10 ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ У ХРАМІ

Церква – місце особливої присутності Бога, і перебувати у ній слід з любов’ю і острахом.

1. Готуючись піти до храму, треба обов’язково примиритися з тими, хто щось має проти нас, перепросити всіх, кого ми скривдили. Коли ж не можна перепросити скривджених особисто, то перепросіть їх бодай у своєму серці.

2. Коли йдете до церкви, постарайтесь, щоб ваш зовнішній вигляд був бездоганний, адже ви йдете до Божого дому. Не потрібно, йдучи до храму, наслідувати на всі лади нашу праматір Єву в раю, яка там не носила жодного одягу. Церква не є тим місцем, де є доречним показувати новинки свого гардеробу чи принади тіла. Одяг наш має бути скромним, чистим і акуратним. Не варто також наносити яскравий макіяж, користуватися помадами, особливо тоді, коли ви збираєтесь приступати до Св. Причастя, цілувати св. Євангеліє, ікони. Не варто користуватися парфумами з різким запахом, бо навколо нас є багато вірних, серед яких є люди, які мають алергію на запахи. Часто ми самі можемо спричинитися до того, що через нашу непоміркованість ближній не зможе вислухати Святу Літургію.

3. У храм дозволяється входити жінкам під час вагітності та інших біологічних періодів.

4. Перед входом до храму не забудьте вимкнути свій мобільний телефон!

5. Увійшовши в храм перед початком служби, слід перехрестись, поцілувати ікону на тетраподі і зробити три малих поклони, звернувшись до Царських воріт, пам’ятаючи, що у вівтарі на Престолі у Святих Дарах перебуває Сам Господь Ісус Христос. За бажанням, можна подати записку-поминання за здоров’я живих чи записку за упокій померлих, а також ставити свічки перед тим чи іншим образом.

6. Робіть хресне знамено правильно і з увагою: перші три пальці правої руки з’єднуємо разом в честь Пресвятої Тройці; два останніх — безіменний і мізинець – прикладаємо до долоні; це означає дві природи Ісуса Христа: Він Бог і людина. Склавши правильно пальці, не поспішаючи прикладаємо їх до чола, грудей, правого і лівого рамена.

7. У Храмі під час Богослужіння мовчазним поклоном привітайтеся зі знайомими. В інший час відповідайте на вітання “Слава Ісусу Христу!” – “Навіки слава”, або “Слава навіки Богу”; “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!”, “Христос народився!” – “Славімо Його”.

8. Якщо приходите з дітьми, стежте, щоб вони поводилися скромно і не шуміли, привчайте їх до молитви. Якщо дітям потрібно піти, скажіть, щоб, перехрестилися і тихо вийшли, або самі виведіть їх. Коли проходите через середину храму, навпроти Царських воріт, призупиніться і, хрестячись, поклоніться.

9. Перед Причастям складіть руки на груди навхрест, праву поверх лівої, поклоніться і підійдіть до Христа з вірою і любов’ю, щоб прийняти Його святі Тіло і Кров. Після Причастя подякуйте Ісусу за всі його добродійства для вас.

10. Перебувати в храмі потрібно до повного закінчення Богослужіння. Залишати храм до закінчення Богослужіння можна лише в разі хвороби або негайної потреби. Вийшовши з храму, розважайте про Божі речі, пам’ятаючи свою участь у Безкровній Жертві Сина Божого, яку тепер ви маєте продовжувати добрими ділами і християнським життям. «Нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16)

Ви повинні увійти на сайт щоб залишати коментарі.

Зі Львова в Ізраїль. Як потрапити у місце зустрічі трьох релігій

Цього разу паломникам пропонують, окрім біблійних місць, познайомитись з природою і технологіями Ізраїлю, пройти слідами хрестоносців, дізнатись про роль кібуців у житті країни та доторкнутись до побуту бедуїнів.

Отець Петро Іськів, викладач кафедри біблійних наук УКУ, який супроводжуватиме групу, розповів Tvoemisto.tv про те, що зможуть побачити учасники подорожі та що їх неодмінно вразить.

Стандартна програма паломництва у Святу Землю, за його словами, складається з відвідування місць, що пов’язані переважно з новозавітними подіями, про які ми завжди чуємо в церкві: Єрусалим, Єрихон, Назарет, Вифлеєм, Капернаум, Витсаїда.

«Я мав щастя вчитися у Святій Землі півроку та відвідувати й інші місця, пов’язані із біблійними подіями: їх дуже багато — Баніас, Цфат, Акко. Вони пов’язані із життям Ісуса Христа, з періодом хрестоносців чи з юдаїзмом середніх віків. Відвідати їх є великою цінністю», — каже отець Петро Іськів.

Феномен держави

«Цікавим для українців може бути і феномен Ізраїлю як держави, що процвітає в багатьох напрямках, попри те, що оточена ворогами і перебуває в постійних конфліктах. Це є корисний досвід для України, яка зараз також у військовому конфлікті. Буде корисним для нас і досвід повернення до своєї мови, культури, повернення діаспорних євреїв у Святу Землю», — каже отець Петро Іськів.

Він додає, що участь у становленні Ізраїльської держави брали і євреї — вихідці зі східноєвропейських земель, зокрема з України.

Окрім того, каже священик, подивитись на становлення Ізраїлю можна і з точки зору пророцтв Старого завіту, як це люблять робити набожні євреї.

«Ідеться про те, що пустеля стане садом, що Ізраїль знову здобуде свою армію, якої не мав протягом тисячоліть, — і це відбувається», — розповідає керівник групи.

Що таке кібуци і чому з них починався Ізраїль

У програмі паломництва передбачена ночівля в кібуці. Кібуц — це групове поселення на 500-1000 мешканців, що має свої особливості.

«Ми деколи порівнюємо їх із радянськими колгоспами, але лише в сенсі об’єднання навколо ідеї. Я скажу, що порівнюю кібуц з явищем майданів в Україні, оскільки кібуци це, в основному, спонтанні прояви самоорганізації великої кількості людей перед особливими викликами. Це добровільна організація людей з ціллю утворення справедливого суспільства», — каже отець.

Головні відмінності кібуців від колгоспів у тому, що люди обрали таку форму співжиття добровільно, а доходи від спільної праці використовуються на розвиток громади.

«Раніше кібуци були способом закріплення переселенців на землі. Історія кожного кібуцу — це окрема історія. Спочатку вони переважно займались сільським господарством, але багато згодом відходили від цього і шукали себе в іншому», — пояснює отець Петро Іськів.

Зараз є кібуци, які спеціалізуються на туризмі, археології, тваринництві тощо, а окремі з них експериментують із різними видами соціального співжиття за філософськими течіями.

«Ночівлі в кібуці — це недооцінений момент у паломництвах. Частина з них намагається вибудувати систему наддружних стосунків — і багатьом це вдається», — каже керівник групи.

Опанувати природу

Також кібуци долучились до вивчення та опанування пустелі: одні з них видобувають воду з-під пісків, інші — забезпечують молоком з пустелі півкраїни, треті — вивчають рослини. Такі експерименти, каже отець Петро Іськів, свідчать про особливий єврейський науковий дух та досвід, привезений євреями з Європи.

«В Ізраїлі є чотири великі комплекси, що беруть воду із Середземного моря, очищують її від солі і подають у домівки вже питною. Процес, відколи вода ввійшла і вийшла з системи, займає 45 хвилин. Це мільйони кубічних метрів на добу. Варто згадати про системи крапельного поливу: якщо давати рослині воду у відповідний час і лише стільки, скільки потрібно для плодоносіння, то можна використовувати досить небагато води, щоб перетворити пустелю в сад», — розповідає він про технології Ізраїлю.

Цікаво, що ізраїльські науковці ніколи не приховують їх і готові ділитись своїми здобутками із сусідніми країнами. У їхній релігії ідеться про те, що Ізраїль стане вчителем всіх народів.

Досвід пустелі, щоб краще зрозуміти Біблію

У програмі паломництва також запланована ночівля в пустелі в бедуїнському поселенні. Бедуїни — це пустельні кочівники, які займаються скотарством і не мають такого житла, до якого ми звикли. У них є свої стандарти гостинності, і відчути їх — особливий досвід.

«Цікаво і те, що сам ізраїльський народ був кочовим, як вийшов з Єгипту. Для ізраїльтян бедуїни — це постійна пригадка, що вони теж були кочівниками», — каже отець Петро Іськів.

Він додає, що в біблійних розповідях пустеля завжди відігравала велику роль: Бог вів через пустелю ізраїльський народ, Ісус постив у пустелі, Іван Хреститель жив у пустелі.

«Це досвід місця, в якому людина завжди відчуває потребу в якійсь вищій силі, бо бачить, що сама не може організувати собі життя», — каже священик.

Місце зустрічі трьох релігій

Нестандартна програма паломництва у Святу Землю також подарує мандрівникам досвід пізнання різних релігій, каже отець. Єрусалим є святим місцем і для християн, і для юдеїв, і для мусульман, які вірять, що пророк Магомед був взятий на Небо саме звідси.

«В Ізраїлі є й інші релігійні явища. Наприклад, у Хайфі є Бахайські сади — місце, де похований засновник бахайської релігії. І сади, і гробниця — це візитівка міста. В Ізраїлі також є друзи — мікс грецької філософії, ісламу, християнства і єврейства. Це все можна побачити на власні очі і переосмислити їх на місці», — каже отець Петро Іськів.

Ізраїль, що вражає

За словами отця, найбільше паломників у Святій Землі вражає можливість побачити біблійні місця, про які ми чуємо в церкві, і відчути тяглість тисячоліть.

«Люди, мабуть, не очікують, що ці місця, де, наприклад, Ісус читав Нагірну проповідь, справді ще є. Також тут є пам’ятки раннього християнства, візантійського періоду і часів хрестоносців, а також мусульманські. Можна відчути оцю тяглість від Ісуса до наших часів», — каже отець Петро Іськів.

В Ізраїлі, розповідає він, можна переосмислити явище хрестоносців, що багатьом більше відомі як загарбники — в основному через радянську інтерпретацію.

«Ми говоритимемо про те, як хрестоносці господарювали, як захопили землю, як вели перемовини з мусульманами, як будували святині, а також віднаходили біблійні святині, зруйновані мусульманами, і відновлювали їх. Це може змінити уявлення про них, вони відкриються паломникам в іншому світлі», — додає священик.

Окремо варто наголосити на природі Ізраїлю та різноманітті його кліматичних зон: на території розміром, як Львівська область, є гірські масиви, що не відрізнити від Карпат, і є абсолютна пустеля. Усі ці зміни ландшафту можна побачити протягом тригодинної поїздки.

Говорить отець Петро Іськів і про духовні переживання паломників.

«Є кілька місць, в яких люди бачать і православних, і католиків, і вірних Вірменської Церкви. Тут зароджується переконання, що це місце справді має у собі якусь особливу святість», — пояснює він.

Що ви побачите в мандрівці

Подорож триватиме 8 днів. У програмі буде ночівля в кібуці біля Галилейського озера, відвідування центру містичного вчення Каббали — міста Цфат, міста Акко, що його відвоював Ричард Левине Серце, містечка Джіш, де похований пророк Йоіл, Капернаум, Назарет, Армагедон — місця, де очікується остання битва історії, що приведе людство до чогось нового.

Також паломники побувають в Ейлаті — єдиному ізраїльському порту на Червоному морі, заснованому царем Соломоном для торгівлі з індійським регіоном, побачать гору Тавор і річку Йордан на півночі країни. А на півдні – пустельні кратери, Червоний каньйон, місто Вершеву — столицю пустельного регіону Ізраїлю, де жив Ісаак і звідки пішов Яків.

Мандрівники відвідають і кілька Національних парків, де побачать, серед іншого, відбудовану за описами в Біблії Скинію Завіту — переносний храм євреїв, що вони несли із собою аж до Обіцяної землі і що був попередником храму Соломона. У Йотваті можна буде відвідати зоопарк, де біблійні тварини живуть у природних умовах. За бажанням туристів можна заїхати в місце, де похований Давид Бен-Гуріон, перший прем’єр-міністр Ізраїлю і засновник держави.

Також на маршруті — фортеця Масада: унікальна архітектурна споруда на вершині гори, яку римляни не могли захопити ще два роки після того, як завоювали всю Іудею.

«Масада є символом опору юдейського народу зовнішньому загарбнику. З неї відкривається унікальна панорама на Мертве море», — розповідає Петро Іськів.

Фортеця Масада. Фото: rafail.com.ua

Окремої уваги заслуговує і відвідування Кумрану: тут понад дві тисячі років у печерах були заховані сувої із біблійними текстами Старого Завіту.

«Дивним способом їх знайшли в той період, коли зародилась держава, це ніби був Божий знак, що Він відродив державу і знову дав ці тексти. Люди побачили, що це ті ж тексти, які в них вже були. Дуже гарно зберігся сувій пророка Ісаї, зокрема. Деякі з тих сувоїв написали ще задовго до Ісуса Христа. У Кумрані є і місця, пов’язані з Іваном Хрестителем», — каже отець Петро Іськів.

Усі ночівлі на маршруті відбуватимуться в готелях, за винятком ночівлі в бедуїнів. Передбачені хороші сніданки та вечері. Загалом поїздка підходить для більшості людей.

«Ізраїль не перестає мене дивувати, я не перестаю відкривати його для себе. Мене це манить і заохочує, бо це надзвичайно різноманітна і глибока країна з історією, наповнена змістами і релігіями. Для мене велике щастя їхати туди і везти інших», — додає отець Петро Іськів.

Він зазначає, що до паломництва можуть долучитись як люди, яких у святі місця веде віра, так і ті, кого вони цікавлять з точки зору історії, різних релігій, археології і прикладу державотворення, аналогів якому немає.

Духівником та ще одним екскурсоводом у паломництві буде отець Ігор Цмоканич. Він розповідає, що ця мандрівка дозволить побачити Ізраїль з іншого, не зовсім туристичного боку.

«Кібуц — це ключ до розуміння сучасного Ізраїлю. А ночівля у бедуїнському шатрі — це немовби занурення в минуле», — говорить він про особливості нестандартної програми і додає, що це паломництво буде свого роду прощею.

«Сенс прощі полягає в тому, щоб вийти із зони комфорту. По своїй суті проща — це завжди трохи повернення в пустелю. Щось таке буде і в нас. Це паломництво — для всіх, кому цікаво, хто шукає, і для тих, хто хоче пережити свою мандрівку з Богом, як колись Авраам, відчути це зсередини, а не просто поставити галочку про відвідування», — каже він.

Отець Ігор Цмоканич спілкуватиметься з паломниками на духовні теми і служитиме Літургії.

«Літургія — це ніби запрошення до бенкету, коли Бог хоче поділитись з нами чимось. Ми стараємось служити її на місцях максимально близько до тих подій, які хочемо пережити. Наприклад, біля Йордану, в Єрусалимі, у Вифлеємі. Ми читатимемо євангельський уривок, що стосується певної події, а під час переїзду автобусом будуть коментарі і пояснення звичаїв, традицій, історії Ізраїлю», — розповідає священик.

Він радить паломникам у подорожі фотографувати більше не камерою, а серцем — записати враження всередині себе. «Рафаїл» підготував поради для паломників, які збираються в Ізраїль.

Паломництво в Святу Землю триватиме з 18 до 25 травня. З детальною програмою можна ознайомитись на сайті.

Центр «Рафаїл» працює у Львові за адресою: вул. Винниченка, 22 у будні дні з 10:00 до 18:00.

Олександра Бодняк

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Як туристу поводитися у храмах різних конфесій?

Під час подорожей Україною перед туристом регулярно постає проблема: як потрапити до історичної чи культурної пам’ятки, що водночас є діючим релігійним закладом? Ввічливість і світський етикет допомагають, але не вирішують усіх питань, тому ось туристичні поради щодо відвідування храмів різних конфесій.

Існує кілька універсальних правил. Перед входом у будь-який культовий заклад потрібно перевести в беззвучний режим або вимкнути мобільний телефон і плеєр. Якщо в храмі дозволено фотографувати, слід прибрати спалах, щоб не заважати віруючим. Говорити неголосно, не шуміти, не курити, не вживати спиртні напої. Прийнятний для відвідування всіх релігійних установ одяг традиційно консервативний: він не повинен щільно облягати тіло та має прикривати плечі й ноги.

Також важливо з’ясувати, у який час краще прийти. Це ще залежіть від мети вашого відвідування: якщо хочеться помилуватися інтер’єрами чи зробити фотозйомку на згадку — це один випадок, а коли цікаво подивитися обряд — іншій.

Християнство

Велика частина церков, монастирів і молитовних будинків у Україні — християнські. Більшість серед них — православні. Відрізнити ззовні православний, католицький, уніатський, частину протестантських храмів не дуже просто. Перш за все зверніть увагу на дошку оголошень перед храмом або всередині, одразу за входом. Зазвичай там можна дізнатися назву храму, якому святому або події він присвячений, якій християнській громаді належить на даний момент. Чому це важливо (крім етнографічного інтересу, звичайно)? — Тому що правила поведінки в християнських церквах різних конфесій відрізняються не тільки для парафіян, а й для туристів.

Православ’я

Найсуттєвіша зовнішня відмінність православного храму від католицького: вівтар відгороджений від власне храму іконостасом. Жінкам заборонено входити у вівтар, чоловіки можуть заходити до вівтаря лише з дозволу священиків. У православній церкві чоловіки повинні перебувати з непокритою головою, жінкам же, навпаки, слід покривати голову.

Якщо ви хочете бути присутніми на церковній службі, пам’ятайте, що триває вона зазвичай не менше години. Під час неї сидіти можна тільки немічним і дуже старим, і краще вибирати місце ближче до виходу. По неділях майже в усіх храмах є богослужіння опівдні, по буднях — у 18 або 19 годині.
У деяких православних церквах заборонено фотографувати «без благословення», тому обов’язково запитайте, чи дозволена зйомка. Правильне звернення до православного священика — «батюшка», до ченців — «брат» або «сестра». «Святий отець» — звернення лише до католицького Папи! Після отримання дозволу на всі питання «бабусь» сміливо відповідайте, що маєте благословення на зйомку храму або церемонії. Це дуже актуально для тих, хто прийшов фотографувати, наприклад весілля або хрестини.

Свято-Троїцький собор у Новомосковську, Дніпропетровська область, УПЦ, слобожансько-полтавський стиль українського бароко

Свято-Благовіщенський кафедральний собор у Харкові, РПЦ, неовізантійський стиль

Протестантизм

Протестантизм на території України — друга за кількістю віруючих група християн після православних. Він розділений на кілька конфесій і релігійних організацій: лютерани, англікани, кальвіністи, методисти, п’ятидесятники, баптисти та багато інших напрямків.
Молитовні будинки протестантів зазвичай вільні від пишного оздоблення, ікон та статуй. Це походить від переконання, що в подібному декорі немає потреби. Протестантським храмом може стати будь-яка будівля, що береться в оренду або купується.

Зазвичай вхід у протестантську церкву абсолютно вільний для всіх. Для спокійного перебування там достатньо дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки в громадських місцях.

Церква адвентистів сьомого дня у Львові
Євангелічно-лютеранська церква Святої Катерини, кірха у місті Дніпро

Католицтво

Наступні за популярністю християнські церкви — греко-католицька (уніатська) та римо-католицька (латинська). Усередині храму найсуттєвіша відмінність від православних — відсутність іконостасу, замість нього невисока вівтарна перепона. Вівтарну частину можна впізнати за незгасною лампадою, що горить перед дарохранительницею. Крім центрального вівтаря в храмі можуть бути бічні прибудови на честь святих.
Меси відбуваються вранці й увечері, важлива роль у них приділяється музичному супроводу. Тому часто туристи відвідують католицьку службу, щоб послухати орган.

Чоловіки при вході до храму обов’язково повинні знімати головні убори, а ось для жінок одягати косинки не потрібно. Також не існує особливих вимог щодо одягу або використання косметики.
У храмі стоять ряди молитовних лав, а внизу — низеньких лавок. На них схиляють коліна під час богослужіння.
У особистій бесіді до всіх священиків можна звертатися «батько», до монахів — «брат», до черниць — «сестра».
До фотозйомки в католицьких храмах ставляться набагато терпиміше, ніж у православних.

Кафедральний собор св. Юра у Львові, греко-католицька церква, бароко-рококо

Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії в Івано-Франківську, римо-католицька церква, бароко

Іудаїзм

На відміну від християнської церкви, синагога часто не має характерних зовнішніх ознак. Навпроти входу знаходиться найсвятіше місце — ковчег. У ньому зберігаються сувої Тори. Відчиняється синагога на світанку для ранкової молитви та залишається відкритою протягом усього дня. Особливі дні в синагозі — п’ятниця та субота.

Рабини очолюють єврейські громади, але це не священики, а швидше духовні наставники. При зверненні до рабина на ім’я іноді додають слово «рав» або «ребе». Чоловіки-євреї повинні знаходитися в синагозі в ярмулці. Чоловіки-неєвреї та жінки — з покритою головою. У синагогах існують окремі входи та приміщення для жінок і чоловіків.
Під час Шабату фотографувати в синагозі заборонено.

Найстаріша синагога України в місті Шаргород, Вінницька область. Зараз не діє

Дніпровська хоральна синагога «Золота Троянда»

Іслам

Мечеть не є святим місцем, храмом у найбільш поширеному розумінні цього слова. Виняток становить тільки Масджид аль-харам, яка знаходиться в Мецці. П’ять разів на день із мінарету лунає азан — заклик до молитви. Усередині мечеті напрям молитви вказує михраб — спеціальна ніша в стіні, звернена в бік Мекки.

Підлога в мечеті встелена килимами, взуття залишають при вході або можна взяти із собою в сумці. Чоловіки знімають головний убір, жінки покривають голову. Вхід у мечеть для чоловіків і жінок буває як спільним, так і роздільним. Жінки зазвичай моляться на другому поверсі або у відгородженій частині першого поверху. Відвідувачі мечеті можуть сидіти або лежати на підлозі, їсти, спати, спілкуються між собою.

Оскільки в ісламі немає інституту священства, звернення до духовних осіб визначається конкретною традицією, що склалася в певному регіоні. Найуніверсальнішим є звернення «сайд» (арабською «пан»), а також «хаджі», тобто людина, що здійснила хадж.
Зазвичай у мечеті дозволяється фотографувати, але не під час молитви.

Мечеть Сулеймана Великолепного в Роксолани в Маріуполі, Донецька область

Велика ханська мечеть у Бахчисараї, Крим

Буддизм та індуїзм

В Україні небагато індуїстських і буддистських храмів — тим цікавіше туристу їх відвідати. У буддистському храмі ходять босоніж і з непокритою головою. Не можна повертатися спиною до статуї Будди, торкатися до неї. Для будь-яких дій бажано використовувати праву руку. Прийнято сидіти по-турецькому, але так, щоб носки та п’яти не були спрямовані на статую Будди або в бік людини, що знаходиться поруч. У центральній частині храму рухатися можна тільки за ходом Сонця.
При появі ченців заведено підводитися. До них також заборонено торкатися, особливо жінкам.
Фотографування традиційно відбувається за дозволом.

Правила поведінки в індуїстських і будистських храмах багато в чому збігаються. У індуїстських храмах не заведено носити шкіряний одяг і аксесуари. Тому буде краще, якщо ви знімете шкіряне взуття, куртку або жакет, а також ремінь.

Товариство Свідомості Крішни ISKCON у Запоріжжі

Буддійський храм «Білий Лотос» у Черкасах