Дивізії. Як вони з’явилися у світі та зникли в Україні
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну перед ЗСУ щодня стоїть потреба контролювати широкі ділянки фронту. Це у свою чергу підняло питання структури війська і можливої реорганізації. Виявилося, що штатної чисельності бригад не вистачає. Почали звучати голоси за перехід Збройних Сил України на дивізійну структуру. Адже саме дивізія здатна утримувати широку ділянку фронту від прориву та реалізовувати масштабні наступальні операції.
Які бувають дивізії
Загалом класифікацію дивізій, залежно від функцій можна подати наступним чином:
- піхотні;
- бронетанкові;
- танкові;
- кавалерійські;
- протиповітряної оборони;
- артилерійські;
- повітряно-десантні.
За весь час існування дивізій, їх штатна структура змінювалась та трансформувалася. А на європейському континенті навіть у сусідніх країн штатна чисельність цих формувань була різною. Адже кожна країна прагнула створити оптимальний варіант комплектації.
Навіть сучасні дивізії Франції та Німеччині відрізняються між собою, попри те що це країни-сусіди і ключові члени НАТО.
Якщо порівнювати німецьку та французьку танкові дивізії, можна помітити що кількість особового складу у них відрізняється. У німецькій – 18 тисяч бійців, а у французькій – 24.
Порівнюючи бронетанковий компонент (окрім танків) можна помітити що німці комплектують свої дивізії колісно-гусеничними машинами (БМП Puma та БТР Boxer). У Французів комплектування йде повністю колісними (БМП VBCI та БТР VAB).
Структура 1-ї танкової німецької дивізії (ліворуч) та 1-ї французької танкової дивізії (праворуч)
Для більшості країн стандартний склад дивізії виглядає таким чином:
- штаб дивізії;
- 2-4 бригади;
- артилерійський полк;
- інженерний полк;
- підрозділ протиповітряної оборони.
Але, не дивлячись на цей “стандарт”, трапляєються суттєві винятки. Дивізії сухопутних сил самооборони Японії мають у своєму складі авіаційний компонент з багатоцільових гелікоптерів UH-1J. Командуванням дивізії використовує їх для логістичних завдань, та мінування місцевості. Після реорганізації дивізії сухопутних сил самооборони Японії почали класифікуватись як легкі/швидкого реагування. Замість танків, такі підрозділи прийняли на озброєння колісні бойові машини Type 16 та відмовились від 155-мм буксованої артилерії на користь 120-мм мінометів.
Також існують і кадрові дивізії, які комплектуються підрозділами для конкретних задач. Доки вони не задіяні – у складі дивізії знаходяться тільки командирський підрозділ, а також деякі резервні частини.
Дивізії під час великих війн
Використання перших дивізій в бою реалізували ще під час Французької революції. В 1794 році французька армія була поділена на дивізії і вони продемонстрували свою чудову організацію, гнучкість та ефективність. Цей досвід згодом перейняли багато країн Європи та світу,.
А першим масштабним протистоянням ворожих дивізій стала Перша світова війна (більш відома у західній традиції як Велика війна). У той час такі країни як Франція, Сполучене Королівство, Німецька Імперія та Російська Імперія в Європі використовували дивізію як головну структуру для оборони та нападу.
Різниця в штаті дивізій різних країн існувала через відмінності в людських ресурсах держав, які можна було мобілізувати, а також через відмінності у насиченні артилерійським та іншим озброєнням.
На початок 1914-го року головні учасники першої світової війни мали такий склад дивізії.
За роки війни дивізії суттєво змінилися. Збільшилась кількість особового складу у передових підрозділах, а також збільшилась кількість гармат.
Крім стандартних піхотних дивізій, у той час існували кавалерійські дивізії, які були більш маневровими. Кавалерійські дивізії мали меншу, порівняно з піхотними, кількості особового складу, гармат та кулеметів. А от коней могло бути навіть більше ніж людей.
Склад кавалерійських дивізій на початок 1914-го року.
Після закінчення 1-ї світової війни більшість країн почали готувати дивізії для нових задач майбутньої війни. Вже у 30-их роках деякі європейські армії почали формувати механізовані та моторизовані дивізії, у складі яких знаходились бронемашини для стрімкого прориву фронту.
Для дослідження подібної тактики використання у 1920-х роках Британське командування експериментувало зі створенням механізованих сил. У 1927-у році експериментальний підрозділ сформували і він розпочав випробування.
Британське командування не хотіло повторення окопної війни, у якій французька та німецька армія втратила близько 1 мільйона бійців. Після низки навчань в 1929-у році підрозділ розформували, а здобутий досвід використали при створенні бронетанкових сил і танкових бригад.
Справжній досвід використання механізованих та моторизованих підрозділів отримала німецька армія під час агресії проти європейських країн. Цей досвід перейняли й інші країни, які закріпили його у власних збройних силах.
Порівняння тактики використання військ.
Збільшення виробництва вантажівок, покращення їх надійності, а також створення колісних та гусеничних машин з кожним роком тільки покращували можливості маневровості підрозділів, а саме дивізій та бригад.
Як Україна переходила від дивізій до бригад
Після розпаду Радянського Союзу, та формуванні Збройних сил України, країна отримала у спадок понад 20 дивізій різного типу. Це були як танкові, так і мотострілецькі формування, які складали основу Збройних Сил України в 90-х роках.
На той час чисельність Сухопутних сил ЗСУ складала близько 400 тисяч осіб, але через відсутність загрози з боку сусідніх країн, та бажанням країни стати ближче до Північноатлантичного альянсу (НАТО), розпочалась реорганізація та скорочення армії.
Структура Сухопутних сил Збройних Сил України з 1991 року по 2005 рік з планами на 2011 та 2015 рік.
Перші спроби реформування Сухопутних сил розпочалися в Україні у 1997 році. Тоді, на думку автора, припустилися кардинальних помилок для виправлення яких тепер, ймовірно, доведеться витратити багато часу та коштів.
Головною помилкою став перехід до бригадно-корпусної структури, яка, насправді, не відповідала західним підходам. В західних арміях використовувалась змішана бригадно-дивізійна структура. Можливо, причина хибного вибору полягала в тому, як український уряд розумів шляхи зближення з НАТО. Влада гадала, що використовувати війська у майбутньому доведеться хіба що у невеликих локальних конфліктах та миротворчих місіях.
У 1997 році розпочався процес реалізації Державної програми реорганізації та будівництва Збройних Сил України, який врешті решт закінчився невдало. Війська були скорочені, але їх організація не стала кращою чи сильнішою. Крім того, радикальні зміни часто підмінялися простим перепідпорядкуванням і перейменуванням військових з’єднань та об’єднань.
Скорочення перетворили дивізії у бригади, а Сухопутні сили переформатовували не у відповідності до реальних потреб, а під наявне озброєння.
Президент України Леонід Кучма на колегії Міністерства оборони 14 листопада 2001 р. підкреслив, що його не задовольняють темпи й ефективність заходів щодо військового реформування. На його думку, вони обмежилися здебільшого організаційно штатними експериментами, які заподіяли значний матеріальний і моральний збиток, не привели до поліпшення стану й боєздатності ЗС і були фактично “показухою”.
Друга Державна програма реформування й розвитку ЗСУ на 2001-2005 рік, мала виправити невдалу першу програму і вдосконалити структуру з’єднань і частин сухопутних військ.
Оснащеність з’єднань СВ України на кінець 2003 року
Ключовим мав стати перехід від дивізійно-полкової до бригадно-батальйонної структури ЗСУ. Це, за задумом авторів, мало збільшити вогневу міць та мобільність підрозділів.
В період з 2000 по 2001 рік були розформовані 4 механізовані дивізії й ще 2 перебували у стані розформування. Їхні частини були переформовані в 6 механізованих бригад.
Така тенденція з одного боку була правильною. А з іншої, бригада була меншим за дивізію тактичним з’єднанням, що зменшувало площу де підрозділ міг вести бойові дії у 4-6 разів. Наприклад, смуга наступу для дивізій у країн НАТО розрахована до 40 км, а бригад – до 10-15 км.
Командування необачно реформували армію і навіть консультації з представниками збройних сил країн НАТО не підштовхнуло їх до більш адекватної потребам ЗСУ бригадно-дивізіойної структури замість бригадно-корпусної.
Цікаво, що Сполучене Королівство та Німеччина теж суттєво скоротили армії, але від дивізійної структури так і не відмовилися.
Зараз Україна знаходиться у стані війни. Гіпотетичний перехід ЗСУ до бригадно-дивізійної структури, звісно ж, займе чимало часу та коштів. У наступній частині ми спробуємо обгрунтувати доцільність та описати ймовірний підхід до розбудови українських дивізій.
ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ “МІЛІТАРНОГО”
Навіть разовий донат в 30 грн чи підписка на $1 допоможе нам працювати і розвиватися далі. Спонсоруй незалежне мілітарне медіа – отримуй достовірну інфу.
У МВА розповіли, скільки цивільних людей досі перебувають в Авдіївці
Очільник Авдіївської МВА Віталій Барабаш заявив, що в Авдіївці, яка перебуває під постійним обстрілом через бойові дії, живуть 1230 людей. За його словами, зменшилась кількість людей, що хочуть евакуюватися з міста.
Про це Віталій Барабаш розповів в ефірі телемарафону.
Скільки людей лишилися жити в Авдіївці
“Вчора нам вдалося вивезти 5 людей. Станом на ранок сьогодні в місті залишається 1230 людей. Звичайно, це багато. Останнім часом бачимо зменшення охочих виїжджати. У середньому в день зараз зголошуються виїжджати 3-6 людей. За період загострення на нашому напрямку виїхало понад 350 людей”, — розповів Барабаш.
Він зазначив, що місцеві мешканці перебувають у підвалах багатоповерхових та приватних будинків. Є випадки, коли жителі залишаються у своїх квартирах, однак таких дуже мало.
“Ворог проводить багато активностей на нашому напрямку. Це десятки атак протягом доби, але наші хлопці не дають їм десь закріпитися. Якщо їм навіть вдається десь трохи просунутися, то одразу відпрацьовує артилерія, міномети та реактивна артилерія. Тобто жодного якогось серйозно закріплення у ворога немає. Смуга оборони навколо нашого міста тримається”, — розповів очільник МВА.
Він додав, що Росія для атак на Авдіївку використовує “м’ясні штурми”, до яких долучають мобілізованих та групи “Шторм-V” і “Шторм-Z”. Перед цим вони проходять військові навчання.
Нагадаємо, що в Авдіївці Донецької області вже не залишилося жодної дитини. В мерії міста встановили, що 12-річний хлопець, якого розшукували заради евакуації, покинув Авдіївку.