Скільки хромосом у польового горобця

Горобець польовий поширений майже на всій території Європи і більшій частині Азії, за винятком районів Крайньої Півночі та Близького Сходу. У другій половині XX століття кілька видів птахів були спеціально інтродуковані в Північну Америку. Будучи відпочатково євразійським видом, горобець польовий був інтродукований в Північну Америку, Австралію та деякі острови Тихого океану. На території України існує скрізь. На відміну від горобця хатнього меншою мірою залежний від людини. Трапляється на околицях населених пунктів, в покинутих оселях і поблизу від посівів зернових культур, садів і виноградників. У дикій природі поширений у світлих лісах, чагарниках і степу. Горобець польовий утворює великі зграє, веде осілий або кочівний спосіб життя. Ніколи не трапляється на одному клаптику землі з більш забіякуватим хатнім горобцем, з яким конкурує. У місцях, де популяції обох видів перетинаються, польовий і хатній горобці тримаються порізно, хоч і поряд. Гніздиться в дуплах дерев, старих норах птахів і ссавців, у населених пунктах під дахами будинків. Охоче займає дуплянки.

Довжина тіла – 14 см
Розмах крил – 20 – 22 см
Вага – 17 – 29 г

Зовнішньо схожий на самця горобця хатнього, з яким його об’єднують буро-руда спина з широкими чорними смужками, білувате черево, чорні горло і вуздечка, а також біла смуга на крилі. Верх голови і потилиці каштанового кольору, щоки білі з виразною чорною плямою на покривних вуха. Передня частина шиї теж чорна, проте на відміну від хатнього горобця пляма не така велика і не займає груди. Поперек і надхвістя охристо-бурі. Крила темно-бурі з двома тонкими білими смужками на покривних перах. Черево сірувато-біле. Дзьоб влітку грифельно-сірий, взимку темніє і стає майже чорним. Райдужна оболонка ока кара. З боку зграйку польових горобців можна визначити за монотонністю забарвлення, на відміну від добре вираженого статевого диморфізму у хатнього горобця самці і самки польового один від одного не відрізняються. Дуже схожі на дорослих і молоді птахи, виділяючись дещо блідішим оперенням і менш вираженим малюнком на голові.

Однією з причин широкого розповсюдження польового горобця є його широкий розмах у виборі поживи, легко змінюваний залежно від доступності в даному районі і в певну пору року. У сезон розмноження харчується переважно тваринною їжею, у великих кількостях знищуючи дрібних безхребетних: комах та їх личинок, павуків, багатоніжок, тощо. Восени переходить на насіння і плоди рослин, часто відкочовуючи в місця збору врожаю – плодові сади, поля зернових і олійних культур, виноградники. Взимку включає до свого раціону насіння бур’янів та бруньки на деревах. У населених пунктах горобець не боїться присутності людини і в пошуках поживи іноді залітає всередину приміщень. При цьому він проявляє кмітливість, пристосовуючись навіть до автоматичних дверей.

Початок сезону розмноження залежить від кліматичних чинників та доступності поживи. У Європі він зазвичай припадає на другу половину березня – початок квітня і триває до липня. Переважно, горобець польовий вважається моногамним видом. Зазвичай горобці гніздиться парами, рідше колоніями від кількох до декількох десятків пар. Гніздо облаштовує в різних нішах, як природних, так і штучних. Оселяється в дуплах дерев, порожнинах пеньків, ущелинах скель, норах птахів і ссавців, під дахами будинків і в інших затишних місцях. На старому дереві з численними пустотами одночасно можуть гніздиться до десятка пар. Відомі випадки облаштування свого гнізда в основі гнізд деяких хижих птахів – таким чином горобці забезпечують собі захист від непрошених гостей і живляться комахами, які злітаються на залишки їжі. Охоче займають шпаківні та дуплянки. Гніздо – дбайливо сплетена куляста споруда з невеликим льотним отвором, звита зі стебел злаків чи інших трав’янистих рослин, з домішкою вовни, пір’я та іншого м’якого матеріалу. Воно будується досить довго (іноді близько місяця) і зовні схоже на гніздо хатнього горобця, хоча і дещо грубіше. Зсередини гніздо вистелене пухом і пір’ям. У році дві, рідше три кладки, кожна з яких містить 3-7 (зазвичай 5-6) яєць. У нашій місцевості яйця зазвичай відкладаються в кінці квітня або початку травня, а в липні з’являються перші поршки. Забарвлення яєць мінливе, найчастіше білого, сірого або жовтувато-сірого кольору з густими дрібними цятками і плямами від темно-сірого до рудувато-бурого кольору. Насиджують обидва птахи пари по черзі, починаючи з останнього яйця або трохи раніше, протягом 11-14 днів. Пташенята, які щойно з’явилися на світ, голі й безпорадні, за ними доглядають обидва батьків, обігріваючи і вигодовуючи переважно тваринною поживою – комахами і їх личинками, павукоподібними та іншими дрібними безхребетними. У віці 15-20 днів пташенята, що вже підросли і оперилися, набувають здатності літати, хоча ще протягом близько двох тижнів підгодовуються батьками, після чого згуртовуються в зграйки і до морозів тримаються недалеко від гніздівель.

Горобець польовий в цілому звичний і численний вид, однак слід зауважити, що останнім часом чисельність цього виду зазнала вкрай негативних змін. Так, в Західній Європі в XX столітті траплялися значні коливання чисельності, зокрема, у Великобританії з 1970 по 1998 роки популяція польового горобця скоротилася на 95%. Такі зміни спричинені рядом чинників серед яких знищення місць придатних для гніздування (в наслідок зміни традиційних архітектурних форм в містах, вирубки дерев в населених пунктах), застосуванням пестицидів, що позбавляє горобців кормової бази, електро-магнітне забруднення атмосфери, спричинене зростанням кількості мобільних телефонів, зміни в сільському господарстві, пов’язані зі зникненням традиційних культур та старовинних методів господарювання, тощо. Для збереження виду необхідне застосування комплексних заходів, зокрема впровадження природовідповідних методів в сільському господарстві, міські архітектурі, популяризація «садівництва для дикої природи» серед населення, заборона пестицидів, та обмеження використання пристроїв, що здійснюють електро-магнітне випромінювання. Горобець польовий занесений до Бернської конвенції.

Горобець польовий

Горобе́ць польови́й [2] (Passer montanus) — широко розповсюджений вид птахів родини горобцевих. Близький родич мешканця міст хатнього горобця, але в меншій мірі залежний від людини. Зустрічається на околицях населених пунктів, в покинутих селищах і поблизу від посівів зернових культур, садів і виноградників. У дикій природі поширений у світлих лісах, чагарниках і степу. Дещо менший за хатнього горобця, відрізняється від нього в першу чергу коричневим капелюшком на голові, виразними чорними плямами на білих щоках, значно меншим за розміром чорним «нагрудником» на горлі і комірцем білого пір’я з боків шиї.

Loxia scandens Hermann 1783
Passer arboreus Foster 1817

На природоохоронний територіях поширений у національному парку «Кременецькі гори».

Зграйний птах, веде осілий або мандрівний спосіб життя. Ніколи не зустрічається на одному клаптику землі з більш забіякуватим хатнім горобцем, з яким конкурує. У місцях, де популяції обох видів перетинаються, польовий і хатній горобці тримаються порізно, хоч і по сусідству. Початково євразійський вид; був інтродукований в Північну Америку, Австралію і деякі острови Тихого океану. Гніздиться в дуплах дерев, старих норах птахів і ссавців, у населених пунктах під дахами будинків. Охоче ​​займає дуплянки. Харчується рослинною і тваринною їжею. Звичайний, місцями численний вид.

Oops something went wrong:

Сколько хромосом у различных животных?

Из школьных учебников по биологии каждому доводилось знакомиться с термином хромосома. Понятие было предложено Вальдейером в 1888 году. Оно переводится буквально как окрашенное тело. Первым объектом исследований стала плодовая мушка.

Общее о хромосомах животных

Хромосома – это структура ядра клетки, в которой хранится наследственная информация. Она образуются из молекулы ДНК, в которой содержится множество генов. Другими словами, хромосома – это молекула ДНК. Ее количество у различных животных неодинаковое. Так, например, у кошки – 38, а у коровы -120. Интересно, что самое маленькое число имеют дождевые черви и муравьи. Их количество составляет две хромосомы, а у самца последних – одна.

У высших животных, так же как и у человека, последняя пара представлена ХУ половыми хромосомами у самцов и ХХ – у самок. Нужно обратить внимание, что число этих молекул для всех животных постоянно, но у каждого вида их количество отличается. Для примера можно рассмотреть содержание хромосом у некоторых организмов: у шимпанзе – 48, речного рака -196, у волка – 78, зайца – 48. Это связано с разным уровнем организации того или иного животного.

На заметку! Хромосомы всегда размещаются парами. Генетики утверждают, что эти молекулы и есть неуловимые и невидимые носители наследственности. Каждая из хромосом содержит в себе множество генов. Некоторые считают, что чем больше этих молекул, тем животное более развитое, а его организм сложнее устроен. В таком случае, у человека хромосом должно насчитываться не 46, а больше, чем у любого другого животного.

Сколько хромосом у различных животных

Необходимо обратить внимание! У обезьян количество хромосом приближено к значению человека. Но у каждого вида результаты отличаются. Итак, у различных обезьян насчитывается следующее количество хромосом:

• Лемуры имеют в своем арсенале 44-46 молекул ДНК;
• Шимпанзе – 48;
• Павианы – 42,
• Мартышки – 54;
• Гиббоны – 44;
• Гориллы – 48;
• Орангутанг – 48;
• Макаки – 42.

У семейства псовых (хищных млекопитающих) хромосом больше, чем у обезьян.