Угорська мангалиця у вашому господарстві

Першочерговим завдянням для більшості господарів, які вирішили зайнятися свинарством, є правильний вибір породи. Саме тому кожен хазяїн, що має раціональне мислення, ставить перед собою два практичних запитання: яких результатів йому хотілося б досягти? і чи є у нього відповідні ресурси для їх досягнення?

У світі існує дуже багато порід свиней. Крім загальних, властивих усім свиням характеристик, кожна порода обов’язково має свої, унікальні, притаманні лише їй специфічні особливості. Переваги та недоліки тієї чи іншої породи повністю залежать від умов господарювання та цілей розведення цих тварин: одні й ті ж їх властивості можуть виявитися як дуже вигідними, так і небажаними.

Наприклад, щоб отримувати нежирну свинину, потрібно вирощувати породи свиней м’ясного напрямку, такі як п’єтрен, ландрас (свині беконного типу). Але для швидкої відгодівлі з метою отримання сала ці тварини за своїми властивостями зовсім не підходять, і в такому разі слід надати перевагу свиням миргородської породи або великої білої. Особливе місце серед багатого різноманіття свинячих порід займає досить рідкісна й екзотична порода довгошерстих свиней – угорська пухова мангалиця. Саме про неї піде мова у цій статті.

Угорську мангалицю не можна назвати новою породою. Н авпаки, м’ясні продукти та сало цих тварин користувалися величезним попитом у Європі в ХІХ і першій половині ХХ століття. Незвичайні пухнасті свині були виведені в Угорщині на початку ХIХ століття (приблизно у 1833 році) шляхом схрещування диких вепрів з домашніми середземноморськими (угорськими та сербськими) свинями, тому й отримали таку назву. Мангалиці досить невибагливі до умов утримання й харчування, витривалі, мають хороші адаптаційні здібності, високий імунітет та призвичаєність до кліматичних особливостей гірської місцевості (суворих, сніжних зим).

Перший час їх розводили переважно у підсобних господарствах монастирів. Пізніше угорська мангалиця стала основною породою на території Угорщини й Австрії, особливо в Карпатському регіоні. Але згодом, коли популярність жирного м’яса значно знизилась, а натомість зріс попит на пісну свинину, чисельність поголів’я цих тварин скоротилася, і про мангалицю поступово забули, замінивши її породами м’ясного напрямку.

Активне відновлення поголів’я розпочалося лише у 1994 р. Та, попри все, сало мангалиці й досьогодні вважається одним з найцінніших видів свинячого жиру. В Італії з нього готують традиційний продукт лардо – найзнаменитіше сало у світі, історія приготування якого нараховує близько 3000 років.

Його отримують шляхом засолювання свинячого жиру мангалиці у ємностях, які виготовлені з мармуру. Готовий продукт відрізняється дуже ніжною кремовою консистенцією, а вміст холестерину в ньому на 30–35% менший, ніж у салі інших порід свиней. Не менш популярне сьогодні й в’ялене свиняче м’ясо хамон , елітні сорти якого готуються саме з м’яса мангалиці.

Угорська мангалиця не придатна для вирощування в умовах великих промислових свинарських комплексів, оскільки ці тварини генетично пристосовані до пасовищного утримання і не можуть постійно знаходитись в обмеженому просторі.

Щоб отримувати від свиней їх найбільшу цінність – високоякісну, так звану мармурову свинину , необхідно забезпечити їм вільне пересування з природним випасом на територіях пасовищ.

Мангалиці добре себе почувають і прекрасно розвиваються лише в разі напіввільного утримання протягом усього року. За такої технології вирощування отримується екологічно чиста продукція, надзвичайно корисна для людського організму. Приготоване м’ясо мангалиці має особливий смак і приємний аромат.

Якщо у господарстві є можливість забезпечити свиней пасовищем, бажано неподалік від лісистої місцевості, щоб тварини могли знаходити собі корм самостійно, то вибір угорської мангалиці стане найкращим рішенням для хазяїв. Ця порода створена для дрібних і середніх фермерських господарств.

Істотно збільшити рентабельність свиноферми зможе самостійна переробка свинини на раніше згадані продукти з подальшою їх реалізацією в готовому до вживання вигляді. І хамон, і лардо, приготовані за спеціальними технологіями, мають досить високу вартість і користуються великим попитом на ринку якісних органічних продуктів.

У наш час ринок м’яса перенасичений свининою промислового вирощування, що має далеко не найвищу якість, тому м’ясо мангалиці буде вигідно відрізнятися від решти м’ясного асортименту, який є у продажу.

Угорська мангалиця – це порода великих за розмірами, довгошерстих свиней, які чудово використовують природні пасовища. Теплої пори року вони повністю задовільняють свої потреби у кормах за рахунок паші (жолуді, трава, жаби, ящірки, коріння рослин і т. ін.).

Набір живої ваги у тварин за таких умов вирощування відбувається дещо повільніше. Тому, щоб інтенсифікувати цей процес, доцільно підгодовувати тварин концентратами. Рекомендується застосовувати такий режим годування: вранці свині отримують суміш зернових різних видів (цілком можна використовувати зернові відходи або некондиційне дрібне зерно); протягом дня тварини пасуться чи отримують на вигулі готову для вживання траву; увечері їх знову годують невеликою кількістю суміші з різної дерті. І, звичайно ж, необхідно забезпечити поголів’ю вільний доступ до питної води.

Якщо свині не мають можливості добувати собі корм самостійно, то приблизний склад їхнього раціону буде таким: 70% – це трава й соковиті корми, а 30% – концентрати. Найкраща трава для мангалиці – люцерна. У ній міститься багато білку й кальцію.

Зимове меню складається з сіна та коренеплодів. Доля концентрованого корму має містити: макуху (соєву або соняшникову) – 15%, подрібнене зерно кукурудзи – 20%, ячмінь – 40%, пшеницю – 10%, висівки – 10%, м’ясокісткове чи рибне борошно – 5%. При такому годуванні вага поросят у віці 12 місяців досягне 140–170 кг.

Якщо годувати мангалицю за інтенсивною технологією (картопля+зернові), як звичайних свиней, то ростиме вона краще (в рік її вага складе 190–200 кг), але швидко жиріє, і втрачається той унікальний склад м’яса та співвідношення м’ясо/сало, заради якого й вирощують цю породу. Дорослі свині угорської мангалиці в середньому важать 250–300 кг, хоча відомі випадки, коли вага хряка досягала 450 кг.

Порода угорської мангалиці підрозділяється на три основних типи, які відрізняються між собою кольором вовни і вагою: білі, руді й чорні з білим животом («ластівки»). Раніше були ще й повністю чорні тварини, але тепер цей тип втрачений. Найбільші з них – це чорні та білі свині.

Усім чистокровним тваринам породи властивий темний колір шкіри навколо очей, пипок, копит, на внутрішній частині хвоста, а головне – темна пляма на нижній частині вуха. Всі три типи мають густу, кучеряву шерсть, яка добре захищає тварин від холоду, комах та механічних уражень.

Взимку мангалиця не потребує теплих приміщень. Цим тваринам достатньо мати свинарник, навіть збитий з дощок, який здатний захистити їх від вітру й опадів. Якщо свині угорської мангалиці утримуються на випасі цілорічно, то з настанням холодів вони риють собі поглиблення в ґрунті, де ховаються від негоди.

Статеве й фізіологічне дозрівання у молодих свинок настає майже одночасно, у віці 10–12 місяців. Якщо в стаді є хряк, то свинки зазвичай покриваються без проблем. У разі штучного запіднення поросят народжується відсотків на 40% менше, ніж внаслідок природного парування.

У молодої свині звичайна кількість приплоду складає 4–5 поросят, у дорослої свиноматки – від 5 до 8, а деколи трапляється, що й до 11 поросят. Свиноматкам властивий дуже сильний материнський інстинкт. За нормальних умов утримання та при хорошому годуванні вони завжди мають достатню кількість молока. А випадків відмови від поросят, їх поїдання чи розкидання не буває ніколи.

Свиноматки під час пологів не потребують допомоги або якогось втручання людини. Варто зазначити, що г осподарям та обслуговуючому персоналу при опоросі слід бути обережними у поводженні зі свинею: у момент опоросу й кілька днів поспіль свиноматка проявляє агресію як до людей, так і до інших дорослих свиней свого стада. У такий спосіб вона захищає свій новонароджений молодняк. Через кілька днів агресія зазвичай минає.

Поросята народжуються смугастими, схожими на дитинчат дикого кабана. Опорос може відбуватися під відкритим небом, але краще, щоб температура навколишнього середовища була не нижче + 14° С. Важливо також забезпечити свиноматку достатньою кількістю сухої підстилки. Хоча ці свині дуже невибагливі, але якщо є можливість створити їм комфортні умови, то краще подбати про це, щоб підвищити збереження молодняку ​​і в подальшому поліпшити прирости. Турбота й увага корисні будь-якій тварині, навіть найвитривалішій.

У мангалиці дуже міцний імунітет, тому випадки захворювань серед представників цієї породи трапляються вкрай рідко. Проте не варто забувати, що корм має бути завжди свіжим. Також необхідно своєчасно здійснювати протигельмінтну та антипаразитарну обробку тварин засобами проти глистів і шкірних паразитів.

Підсумувавши, можна зробити висновок, що угорська мангалиця має такі господарські цінні властивості, як: велика вага дорослих тварин, невибагливість у годуванні та до умов утримання, висока якість продукції, сильний природний імунітет, хороші материнські якості.

Серед основних вад мангалиці можна назвати пізньостиглість породи, її невисоку плодючість, складнощі у пошуку хорошого племінного молодняка та його відносно високу вартість.

Все ж дана порода, на думку багатьох свинарів, дуже перспективна для виробництва органічних продуктів, попит на які зростає з кожним роком. Тому мангалиця може бути вельми рентабельною завдяки невисокій собівартості продукції та значній ціні кінцевого продукту на ринку.

Усі питання, які виникли під час ознайомлення з даним матеріалом, можна поставити автору на нашому форумі .

Мангалиця

Угорська пухова мангалиця належить до рідкісних парнокопитних і екзотичних порід свиней м’ясо-сального напряму. Єдина в Європі пухнаста порода свиней (завдяки густому хутру в зимовий період року мангалицю легко можна переплутати з вівцею) [1] . Виведена в 1833 році в Австро-Угорщині за особистою участю ерцгерцога Йозефа шляхом схрещування домашньої середземноморської свині з карпатським вепром. В Україні почала поширюватись останні 8-10 років — з Закарпаття (де її активно розводять фермери на Виноградівщині та Іршавщині). [2] Стрімко набирає популярність серед гурманів завдяки делікатесним якостям як м’яса, так і сала, що мають м’який смак дичини. Розводиться переважно у Закарпатській, Львівській, Київській, Харківській, Сумській та Одеській областях.

Oops something went wrong:

Угорська мангалиця: опис породи, утримання та догляд

• Як виглядає порода?
• Які існують різновиди?

Угорська мангалиця – незвичайний вид свиней, яких містять не тільки для отримання м’яса, але і в декоративних цілях. Виведена порода була в Угорщині, а офіційно зареєстрована в 1830 році. Відрізняється високою продуктивністю і з легкістю пристосовується навіть до самого суворого клімату. Популярна практично у всіх країнах Європи.

Як виглядає порода?

Угорська мангалиця виглядає масивною, кістяк міцний, добре розвинений, спина пряма або злегка вигнута. Ноги у дорослих особин короткі, а живіт дуже великий. Молоді представники виду мають менші розміри, тому і ноги у них здаються середньої довжини, а живіт не сильно звисає. Сосків не більше 10. Голова злегка подовжена, в профіль помітна вигнутість носа. Вуха середнього розміру завжди спрямовані вперед. Очі і вії темні. Хвіст зазвичай темний, кінчик – світлий, при цьому він ніколи не купірується.

Угорська мангалиця офіційно зареєстрована в 1830 році

Характерною особливістю виду є волосяний покрив. Шерсть у тварини рясна, практично по всьому тілу, влітку може трохи розкручуватися, а взимку скручується в кумедні кіски. Окрас різний в залежності від різновиду. Цікаво, що у поросят до місяця, незалежно від різновиду, є слабо або яскраво-виражені смуги на спині, як у дикого кабана.

Часто як відмітної ознаки чистокровности породи представляється «Пляма Велльмана» – пляма з нерівними краями в області краї правого вуха. Рідше воно може перебувати на лівому вусі. Всі чистокровні особини також линяють навесні.

Які існують різновиди?

Угорська мангалиця. Різновиди

Офіційно зареєстровано всього три види угорської мангалиця.

• «Ластівка» була виведена на півдні Хорватії. Забарвлення тіла зверху чорний, а знизу по животу – світлий (білий або сріблястий).
• Біла угорська мангалиця – найпоширеніший вид. Шерсть може бути різних відтінків від сріблястого до жовто-червоного. Але в будь-якому випадку – бліда.
• Червона різновид виведена в Угорщині. Шерсть у особин темно-червона. Відрізняється швидким приростом ваги і великою плодючістю – 8-10 дитинчат у приплоді. Цей підвид, незважаючи на свою плодючість дуже рідкісний.

Які характеристики угорської мангалиця?

Порода відноситься до сальному напрямом свиней. М’ясо і сало у тварини дуже м’яке, ніжне. Жирові прошарки в м’ясі не рідкість. М’ясо свині цієї породи вважається делікатесом і дуже цінується по всій Європі. Воно має товарний вигляд навіть після тривалого зберігання.

Характеристики угорської мангалиця

• Приріст маси тіла молодняку швидкий. В 6 місяців особина важить до 70 кг. Дорослий кнур важить 350 кг, самка – 250 кг. Рекордна маса – цілих 500 кг! Що до сала, то в 8 місяців товщина підшкірного жиру досягає 5 см, а ще через 2 місяці – 9 див.
• У харчуванні нерозбірливі.
• У порівнянні з іншими породами свиней, у цій, м’ясо найсмачніше і ніжне, як відзначають кулінари і гурмани.
• Самки досягають статевої зрілості приблизно до кінця першого року життя.
• Ціна на молодих угорських мангалиц висока, тому деякі заводчики розводять їх для продажу.
• Тварина має добру вдачу, спокійно по відношенню до інших тварин і людей.

Важливо відзначити, що купувати особин виду потрібно з великою акуратністю. Недобросовісні продавці схрещують свиней з дикими кабанами і продають потомство під виглядом угорської мангалиця. Такі поросята повільно ростуть і розвиваються, а їх м’ясо жорстке на смак. Тому купувати молодняк рекомендується тільки у перевіреного продавця або знайомих.

Як доглядати за угорської породою?

Угорська мангалиця дуже популярна не тільки завдяки якісним характеристикам м’яса і сала, але також і завдяки невибагливості. Догляд – елементарний, а норми вмісту прості навіть для молодого заводчика.

План свинарника на 2 голови

• Свинарник необхідний з дахом, щоб тварина могла сховатися від негоди. Опалення в ньому не потрібно. Бажано зробити кілька вікон, штучне освітлення не стільки для тварин, скільки для зручності. Варто обладнати хоча б примітивну систему вентиляції.
• Наявність вигулу – справа суто індивідуальна. Тварина може міститися в сараї, але при цьому у нього зазвичай не виростає шерсть. Однак важливо відзначити, що вигул позитивно позначається на здоров’ї, приріст маси тіла (в тому числі сала). Вигулювати породу можна і влітку, і взимку завдяки наявності хутра, який рятує тварина від комах і холоду. Для вигулу можна обладнати загін або невеликий вольєр.
• Вакцинація не потрібна, що позитивно в плані економії часу і засобів.
• Прибирання проводиться регулярно, так як в грязі можуть розвиватися хвороби, так і тварині буде некомфортно в такому приміщенні.

Чим годувати угорську мангалицу?

Годівля та утримання вєтнамської породи

Всеїдність угорської мангалиця робить її ідеальною для утримання містом. Під час вигулу вона може поїдати очерет, жолуді, траву, корінці, водорості. У свинарнику ввечері тварина догодовують мішанками з овочів (морква, кабачки, гарбуз, буряк, кукурудза, картопля тощо). Можна робити каші з зернових, вони позитивно позначаться на травленні свинок. Зрозуміло, не варто забувати про воду, вона завжди повинна знаходитися в чистих поїлках у великій кількості.

Досвідчені заводчики не рекомендують давати тварині багато їжі, так як від переїдання особина може навіть померти. Немає сенсу згодовувати свині все, що є в будинку або на городі, природний приріст м’яса і сала отже достатній. У день тварина набирає від 700 м і більше при мінімальному годуванні.

Поросята угорської мангалиця з перших днів життя харчуються молоком. Пізніше, з 4-5 дня, можна поступово в їх раціон вводити звичайну їжу. Для початку дається рідка бовтанка з ячменем. В якості добавок можна покласти у бовтанку кісткове борошно, крейду, червону глину. Овочі та фрукти в цілому вигляді або великими шматками можна давати тільки з 3 тижнів.