Пішла легенда: що відомо про Вахтанга Кікабідзе, який усім серцем підтримував Україну

Кікабідзе за своє життя встиг побувати в ролі автора пісень, актора, режисера, сценариста та естрадного співака. 24 Канал розповідає про життя відомого грузина та його любов до України.

Біографія артиста

Вахтанг Костянтинович Кікабідзе народився 19 липня 1938 року в Тбілісі. У 1955 році закінчив місцеву школу та розпочав навчання в Тбіліському університеті. У 1959 році став працювати у Тбіліській філармонії. У 1961-1963 роках навчався в Тбіліському інституті іноземних мов.

Згодом Кікабідзе отримав свою першу роль у кіно. Дебютним фільмом став “Зустріч в горах”. У 1969 році знявся у фільмі “Не журись!” та отримав приз за кращу чоловічу роль Міжнародного кінофестивалю в Картахені.

Кікабідзе прославився також як співак. Він був виконавцем великої кількості популярних пісень: “Чіто Гвріто”, “Мої роки – моє багатство” тощо.

Сім’я артиста

Батько Вахтанга – молодший лейтенант Костянтин Миколайович Кікабідзе (1906 – 1942), пропав безвісти в грудні 1942 року під Керчю, походив з імеретинського дворянського роду, працював журналістом.

Мати актора – Манана Костянтинівна Багратіоні, з грузинського князівського роду Багратіоні-Давітішвілі. Вона також була відомою співачкою.

Дружина – Ірина Григорівна Кебадзе, відома прима-балерина Тбіліського академічного оперного театру. Додамо, що Ірина Кебадзе померла 11 жовтня 2021 року. Ірина довгий час хворіла і погано себе почувала. У жінки розвинувся склероз й інші проблеми, які дуже зіпсували її здоров’я. За свої кар’єрні досягнення Ірина Кебадзе отримала звання заслуженої артистки Грузії.

У Вахтанга Кікабідзе залишилось двоє дітей: прийомна дочка Марина Сагарадзе – акторка Тбіліського академічного театру імені Шота Руставелі та син Костянтин Кікабідзе – відомий художник.

Позиція щодо України

Із 2008 року Кікабідзе не відвідував Росію у зв’язку із її вторгненням в Грузію. Також він відмовився від російського ордену Дружби.

У 2013 році грузинський артист отримав звання народного артиста України.

Ще у 2014 році Вахтанг Кікабідзе активно підтримував Україну, засудивши дії Росії. Тоді актор заявляв, що якби був молодим, то долучився б до антитерористичної операції на Сході. 2015 році Кікабідзе виступив у Києві, присвятивши концерт пам’яті Небесної сотні.

А з початку повномасштабного вторгнення він спрямував кошти від концерту в Батумі на допомогу 26-й артилерійській бригаді імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича Сухопутних військ ЗСУ.

На кошти від концерту артист придбав мікроавтобус із сухпайками для українських військових.

Актор поділився думкою про те, що ця мерзенна війна, яку розпочала Росія, закінчиться поразкою для росіян. Кікабідзе називає Володимира Путіна “політиком чорної сили” і заявляє, що Росії потрібна “свіжа кров” та зміна влади.

Варто додати, що саме Радянський Союз приніс Кікабідзе славу і гроші. Але артист всім серцем ненавидів Кремль.

Помер Вахтанг Кікабідзе: що говорив артист про Україну, війну та Путіна

Знаменитий грузинський співак та актор Вахтанг Кікабідзе помер на 85 році життя 15 січня. Причиною смерті стала зупинка серця. Артист підтримував Україну та називав Кремль – ворогом.

Найкращі цитати Вахтанга Кікабідзе про Україну та Росію – читайте у матеріалі Styler.

Хто такий Вахтанг Кікабідзе

Радянський та грузинський актор, співак, кіноактор, кінорежисер, сценарист, політичний діяч та депутат Вахтанг Кікабідзе (Буба Кікабідзе) народився 19 липня 1938 року у Тбілісі. Батько актора зник безвісти 1942 року під Керчю. Мама Манана Багратіоні була співачкою.

Зі школи артист брав участь у гуртках самодіяльності. Але після школи вступив до інституту іноземних мов у Тбілісі. У 1959 році почав працювати у Тбіліській філармонії. Далі – був у різних музичних ансамблях, а 1966 року дебютував у кіно – фільм “Зустріч у горах”.

З 1969 року почав активно зніматися в кіно, отримав кілька нагород та премій, а також брав участь у музичних конкурсах. Найвідоміші фільми – “Міміно”, “Тас уповноважений заявити”, “Мелодія Верійського кварталу”, “Кін-дза-дза”. Випустив понад два десятки музичних альбомів.

Вахтанг Кікабідзе був заслуженим артистом Грузинської РСР, народним артистом Грузинської РСР, заслуженим артистом України та нагороджений кількома орденами, у тому числі – у 2021 році отримав орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Вахтанг Кікабідзе та Росія

У 2008 році артист відмовився від російського ордена Дружби у зв’язку з анексією Південної Осетії. Також він скасував усі свої концерти у Москві. З того часу в Росії Кікабідзе більше не виступав.

У 2014 році він заявив, що, якби не його вік, він би вирушив до АТО, щоб захищати Україну, а Путіна назвав політиком чорної сили та загарбником.

У 2015 році артист дав сольний концерт у Києві. Дві години своїх виступів він присвятив пам’яті Небесної сотні.

Цитати Кікабідзе

Про Путіна: “Цій людині я можу сказати, що він політик чорної сили. І доки він зі своїми амбіціями житиме, він увесь час загрожуватиме якимось країнам, системам. Він — загарбник! Його заклинило на одному: він думає, що вічно командуватиме своєю країною. А люди не вічні, і все в житті кінчається. Я – не пропагандист, но, чесно вам скажу: як би я був українцем, я ніколи б не зміг вибачити Путина. І навіть його правнукам буде соромно називати його прізвище”

Про концерти у РФ та артистів: “Я вважаю, що кожна людина в основному виходить зі свого особистісного Я. І в цій ситуації абсолютно неважливо, яку посаду ти обіймаєш. Будь ти Кобзон, Пугачова, Макаревич, головне – твої власні переконання. Я повністю підтримую все те, що говорить про те, що відбувається, Андрій Макаревич і, зрозуміло, не поділяю зовсім думки інших своїх колег”.

“Я вже як вісім років не їжджу в жодне російське місто. Не через те, що я хочу цим рішенням висловити якесь невдоволення самому народу. А через те, що я ніколи не міг уявити, що танк з російським прапором увійде на мою землю, масюсеньку республіку, і почне тут розстрілювати моїх братів”

“Політика і народ – різні речі. У мене лежить багато листів із запрошеннями з різних міст, люди кажуть: “Це ж Путін, це не ми”. Весь час запрошують. Але, не можна співати тим людям, які тебе хочуть побити, маю в виду – політикам. Якщо зайшов до тебе танк із якимось прапором, то в цю країну ти не повинен їхати співати та розважатися. Думаю, що історія все розставить на свої місця”

Про Крим: “Я виріс зі знанням того, що Крим – це Україна. Щоправда, нам розповідали, ніби цю територію Україні якийсь дідусь подарував. Ага, як Орджонікідзе свого часу наші території віддавав (Григорій Орджонікідзе, радянський державний та партійний діяч, голова Вищої Ради народного господарства СРСР, член політбюро ЦК ВКП). Це чистої вода окупація. Жодної історичної справедливості в цьому немає”

Про українців: “Українці за своєю природою націоналісти. Це сидить у них у крові. Вони просто так руки вгору не піднімуть і не здадуться. Це треба розуміти тому, що сьогодні анексований Крим і ніхто не знає, чим усе закінчиться. Те, що у нас буде тільки гірше, ми, грузини, знаємо. А з Україною так жартувати не можна. Знаєте, річ ще в тому, що Абхазія дуже маленька, а Південна Осетія – це взагалі 2-3 села, а Крим – зовсім інша розмова”

Про Україну: “Грузія та Україна мають дуже давнє коріння дружби. В Україні мене приймають як на другій батьківщині, ніби я там народився. Я дуже люблю українців. Добре пам’ятаю, коли вперше приїхав в Україну. Я молодий був, увійшов до готелю і не встиг поставити валізи, як пролунав стукіт, у двері ввійшов офіціант і каже: “Вахтанг, це вам від менеджера готелю”. Хріновуха, часник й маленька пишка лежали у нього на підносі. Я так зрадів, взяв смаколики та сказав: Ваше здоров’я! Україна – це дуже близька країна”

Про війну Росії проти України: “Росія не хоче, щоб Україна продовжувала чинити опір. Але якби я був молодим, я б теж зараз був в АТО і чинив опір, захищаючи честь країни. Другого варіанту немає! Адже якщо ця війна триватиме довго, підвестися на ноги Україні буде дуже складно. Зараз усім українцям треба триматися за руки та співати одну пісню — за свободу рідної держави. Бо якщо цього не робити, то все може дуже погано закінчитися”

“Маленьку країну занапастити дуже легко, велику – важко. Не треба було їм лізти, напевно, в Україну. Це не маленька країна. І вони свою батьківщину дуже люблять. Це вже не маленька Грузія. Росію дуже дратує, що ми хочемо в НАТО, що ми прагнемо Заходу, хочемо бути демократичною країною”

Одне з останніх інтерв’ю Вахтанга Кікабідзе: