У чому злочин і кара Родіона Раскольникова?

«Злочин і кара» – один з найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв.

Петербург у романі – «дійова особа». Образ міста стає символом страшного світу, де бідному і слабкому нема порятунку, де все продається і купується. За думкою Порфірія Петровича, «середовище» для злочину має велике значення. Раскольников, який живе

в такому середовищі, переконується, що люди діляться на «звичайних» і «незвичайних». «Звичайні – це матеріал, що слугує лише для зародження подібних до себе».

«Незвичайна» людина має право дозволити своєму сумлінню переступити через «інші перепони». Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то Родіон Раскольников не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількісно, другі зрушують світ і ведуть його до мети.

Раскольников довго розмірковує, на який бруд спроможне його серце. Він відкидає погані думки, думає, що це від недоїдання. А після прогулянок

брудними вулицями, «відвідування пивної» і випадково підслуханої розмови, яка збігається з його думками, він став готуватись до злочину. Раскольников хотів довести собі й іншим, що він «не тварь тремтяча», а природжений володар долі. Раскольников скоїв злочин.

Упродовж роману герой веде боротьбу із самим собою. Він мучиться, чи правильно вчинив? Після злочину тяжко захворів. Муки сумління і страх переслідують Раскольникова. Нарешті він зрозумів, що скоїв убивство, щоб дізнатися: «Вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я преступить или не смогу? Тварь ли я дрожащая или право имею…»

Після всіх страждань Раскольников іде на сповідь до Соні. Він прийшов до матері, цілував їй ноги. Попрохав вибачення у Дуні. Останні слова Раскольникова: «Я постараюсь быть и мужественным, и честным всю жизнь… Я не осрамлю вас», – запевняють нас в тому, що він стане чудовою людиною.

Роман «Злочин і кара» – один з найкращих романів Достоєвського. Він приніс письменнику всесвітню славу. Створювався роман в умовах страшенних злиднів. Робота над ним почалася за кордоном, звідки великий романіст писав своїм друзям розпачливі листи: «Сиджу в готелі, кругом в боргах, грошей нема усе серце моє з кров’ю поляже в цей роман. Я задумав його в каторзі, лежачи на нарах, у важку хвилину смутку…»

«Злочин і кара» – це роман з шістьох частин та епілогу. Одна частина – це опис героя Раскольникова і його шляху до злочину, і п’ять частин про те, як він мучився, страждав через свій злочин. Він знімає квартиру, яка «більше походила на шафу, ніж на квартиру». Друг Разуміхін казав: «Яка у тебе погана квартира, наче домовина». Його хазяйка вже два тижні не давала йому їсти, грошей у нього не було, він був погано вдягнений. За навчання платити нічим, і він пішов з університету.

Петербург в романі – «действующее лицо». Образ міста ускладнюється, стає символом страшного світу, де бідному і слабосилому нема порятунку, де все продається і купується.

За думкою Порфирія Петровича, «середовище» багато чого в злочині значить. Раскольников, який живе в такому середовищі, приходить до переконання, що люди поділяються на «звичайних» і «незвичайних». «Обыкновенные – это «материал, служащий единственно для зарождения себе подобных»».

Вони повинні слухатись. «Незвичайна» людина має право дозволити своєму сумлінню перейти через «иные препятствия». Він вважав, що всі великі люди, які мають дар чи талант, повинні сказати «в середовищі своєму нове слово». Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то він цього не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількістю, другі рухають світ і ведуть його до мети.

Раскольников довго думає: «Тварь ли я дрожащая?»; роздумує: «На какую грязь способно, однако, моє сердце?» Він жене від себе жорстокі думки, думає, що це «від недоїдання», «просто фізичне розладнання». А після прогулянок брудними вулицями, «посещения распивочной» і випадково підслуханої розмови, яка співпадає з його думками – «не загладится ли одно крошечное преступление тисячами добрих дел?», «Сто спасенних жизней из-за смерти одной вредной, злой старушонки?» – він став готуватись до злочину. Хоч він і хвилювався, і відкладав свій план, та все ж хотів довести собі й іншим, що він «не тварь дрожащая», а природжений «властелин судьби».

Злочин було скоєно. Протягом роману Раскольников веде болючу боротьбу з самим собою. Він мучиться, чи вірно вчинив? Після злочину він тяжко захворів, і, якби не Разуміхін, невідомо, що було б з головним героєм. Муки сумління і страх переслідують Раскольникова: «Сквозь возбужденное состояние духа уже проглядывало страшное бессилие».

І тоді зрозумів, що він не Наполеон, а «убил для себя одного», щоб узнати, «вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я преступить или не смогу?»

Мені сподобався герой роману Раскольников тим, що після всіх страждань він іде на сповідь до Соні: «…тем вот и начал, что прощення прошу». Прийшов до матері, цілував їй ноги, «и оба обнялись, плакали». Попрохав вибачення у Дуні і хвилювався за матір, «не відходив від неї весь час». І останні слова Раскольникова: «Я постараюсь быть и мужественным, и честным всю жизнь…», «Я не осрамлю вас» – запевняють нас в тому, що він стане іншою людиною.

1. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі – “дійова особа”. Образ міста стає […].
2. Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя. […].
3. Твір на тему: “Теорія Родіона Раскольникова в романі Достоєвського “Злочин і кара” Роман Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” вперше був опублікований в 1866 році в журналі “Російський вісник”. У романі складно переоцінити весь психологізм автора, з яким він відображає аналіз злочину, даючи чіткі і деталі і моменти, що говорять самі за себе. Слід зауважити, що Достоєвський, поряд з Л. М. Толстим, популярний і читається цей руський […].
4. Бунт Родіона Раскольникова за романом Федора Достоєвського “Злочин і кара” Вперше роман “Злочин і кара” побачив світ 1886 року. Це роман про сучасну Росію, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень та моральних струсів, епоху “розладу”, роман про сучасного героя, який ввібрав у себе усі страждання, болі та рани часу. “Ввечері жаркого липневого дня, незадовго до заходу сонця, виходить колишній студент Родіон Раскольников”. Так починався роман […].
5. Твір на тему: “У чому злочин і кара Родіона Роскольникова з роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Головним жанром Золотої доби соціально-психологічної прози ХІХ століття став соціально-психологічний роман, яким являється роман Федора Достоєвського “Злочин і кара”. В цьому творі ми спостерігаємо боротьбу в душі Родіона Раскольникова. За своєю теорією він поділяє людей на геніїв і рабів. Першим дозволено все, вони можуть робити будь-що аби тільки це якось допомогло повніше розкрити навколишній світ. […].
6. Соціальні і філософські джерела бунту Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Одна з, основних тем творчості Ф. Достоєвського – тема взаємин людини й ідеї. У більшості його романів є персонажі, одержимі якою-небудь ідеєю, що жи­вуть тільки нею, що підкоряють їй усі дії й у результаті руйнують і своє життя, І життя інших людей. Роман “Злочин і кара” буй задуманий автором ще на каторзі. Тоді він називав­ся […].
7. Твір на тему: “Теорія Раскольникова” за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин i кара” Для того щоб підкреслити контрасти сучасної йому реальності, Достоєвський протиставляє в романі характери різних героїв: Лужина і Мармеладова, Разуміхіна і Раскольникова, Свидригайлова і Дунечки. За допомогою цих образів автору вдається найбільш правдиво зобразити сувору дійсність того часу з її жорстокістю, соціальною нерівністю, пригніченням одних і вседозволеністю інших. Головним завданням своєї творчості Достоєвський вважав пошук людини […].
8. Соціальні, філософські та психологічні засади злочину Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, написаний 1866 року, торкається складних соціальних, філософських, морально-етичних проблем, які хвилювали письменника не один рік. Уже сама назва примушує замислитись: чому Ф. Достоєвський так назвав цей роман? Перше слово зрозуміле: Раскольников здійснив злочин – убив двох жінок. А “кара”? Його покарання – це усвідомлення самим Раскольниковим згубності теорії “сильної […].
9. Згубність теорії Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Людина є таємницею. Її потрібно розгадати… і я займаюся цією таємницею, тому що хочу бути людиною”. Ф. Достоєвський (з листа до брата, 1839) Ф. Достоєвський належав до числа найбільших російських письменників-реалістів XІX століття. Він завоював світове визнання і здійснив великий вплив на розвиток російської і європейської літератури. Художник трагічного складу, тонкий психолог, він надзвичайно глибоко […].
10. У чому злочин і в чому покарання Раскольникова? Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. “Злочин і покарання” – один із самих значних романів Достоєвського. У ньому звучить гострий біль письменника за принижену і ображену людину. Герой роману – Родіон Раскольников був студентом. Він похмурий і недовірливий. Ця людина живе як би окремо від світу: нічим не цікавиться з того, чим […].
11. Теорія Родіона Раскольникова і її катастрофа Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Роман “Злочин і покарання” був задуманий Ф. М. Достоєвським ще в період його перебування на каторзі. Тоді він називався “П’януваті”, але поступово задум роману трансформувався у “психологічний звіт одного злочину”. Сам Достоєвський у листі до видавця М. І. Каткова чітко перекаже сюжет майбутнього добутку: “Парубок, виключений […].
12. Моє ставлення до Родіона Раскольникова та його “теорії” Родіон Раскольников був надто чуйною людиною, аж до самозречення. Ми знаємо це, бо на його суді були свідки, які це засвідчили, наводячи конкретні приклади. Я не хочу їх тут переказувати. Однак це не перешкодило Родіонові вчинити саме так, як він вчинив. Бо у нього була теорія, яку він вважав за правильну і хотів довести. А […].
13. Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург? ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без ква­тирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мар­меладова (“нікуди піти людині”), символічного сну Раскольникова. Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості (доля […].
14. Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова «Злочин і кара» – один з найвеличніших і найдосконаліших романів письменника. У ньому з особливою силою виражено гуманізм письменника, його гострий біль за зневажену людину, приречену на самотність і страждання. Головний герой, колишній студент Раскольников, зображений Достоєвським на крутому зламі його долі. Саме життя висунуло перед ним такі питання, які вимагають зосередження всіх духовних і […].
15. “Я не стару вбив… я себе вбив…” (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Родіон Раскольников учинив злочин: убив бабку-лихварку і її сестру Лизавету. Що ж стало причиною цього злочину? Тяжкий стан родини? Так. Убогість, що довела героя до хвороби і розпачу? І це теж. Але все-таки головна причина – у створеній самим же Раскольниковим теорії злочину “по совісті”. За цією […].
16. Індивідуалістичний бунт головного героя у романі Ф. Ш. Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” – це роман про Росію середини XІX століття, яка пережила епоху найглибших соціальних перетворень та моральних струсів. Із перших сторінок роману ми дізнаємося про те, що Раскольников спокусився на якесь діло. У нього народилася мрія, до здійснення якої він дуже близький. А місяць тому, майже помираючи з голоду, він змушений був закласти […].
17. Злочин і покарання характеристика образу Раскольникова Родіона Романовича Розкольників Родіон Романович – головний герой. Співвідносимо з пушкінським Германном(“Пікова дама”), бальзаков| ским Растиньяком(“Батько Горио”), Жюльеном Сорелем з рома-на Стендаля “Червоне і чорне”. Сам Достоєвський в чорнових матеріалах до роману зіставляє Раскольникова з Жаном Сбо-гаром, героєм однойменного роману французького письменника Ш. Нодье(1818). “…Чудово хороший собою, з прекрасними темними очима, темно-рус, зростанням вище за середній, тонкий […].
18. Теорія Родіона Раскольникова: “тварини тремтячі” і “право що мають” Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Ф. М. Достоєвський – великий російський письменник, неперевершений художник-реаліст, анатом людської душі, жагучий поборник ідей гуманізму і справедливості. Говорячи про незаперечну геніальність Достоєвського, М. Горький порівнював його по силі зображальності і таланту із Шекспіром. Його романи відрізняються пильним інтересом до інтелектуального і психологічного життя героїв, розкриттям […].
19. Твір на тему: “Філософські проблеми в романі “Злочин і Кара” Ф. Достоєвського” Федір Достоєвський все своє творче життя шукав у чому істина буття. Існує один закон – моральний. Цей закон реально живе в душі людини і не допускає свого порушення. Раскольников спробував його порушити – і поплатився. Так на думку письменника, поплатиться кожен, хто, маючи моральну свідомість, порушує моральний закон, закон людської совісті. Поки Раскольников не зрозуміє […].
20. Твір на тему: “Характеристика Родіона Раскольникова” У всесвітньо відомому романі Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” образ Родіона Раскольникова є центральним. Читач сприймає події саме з точки зору цього персонажа – зубожілого і неохайного студента. Вже на перших сторінках твору Родіон Романович поводиться дивно: він підозрілий і тривожний. Дрібні, здавалося б, абсолютно незначні події він сприймає дуже болісно. Наприклад, на вулиці […].
21. Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину й кари не випадково зазначена вже у назві роману, бо саме її дослідженню присвятив Ф. Достоєвський свою розповідь. Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний грабіжник, який вирішив вбити й пограбувати стару жінку, аби мати зиск. […].
22. Символіка назви роману Ф Достоєвського “Злочин і кара” Роман видатного російського письменника Ф. М. Достоєвського був написаний у 1866 році і присвячений він складним соціальним, філософським та морально-етичним відносинам у суспільстві того часу, які хвилювали не тільки письменника, а й представників більш прогресивної частини людства. Уже сама назва твору досить символічна і примушує читачів замислитися, чому Ф. М. Достоєвський назвав свій твір саме […].
23. Твір на тему: “Соціальні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Роман ” Злочин і кара” належить до тих великих творів світової літератури, значення яких зростає для кожного наступного покоління. Образ Родіона Раскольникова став вічним супутником людства, бо на його прикладі Достоєвський поставив питання про шляхи розвитку людської особистості в переломних історичних умовах. А оскільки кожна епоха є по-своєму переломною, причини морального бунту героя Достоєвського викликають […].
24. “Кроки” Раскольникова до злочину (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Це людина ідеї. Ідея охоплює його І володіє ним, але маючи ту властивість, Що володарює у ньому не стільки В голові його, скільки втілюючись У нього, переходячи в натуру, завжди Зі стражданням і занепокоєнням, і, уже Одного разу поселившись у натурі, Потребує і негайного використання До справи. Ф. Достоєвський Ф. М. Достоєвський жив і творив […].
25. Різні мотиви злочинних учинків Родіона Раскольникова і Соні Мармеладової Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” був написаний у один із найщасливіших років у житті письменника. У 1866 році він віднайшов своє родинне щастя та створив твір, що приніс йому визнання серед читацької аудиторії. Беручи до увагу тему роману, здається, що у цьому факті прихована якась невідповідність. Адже щастя і страждання, народження родини і вбивство […].
26. Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує […].
27. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” був надрукований у 1866 році. Це роман про сучасну Росії, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасне героя, разом у груди свою всі страждання, болю, рани часу. Вже на самому початку цього твору ми дізнаємося, що його головний герой – бідний студент Раскольников […].
28. Твір на тему: “Характеристика Лужина i Свидригайла з роману Ф. М. Достоєвського “Злочин i кара” У романах Достоєвського майже всі провідні герої є ідеологами. А тому героя свого роману “Злочин і кара” Родіона Раскольникова Достоєвський наділив духовними двійниками – Свидригайловим і Лужиним. Ці образи уособлюють “темну” сторону особистості головного героя, концентрують у собі його пороки, що дозволяє читачеві отримати максимально вірне уявлення про особистість і характер Раскольникова. Достоєвський показує нам […].
29. Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює людину, що бореться за гуманні стосунки між людьми, страждає за […].
30. Раскольников та його “двійники’ у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XІX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та без яких роман просто не […].
31. Згубна теорія “Надлюдини’ у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є своєрідною проекцією майбутнього людства, якщо воно не усвідомить справжніх законів, які керують світом. Підтвердженням цієї думки може служити вся історія двадцятого століття, одного з найкривавіших та жорстокіших століть. Звісно, що життя кожної людини – це найцінніша коштовність, кожна війна має жертви, але число жертв, які загинули в оголошених […].
32. Ідея Раскольникова і її крах (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Достоєвський у своєму романі зображує сутичку теорії з логікою життя. На думку письменника, логіка життя завжди спростовує, робить необгрунтованою будь-яку теорію. Виходить, робити життя по теорії не можна. І тому головна філософська думка роману розкривається не в системі логічних доказів і спростувань, а як сутичка людини, одержимої вкрай злочинною теорією, із життєвими процесами, що спростовують […].
33. Що завадило Раскольникову жити за теорією, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Перша заповідь християнства проголошує: “І нехай не буде у тебе інших богів, крім мене”. Та історія людства налічує чимало прикладів, коли через цю заповідь погордливо переступали деякі особистості, які декларували ідею “надлюдини”, що руйнівно впливала на життя суспільства. Ф. М. Достоєвський у своєму романі “Злочин і кара” блискуче викрив нищівну силу такої ідеї, створивши образ […].
34. Моє розуміння образа Родіона Раскольникова Трагедія Родіона Раскольникова. Найгостріші конфлікти, властивого російського життя 60-х років, обумовили трагічне світосприймання героя роману, роздвоєність його свідомості, незгода, розкол із самим собою (звідси й прізвище: Розкольників), внутрішнє протиборство, зіткнення в його душі добра й зла, любові й ненависті. Розкольників – горда, мисляча, талановита, самолюбна людина, вона глибоко переживає соціальну несправедливість, біль і страждання інших […].
35. Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”. 1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. (Розвиток буржуазних сто­сунків. Егоїстична війна “всіх проти всіх”. Соціальна нерівність.) 2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. (Особа Наполеона – приклад індивідуалістичної життєвої філософії “сильної особистості”. Ін­терес до цієї теми – з часів Пушкіна (“Цигани”, “Євгеній Онєгін”). Вибір свого шляху. […].
36. Твір на тему: “Суперечливість теорії крові по совісті та образу Родіона Раскольнікова з роману Федіра Достоєвського “Злочин і кара” Теорія крові по совісті була створена головним героєм роману Федіра Достоєвського Родіоном Раскольніковим. Згідно з нею людина має право пролити кров, тобто вбити іншу людину в деяких випадках, якщо це продиктовано ідеалами певного часу. При цьому протягом роману головний герой стикається з великою кількістю проблем, що наштовхує на думку про його неготовність повною мірою відповідати […].
37. Соціальний, моральний і філософський зміст бунту Родіона Раскольникова “К топору зовите Русь!” – це слова з відомого листа до “Колокола”. Із сокирою під пахвою йде до своєї жертви колишній студент Родіон Романович Раскольников. Тобто Достоєвський бажав поставити знак тотожності між кримінальним злочином і революцією. Але і кримінальним злочином не назвати те, що зробив герой роману. Спочатку скажемо про те, що жодного разу ми […].
38. Викриття індивідуалістичного свавілля в романі «Злочин і кара» Російська література XIX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів удосконалення людства. За його власним визнанням, він був […].
39. Твір на тему: “Петербург Ф. Достоєвського” за романом “Злочин і кара” Місто – трагічна доля людини. Місто Петербург – привид, породжений людиною в її самотності і поневіряннях. М. Бердяєв До числа найбільш величних витворів Ф. М. Достоєвського, що зробили великий вплив на подальшу світову літературу, належить роман “Злочин і кара”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” ще називають “петербурзьким романом”. Чи випадково це? Адже про […].
40. Твір на тему: “Соціальний, моральний і філософський сенс буття Раскольникова” У романі “Злочин і кара” Достоєвський продовжив тему принижених і ображених, віднісши її з темою бунту людини, яка не бажає бути “твариною тремтячою”. У центрі твору історія злочину студента Родіона Раскольникова, який вбив стару лихварку. Чому розумна, чесна молода людина коїть цей злочин? Раскольников бідний, бідна його сім’я. Він бачить жертовність сестри, готової йти заміж […].

✅Які причини злочину Раскольникова?

«Злочин і кара» – великий твір, який воістину складний, впливовий та глибокий. Вивчаючи суть даного твору ми стикаємося з глобальними проблемами, які впливають на долі людини.

Головним героєм роману є Родіон Раскольников. Він робить страшний злочин – вбивство, до того ж ще й подвійне. Що ж довело його до такого гріха? Як же так вийшло, що молода людина виростила в собі таку жахливу думку?

На все це є кілька причин. Звичайно, це соціальний стан героя. Він живе в бідній родині, яка потребує звичайних людських благах. Його матір і сестру звинувачують в шиллерівському оптимізму. Але, це не та причина, яка дійсно стає реальним поштовхом до вбивства.

Раскольников, досить цікавий персонаж. Навіть сам автор неоднозначно ставиться до нього. З одного боку, він чесний і освічений. Тільки от знайти себе в цьому складному суспільстві він не може. Чому головного героя Достоєвський прозивали Раскольниковим.

Так, тому, що вона відчужується від людей, ховається від усілякого спілкування, в його внутрішньому світі відбувається розкол нерозуміння добра і зла. Висловлюючи презирство до людей, він прагне бути самотнім, залишає всіх своїх друзів, включаючи і Разумихина.

Читаючи роман, ми бачимо, що Раскольников байдужий не тільки до оточуючих, але і до життя в цілому. Ще в університеті, він відчув самотність, ні з ким не спілкувався. Так, його поважали за знання, але зовсім не любили, як людину. Тому, Раскольников став абсолютно закритим і недовірливим до людей.

За теорії головного героя, все люди ділилися на звичайних і незвичайних. Звичайні люди живуть в слухняності, в чіткості за законами і не має права їх порушувати. А ось незвичайні люди можуть володіти понад силою і переступати створений закон.

Після скоєння подвійного вбивства, злого діяння, він виправдовується. Його ідея провалилася і перетворилася в дурниця. Але, внутрішні переконання так і залишилися з головним героєм.

В епілозі ми дізнаємося, що через півтора року, Раскольников все також замкнутий і прихований від людей. Достоєвський, створенням такого героя, показує нам, читачам, що скоєний злочин – це не тільки впливу суспільства і соціального положення. Це внутрішні переконання, моральність і втрата будь – якої людяності.