Антилопа Гну

Антилопа Гну – это обитатель африканской саванны. Представляют не только довольно многочисленный, но весьма интересный вид, если сравнить их экстерьер с внешним видом других обитателей саванн. Экстерьер этих животных достаточно уникальный, поскольку голова и рога сравнимы с головой и рогами быка, а грива – лошадиная. Тело сравнимо с телом коровы, борода напоминает бороду горного козла, а хвост, как у осла. На самом деле это животное представляет вид антилоп. Антилопа Гну – это одна из самых известных антилоп, обитающих на нашей Планете.

Местные жители Африканского континента называют антилопу Гну «диким животным», а слово «гну» — это не что иное, как звук, который издают эти животные. По крайней мере, так считали те, кто давал название этому животному.

Антилопа Гну: описание

Антилопы Гну представляют травоядных жвачных животных, относящихся к отряду парнокопытных млекопитающих и семейству полорогих представителей фауны. У антилопы Гну имеются близкие родственники в виде антилопы топи и конгони, которые внешне заметно отличаются друг от друга.

В природе обитает 2 вида антилопы Гну, которые отличаются типом окраса: голубая/полосатая и белохвостая. Белохвостая антилопа Гну считается достаточно редким животным и встречается исключительно в заповедниках.

Внешний вид

Антилопы Гну – это крупные животные, вес которых достигает 2-х с половиной сотен килограммов, при этом их рост составляет почти полтора метра. Телосложение достаточно крепкое, а конечности сравнительно длинные и тонкие, что свидетельствует о высокой выносливости этих антилоп. Подобное строение тела создает облик непропорционально развитого животного. Плюс ко всему – это наличие крупной головы быка, козлиной бороды, а также загнутых к верху острых рогов создает впечатление того, что природа создала это животное из того, что было под рукой или из того, что осталось. Следует отметить, что голос антилопы, который звучит на просторах саванны, можно отнести к разряду своеобразного мычания. Именно поэтому антилопу Гну определили в особое подсемейство коровьих антилоп.

Интересно знать! Рога вырастают не только у самцов, но и у самок, хотя они отличаются, так как рога самцов толще и массивнее.

Основной окрас шерстяного покрова зависит от вида, поэтому голубые Гну отличаются темно-серым или серебристо-голубым основным окрасом, при этом по бокам корпуса проходят поперечные черные полосы. Белохвостые Гну характеризуются основным или черным, либо коричневым окрасом, при этом кончик хвоста чисто белый, а грива – черно-белая. По внешнему виду эти животные больше напоминают рогатых лошадей, нежели антилоп.

Характер и образ жизни

Антилопы гну способны разгоняться до скорости порядка 70 км/час, а их характер поведения такой же непредсказуемый и уникальный, как и внешний вид.

Характер поведения антилопы гну отвечает таким критериям, как:

Непредсказуемость

Наблюдая за мирно пасущимися антилопами гну трудно предположить, что за какие-то доли минуты это животное может сорваться с места и бежать, куда глаза глядят. При этом не стоит думать, что животное заметило притаившегося хищника, поскольку все намного проще: такая уж антилопа гну.

Настроение может также меняться быстро: то антилопа мирно щиплет травку рядом со своими собратьями, то в мгновение ока становится непримиримым врагом по отношению к своим сородичам, атакуя их, брыкаясь, бодаясь и подпрыгивая. Этот наплыв ярости, как правило, ничем не обоснован.

Антилопы гну страдают от приступов немотивированной агрессии, поэтому в зоопарках сотрудники соблюдают особую бдительность, чтобы не пострадать от антилопы, а не от буйвола, например.

Стадность

Антилопы гну предпочитают формировать стада, состоящие из полтысячи особей. Их социальная ориентация позволяет выживать в условиях, когда рядом обитают опасные хищники. Любой из членов стада, заметивший хищника, подает звуковой сигнал и тогда стадо в мгновение ока бросается в разные стороны.

Когда животные бросаются врассыпную, это дезориентирует хищников, что позволяет выиграть время. В крайних случаях, когда встает вопрос жизни и смерти, антилопа гну защищается, используя рога и свои конечности. Если животное здоровое и сильное, то даже львы не рискуют на него напасть, выбирая более слабых особей или детенышей.

Территориальность

У каждого стада имеется своя территория, которую метит и охраняет вожак стада. При появлении на своей территории чужаков, антилопа начинает выражать свое недовольство, издавая характерные устрашающие звуки. Если эффекта от этого не последовало, гну опускают вниз голову и направляют свои рога на противника. Размер рогов у антилопы такой, что она запросто может постоять за себя и за свою территорию.

Непоседливость

Постоянные миграции этих животных связаны с поиском пропитания, так как им нужна молодая трава, произрастающая в сезон дождей или рядом с различными водоемами.

Перемещение антилоп гну осуществляется всегда в одном и том же направлении с юга на север и обратно. Сезон миграции начинается в мае месяце и продолжается по ноябрь месяц. Как правило, это один и тот же маршрут, с наличием одних и тех же препятствий.

По сути, это их дорога жизни, так как выживают только здоровые и сильные, а также те, кому повезло. Зачастую животные гибнут под ногами своих сородичей, которые несутся по саванне многочисленным стадом и с большой скоростью. Если для стада свежей травы на одном месте вдоволь, то стадо не станет искать другие места для своей жизнедеятельности.

Любовь к воде

Антилопы гну любят пить много воды, поэтому предпочитают занять территорию, расположенную рядом с водопоем. Главное, чтобы в водоеме не было крокодилов. В связи с этими фактами, следует отметить, что антилопы гну будут обитать там, где есть много воды и много свежей сочной травы, а также условия для приема прохладных грязевых ванн.

Любопытство

Это одна из черт антилопы гну. Если какой либо из объектов заинтересует антилопу, то она может подойти к нему на близкое расстояние, при этом она забудет о своем страхе перед опасностью.

Сколько живут Гну

Обитая в условиях дикой природы, антилопы гну живут не больше 2-х десятков лет. Это связано со многими опасностями, которые ожидают животное на каждом шагу. Обитая в условиях неволи, она может прожить лет на 5 дольше.

Где обитает антилопа гну

Антилопа гну – это житель Африканского континента, а точнее – это его юга и его востока. Основная численность антилоп гну обитает на просторах Кении, а где-то третья часть населяет такие страны, как Намибия и другие. Эти животные предпочитают территории, покрытые невысокой травой и расположенные рядом с водоемами. Засушливые участки территории саванны этими животными игнорируются.

Чем питаются антилопы гну

Антилопы гну являются исключительно травоядными животными, рацион питания которых состоит из растительной пищи. Следует отметить, что высокая трава игнорируется этими травоядными, поэтому они предпочитают питаться молодой сочной травой, высота которой не превышает 10 сантиметров. Антилопы гну появляются в местах, где ранее паслись зебры, которые наоборот предпочитают высокую траву, оставляя маленькую.

Важный момент! Антилопы гну питаются на протяжении 16 часов в сутки, съедая при этом не меньше 4-х килограммов травы.

При недостатке молодой сочной травы, антилопы гну могут питаться различными суккулентами, а также листьями кустарников и деревьев. Это только в том случае, если стадо еще не нашло для себя любимое пастбище.

Естественные враги

Основными естественными врагами антилопы гну являются львы, леопарды, гепарды, гиены и крокодилы. Различные стервятники доедают то, что остается после основных хищников.

Размножение и потомство

Начиная с апреля месяца и на протяжении 3-х месяцев, у антилопы гну отмечается гон. В этот период самцы устраивают драки за право владения гаремом. Как правило, поединки не столь кровопролитные и не доходят до гибели животных. Их поединки ограничиваются обычным боданием, что является простой демонстрацией силы. Победитель имеет право на владение гаремом в составе полутора десятков самок, а побежденный довольствуется тем, что осталось.

Интересный момент! Если брать группы, мигрирующие и не мигрирующие, то их состав отличается. Как правило, в мигрирующих группах присутствуют особи разных полов и разных возрастов. Если стадо ведет оседлый образ жизни, то самки с детенышами до 1 года формируют одну группу, а самцы формируют свои группы, чтобы заполучить свои территории.

Самка гну вынашивает свое потомство на протяжении 8 месяцев, поэтому потомство появляется на свет в январе/феврале месяце. В этот период начинается сезон дождей, поэтому кормов предостаточно.

После появления на свет, уже через полчаса детеныши встают на ноги и не отстают от своей матери. Детеныши антилопы гну растут так же быстро, как и трава после дождя.

На свет появляется в основном 1 теленок, хотя бывают случаи, что рождается пара детенышей. На протяжении 8 месяцев мать кормит телят своим молоком. Несмотря на это, потомство начинает щипать траву еще с раннего возраста. После того, как мать перестает кормить теленка молоком, она еще 9 месяцев ухаживает и заботится о своем потомстве. Половозрелыми особи становятся только к 4-м годам своей жизни.

Важный факт! До 1года жизни доживает лишь один теленок из 3-х новорожденных телят самки. Остальные стают жертвами различных хищников.

Популяция и статус вида

В 19 веке на антилоп гну охотились, как местные племена, так и буры-колонизаторы, которые мясом этих животных кормили своих рабочих. На протяжении целых 100 лет велась активная охота на этих антилоп и только в 1870 году люди опомнились, так как на всю Африку осталось в живых чуть больше полтысячи особей.

Вторая волна буров-колонизаторов приложила максимум усилий для того, чтобы сохранить и приумножить численность антилоп гну. Они начали формировать безопасные территории для жизнедеятельности этих животных. В результате, численность голубых антилоп восстановилась, а вот белохвостому виду не повезло и его можно встретить лишь в условиях заповедных территорий.

В заключение

Антилопа гну – это удивительное животное по многим показателям. Во-первых, ее внешний облик весьма противоречивый и тот, кто ни разу не видел этого обитателя африканской саванны, может спутать ее с другими видами животных и это совсем неудивительно. Антилопа гну своим внешним видом напоминает многих животных, хотя некоторые внешние признаки противоречат друг другу. Во-вторых, ее характер поведения нельзя назвать устойчивым, так как поведение животного может смениться в мгновение ока и т.д.

Найбільші антилопи у світі: ТОП-10 види – фото, назви, опис

Антилопи – тварини із ряду Парнокопитні, що відомі своїм витонченим виглядом та вражаючими рогами. Найчастіше за все вони викликають асоціації із теренами Африки, проте чимало їхніх різновидів також живе в Азії, а деякі – навіть в Європі. Нижче наведені найбільші антилопи в світі з фото та описом.

Найбільші антилопи світу: топі або бубал ліророгий звичайний (Damaliscus lunatus)

Висота тіла у антилопи топі сягає 1,27 м. Цей вид зустрічається в Анголі, Ботсвані, Намібії, Зімбабве та Замбії. Зазвичай топі живуть в саванах та на відкритих рівнинах.

Ці великі антилопи мають темно-коричневе забарвлення тіла та помірний горб біля основи шиї. Довжина ріг у них сягає 40 см.

Зазвичай антилопи топі живуть стадами з 10 самиць та їхніх малюків. Наприкінці першого року життя самці залишають материнське стадо та створюють великі «холостяцькі» стали до 30 особин.

Головними хижаками цих великих антилоп є леви. Молодь нерідко стає здобиччю зграй гієн та шакалів.

Найбільші антилопи в світі: козел водяний (Kobus ellipsiprymnus)

Ці великі антилопи мешкають у Південній та Східній Африці. Існує 13 визнаних підвидів водяних козлів. Більшість з них мають зріст 1,2-1,37 м, при цьому самці вищі та довші за самиць.

Водяний козел – велика антилопа з червонувато-коричневим забарвленням. Проте з віком його шерсть стає темнішою. Ці антилопи мають білу морду та білі плями на горлі, крупі та всередині вух.

Роги є лише у самців водяних козлів. Вони мають доволі впізнаний вид, адже вигнути назад, а потім – вперед у верхній частині.

Водяні козли не можуть довго обходитися без води в жарку погоду. Саме тому вони зазвичай зустрічаються в чагарниках і на луках поблизу річок та озер.

Великі антилопи світу: шаблеріг чорний (Hippotragus niger)

Зріст цих великих антилоп сягає 1,4 м у плечах. Зустрічаються вони лише в Анголі, в регіоні між річками Куанго та Луандо. Шаблеріг чорний – ендемік цієї африканської країни. Він визнаний національною твариною-символом Анголи.

Тривалий час вважалося, що вся популяція цих великих антилоп була знищена під час громадянської війни в Анголі. Проте шаблеріг чорний був знову відкритий в 2004 р. Наразі цей вид африканських антилоп знаходиться під загрозою зникнення.

Самці шаблерога чорного мають чорне забарвлення, а самиці – червонувато-коричневі. Проте обидва мають білі плями на обличчі та на череві. Головними хижаками цих великих антилоп є леви та крокодили, а на малюків можуть полювати леопарди та гієни.

Найбільші антилопи в світі: блакитний або смугастий гну (Connochaetes taurinus)

Ці великі антилопи доволі схожі на буйволів. Вони широко поширені на теренах Африки. Блакитні гну – одні з небагатьох видів африканських антилоп, що мають значні популяції за межами національних парків. Вони зустрічаються в Анголі, ПАР, Кенії, Ботсвані, Зімбабве та Замбії.

Зріст блакитного гну становить 1,1-1,4 м, тоді як довжина тіла – до 2-х м, а вага – 170-270 кг. Тіло у цих великих антилоп темно-коричневе або сірувато-коричневе.

Блакитні гну мають велику важку голову, м’язисті плечі та довгий чорний хвіст. Вигнуті роги зовні схожі на ті, що мають буйволи. Вони є як у самців, так і у самиць.

Смугасті гну надзвичайно активні та спритні. Вони можуть розвивати швидкість бігу 80 км/год. Головними їх хижаками є леви, гепарди, леопарди та гієни.

Найбільші антилопи світу: куду великий (Tragelaphus strepsiceros)

Зріст представників цього виду великих антилоп сягає 1,4 м заввишки. Довжина тіла в них становить приблизно 2,2 м, а вага – до 200 кг у самиць та до 250 кг – у самців.

Ці великі антилопи мають довгі ноги та коричневе або червонувато-коричневе забарвлення із білими смугами (від 4 до 12) на тілі. Також в них є невелика біла мітка між очима. Самці великого куду мають великі гвинтоподібні роги, які починають рости у них у віці від 6 до 12 місяців.

Зазвичай ці великі антилопи зустрічаються в лісистих районах на сході та півдні Африки. Вони споживають листя, траву та фрукти та рідко виходять на відкриті рівнини.

Великі куду не особливо територіальні. Їхні стада зазвичай складаються приблизно з 10 самиць із малюками. Самці цих антилоп часто живуть поодинці.

Великі антилопи світу: конгоні (Alcelaphus buselaphus)

Раніше ці африканські антилопи зустрічалися майже по всій Африці та навіть на Аравійському півострові. Наразі вони ще поширені в Південній Африці та в національних парках деяких інших країн континенту.

Висота антилопи конгоні становить 1,3 м в холці, а довжина тіла – 2-2,5 м. Вага варіюється від 100 до 200 кг. Ці великі африканські антилопи відомі своїми довгими лобами та рогами, що можуть вигинатися різними способами (залежно від підвиду).

Тіло у конгоні коричневе, а на ногах помітні чорні плями. Живуть ці антилопи великими стадами до 300 особин. Леви, леопарди, гепарди, гієни та крокодили є головними хижаками конгоні.

Найбільші антилопи Азії: нільгау (Boselaphus tragocamelus)

Ці великі антилопи зустрічаються в Індії, Пакистані та Непалі. Зазвичай вони мешкають серед чагарникових лісів та на луках. Нільгау – найбільші антилопи на теренах Азії.

Заввишки вони сягають 1,2-1,5 м, а довжина тіла становить – 1,8-2 м, тоді як вага – до 200 кг. Самці зазвичай більші за самиць.

Передня частина у цих великих антилоп зазвичай більш масивна, ніж задня. Шия у них коротка та доволі товста у самців. Голова у самиць трохи подовжена.

Цих великих антилоп легко відрізнити за похилою спиною та білою плямою під горлом. Самиці нільгау жовтувато-коричневі, а самці – яскраво-блакитно-сірі. Останні, на відміну від перших, мають невеликі ріжки.

Нільгау живуть невеликими групами (самці та самиці окремо) менше ніж з 10 особин. Представники обох статей схильні до бійок між собою, коли ці тварини б’ють один одного рогами або штовхають шиями. Леопарди – головні хижаки нільгау, але вовки та гієни також можуть полювати на них.

Найбільші антилопи світу: чала або кінська антилопа (Hippotragus equinus)

Ці великі антилопи – одні з найпривабливіших на теренах Африки, де вони доволі поширені. Проте нерідко їх плутають із чорним шаблерогом.

Ці одні з найбільших антилоп Африки сягають 1,5-1,6 м (самці) та 1,4-1,5 м (самиці) заввишки. Довжина тіла в них становить 2,2-2,6 м, а вага – в межах 225-275 кг у самиць та 260-300 кг – у самців.

Забарвлення у кінської антилопи червонувато-коричневе з більш світлим волоссям на череві. Також вона має білі плями на обличчі та рогах, що можуть сягати більше 90 см у довжину.

Зустрічаються антилопи чала переважно на луках та в саванах, де харчуються травою середньої довжини. Найчастіше за все на них полюють леви. Проте кінські антилопи можуть бути надзвичайно агресивними та здатні захищатися від більшості інших хижаків.

Найбільші антилопи у світі: канна гігантська (Taurotragus derbianus)

Незважаючи на назву, цей вид канни трохи поступається за габаритами канні звичайній. Проте ці антилопи також є одними з найбільших в світі. Вони зустрічаються у відкритих лісах та саванах Камеруну, ЦАР, ДР Конго, Чаду, Малі, Гвінеї, Південного Судану та Сенегалу.

Гігантські канни ведуть здебільшого нічний спосіб життя. Головні їхні хижаки – леви, гієни та крокодили.

Забарвлення у канни гігантської червонувато-коричневе з вертикальними білими смугами на тілі. Ці найбільші антилопи в світі мають щільно закручені роги та коротку чорну гриву на шиї та велику складку шкіри під шиєю.

Найбільша антилопа у світі: канна звичайна (Taurotragus oryx)

Ці антилопи є найбільшими у світі. Вони сягають 1,3-1,8 м заввишки та мають довжину тіла 2-3 м, тоді як хвіст сягає 60-90 см. Вага у самиць становить 300-600 кг, а у самців – від 700 до 1000 кг.

Канна звичайна зустрічається у відкритих саванах на сході та півдні Африки. Самиці мають коричневе забарвлення, а самці – блакитно-сіре.

Зазвичай ці найбільші антилопи світу мають характерні смуги на тілі. Щільно закручені по спіралі роги властиві як самцям, так і самицям канни звичайної.