Скільки звуків у співу

2024
| Коментарів немає

Зміст:

1.Що вивчає фонетика? А.Звуки мови та мовлення
Б.Написання слів
В.Правильну вимову
2. Скільки звуків має українська мова?
А. 33
Б. 38
В.36
3.Які букви завжди позначають два звуки?
А. ф, я
Б. щ, ю
В. щ, ї
4. Приголосні, біля яких стоїть м’який знак називають:
А. пом’якшені

В. тверді.
5. Вибрати правильну транскрипцію до слова спотикаються:
А.[с п о т и к а й у т’ с’:а]
Б. [с п о т и к а ю ц’:а]
В. [с п о т и к а й у ц’:а]
6. У слові якір скільки звуків позначає буква я?
А. Один
Б. Жодного
В. Два.
7. Правильно записано транскрипцію слова щасливий
А.[щ а с л и в и й]
Б.[ш ч а с л и в и й]

В. [ш ч а с т л и в и й].
8. Правильно записане слово знання у транскрипції:
А. [з н а н’ й а]
Б. [з н а н ‘а]

9. Скільки складів має слово ситуація:
А. 5
Б. 3

В. 4
10. У якому рядку правильно поділене слово колективний на склади?
А. Ко-лект-ив-ний
Б. Коле-ктив-ний

В. Ко-лек-тив-ний.
11. Як називається склад, який закінчується на голосну?
А. Закритий
Б. Прикритий
В.Відкритий.
12. Як називається склад, який закінчується на приголосну
А. Закритий
Б. Прикритий
В. Відкритий

1. А. Звуки мови та мовлення

5. А. [с п о т и к а й у т’ с’:а]

Новые вопросы в Українська мова

Допоможіть із завданням, будь ласка! Завдання 5: Запишіть речення. Визначте у них професіоналізми та терміни. Чому та з якою метою вони вживаються? 1 … . Методкабінети проводять цікаві учнівські конкурси в районах, містах та областях. 2. Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний, науково-публіцистичний. Буду вельми вдячний! Даю 60 балів

Утворити ступені порівняння прикметників (вищий і найвищий у простій та складеній формі). Милий, добрий, щирий, рідний.

перепишіть, поставивши,де потрібно, З/ІЗ/ЗІ Разом .. викладачем, приїхали .. Австралії, привітався .. мною, .. суботи, іду .. школи, поїхала .. сестр … ою, прислали .. Сімферополя, купив .. знижкою, знаю .. свого досвіду, Максим .. батьком, лист .. вітанням, зроблено .. смаком.

будь ласка швидше допоможітьПерепишіть,поставте,де потрібно,пропущені буквиЗаздріс. ний, зап’яс. ний, проїз. ний,водоочис. ний,гиган. ський, обла … с. ний,улес. ливий,перехрес. ний,шелес. нути, шіс. надцятий,радіс. ний,бриз. нути,студен. ський, перс. ні,аген. ство,корис. ливий,віс. ник,швидкіс. ний,хвас. ливий.

1. Робота з текстом. Скажи, яку пору описано в тексті. Придумай заголовок. Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що … надійшов жовтень. Іноді тихо вронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його й гулятиме серед голого гілля. А яка ніжна, золота берізка на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосен. Вона опустила свої віти й так журиться, що скоро прийдуть холоди. Деякі квіточки ще не хочуть здаватись, поспішають доцвісти, поки перші морозці не вдарять по них. Але й ці останні квіти теж ніби насторожено зажурені. Високо вгорі дзвінким передзвоном курличуть трикутники журавлів. Прямують на південь поспішають. Десь перегукуються над ними вгорі дикі гуси. На півночі вже холодно їм. О. Копиленко. Пояснення слів: узлісся, вирізьблений, передзвін, на тлі, безжально. 2. Добери синоніми до слова зажурений. 3. Випиши прикметники до іменників: клен, берізка, сосни, ялинки. 4. Усний переказ тексту за поданим планом. 1. Замріяний клен. 2. Ніжна золота берізка. 3. Останні квіти. 4. Відліт птахів. допоможіть мені будь ласка письмовий переказ тексту ​

Звуковий аналіз слова щука

Звуковий аналіз слова щука в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова щука.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова щука – дошкільнятам, 1 – 4 клас

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова щука:

  1. 1. Щука
  2. 2. По складам: щу ́ –ка (2 склади; наголос на 1-му складі).
  3. 3. [ шчу ́ ка ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

  • На початку слова
  • У середині та в кінці слова після голосного звука
  • Після апострофа
  • Після м’якого знака

Приголосні звуки:

  • [й] – завжди м’який;
  • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
  • Уподібнення за м’якістю:
    • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
    • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
    • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
    • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
      НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
    • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
    • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
    • завжди позначає два звуки [шч]
    • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
    • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
      Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
      • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
      • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
      • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
      • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
      • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
      • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
      • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
      • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
      • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
      • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
      • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
      • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
      • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
      • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
      • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
      • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
      • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
      • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
        т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
      • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
      • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
        легко – [лехко],
        вогко – [вохко],
        нігті – [н’іхт’і],
        кігті – [к’іхт’і],
        дігтяр – [д’іхт’ар],
        дьогтю – [д’охт’у],
        бігцем – [б’іхцем].
        Ці слова потрібно запам’ятати.
      • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

      Правила поділу слова на склади в українській мові*

        Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
      1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
      2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
      3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
      4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
      5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
      6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
      7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
      8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

      Звуковий аналіз слова пояснення

      Звуковий аналіз слова пояснення в українській мові:

      1 * – букви.
      2 * – звуки, транскрипція слова пояснення.
      3 * – звукова схема (звукова модель) слова пояснення – дошкільнятам, 1 – 4 клас

      4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова пояснення (знаходяться нижче на сторінці).

      Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова пояснення:

      1. 1. Пояснення
      2. 2. По складам: по-я ́ –сне-ння (4 склади; наголос на 2-му складі).
      3. 3. [ пой ’ а ́ снен ’ :а ]

      Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
      ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

      Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

      Голосні звуки:

      • На початку слова
      • У середині та в кінці слова після голосного звука
      • Після апострофа
      • Після м’якого знака

      Приголосні звуки:

      • [й] – завжди м’який;
      • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
      • Уподібнення за м’якістю:
        • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
        • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
        • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
        • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
          НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
        • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
        • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
        • завжди позначає два звуки [шч]
        • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
        • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
          Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
          • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
          • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
          • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
          • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
          • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
          • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
          • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
          • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
          • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
          • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
          • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
          • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
          • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
          • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
          • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
          • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
          • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
          • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
            т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
          • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
          • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
            легко – [лехко],
            вогко – [вохко],
            нігті – [н’іхт’і],
            кігті – [к’іхт’і],
            дігтяр – [д’іхт’ар],
            дьогтю – [д’охт’у],
            бігцем – [б’іхцем].
            Ці слова потрібно запам’ятати.
          • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

          Правила поділу слова на склади в українській мові*

            Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
          1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
          2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
          3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
          4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
          5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
          6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
          7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
          8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.
Українцям