§ 18. Козацькі повстання 20-30-х років XVII століття

20-30-і роки XVII століття позначилися новою хвилею козацьких повстань. Розглянемо, чому ж знову в українських землях стало неспокійно. Серед основних причин такої ситуації — незадоволення козацтва своїм становищем після завершення Хотинської битви. Із 40 тисяч козацького війська польський уряд залишив лише три. Тих козаків, які не увійшли до реєстру, називали випищиками. Їх зобов’язали повернутися під юрисдикцію шляхти і старост. До того ж козакам не виплатили обіцяних за війну коштів. Звісно, не можна було очікувати, що понад 30 тисяч воїнів, які відчули смак волі й перемоги в бою, облишать зброю і виконають наказ. Цього і не сталося.

Водночас поновилися самочинні морські походи проти Османської імперії. Королівський уряд, з одного боку, був задоволений з того, що країна врятована від османської агресії, але дії козаків ускладнювали становище Речі Посполитої, позаяк між обома державами після Хотинської битви було укладене перемир’я. Козаки ж вважали перемир’я образою і не бажали виконувати його умови. Вони виступали за розширення своїх прав. Частина запорожців підтримувала позицію окремих поступок польському уряду. Натомість більшість із них вимагали рішучих дій, вважаючи, що лише збройно можна поліпшити своє становище.

Влада ж не збиралася задовольняти козацькі вимоги, про що свідчить чергова сеймова ухвала 1625 року. За нею, запроваджували кару для кожного реєстровця, що проявив себе «як бунтівник, непокірний нашим гетьманам, своїм начальникам і своїй старшині». Отже, протиріччя між козаками і королівським урядом поглиблювалися, що призвело до козацьких повстань, які тривали з невеликими перервами упродовж 1625-1638 років.

• 1. Хто такі випищики? Як вони пов’язані з новою хвилею козацьких повстань?
• 2. Чому королівський уряд двояко ставився до морських походів козаків?
• 3. Як реагував польський уряд на вимоги козаків?

2. Повстання 1625 та 1630 років

1625 року польське військо на чолі з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським вирушило на приборкання козаків, більшість із яких після завершення Хотинської битви осіли на Київщині й не визнавали владу королівських старост і шляхти. На допомогу козакам із Базавлуцької Січі виступили запорожці на чолі з Марком Жмайлом. У вирішальній битві біля Курукового озера (неподалік нинішнього міста Кременчук) польське військо зазнало відчутних втрат. Такий перебіг подій змусив командування восени 1625 року укласти з козаками Куруківську угоду. Згідно з її умовами, всі учасники повстання отримували амністію; козацький реєстр збільшували від З до 6 тисяч осіб. Вперше реєстровці були поділені на 6 територіальних полків: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський. Той, хто не потрапив до реєстру, мав повернутися до свого попереднього стану. Одну тисячу реєстровців зобов’язали постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкодити втечам селян. Козаки могли обирати гетьмана, але його затверджував король. Забороняли морські походи та самостійні відносини з іншими державами.

Постер до кінофільму «Тарас Трясило», знятого 1926 року на Одеській кінофабриці

Куруківська угода не задовольнила усіх козаків, позаяк їх було значно більше, ніж передбачав реєстр. Відтак між реєстровими і низовими козаками почасти виникали суперечності. Проте, коли в 1630 році розпочалося повстання нереєстровців, яке очолив гетьман Тарас Федорович (Трясило), частина реєстровців перейшла на їхній бік. Приводом до цього виступу стали розбої розквартированого на Київщині коронного війська і запровадження нового податку. Очільник повстання вперше в козацькій практиці звернувся з універсалами до всіх, хто був коли-небудь козаком і хто хоче ним стати, закликаючи битися за віру і давні вольності. Відтак до війська приходили випищики, покозачені селяни, містяни. Водночас зросла кількість власне селянських протестів, так що, за свідченням сучасника, «ніхто з тамтешньої шляхти не був у безпеці в своєму домі».

Вирішальні бої між повстанцями і королівським військом тривали упродовж трьох тижнів біля Переяслава. За збройної переваги козаків коронний гетьман змушений був того ж року укласти більш вигідну для козаків

Переяславську угоду. Вона загалом повторювала умови Куруківської, але збільшувала реєстр до 8 тисяч осіб. Із повстанням Тараса Федоровича пов’язана легенда про «Тарасову ніч», описану в однойменній поемі Тарасом Шевченком. Йдеться про подію 20 травня 1630 року, коли запорожці розгромили добірну частину польського війська і, за переказами, знищили «золоту роту» коронного гетьмана, до якої входили представники найвпливовіших польських родів.

• 1. Що передбачали умови Куруківської угоди 1625 року?
• 2. До чого закликав в універсалах Тарас Федорович (Трясило) в 1630 році?
• 3. Які умови Переяславської угоди? Що спонукало королівський уряд до її підписання?

3. Зруйнування фортеці Кодак. «Ординація реєстрового Війська Запорозького. »

Переяславська угода не принесла замирення між козаками і польським урядом. Щоб приборкати козацьку вольницю, перекрити шлях постачання провіанту і боєприпасів, а також контролювати втечі на Запорожжя, на вимогу влади на Кодацькому Дніпровському порозі в 1635 році спорудили фортецю Кодак. Одним із її будівничих був французький інженер Гійом Левассер де Боплан, а першим комендантом — французький військовий Жан Моріон, котрому підпорядковувався гарнізон із двохсот найманців. Хоча, за офіційною версією, укріплення мало посилити оборону прикордоння від кримських татар, появу фортеці козаки сприйняли як порушення своїх прав. 1635 року, повертаючись із походу проти Османської імперії, загін, очолюваний Іваном Сулимою, зруйнував Кодак. Але невдовзі козацьке військо оточили. Іван Сулима був виданий уряду і страчений у Варшаві.

Проте, влада не усунула причин, які спонукали козаків відстоювати свої права. Відтак невдовзі спалахнуло чергове повстання. В 1637-1638 роках його очолили Павло Бут (Павлюк), Яків Острянин (Остряниця), Карпо Скидан та Дмитро Гуня. Козакам протистояло військо на чолі з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським та польним гетьманом Миколаєм Потоцьким. 16 грудня 1637 року козаки зазнали поразки в бою під селом Кумейки (нині Черкаська область), у червні 1638 року — біля села Жовнин (нині Черкаська область), а влітку 1638 року змушені були припинити боротьбу на умовах Речі Посполитої. Частина козацьких загонів на чолі з Яковом Острянином перейшла на прикордоння із Московським царством, а козаки під орудою Дмитра Гуні пішли на річку Дон.

Після повстання владі вдалося ввести в дію постанову весняного сейму 1638 року під назвою «Ординація реєстрового Війська Запорозького, що перебуває на службі Речі Посполитої». Згідно з нею, козаків позбавляли частини давніх прав і вольностей, а на Січі розміщали військову коронну залогу. Упродовж наступних десяти років не було відчутних козацьких виступів, тому поляки назвали це десятиліття «золотим спокоєм». Хоча той спокій був тимчасовий і тримався на примусі. Марно було сподіватися, що козаки припинять боротися за свої права і волю.

• 1. Чому загін, очолюваний Іваном Сулимою, зруйнував фортецю Кодак?
• 2. Назвіть очільників повстання 1637-1638 років та його результати.
• 3. Коли й для кого настало десятиліття «золотого спокою»?

Козацькі повстання 1620-1630-х років

• 1. Які територіальні козацькі полки були утворені згідно з Куруківською угодою?
• 2. Де знаходилася фортеця Кодак? Чому це місце вибрав польський уряд для її будівництва?
• 3. Віднайдіть місця поразок козацьких загонів під час повстання 1637-1638 років.
• 4. Куди перейшли козацькі загони після поразок від урядових військ 1638 року?

Детальніше про.

«Ординацію реєстрового Війська Запорозького, що перебуває на службі Речі Посполитої» 1638 року

1) Зменшення реєстру до 6 тисяч козаків і тільки тих, які не брали участь у повстаннях. 2) Повернення до попереднього стану всіх виключених з реєстру. 3) Скасування козацького суду та виборності старшини. 4) Король призначав комісара виключно серед шляхтичів. 5) Комісар виконував повноваження військового головнокомандувача й мав вищу судову владу над реєстровцями. 6) Усім, хто зважився піти на Запорожжя без дозволу комісара, загрожувала смертна кара. 7) Щоб «придушити козацьку сваволю» та запобігти морським походам козаків, на Запорожжі почергово несли службу Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський полки.

1. Уважно розгляньте хронологічну хмаринку.

Випишіть у зошит із хмаринки роки та поєднайте їх з відповідними історичними подіями:

• а) повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила), укладання Переяславської угоди;
• б) повстання на чолі з Марком Жмайлом, укладання Куруківської угоди;
• в) повстання під керівництвом Павла Бута (Павлюка), Якова Острянина (Остряниці), Карпа Скидана та Дмитра Гуні;
• г) зруйнування фортеці Кодак козаками Івана Сулими.

2. Попрацюйте з логічними ланцюжками та знайдіть у них зайве. Поясніть свій вибір.

• A) Курукове озеро, 6 тисяч, Марко Жмайло, Дмитро Гуня.
• Б) Кодацька фортеця, Переяслав, Іван Сулима, Гійом Левассер де Боплан.
• B) Кумейки, «Тарасова ніч», Переяславська угода, Тарас Федорович.

3. Уявіть, що вам випала можливість поспілкуватися з одним із очільників повстань 20-30-х років XVII століття. У кого ви б хотіли взяти інтерв’ю? Чому? Складіть 6-7 питань, які ви задали б своєму співрозмовнику.

4. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.

§ 9. Поява українського козацтва та перших Січей

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про те, хто такі українські козаки і якою є передумова їхньої появи; як з’явилися перші Січі й чим уславився Д. Вишневецький; про характерні риси життя й побуту козаків; хто такий «козак»; що таке «українське козацтво», «Дике Поле», «засіка», «Дніпровський Низ», «Великий Луг», «Запорожжя», «зимівник», «покозачення», «низове козацтво».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Коли утворилася Річ Посполита? 2. Які зміни відбулися на українських землях після утворення Речі Посполитої? 3. Покажіть на карті (с. 5), із якими державами межували українські землі на півдні в XVI ст. 4. Назвіть основні стани українського суспільства в XVI ст. 5. Що означає вислів «міжстановий соціальний прошарок»? Хто до нього належав у цей період в Україні?

1. Українське козацтво. Ранньомодерна доба стала періодом формування українського козацтва, яке відіграло важливу роль у подальших подіях історії. Питанню виникнення козаків приділяють увагу чимало зарубіжних та українських дослідників. Завдяки їхнім зусиллям сьогодні про походження козацтва відомо досить багато. Проте дослідження істориків не припиняються.

Слово «козак» уперше згадується наприкінці XIII — на початку XIV ст. Тоді так називали представників тюркського населення, які несли сторожову службу, а тогочасний польський хроніст використовував термін «козак» щодо втікачів, розбійників і вигнанців.

У XV ст. через розпад Золотої Орди козакування стало досить поширеним явищем у тюркському світі. Окремі кримськотатарські роди або їхні групи втікали на вільні степові простори «Дикого Поля» й ставали козаками. За повідомленнями джерел, кримськотатарські козаки однаковим чином наймалися на службу до литовських і московських правителів або нападали на їхні землі.

Наприкінці XV ст. з’явилися згадки про появу християнського козацтва, зокрема українського, яке діяло у степовому прикордонні. Мусульманське кримськотатарське і християнське українське козацтво мали між собою в цей час чимало схожого. Обидві спільноти існували за рахунок війни — служби із захисту кордону, розбійницьких нападів, наїздів і пограбувань ворожих поселень. Чималі прибутки приносила торгівля захопленими бранцями на невільницьких ринках. Варто зазначити, що в той час так діяли не лише козаки, а й інші, як правило, недержавні військові люди.

• Висловіть свою думку щодо фрази сучасного українського дослідника П. Кралюка: «Виникнення українського козацтва — “тайна за сімома печатями”».

Українське козацтво — збірна назва козаків на українських землях. Спочатку козаками називали вільних людей, що населяли південноукраїнські степи й жили за рахунок війни.

Козак — слово тюркського походження, що вживалося для означення вільної людини, шукача пригод. На українських землях ним називали: 1) у другій половині XV ст. — охоронців південного прикордоння й промисловиків-уходників; 2) від другої половини XVI ст. — запорожців і реєстровців; 3) у добу Гетьманщини — представників козацького стану.

«Дике Поле» — історична назва незаселених і малозаселених чорноморських степів у XVI—XVII ст.

Перша згадка про українських козаків датується 1489 р. Вона міститься у «Хроніці» польського автора Марціна Бєльського. Там повідомлялося, що козаки несли службу в польсько-литовському війську під час його походу на кримських татар.

Українське козацтво запозичило в кримськотатарського козацтва чимало військових і побутово-звичаєвих традицій. При цьому, переймаючи ці традиції на початковому етапі формування, українське козацтво продовжило свій самобутній розвиток. Так, у середині XVII ст. воно було зовсім іншою спільнотою, ніж наприкінці XV — на початку XVII ст.

Із часом розгорнулися процеси самоорганізації українського козацтва, яке на початку свого виникнення становило вільну людність, не обмежену державними правовими нормами. У результаті воно перетворилося на окремий соціальний стан із власними поглядами на тогочасні події на українських землях.

2. Передумови й причини виникнення українського козацтва. Уходництво. Українське козацтво виникло на величезній степовій території «Дикого Поля» між християнськими державами — Великим князівством Литовським і Короною Польською, та мусульманськими державами — Кримським ханством й Османською імперією. Обидві сторони використовували ці вільні території для військового ремесла в поєднанні з промислами.

Ситуація, що склалася наприкінці XV — у XVI ст. на просторах «Дикого Поля», стала основною передумовою виникнення українського козацтва. Природні багатства цих територій за дніпровськими порогами приваблювали населення з обох боків кордону. Сюди вирушали ватаги охочих займатися степовими промислами — мисливством, бджільництвом, рибальством. На українських землях їх називали уходниками. Представників різних станів, що опинялися в їхньому складі, об’єднувало те, що в межах визначеного правовими нормами суспільства вони почували себе незручно. Життя, сповнене небезпек і можливостей швидко збагатитися, приваблювало їх більше. Ватаги уходників стали одним із витоків формування українського козацтва.

Основні причини виникнення українського козацтва пов’язані з процесами освоєння «Дикого Поля» й необхідністю організації захисту населення Південної Київщини і Східного Поділля від набігів кримських татар.

3. Поява перших козацьких Січей. Д. Вишневецький. На місцях промислів уходники влаштовували тимчасові оселі для збереження своєї продукції та захисту від нападників. Поселення, побудовані з деревини, вони називали «острогами», «городками», «станами», а з першої половини 80-х рр. XVI ст., коли поселення почали обносити дерев’яними укріпленнями, — «засіками». Поступово за ними закріпилася назва «Січі».

Козаки у Степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.

Козацька шабля. Експонат Національного історичного музею України в Києві

«Засіка» — штучна перешкода з повалених дерев, улаштована з оборонною метою; табір, обнесений частоколом.

Дніпровський Низ — землі по обидва береги Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — історична назва місцевості й величезних річкових плавнів, які до середини XX ст. існували на лівому березі Дніпра між ним та річкою Конка.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від дніпровських порогів.

Зимівник — назва житла (хутора) і козацького господарства на Запорожжі.

Покозачення — процес набуття козацьких прав вихідцями з інших верств українського суспільства.

Більшість козацьких Січей розташовувалася на Дніпровському Низу. Козаки спочатку витіснили звідти кримськотатарські ватаги, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.

У першій половині XVI ст. на Запорожжі виникли козацькі поселення — зимівники. Спершу це були місця для утримання худоби взимку, а потім так почали називати зимові помешкання для людей. Із розвитком місцевого сільського господарства й промислів вони перетворилися на осередки, де застосовувалася наймана праця незаможних козаків і селян.

У 20—30-х рр. XVI ст. після декількох невдалих спроб влади Великого князівства Литовського прийняти українських козаків на державну службу було вирішено створити фортецю з козацькою залогою в південному прикордонні. Місцева влада цю пропозицію підтримала. Втілив її в життя черкаський і канівський староста Дмитро Вишневецький у 1555—1556 рр.

4. Система цінностей, життя та побут козаків. У складі населення України XVI ст. кількість козацтва поступово збільшувалася. Як побутове явище козакування ставало звичним для тогочасного українського суспільства. Поширювалося покозачення. Від кінця XVI ст. численні втікачі з українських земель прямували до Степу, щоб стати козаками. За висловом польного коронного гетьмана Речі Посполитої С. Жолкевського, у 1596 р. «вся Україна покозачилась». Спочатку «ходити в козацтво» означало рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич, тому цих людей називали низовим козацтвом. Пізніше, коли козацтво переважно протидіяло набігам татар в українському прикордонні, «козацьким хлібом» називали їхню службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на військову службу до правителів різних держав.

Дмитро Вишневецький. Невідомий художник. XVIII ст.

Дмитро Вишневецький — волинський православний магнат, один із перших відомих ватажків українського козацтва, з особою якого пов’язують початок його організації. На початку 50-х рр. XVI ст. він обіймав посаду черкаського й канівського старости та організував відсіч кримськотатарським наїздам на ці землі.

У 1555—1556 рр. під керівництвом Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця збудували замок-«городок», у гарнізоні якого були козаки й представники військово-службового люду.

На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана. Проте восени цього ж року об’єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити острів Мала Хортиця. На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Д. Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Після відмови перейти на турецьку службу його стратили. Існує думка, що Д. Вишневецький став прообразом героя народної думи «Пісня про Байду».

Історик М. Грушевський назвав Д. Вишневецького «духовним батьком нової української плебейської республіки», оцінюючи його історичні заслуги. Поясніть, як ви розумієте таку характеристику.

Низове козацтво — назва, що вживалася щодо козаків-запорожців, які селилися в нижній течії Дніпра на землях, підконтрольних Січі.

Курінь. Реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запорізька обл.)

У козацькій спільноті сформувалася своя система цінностей. Провідними принципами їхнього співіснування стали рівність, особиста свобода, відданість груповим інтересам і відчайдушна хоробрість.

Умови життя козаків, які склалися в степах «Дикого Поля», були суворими, вимагали фізичної витривалості, здатності переносити холод і спеку, негаразди воєнного життя. Жили козаки в саморобних куренях, сплетених з очерету та вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків виготовлявся з домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі штани (шаровари), сорочки, поверх яких надягали довгі каптани, що підперізували поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — висока шапка («кучма»).

Козацька їжа була простою, але поживною. Козаки готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, вживали смажену дичину та в’ялену рибу. Воєнні походи козаків поєднувалися із заняттям різними промислами, лагодженням зброї та спорядження, приготуванням їжі, запасів для походів. У вільний час козаки полюбляли співати, грати на кобзі й танцювати.

Після походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало незручностей владі як її піддані. Тому на старост південних пристепових районів Київського та Брацлавського воєводств покладалися обов’язки стримувати козаків, щоб не допускати їх самостійних походів.

Із листа кримського хана Сагіба Герая до польського короля Жигмунта I (початок 40-х рр. XVI ст.)

. Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вас про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, як козацькі походи ускладнювали відносини між польським королем і кримським ханом.

Внутрішній вигляд козацького будинку. Реконструкція. Музей історії запорозького козацтва на острові Хортиця (Запорізька обл.)

Козацький бій. Сучасна реконструкція

Працюємо з хронологією

1489 р. — перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• Наприкінці XV ст. в писемних джерелах з’явилися перші згадки про українське козацтво.
• Поява козацтва була цілком закономірним явищем. У цей час воно стало складовою своєрідного кордону, що поділяв світи осілого землеробського населення і степових кочовиків.
• Д. Вишневецький став одним з організаторів українського козацтва, оскільки першим серед старост південноукраїнських міст розгорнув діяльність на Запорожжі.
• Українське козацтво мало своєрідні традиції життя та побуту, у яких українські народні звичаї поєднувалися з тюркськими культурними елементами.

Запитання та завдання

Замок-«городок» Д. Вишневецького на острові Мала Хортиця. Сучасна реконструкція

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Перекладачі». Правила гри. Учитель/учителька наводить термін або поняття з розглянутого матеріалу, викладений науковим стилем, і доручає учням та ученицям переказати його своїми словами. Усі можуть висловити свої варіанти.

2. Які існують версії виникнення українського козацтва? 3. Назвіть і поясніть передумови появи українського козацтва. 4. Як постали перші козацькі Січі? 5. Чим уславився Д. Вишневецький? 6. Що було характерно для системи цінностей, життя й побуту українських козаків?

7. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані з виникненням українського козацтва та перших Січей.

8. Колективне обговорення. Український історик ХХ ст. І. Крип’якевич про виникнення українського козацтва писав: «У степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами постала нова козацька суспільність зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Як автор уявляв процес формування українського козацтва? Яким є ваше ставлення до наведеної точки зору? Поясніть свою думку. 9. Робота в парах. Обговоріть план роботи та підготуйте лист від імені представника місцевих органів влади з південних українських земель до центральних органів влади, де опишіть те, як виникло українське козацтво. За необхідності зверніться до додаткових джерел інформації. 10. Висловіть свою думку щодо цінностей українського козацтва. Чи зберігають вони своє значення сьогодні? 11. До уроку узагальнення за розділом підготуйте навчальний проєкт «Яку роль відіграло українське козацтво в розвитку українських земель у XVI — першій половині XVII ст.?». Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.

Запорозьке вбрання. Ескіз. Художник І. Рєпін. 1887 р.

Всеукраїнська громадська організація
“Українське Реєстрове Козацтво”

До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини

Короткий екскурс у минуле допоможе розкрити поняття “реєстрове козацтво” й усвідомити роль цієї частини козацтва в історичній боротьбі українського народу за національне визволення.

Історична довідка

Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі. Козаки записувалися до спеціальних списків-реєстрів, що було основою для визначення державою їхніх прав і привілеїв. Реєстрове козацтво не вимагало великих видатків і відзначалося високою боєздатністю.

Уперше проект створення реєстрового козацтва був висунутий 1524 року, за правління великого князя литовського й короля польського Сигізмунда I. Реалізовано його 1572 року, за Сигізмунда II Августа, коли Україна входила до складу Речі Посполитої. До реєстру було записано 300 козаків. Проте українські козаки використовувались урядом у війнах і раніше, підтвердженням тому є згадки про існування більш ранніх козацьких реєстрів. Реєстрові козаки були незалежними від місцевої адміністрації, звільнялися від сплати податків, отримували привілеї, й одним із них було право на володіння містечком Трахтемирів (з монастирем і землями до Чигирина для зимових квартир, арсеналу, шпиталю). Реєстровим козакам також були надані клейноди.

Найбільш видатною постаттю в історії українського реєстрового козацтва був гетьман України й засновник Української гетьманської держави Богдан-Зіновій Михайлович Хмельницький (бл. 1595 – 1657). Свою політичну й військову кар’єру він розпочав після вступу 1618 року до Чигиринської сотні реєстрового козацького війська. Був учасником багатьох військових подій і козацьких повстань 20 – 30-х років XVII століття, перебував на дипломатичній службі. На початку 1646 р. відбулася таємна зустріч Б. Хмельницького з Владиславом IV Вазою, під час якої польський король обіцяв збільшити козацький реєстр до 12 тис. чоловік і відновити права і вольності козацтва. З початком Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького кількість реєстрового козацтва, яке було ударною силою українських Збройних сил, визначалася необхідністю та сягала 100 тис. чоловік. У ході цієї війни намагання польського уряду обмежити реєстрове козацтво 40 тисячами (за Зборівським договором 1649 р.) і 20 тисячами (за Білоцерківським договором 1651 р.) не мали успіху. Затверджені московським царем Березневі статті 1654 р. передбачали 60-тисячний реєстр. Згодом відносини України і Росії були основним фактором, що впливав на розвиток реєстрового козацтва. Передача Росією Правобережної України Польщі в 1667 р. призвела до знищення правобережного козацтва. У 1735 році козацький реєстр на Лівобережній Україні був обмежений 20 тисячами виборних козаків, а на Слобідській Україні в 1700 році збереглось лише 4200 козаків. Після ліквідації в Україні в 1782 році полково-сотенного устрою реєстрове козацтво було скасоване остаточно.

Реєстрові козаки завжди були елітою українського народу й відрізнялись своєю освіченістю. Вони завжди були рушійною силою в боротьбі за волю та незалежність України. Реєстрові козаки часто брали участь у козацько-селянських повстаннях, національно-визвольній боротьбі українського народу.

Видатні козацькі полководці починали свій шлях у реєстровому козацтві. Це – Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Іван Виговський, Іван Мазепа, Михайло Дорошенко й інші.

2002 року вперше в незалежній Україні установча Велика Рада відродила своїм рішенням Українське Реєстрове Козацтво й затвердила посаду Гетьмана. На цю посаду козаки одностайно обрали спадкового козака, відомого вченого, члена-кореспондента Національної академії наук України, доктора технічних наук, доктора богослов’я, ректора Державного університету інформатики і штучного інтелекту МОН України Анатолія Івановича Шевченка. Сучасне Українське Реєстрове Козацтво успадкувало військові традиції, традиції честі, відваги, відданості Уряду, обраному народом, дисципліни й порядку.

Саме ці традиції були закладені при формуванні військових частин Уряду Української Народної Республіки в 1918 – 1921 роках. Ми успадковуємо від них український національний дух, віру, почуття патріотизму, любові до нашої славної Батьківщини.

Девізом колишніх реєстровців було: “Збережемо честь – збудуємо славу!”, а девізом сучасних козаків-реєстровців є: “До міцної держави та добробуту народу України – через духовність і патріотизм кожної людини”.