цю дозу не належать всі джерела техногенного впливу, такі як медичні, від забруднення навколишнього середовища радіоактивними відходами, витоку радіації на АЕС і т.д.
для оцінки, яка доза радіації допустима у вигляді фонового випромінювання в даний момент, порахуємо: загальну річну норму в 5000 мкЗв (5 мЗв) ділимо на 365 днів в році, ділимо на 24 години на добу, отримаємо 5000/365/24 = 0, 57 мкЗв / год
отримане значення 0,57 мкЗв / год, це гранично допустимий фонове випромінювання від природних джерел, яке вважається прийнятним.
в середньому радіоактивний фон (він давно вже не природний) коливається в межах 0,11 – 0,16 мкЗв / год. Це нормальний фон радіації.

За нормативної документації, гранично допустимий рівень радіації (радіаційний фон) від природних джерел випромінювання може становити 0,57 МКЗ / год .
Якщо не враховувати не обгрунтований підвищувальний коефіцієнт, а також не враховувати дію рідкісного газу – радону, то отримаємо, що відповідно до нормативної документації, нормальний радіаційний фон від природних джерел радіації не повинен перевищувати 0,07 мкЗв / год
гранично допустимої нормативної сумарною дозою, отриманої від усіх техногенних джерел , є 1 мЗв / рік.

природна радіація

Якщо уникнути зустрічі з радіоактивними елементами і їх випромінюванням ще хоч якось можна, то від природного фону нікуди не сховатися. Природне опромінення в кожному з регіонів має індивідуальні показники. Воно було завжди і з роками нікуди не пропадає, а лише накопичується.

Рівень природної радіації залежить від декількох факторів:

показника висоти над рівнем моря (чим нижче, тим менше фон, і навпаки);
структури грунту, води, гірських порід;
штучних причин (виробництво, АЕС).

Людина отримує радіацію через продукти харчування, випромінювання грунтів, сонця, при медичному обстеженні. Додатковими джерелами опромінення стають виробничі підприємства, атомні станції, випробувальні полігони і пускові аеродроми.

Фахівці вважають найбільш прийнятним опромінення, яке не перевищує 0.2 мкЗв за одну годину. А верхня межа норми радіації визначається в 0.5 мкЗв на годину. Після деякого часу безперервного впливу іонізованих речовин допустимі дози опромінення для людини збільшуються до 10 мкЗв / год.

На думку лікарів, за все життя людина може отримати радіацію в розмірі не більше 100-700 мілізіверт. За фактом люди, які проживають в гірській місцевості, піддаються випромінювання в кілька великих розмірах. Середні показники поглинання іонізованої енергії в рік складають близько 2-3 мілізіверт.

Оцінка дії радіації на живі організми

Дія радіації на речовину проявляється у вигляді енергії, яку речовину отримує від радіоактивного випромінювання, і чим більше речовина поглине цієї енергії, тим сильніше дія радіації на речовину. Кількість енергії радіоактивного випромінювання, що впливає на речовину, оцінюється в дозах, а кількість поглиненої речовиною енергії називається – поглиненою дозою.

Поглинена доза – це кількість радіації, яке поглинена речовиною. В системі СІ для вимірювання поглинутої дози використовується – Грей (Гр).

1 Грей – це кількість енергії радіоактивного випромінювання в 1 Дж, яка поглинена речовиною масою в 1 кг, незалежно від виду радіоактивного випромінювання і його енергії.

1 Грей (Гр) = 1Дж / кг = 100 рад

Дана величина не враховує ступінь впливу (іонізації) на речовину різних видів радіації. Більш інформативна величина, це експозиційна доза радіації.

Експозиційна доза – це величина, що характеризує поглинену дозу радіації і ступінь іонізації речовини. В системі СІ для вимірювання експозиційної дози використовується – Кулон / кг (Кл / кг).

Доза в 1 Рентген – це утворення 2,083 * 109 пар іонів на 1см3 повітря

Тобто при однаковій поглиненої дози радіації, але тільки від різних видів радіоактивного випромінювання, наслідки будуть різними. Тобто для оцінки впливу радіації на живий організм недостатньо просто поняття поглиненої або експозиційної дози радіації. Тому для живих тканин було введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза – це поглинена живою тканиною доза радіації, помножена на коефіцієнт k, що враховує ступінь небезпеки різних видів радіації. В системі СІ для вимірювання еквівалентної дози використовується – Зиверт (Зв).

Використовувана позасистемна одиниця еквівалентної дози – Бер (бер): 1 Зв = 100 бер.

коефіцієнт k
Вид випромінювання і діапазон енергій	ваговій множник
Фотони всіх енергій (гамма випромінювання)	1
Електрони і мюони всіх енергій (бета випромінювання)	1
Нейтрони з енергією lt; 10 кеВ (нейтронне випромінювання)	5
Нейтрони від 10 до 100 кеВ (нейтронне випромінювання)	10
Нейтрони від 100 кеВ до 2 МеВ (нейтронне випромінювання)	20
Нейтрони від 2 МеВ до 20 МеВ (нейтронне випромінювання)	10
Нейтрони gt; 20 МеВ (нейтронне випромінювання)	5
Протони з енергій gt; 2 МеВ (крім протонів віддачі)	5
Альфа-частинки , осколки ділення та інші важкі ядра (альфа випромінювання)	20

Чим вище “коефіцієнт k” тим небезпечніше дію певного виду Радіца для тканин живого організму.

Еквівалентна доза радіації – це кількість енергії поглинене живою тканиною (поглинена доза в Грей, рад або Дж / кг) від радіоактивного випромінювання з урахуванням ступеня впливу (наноситься шкоди) цієї енергії на живі тканини (коефіцієнт К).

Як саме радіація впливає на клітини?

Ряд хімічних сполук має властивість радіаційного випромінювання. Відбувається активний розподіл ядер атомів, що призводить до вивільнення великої кількості енергії. Ця сила здатна буквально виривати електрони від атомів клітин речовини. Сам процес отримав назву іонізації. Атом, який піддався такій процедурі, змінює свої властивості, що призводить до зміни всієї будови речовини.

За атомами змінюються молекули, за молекулами загальні властивості живої тканини. Із зростанням рівня опромінення збільшується і кількість змінених клітин, що призводить до більш глобальних змін. У зв’язку з чим і були вирахувані допустимі дози опромінення для людини. Справа в тому, що зміни в живих клітинах зачіпають і молекулу ДНК.

З точністю припустити ймовірність розвитку хвороб, що виникають на клітинному рівні, при звичайному поглинанні радіації складно. Якщо ж ефективна доза опромінення (це близько 20 мЗв на рік для працівників промисловості) перевищує рекомендовані показники в сотні разів, загальний стан здоров’я значно знижується. Імунна система дає збої, що тягне за собою розвиток різних захворювань.

Великі дози радіації, які можуть бути отримані внаслідок аварії на АЕС або вибуху атомної бомби, не завжди сумісні з життям. Тканини під впливом змінених клітин гинуть у великій кількості і просто не встигають відновитися, що тягне за собою порушення життєво важливих функцій. Якщо частина тканин збережеться, то у людини буде шанс на одужання.

Перебіг гострої променевої хвороби

Променеву хворобу називають загальний стан організму, викликане впливом радіоактивного випромінювання, що перевищує ПДР. Поразки спостерігаються з боку всіх систем. Відповідно до заяв Міжнародної комісії з радіологічного захисту, дози опромінення, що викликають променеву хворобу, починаються з показників в 500 мЗв за один раз або більше 150 мЗв на рік.

Вражаюча дія високої інтенсивності (більше 500 мЗв разово) виникає внаслідок використання атомної зброї, його випробувань, виникнення техногенних катастроф, проведення процедур інтенсивного опромінення при лікуванні онкологічних, ревматологічних захворювань і хвороб крові.

Розвитку хронічної променевої хвороби підлягають медичні працівники, які перебувають у відділенні променевої терапії та діагностики, а також пацієнти, які часто піддаються радіонуклідних та рентгенологічних досліджень.

Хвороба характеризують виходячи з того, яку дозу іонізуючого опромінення отримав хворий і як довго це відбувалося. Одноразова дія призводить до гострого стану, а постійно повторюється, але менш масивне – до хронічних процесів.

Розглянемо основні форми променевої хвороби, в залежності від отриманого разового опромінення:

променева травма (менше 1 Зв) – виникають оборотні зміни;
костномозговая форма (від 1 до 6 Зв) – має чотири ступені, в залежності від отриманої дози. Смертність при такому діагнозі становить понад 50%. Уражуються клітини червоного кісткового мозку. Стан може поліпшити трансплантація. Період відновлення довгий;
шлунково-кишкова (10-20 Зв) характеризується важким станом, сепсисом, кровотечами шлунково-кишкового тракту;
судинна (20-80 Зв) – спостерігаються гемодинамічні порушення і важка інтоксикація організму;
церебральна (80 Зв) – летальний результат протягом 1-3 днів внаслідок набряку мозку.

Шанс на одужання і реабілітацію мають хворі з кістково формою (в половині випадків). Більш важкі стану не підлягають лікуванню. Смерть настає протягом декількох днів або тижнів.

Після того як була отримана висока доза випромінювання, і доза опромінення досягла 1-6 Зв, розвивається гостра променева хвороба. Лікарі розділяють стану, які змінюють один одного, на 4 етапи:

Первинна реактивність. Настає в перші години після опромінення. Характеризується слабкістю, зниженням артеріального тиску, нудотою і блювотою. При опроміненні понад 10 Зв переходить відразу в третю фазу.
Латентний період. Після 3-4 днів з моменту опромінення і до місячного терміну стан поліпшується.
Розгорнута симптоматика. Супроводжується інфекційними, анемічного, кишковими, геморагічними синдромами. Стан важкий.
Відновлення.

Гостре стан лікується в залежності від характеру клінічної картини. У загальних випадках призначається дезінтоксикаційна терапія шляхом введення коштів, що нейтралізують радіоактивні речовини. При потребі виконується переливання крові, трансплантація кісткового мозку.

Пацієнти, яким вдається пережити перші 12 тижнів перебігу гострої променевої хвороби, в основному мають сприятливий прогноз. Але навіть при повному відновленні у таких людей зростає ризик розвитку онкологічних захворювань, а також народження потомства з генетичними аномаліями.

При постійному впливі радіоактивного випромінювання в менших дозах, але сумарно перевищують на рік 150 мЗв (не рахуючи природного фону), починається хронічна форма променевої хвороби. Її розвиток проходить три етапи: формування, відновлення, результат.

Перший етап протікає протягом декількох років (до 3). Важкість стану може бути визначена від легкої до важкої. Якщо ізолювати пацієнта від місця отримання радіоактивного випромінювання, то протягом трьох років настане фаза відновлення. Після чого можливе повне одужання або ж, навпаки, прогресування хвороби з швидким летальним кінцем.

Іонізоване випромінювання здатне в миті зруйнувати клітини організму і вивести його з ладу. Саме тому дотримання граничних доз випромінювання є важливим критерієм роботи на шкідливому виробництві і життя неподалік від АЕС і випробувальних полігонів.

Інші одиниці вимірювання радіації

Часто, при публічному оголошенні інформації про радіаційне забруднення, офіційними структурами усвідомлено застосовуються величини, які не дозволяє об’єктивно оцінити ступінь загрози. Наприклад, при освітленні аварії АЕС Фукусіма-1 в Японії, наводяться дані по щільності забруднення грунту або води радіоізотопами в Беккерелях на одиницю об’єму, або вказується активність радіоізотопів в Кюрі.

Більш об’єктивною величиною, яка дозволяє оцінити ступінь небезпеки радіоактивного забруднення, є вказівка еквівалентної дози в зіверт (Зв), милі Зивертах (мЗв) або мікро Зивертах (мкЗв).

Це означає, що при знаходженні в зоні дії радіації протягом 30 хвилин, людина отримає одноразову дозу радіації, яку він міг отримувати протягом всього свого життя. Тобто організм піддався величезному сконцентрованому за часом енергетичного впливу, що з великою ймовірністю може призвести до онкології.

Активність радіоактивного джерела – очікуване число елементарних радіоактивних розпадів в одиницю часу. вимірюється:

Беккерель (Бк) – одиниця в системі СІ.
1 Бк = 1 розпад / с
Кюрі (Кі) – позасистемна одиниця.
1 Ки = 3,7 * 10 10 Бк

терміни та визначення

Радіація або іонізуюче випромінювання – це процес випромінювання речовиною заряджених елементарних частинок, у вигляді електронів, протонів, нейтронів, атомів гелію або фотонів і мюонів. Від того, який елемент випромінюється, залежить вид радіації. Випромінювання радіації відбувається при розпаді атомів речовини або при їх синтезі.

Радіоактивний розпад – це мимовільна зміна складу або внутрішньої будови нестабільних атомних ядер шляхом випускання мікрочастинок атомів або елементів, що становлять ці частинки (фотон).

Постійна розпаду – статистична ймовірність розпаду атома за одиницю часу.

Період напіврозпаду – проміжок часу, протягом якого розпадається половина цієї кількості радіонукліда.

Ефективна еквівалентна доза – еквівалентна доза, помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин живого організму до радіації.

Потужність дози – це зміна дози за одиницю часу.

Одиниці виміру та дози радіації

В яких одиницях вимірюється радіація і які допустимі дози безпечні для людини. Який радіаційний фон є природним, а який допустимим. Як перевести одні одиниці вимірювання радіації в інші.

Допустимі дози радіації

допустимий рівень радіоактивного випромінювання від природних джерел випромінювання, інакше кажучи природний радіоактивний фон, відповідно до нормативних документів, може бути протягом п’яти років поспіль не вище ніж 0,57 мкЗв / год

У наступні роки, радіаційний фон повинен бути не вище 0,12 мкЗв / год

У чому вимірюється радіація

Для оцінки фізичних властивостей радіоактивних матеріалів застосовуються такі величини як:

Для оцінки впливу радіації на речовину (не живі тканини), застосовуються:

Для оцінки впливу радіації на живі тканини, застосовуються:

еквівалентна доза (Зв або бер)
ефективна еквівалентна доза (Зв або бер)
потужність еквівалентної дози (Зв / год)

Оцінка дії радіації на не живі об’єкти

Дія радіації на речовину проявляється у вигляді енергії, яку речовину отримує від радіоактивного випромінювання, і чим більше речовина поглине цієї енергії, тим сильніше дія радіації на речовину. Кількість енергії радіоактивного випромінювання, що впливає на речовину, оцінюється в дозах, а кількість поглиненої речовиною енергії називається – поглиненою дозою.

Поглинена доза – це кількість радіації, яке поглинена речовиною. В системі СІ для вимірювання поглинутої дози використовується – Грей (Гр).

1 Грей (Гр) = 1Дж / кг = 100 рад

Дана величина не враховує ступінь впливу (іонізації) на речовину різних видів радіації. Більш інформативна величина, це експозиційна доза радіації.

Експозиційна доза – це величина, що характеризує поглинену дозу радіації і ступінь іонізації речовини. В системі СІ для вимірювання експозиційної дози використовується – Кулон / кг (Кл / кг).

Використовувана позасистемна одиниця експозиційної дози – Рентген (Р):

Доза в 1 Рентген – це утворення 2,083 * 109 пар іонів на 1см3 повітря

Оцінка дії радіації на живі організми

Якщо живі тканини опромінити різними видами радіації, що мають однакову енергію, то наслідки для живої тканини будуть сильно відрізнятися в залежності від виду радіоактивного випромінювання. Наприклад, наслідки від впливу альфа випромінювання з енергією в 1 Дж на 1 кг речовини будуть сильно відрізнятися від наслідків впливу енергії в 1 Дж на 1 кг речовини, але тільки гамма випромінювання. Тобто при однаковій поглиненої дози радіації, але тільки від різних видів радіоактивного випромінювання, наслідки будуть різними. Тобто для оцінки впливу радіації на живий організм недостатньо просто поняття поглиненої або експозиційної дози радіації. Тому для живих тканин було введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза – це поглинена живою тканиною доза радіації, помножена на коефіцієнт k, що враховує ступінь небезпеки різних видів радіації. В системі СІ для вимірювання еквівалентної дози використовується – Зиверт (Зв).

Використовувана позасистемна одиниця еквівалентної дози – Бер (бер): 1 Зв = 100 бер.

Коефіцієнт kВид випромінювання і діапазон енергій

Ваговий множник Фотони всіх енергій (гамма випромінювання) 1 Електрони і мюони всіх енергій (бета випромінювання) 1 Нейтрони з енергією Нейтрони від 10 до 100 кеВ (нейтронне випромінювання) 10 Нейтрони від 100 кеВ до 2 МеВ (нейтронне випромінювання) 20 Нейтрони від 2 МеВ до 20 МеВ (нейтронне випромінювання) 10 Нейтрони> 20 МеВ (нейтронне випромінювання) 5 Протони з енергій> 2 МеВ (крім протонів віддачі) 5 Альфа-частинки, осколки ділення та інші важкі ядра (альфа випромінювання) 20

Чим вище “коефіцієнт k” тим небезпечніше дію певного виду Радіца для тканин живого організму.

Для більш кращого розуміння, можна трохи по-іншому дати визначення “еквівалентної дози радіації”:

Еквівалентна доза радіації – це кількість енергії поглинене живою тканиною (поглинена доза в Грей, рад або Дж / кг) від радіоактивного випромінювання з урахуванням ступеня впливу (наноситься шкоди) цієї енергії на живі тканини (коефіцієнт К).

Допустимі норми радіації

У Росії, з моменту аварії в Чорнобилі, найбільшого поширення мала позасистемна одиниця виміру мкР / год, що відображає експозиційна дозу, яка характеризує міру іонізації речовини і поглинену їм дозу. Дана величина не враховує відмінності у впливі різних видів радіації (альфа, бета, нейтронного, гама, рентгенівського) на живий організм.

Найбільш об’єктивна характеристика це – еквівалентна доза радіації, яка вимірюється в зіверт. Для оцінки біологічної дії радіації в основному застосовується потужність еквівалентної дози радіації, яка вимірюється в зіверт на годину. Тобто це оцінка впливу радіації на організм людини за одиницю часу, в даному випадку за годину. З огляду на, що 1 Зіверт це значна доза радіації, для зручності застосовують кратну їй величину, що вказується в мікро Зивертах – мкЗв / год:

1 Зв / год = 1000 мЗв / год = 1 000 000 мкЗв / год.

Наприклад, в нормах радіаційної безпеки НРБ-99/2009 (пункти 3.1.2, 5.2.1, 5.4.4), вказана норма допустимого впливу радіації для населення від техногенних джерел 1 мЗв / рік.

У нормативних документах СП 2.6.1.2612-10 (пункт 5.1.2) і СанПіН 2.6.1.2800-10 (пункт 4.1.3) вказані прийнятні норми для природних джерел радіоактивного випромінювання, величиною 5 мЗв / рік. Використовувана формулювання в документах – “прийнятний рівень”, дуже вдала, тому що він не допустимий (тобто безпечний), а саме прийнятний.

Але в нормативних документах є суперечності щодо допустимого рівня радіації від природних джерел. Якщо підсумувати всі допустимі норми, зазначені в нормативних документах (МУ 2.6.1.1088-02, СанПіН 2.6.1.2800-10, СанПіН 2.6.1.2523-09), по кожному окремому природного джерела випромінювання, то одержимо, що радіаційний фон від всіх природних джерел радіації (включаючи рідкісний газ радон) не повинен становити більше 2,346 мЗв / рік або 0,268 мкЗв / год. Це докладно розглянуто в статті “Джерела радіоактивних випромінювань” . Однак в нормативних документах СП 2.6.1.2612-10 і СанПіН 2.6.1.2800-10 вказана прийнятна норма для природних джерел радіації в 5 мЗв / рік або 0,57 МКЗ / год.

Як бачите, різниця в 2 рази. Тобто до допустимого нормативного значення 0,268 мкЗв / год, без всяких обгрунтувань застосований підвищувальний коефіцієнт 2. Це швидше за все пов’язано з тим, що нас в сучасному світі стали масово оточувати матеріали (перш за все будівельні матеріали) містять радіоактивні елементи.

Зверніть увагу, що відповідно до нормативних документів, допустимий рівень радіації від природних джерел випромінювання 5 мЗв / рік, а від штучних (техногенних) джерел радіоактивного випромінювання всього 1 мЗв / рік.

За механізмом свого впливу, видам випромінювання радіації і ступеня її дії на живий організм, природні та техногенні джерела радіації не відрізняються.

Тим не менш, про що говорять ці норми? Давайте розглянемо:

норма в 5 мЗв / рік, вказує, що людина протягом року може максимально отримати сумарну дозу радіації, поглинену його тілом в 5 миль Зиверт. У цю дозу не належать всі джерела техногенного впливу, такі як медичні, від забруднення навколишнього середовища радіоактивними відходами, витоку радіації на АЕС і т.д.
для оцінки, яка доза радіації допустима у вигляді фонового випромінювання в даний момент, порахуємо: загальну річну норму в 5000 мкЗв (5 мЗв) ділимо на 365 днів в році, ділимо на 24 години на добу, отримаємо 5000/365/24 = 0, 57 мкЗв / год
отримане значення 0,57 мкЗв / год, це гранично допустимий фонове випромінювання від природних джерел, яке вважається прийнятним.
в середньому радіоактивний фон (він давно вже не природний) коливається в межах 0,11 – 0,16 мкЗв / год. Це нормальний фон радіації.

Можна підвести підсумок щодо допустимих рівнів радіації, чинним на сьогоднішній день:

За нормативної документації, гранично допустимий рівень радіації (радіаційний фон) від природних джерел випромінювання може становити0,57 МКЗ / год.
Якщо не враховувати не обгрунтований підвищувальний коефіцієнт, а також не враховувати дію рідкісного газу – радону, то отримаємо, що відповідно до нормативної документації, нормальний радіаційний фон від природних джерел радіації не повинен перевищувати0,07 мкЗв / год
гранично допустимої нормативної сумарною дозою, отриманої від усіх техногенних джерел, є 1 мЗв / рік.

Можна з упевненістю стверджувати, що нормальний, безпечний радіаційний фон в межах 0,07 мкЗв / год, діяв на нашій планеті до початку промислового застосування людиною радіоактивних матеріалів, атомної енергетики і атомної зброї (ядерні випробування).

А в результаті діяльності людини, ми тепер вважаємо прийнятним радіаційний фон в 8 разів перевищує природне значення.

Варто задуматися, що до початку активного освоєння людиною атома, людство не знало, що таке ракові захворювання в такому масовій кількості, як це відбувається в сучасному світі. Якщо до 1945 року в світі реєструвалися ракові захворювання, то їх можна було вважати поодинокими випадками в порівнянні зі статистикою після 1945 року.

Задумайтесь, за даними ВООЗ (всесвітньої організації охорони здоров’я), тільки в 2014 році на нашій планеті померли близько 10 000 000 чоловік від ракових захворювань, це майже 25% від загальної кількості померлих, тобто фактично кожен четвертий померлий на нашій планеті, це людина померла від ракового захворювання.

Так само за даними ВООЗ, очікується, що в найближчі 20 років, число нових випадків захворювання на рак буде збільшено приблизно на 70% в порівнянні з сьогоднішнім днем. Тобто рак стане основною причиною смертності. І як би ретельно, уряд держав з атомною енергетикою і атомною зброєю, що не маскували б загальну статистику по причин смертності від ракових захворювань. Можна впевнено стверджувати, що основною причиною ракових захворювань, є вплив на організм людини радіоактивних елементів і випромінювань.

Для перекладу мкР / год в мкЗв / год можна скористатися спрощеною формулою перекладу:

1 мкР / год = 0,01 мкЗв / год

1 мкЗв / год = 100 мкР / год

0,10 мкЗв / год = 10 мкР / год

Зазначені формули перекладу – це допущення, так як мкР / год і мкЗв / год характеризують різні величини, в першому випадку це ступінь іонізації речовини, у другому це поглинена доза живою тканиною. Цей переклад не коректне, але він дозволяє хоча б приблизно оцінити ризик.

Переклад величин радіації

Для перекладу величин, введіть в поле потрібне значення і виберете вихідні одиниці. Після введення значення, інші величини в таблиці будуть обчислені автоматично.

Одиниці виміру, що застосовуються в ЗМІ

Часто, при публічному оголошенні інформації про радіаційне забруднення, офіційними структурами усвідомлено застосовуються величини, які не дозволяє об’єктивно оцінити ступінь загрози. Наприклад, при освітленні аварії АЕС Фукусіма-1 в Японії, наводяться дані по щільності забруднення грунту або води радіоізотопами в Беккерелях на одиницю об’єму, або вказується активність радіоізотопів в Кюрі. Дані величини характеризують лише сам радіоактивний ізотоп, вказуючи на кількість розпадів ядер елемента за одиницю часу і не дають уявлення про його потенційний вплив на речовина або живі організми.

Більш об’єктивною величиною, яка дозволяє оцінити ступінь небезпеки радіоактивного забруднення, є вказівка еквівалентної дози в зіверт (Зв), милі Зивертах (мЗв) або мікро Зивертах (мкЗв).

Це робиться ЗМІ усвідомлено, тому що, якщо було б зазначено, що радіаційний фон в Фукусімі становить 100 мЗв / год (зареєстрований факт), це дорівнює 100 000 мкЗв / год, кожен може його порівняти з нормальним радіаційним фоном для техногенних джерел і зрозуміти, що радіаційне забруднення приблизно в 1 000 000 разів вище допустимого рівня, який відповідно до нормативного документа НРБ-99/2009, має становити 0,11 мкЗв / год або що відповідає 1000 мкЗв / год або 1 мЗв / рік. Це означає, що при знаходженні в зоні дії радіації протягом 30 хвилин, людина отримає одноразову дозу радіації, яку він міг отримувати протягом всього свого життя. Тобто організм піддався величезному сконцентрованому за часом енергетичного впливу, що з великою ймовірністю може призвести до онкології.

Інші одиниці вимірювання радіації

Активність радіоактивного джерела – очікуване число елементарних радіоактивних розпадів в одиницю часу. вимірюється:

Беккерель (Бк) – одиниця в системі СІ.
1 Бк = 1 розпад / с
Кюрі (Кі) – позасистемна одиниця.
1 Ки = 3,7 * 1010Бк

Переклад величин радіоактивного розпаду

Відео: Одиниці виміру та дози радіації

терміни та визначення

Радіація або іонізуюче випромінювання – це процес випромінювання речовиною заряджених елементарних частинок, у вигляді електронів, протонів, нейтронів, атомів гелію або фотонів і мюонів. Від того, який елемент випромінюється, залежить вид радіації. Випромінювання радіації відбувається при розпаді атомів речовини або при їх синтезі.

Радіоактивний розпад – це мимовільна зміна складу або внутрішньої будови нестабільних атомних ядер шляхом випускання мікрочастинок атомів або елементів, що становлять ці частинки (фотон).

Постійна розпаду – статистична ймовірність розпаду атома за одиницю часу.

Період напіврозпаду – проміжок часу, протягом якого розпадається половина цієї кількості радіонукліда.

Ефективна еквівалентна доза – еквівалентна доза, помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин живого організму до радіації.

Потужність дози – це зміна дози за одиницю часу.

Выставки в пушкинском музее изобразительных

Ленинские горки музей заповедник Усадьба Горки возникла в конце XVIII века, парк и усадебный дом восходят ко времени Дурасовых (начало XIX века), хозяйственные сооружения и парковые павильоны — к предреволюционным годам, когда поместьем

Государственный исторический музей С мая 1895 г. до ноября 1917 г. официальное название музея звучало следующим образом — «Императорский Российский исторический музей имени Императора Александра III». Музей имени Его Императорского Высочества

Екатеринбургский музей изобразительных искусств В основе здания музея — одно из старейших сохранившихся зданий Екатеринбурга, построенное в 1730-х — начале 1740-х как госпиталь Екатеринбургского железоделательного завода[1], впоследствии

Государственный историко-литературный музей-заповедник а Пушкинский заповедник объединяет две усадьбы: Захарово и Вяземы. На территории усадеб расположен Государственный историко-литературный музей-заповедник А. С. Пушкина. Всего на территории Вязем более

Гарні відповіді Олександра

Що таке Мкзв год

Допустимі дози опромінення для людини

Що таке допустимі дози опромінення і коли вони з’явилися?

ІІ. загальні положення

природна радіація

Оцінка дії радіації на живі організми

Як саме радіація впливає на клітини?

Перебіг гострої променевої хвороби

Інші одиниці вимірювання радіації

терміни та визначення

Одиниці виміру та дози радіації

Допустимі дози радіації

У чому вимірюється радіація

Оцінка дії радіації на не живі об’єкти

Оцінка дії радіації на живі організми

Допустимі норми радіації

Переклад величин радіації

Одиниці виміру, що застосовуються в ЗМІ

Інші одиниці вимірювання радіації

Переклад величин радіоактивного розпаду

Відео: Одиниці виміру та дози радіації

терміни та визначення