Передмова

Умови утримання сільськогосподарських тварин є не тільки важливим фактором технологічних рішень при виробництві різних видів продукції тваринництва та птахівництва, але й визначають стан здоров’я поголів’я, тривалість виробничого використання, забезпеченість приміщеннями (капітальними, тимчасовими, пристосованими), організацію годівлі, напування, доїння та інші виробничі процеси.

Система утримання тварин – це сукупність варіантів утримання тварин протягом усіх періодів року чи всього виробничого циклу відповідно до заданого технологічного процесу.

Спосіб утримання (обслуговування) – це складовий елемент, за яким можлива реалізація тієї чи іншої системи і який є основою відповідної технології виробництва.

Для кожного виду сільськогосподарських тварин розроблені економічно обґрунтовані системи і способи утримання з урахуванням виробничого напряму і кліматичних умов і можливості забезпечення найбільшої ефективності виробництва продукції тваринництва.

На даний час у скотарстві практикуються такі системи утримання тварин: цілорічна стійлова; стійлово-вигульна без використання пасовищ; стійлово-вигульна з використанням пасовищ; стійлово-табірна без використання пасовищ; стійлово- табірна з використанням пасовищ.

При цілорічному стійловому утриманні корів для них організовують активний моціон (щоденні прогулянки на відстань не менше 2 км, з вигульними майданчиками і кормовигульними дворами).

Для сухостійних корів у всіх випадках доцільно передбачати використання пасовищ.

У скотарстві застосовують такі способи утримання худоби: прив’язний – худоба знаходиться на прив’язі в стійлах приміщення; безприв’язний, який може бути з різними варіантами: тварин цілорічно утримують без прив’язі на глибокій підстилці, на щілинній підлозі; тварин утримують у боксах та комбібоксах – невеликих майданчиках, відокремлених один від одного боковими роздільниками; тварин утримують безприв’язно з фіксуванням під час годівлі; конвеєрний, який поєднує в собі риси прив’язного і безприв’язного способів, коли корови постійно знаходяться на прив’язі або у пересувних станках-візках, а також у клітках та станках (для телят).

У свинарстві застосовують такі системи утримання: стандартну, що ґрунтується на матеріало- та енергоємних технологіях, якою передбачено утримання всіх вікових і виробничих груп свиней в стаціонарних приміщеннях з вигульними майданчиками (або без них), дотримання існуючих науково- обґрунтованих технологічних вимог щодо станкового обладнання, систем гноєвидалення, роздачі кормів, водопостачання, мікроклімату та управління цими процесами. Дана система застосовується, як правило, на великих свинарських комплексах та в спеціалізованих товарних і племінних господарствах; альтернативну, яка на відміну від стандартної системи базується на маловитратних технологіях утримання свиней в умовах максимально наближених до природного середовища. При даній системі все поголів’я свиней утримується в полегшених приміщеннях з сучасних будівельних матеріалів на глибокій довго незмінній підстилці з застосуванням нескладного технологічного обладнання; табірно-пасовищну, яка застосовується з метою оздоровлення свинопоголів’я на пасовищах та проведення в цей період поточного і капітального ремонту основних приміщень, виконання санітарно-профілактичних заходів; комбіновану, що об’єднує в тій чи іншій мірі окремі елементи наведених систем і застосовується на великих товарних фермах та фермерських господарствах.

У вівчарстві практикуються такі основні системи утримання овець: зимою – стійлово-пасовищна (при створенні відповідних пасовищ для пізньоосіннього та зимового випасання); влітку (травень-жовтень) – стійлово-пасовищна; пасовищно-стійлова, яка застосовується в умовах тих зон, де переважає пасовищний період, є зимові пасовища і основу кормових раціонів складають зелені корми (приблизно % від річної потреби) для підгодівлі овець; пасовищна, яка застосовується в районах з достатньою кількістю пасовищ, у т. ч. зимових; цілорічна стійлова, яка практикується в зонах інтенсивного землеробства з добре розвинутим польовим кормовиробництвом за відсутності природних пасовищ (взимку овець утримують і годують у приміщеннях та на вигульно- кормових майданчиках, влітку – тільки на вигульно-кормових майданчиках).

У птахівництві застосовуються такі системи і способи утримання птиці: вільно-вигульна, яка полягає в тому, що птиця має необмежений вихід на вигули та водоймища (для водоплавної); в цьому випадку пташники, навіси та будочки використовуються тільки для ночівлі, захисту від негоди та для відкладання яєць; на підлозі з обмеженим використанням вигулів, коли птиця перебуває в приміщеннях і може (за сприятливої днини) виходити на огороджені майданчики з твердим покриттям, що розміщені вздовж пташника; безвигульна, яка передбачає різні способи утриманняна глибокій підстилці, сітчастих або планчастих настилах, а також комбіноване, коли частину приміщення обладнують настилами, а іншу покривають глибокою підстилкою; при клітковому способі основним обладнанням є кліткові батареї, що забезпечують індивідуальне (одномісні клітки), дрібногрупове (2-6 голів у клітці) і великогрупове (по кілька десятків голів у клітці) утримання. Цей метод є найпрогресивнішим, оскільки дозволяє ефективно використовувати виробничі площі, обладнання та корми.

Рада ухвалила нові правила утримання тварин: чого чекати власникам домашніх улюбленців

Закон запроваджує низку обмежень у поводженні з тваринами в Україні, зокрема, забороняє залишати собак без нагляду біля магазинів або відгодовувати птахів для фуа-гри.

Новий закон забороняє залишати тварин самих у закритому авто при температурі повітря більше +20ºС / фото УНІАН, Володимир Гонтар

Верховна Рада України ухвалила закон, який впроваджує нові норми утримання тварин та поводження з ними.

Як повідомляє кореспондент УНІАН, за закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу” (№2351) проголосували 285 народних депутатів України.

Зокрема, закон підвищує штрафи за жорстоке поводження з тваринами, а також забороняє :

• утримувати тварин особам, на яких накладалося адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за жорстоке поводження з тваринами, упродовж року з дня набрання законної сили постановою про його стягнення;
• утримувати тварин особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності та якщо провадження у справі закрито за нереабілітуючими обставинами;
• жебракувати з тваринами;
• залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20ºС та менше +5ºС;
• вбивати тварин для регулювання чисельності безпритульних тварин;
• використовувати тварин як мішені при навчанні стрільбі або у змаганнях зі стрільби;
• використовувати для роботи хворих, поранених, вагітних в останній третині вагітності або недогодованих тварин;
• використовувати в роботі з тваринами спорядження та інші засоби, що можуть призвести до травмування, каліцтва або загибелі тварин;
• утримувати тварин у приміщеннях, в яких проводиться забій тварин або в яких перебувають туші забитих тварин;
• насильно годувати тварин, крім годування з лікувальною чи профілактичною метою, зокрема, забороняється здійснення діяльності з розведення та вирощування гусок та качок для отримання фуа-гра (жирної печінки);
• патрати, обсмалювати, знімати шкіру, коптити, відокремлювати частини тощо до припинення серцебиття тварини;
• дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії;
• завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення;
• дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану;
• вбивати тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння;
• замуровування тварин у підвальних приміщеннях;
• залишати домашню тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі становить менш як 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів;
• незалежно від довжини прив’язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20ºС або менше 0ºС;
• залишати домашню тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив’язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами;
• утримувати в закладах громадського харчування, нічних клубах, готелях, оздоровчих закладах та інших непридатних для показу диких тварин громадських місцях, а також у квартирах, приватних будинках, присадибних, садових ділянках ведмедів, левів, тигрів, кабанів, крокодилів, вовків, великих та отруйних змій, хижих птахів, інших тварин, які становлять загрозу для людей, або видів тварин, занесених до Червоної книги та до Списку II Бернської конвенції;
• використовувати тварин для реклами в розважальних закладах та закладах громадського харчування;
• надавати фотопослуги з дикими тваринами, крім зоопарків, цирків і дельфінаріїв;
• пропагувати жорстоке поводження з тваринами.

Окрім того, закон передбачає, що

• вигулювати собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, можна лише за наявності повідка;
• на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого Кабінетом міністрів України, має бути намордник;
• на домашній тварині обов’язково має бути нашийник з ідентифікуючими позначками.

Читайте також В Ужгороді врятували від смерті єнота, який два роки жив між будинками (фото) Також, згідно з документом, ветеринарне обслуговування має включати послуги з евтаназії для припинення страждань тварини, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб.

На сайті Верховної Ради зазначається, що закон спрямовано на впровадження європейських гуманних цінностей та стандартів щодо тварин та приведення законодавства України у відповідність до Директив Європейського Союзу.

Документ вносить зміни до Кримінального кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального процесуального кодексу, Лісового кодексу, законів України “Про захист тварин від жорстокого поводження”, “Про тваринний світ”, “Про Національну поліцію”, “Про Червону книгу України”, “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Вас також можуть зацікавити новини:

Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Визначення термінів

Стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі — Закон) встановлює, що утримання в домашніх умовах — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця.

Домашні тварини — собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.

Більш ширше визначення міститься у ст. 1 Конвенція Так, під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

Власник домашніх тварин – фізична особа, зазначена як власник в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення.

Особливості утримання домашніх тварин у населених пунктах

Статтею 9 Закону передбачається, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана:

• забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;
• дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах.

Доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 Закону.

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 Закону.

Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов’язана:

• дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
• надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
• забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
• негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров’ю людині або іншим тваринам;
• негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
• запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

• бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин; дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану; умертвляти тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння.
• жебракування з тваринами.
• залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20°С та менше +5°С.
• замуровування тварин у підвальних приміщеннях.
• залишати домашню тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі становить менше 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів.
• Незалежно від довжини прив’язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20°С або менше 0°С.
• залишати домашню тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив’язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити:

• безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
• безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
• безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
• наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
• наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати:

• домашніх тварин – у квартирах, де проживає кілька сімей, – лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
• домашніх тварин – у “зоокутках” дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів – з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
• домашніх тварин – у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив’язі або без неї;
• домашніх тварин – юридичними особами: для охорони – в обладнаних приміщеннях або на прив’язі; для дослідної мети – у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
• собак – без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Забороняється утримувати тварин:

• особам, на яких накладалося адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за вчинення правопорушення, пов’язаного з жорстоким поводженням з тваринами, – протягом року з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів впливу;
• особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрито за нереабілітуючими обставинами, або стосовно яких були застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, – протягом 10 років з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за нереабілітуючими обставинами, або рішенням про застосування, продовження, зміну примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі статтею 7 Закону основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Вказані положення Закону відповідають статті 4 Конвенції. Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.

Утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів

Органи місцевого самоврядування визначають необхідну кількість та місце розташування майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, організовують їх створення і облаштування, що включає в себе їх огородження, встановлення інформаційних табличок, контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин їх власниками, а також здійснюють організацію вивезення і утилізації екскрементів домашніх тварин (стаття 30 1 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”.

Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин

При розробці органами місцевого самоврядування розділу “Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин” рекомендовано керуватися наступними положеннями:

1. реєстрація та електронна ідентифікація домашніх тварин може проводитися протягом десяти календарних днів з дня придбання (купівлі, отримання в дар тощо) тварини;
2. реєстрація здійснюється працівниками організацій, підприємств, установ, уповноважених на те органом місцевого самоврядування, за місцем проживання (реєстрації) власника;
3. електронна ідентифікація домашніх тварин проводиться лікарем ветеринарної медицини;
4. обов’язковій реєстрації підлягають собаки всіх порід з трьохмісячного віку;
5. обов’язковій тимчасовій реєстрації також підлягають домашні тварини, які належать фізичним або юридичним особам, місце проживання яких не є містом, в якому вони офіційно зареєстровані, якщо вони перебувають на території відповідних міст більше 45 діб;
6. організації, підприємства, установи, уповноважені на те органом місцевого самоврядування, у п’ятиденний термін з моменту реєстрації видають власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення, особистий номерний знак (жетон), який повинен бути прикріплений до ошийника собаки і надають друковане видання Правил утримання домашніх тварин у відповідному населеному пункті, а також ознайомлюють власника домашньої тварини з ветеринарно-санітарними вимогами до її утримання;
7. за бажанням власника працівники клубу любителів тварин або розплідника можуть клеймувати тварину;
8. реєстрація та перереєстрація домашніх тварин відбувається при пред’явленні їхнім власником квитанції (платіжного доручення) про внесення плати.

Крім того, власники собак, породи яких зазначені у додатку 1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам”, повинні до або під час реєстрації, перереєстрації, укласти договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація не проводиться.

Для проведення реєстрації власником домашньої тварини також надається паспорт, відповідний документ, який підтверджує право власності на цю тварину, ветеринарний документ встановленого зразку на тварину з відміткою про проведення необхідних досліджень та щеплень.

Перереєстрація домашніх тварин проводиться в разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника тварини із зазначенням нового власника. Домашні тварин, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються не зареєстрованими.

Для проведення перереєстрації власником домашньої тварини надається паспорт, відповідний документ, що підтверджує право власності на тварину і попередньо видане реєстраційне посвідчення на домашню тварину встановленого зразка. При перереєстрації видається лише нове посвідчення про реєстрацію, без зміни ідентифікаційного коду, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті.

Кошти за послуги, пов’язані з реєстрацією чи перереєстрацією домашніх тварин, сплачуються власником відповідно до встановлених тарифів, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Від внесення плати за реєстрацію та перереєстрацію собак звільняються особи з інвалідністю по зору, для яких собака слугує поводирем.

Відповідальність за неналежне утримання тварин

Діючим законодавством України передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) – тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб – від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 Кримінального кодексу України.

Корисні посилання

Див. також