Частка в українській мові

До класу часток належать неповнозначні незмінні слова, які виконують роль модальну роль у складі слова або речення. Частками називають неповнозначні слова, що служать для позначення смислових відтінків, для вираження модальних значень та емоційно-експресивних оцінок, а також для формотворення та словотворення.

Особливості: багатозначність, нечіткість семантичних меж, поєднання суб’єктивного та об’єктивного модальних планів, тісний зв’язок з лексико-граматичною структурою висловлювання, висока частотність вживання, співвіднесеність багатьох із них з близькими за значенням і такими, що збігаються формально, одиницями інших частин мови.

Частки не виражають граматичних значень, не беруть участі, як формальні засоби у побудові словосполучення та речення. Це елементи семантичної сфери, тому вони, підключаючись до окремих слів, словосполучень чи речень. Надають кожній з цих одиниць різноманітних смислових чи модальних відтінків.

За будовою частки поділяються на прості і складені. Простими називаються ті, що складаються з одного слова. До них належать усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток: ще, же, би, навряд, мов, лише, тільки, навіть, ось, саме та ін.: Тільки музика хай виграє, Бо душа у мене є (Гал.).

Складені частки складаються з кількох слів. Найчастіше вони включають просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником: трохи не, навряд чи, ще й, хай би, еге ж, тільки і, що за, невже ж, лиш би та ін.:

За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв’язків, ні формальних співвідношень з іншими частинами мови. Наприклад: не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші: Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч.).

Більшість у мові становлять вторинні (похідні) частки, тобто ті, що перейшли від інших частин мови:відприслівникового походження: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут. (Наприклад: Я нічого не думав, а просто милувався краєвидом (Коц.));

відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі (Наприклад: Жив собі багатий пан (Нар.тв.));

віддієслівного походження: знай, дай, давай, мовляв, бач, було (Наприклад: Люди знай їздили по шляху (Мирн.));

частки, співвідносні із сполучниками: та, і, й, а, бо (Наприклад: Чогось уже і ти став непривітний (Л.Укр.) тавигуками: о, ой, ну, геть, наприклад: Сонце вже геть було нахилилося до Заходу (Фр.)).

1. Фразові – ті, що виражають смислові відтінки, модальні значення і емоційно-експресивні значення. Поділяють на:

А) Семантичні – виражають смислові відтінки значень слів у реченні:

1. Вказівні: ось, он, от.
2. означальні – увиразнюють значення повнозначних слів, вказуючи на відповідність значення слова означуваному поняттю: якраз, саме.
3. кількісні – вказують на часткову невідповідність між значенням слова і означуваним поняттям: майже, приблизно
4. обмежувально-видільні – для виділення окремого слова в реченні: лише, тільки, навіть
5. підсилювальні( підсилювально-видільні) – підсилюють значення повнозначних слів: і, та,ж

1. власне модальні – вносять у висловлювання сумнів, припущення, впевненість – мов, наче, ніби.
2. стверджувальні – підтверджують висловлену думку, підсилюють її правильність: так, атож, аякже, авжеж
3. авжеж – заперечують або частково заперечують висловлену думку: ні, не, ані.
4. спонукальні – спонукання, наказ, бажання – хай, нехай, -бо, – но.
5. питальні – питання, сумнів, здивування, недовіра: невже, чи, хіба.

В) Емоційно-експресивні – відтінюють емоцію висловлювання, підсилюють виразність мови: от уже, куди там, де там.

1. Формотворчі – виступають засобом утворення морфологічних форм. Хай, нехай, най, що, як, ся і би.
2. Словотворчі – будь, небудь, казна, не, ні, би – за допомогою яких утворюються слова. Знаходять або у препозиції, або у постпозиції, не викликаючи морфологічних змін.

Частка як службова частина мови

Які труднощі у вас виникають щодо часток? Знаєте особливості їхнього написання? Розрізняєте їх за групами, видами і розрядами? Якщо вагаєтеся у відповіді, то наш матеріал для вас! Якщо ж ви впевнені у своїх знаннях, то гайда ділитися правилами із тими, хто цього ще не знає!)

Частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм:

Частка не є членом речення.

Розряди часток за значенням

дієслів: б, би (зробила б);

б) утворюють наказовий спосіб дієслів: хай, нехай, бодай;

в) творять зворотні дієслова: -ся,

–сь (сміється, знайшовсь);

г) творять найвищий ступінь

не, ні, ані (не

Види модальних часток

Групи часток за походженням

Групи часток за будовою

Розрізнення часток та інших частин мови

Related Posts:

Що за смислова частка

Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень — розповідних (стверджувальних і заперечних), питальних, спонукальних, окличних, є такі:

• а) стверджувальні — виступають замінниками стверджувальних речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож, ага, еге, еге ж, гаразд; наприклад: — Хто знає, обід буде? — Аякже! Повинен бути. (Панас Мирний.) — Ви добре знаєте Карпа? — поспитав я. — Атож. (М.Коцюбинський.);
• б) заперечні — вживаються в заперечних реченнях або замінюють їх: не, ні, ані; наприклад: Ні, краще ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби. (М.Коцюбинський.);
• в) питальні — вживаються для оформлення питальних речень або в ролі самостійних запитань: чи, хіба, невже, що за, га, та ну; наприклад: Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає? (Леся Українка.) Невже історія нас так нічого й не навчила?;
• г) спонукальні — надають висловлюванню різних відтінків побажання, наказу, просьби, заборони, заклику до дії: бодай, годі, ну, давай, на, -бо, -но; наприклад: Так годі спать! виходьте на дорогу. (П.Тичина.) А підійди-но сюди! (Ю.Збанацький.);
• ґ) окличні — вживаються для оформлення окличних речень: що за, що то за, ну й; наприклад: Що за гарна година настала! Ну й день!

Частки, які надають окремому слову чи групі слів смислового відтінку, за значенням є такі:

• а) підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки, лише (лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же (ж), -бо, -но, -то, -от, -таки, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о, ой; наприклад: З високих круч луна орлиний клекіт, лиш тихі води все стоять мовчазно. (Леся Українка.) Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села! (Т.Шевченко.);
• б) уточнювальні — вказують на міру точності або правдивість повідомлення: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, неначебто, мов, мовби, немовби, буцім; наприклад: Злива тривала майже годину. (М.Трублаїні.) Село неначе погоріло, неначе люди подуріли, німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть. (Т.Шевченко.);
• в) вказівні — служать для того, щоб привернути увагу до якогось предмета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, осьде, он, онде, воно; наприклад: Он зірка в небі пролетіла. (В.Сосюра.) Блаженків Денис альпініст? Та чи він хоч знає, що це воно таке? (О.Гончар.).

Приєднувальні частки вказують на певний зв’язок між висловлюваннями: теж, також, до того ж, ще й, адже, отже, тож, значить, так, то (за своїм значенням вони наближаються до сполучників); наприклад: Тож як мудрості доходиш, — хочеться і жить і жить! (П.Тичина.) Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію, а також побути на селі. (М.Коцюбинський.)

Словотворчі й формотворчі частки виконують роль префіксів, суфіксів та закінчень, але відрізняються від них тим, що можуть писатися окремо, через дефіс або приєднуватися до закінчення: абихто — аби з ким, ніщо — ні в чому, щодня — що другого дня, будь-який — будь до якого, коли-небудь, знав би, хай подумає, чийсь — чийогось, вчитися — вчишся.

належать частки аби-, де-, -сь, казна-, хтозна-, будь-, небудь-, ні-, що-: абищо, дехто, якийсь, казна-звідки, хтозна-куди, будь-де, як-небудь, ніякий, щороку.

належать частки би, б (за їх допомогою утворюється умовний спосіб: сказав би, зраділа б); хай, нехай (за їх допомогою утворюється наказовий спосіб: хай скаже, нехай прийдуть); -ся (за її допомогою утворюються зворотні дієслова: вмиваюся, тривожаться).

У словосполученнях визначте розряд частки
(Як виконувати завдання)

У відповідях використовуйте такі скорочення: підсилювально-видільна – П, уточнювальна – У, вказівна – В.