Презентація. “Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу”

Сьогодні на уроці ти… поглибиш знання про дієслово; дізнаєшся про способи дієслів; навчишся розріняти способи дієслів; навчишся утворювати дієслова умовного способу та правильно вживати їх у мовленні.

Пригадай Дієслово – це… самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? Форми дієслів… Вид дієслів… Часи дієслів… -неозначена форма(інфінітив); -особова форма; -безособова форма на –но, -то; -дієприкметник; -дієприслівник. Доконаний та недоконаний Минулий, теперішній та майбутній Морфологічні ознаки… Час, число, особа, рід, вид, спосіб

Способи дієслів Дійсний Умовний Наказовий Виражає Дійсну, реальну дію Бажану, можливу за певних умов дію Спонукання до дії (наказ, пораду, прохання, побажання) Питання що робить? що зробить? що зробив? що робив би? що зробив би? що роби? що зроби? Змінюється За часами, числами та особами або родами (мин.ч.) За числами, в одн.- за родами За числами та особами. В одн.-2-га особа, у мн.-1-ша та 2-га особи Творення Дієслово минулого часу +частки б, би Можуть творитися за допомогою часток хай, нехай Приклади Працює, сміється, забуде, зробив Повідомив би, прийшла б Говори, говорімо, хай говорить, нехай говорить

Умовний спосіб УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов, відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому. (Т. Шевченко). Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б). Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість).

Способи дієслова і їх творення

Дієслова різних способів ми щодня використовуємо як в усному мовленні, так і на письмі. Тому для кожного українця дуже важливо знати, які є способи дієслів і як правильно їх утворювати.

Ми підготували матеріал, який буде корисним учням будь-яких класів і майбутнім учасникам ЗНО.

Спосіб дієслова — це відношення дії, яку називає дієслово, або стану до дійсності.

Дієслова мають три способи: дійсний, умовний та наказовий.

Дійсний спосіб виражає дію, яка відбувається, відбувалася чи буде відбуватися (відбуватиметься).

Дієслова дійсного способу змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому, майбутньому часі) або родами (в минулому часі).

Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).

Частка б, би в умовному способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.

Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.

Форми умовного способу найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).

Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: Хотіла б я піснею стати (Леся Українка).

Частка би (б) не завжди стоїть після дієслова, вона може міститися і перед ним, і на певній відстані від нього: Коли б я навчився працювати,-як бджола, скільки міг би правди назбирати у житті! (П. Воронько).

Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду: Друга шукай, а найдеш — тримай (Народна творчість).

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини та першої і другої осіб множини з такими закінченнями:

2 ос. однини и = 0 (нульове закінчення);

1ос. множини -ім(о), -мо;

2ос. множини -іть, -те.

Форми першої особи однини та третьої особи однини та множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай: хай побачу, нехай знають.

а) під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть;

б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть;

в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крик ни, крикніж(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; ввімкни, ввімкнім(о), ввімкніть;

г) у дієсловах з основою на -л- або -р- після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть.

а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте;

б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж,ріжмо, ріжте;

в) після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, при чому ці приголосні пом’якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; для дієслів доповісти, розповісти зазвичай вживаються форми: доповідай | (від доповідати), розповідай (від розповідати).

Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).

Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати—пиши, пишіміо), пишіть; брехати—(не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Усі дієслова з суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу голосний у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.

Форми наказового способу вживаються у реченнях, у яких немає підмета:Привчайся ходити рівно. Не гнись.

Дієслова наказового способу вживаються також і з -ся (-сь): змагайся, змагаймось, змагайтеся.

М’який знак у дієсловах наказового способу пишеться лише тоді, коли приголосний у вимові звучить м’яко, виразно: сядь — сядьмо — сядьте, стань — станьмо — станьте, злазь — злазьмо — злазьте.

Після букв п, в, ч та р м’який знак не пишеться:

Сип — сипмо — сипте, став — ставмо — ставте, клич — кличмо — кличте, вдар — вдармо — вдарте.

Related Posts:

Умовний спосіб (the Conditional Mood)

Наше життя залежить від величезної кількості умов, і це помітно в нашій мові. В англійській і українській мовах дуже популярні речення, які починаються зі слова «якщо». Адже ми кожен день говоримо, що зробимо щось, якщо щось станеться, то є ставимо умову. Це ми і називаємо “Умовний спосіб”

• Я прийду, якщо закінчу раніше.
• Я куплю тобі радіокерований вертоліт, якщо будеш себе добре вести.

Побудова

Умовне речення складається з двох частин: умови і результату. Умову легко дізнатися, вона завжди починається зі слова if (якщо). Результат зазвичай повідомляє нам, що буде, якщо виконати умову. Існує 4 основних типи умовних речень в англійській мові: нульовий (Zero Conditional), перший (First Conditional), другий (Second Conditional) і третій (Third Conditional). У всіх типах використовуються різні часи.

Згадайте відому приказку: «Якби, та якби, та в роті росли гриби, тоді б не була рот, а цілий город». Це типовий приклад умовного речення. Гриби в роті не ростуть, то є умова не виконана, значить, як результат, рот городом бути не може.

Умова може бути як на початку, так і в середині речення. У російській мові ми завжди відокремлюємо умова від результату коми. В англійській мові ми ставимо кому, тільки коли умова стоїть на початку.

Я прийду, якщо закінчу раніше.

I will come if I finish my work early.

Якщо я закінчу раніше, я прийду.

If I finish my work early, I will come.

Zero Conditional – умовний спосіб нульового типу

Цей тип показує умовe, яке завжди буде правдою: наукові факти, закони природи, загальноприйняті або очевидні твердження. Зазвичай речення з Zero Conditional перекладаються теперішнім часом, оскільки вони завжди є правдою. Zero Conditional утворюється за такою схемою:

If you cut your finger with a knife, it hurts.

Якщо порізати палець ножем, він болить.

Snow melts if the temperature rises above zero.

Сніг тане, якщо температура піднімається вище нуля.

Zero Conditional також використовується для того, щоб дати вказівки або інструкції. В цьому випадку в результаті буде використовуватися наказовий спосіб, а не Present Simple.

If you don`t want to be late, hurry up.

Якщо не хочеш запізнитися, квапся.

Take a nap if you feel tired.

Подрімай, якщо ти втомився.

First Conditional – умовний спосіб першого типу

Умовні речення першого типу називають ще «реальним» умовним, адже вони показують дію, яка з великою ймовірністю трапиться, якщо виконати умову. Такі речення описують ситуацію, яка відбудеться в майбутньому часі.

При побудові подібних речень українською мовою ми використовуємо в умові і в результаті майбутній час, але англійською тільки в результаті буде майбутньому час, а в умова – теперішньому.

You will find a good job if you study well.

Ти знайдеш хорошу роботу, якщо будеш добре вчитися.

If the weather is good, we‘ll walk our dogs in the park.

Якщо погода буде гарною, ми підемо вигулювати собак у парку.

Також First Conditional часто використовується, якщо ми хочемо попередити або застерегти від чого-небудь.

You will get into trouble if you continue to hang out with her.

Ти потрапиш в халепу, якщо продовжиш спілкуватися з нею.

If you drink much coffee, you won`t sleep at night.

Якщо ти будеш пити багато кави, то не будеш спати вночі.

Second Conditional – умовні речення другого типу

Цей тип умовних речень називається «нереальним справжнім». Він показує малоймовірну або уявну ситуацію, яка відноситься до теперішнього або майбутнього часу. Така ситуація зазвичай не відповідає фактам в теперішньому. Тобто шанс того, що це подія відбудеться, невеликий, але не виключений зовсім.

If I were a billionaire, I would buy an island.

Якби я був мільярдером, я б купив острів.

If I lived in the countryside, I would walk in the forest every day.

Якби я жив за містом, я б гуляв в лісі кожен день.

На цьому обов’язки Second Conditional не закінчуються. Ще ми використовуємо цей тип речень для того, щоб дати пораду.

I would never do this if I were you.

Я б ніколи цього не зробив, якби був тобою.

If I were in a tricky situation, I would take this opportunity.

Якби я потрапив в складну ситуацію, я б скористався цією можливістю.

Зверніть увагу на одну особливість, пов’язану з дієсловом to be. В умовних реченнях використовується одна форма were для однини і множини. Was – це розмовний варіант, він часто зустрічається в повсякденній мові.

If I were in your shoes, I would make up with her and start speaking again. = If I was in your shoes, I would make up with her and start speaking again.

Якби я був тобою, я б помирився з нею і почав знову розмовляти.

Third Conditional – умовні речення третього типу

Третій тип називається «нереальним минулим». Всю його суть можна висловити однією фразою: жаль про минуле. Колись в минулому щось сталося, ми про це шкодуємо, але змінити подію вже не можемо (якщо, звичайно, не винайдуть машину часу). Це єдиний тип умовних речень, який відноситься до минулого часу.

If I had not missed the bus, I would not have been late for work.

Якби я не спізнився на автобус, я б не спізнився на роботу.

If he had been more diligent, he would have been promoted long time ago.

Якби він був більш відповідальний, його б давно підвищили.

Також Third Conditional використовується, коли ми критикуємо якісь дії, які відбулися в минулому і які ми не можемо вже змінити.

If you had listened carefully, you would not have made so many mistakes.

Якби ти уважно слухав, ти б не допустив так багато помилок.

If you had not left your car opened, it would not have been stolen.

Якби ти не залишив машину відкритою, її б не викрали.

Third Conditional показує не тільки негативний минуле. Ми також використовуємо його, коли хочемо повідомити про хороші події, які відбулися в минулому і позитивно вплинули на наше сьогодення.

He would not have made this discovery if he had not done precise calculations.

Він не зробив би це відкриття, якби не зробив дуже точні розрахунки.

If I had not taken the wrong way, I would not have met you.

Якби я не пішов за неправильною дорогою, я б не зустрів тебе.

Кілька фактів про умовні речення в англійській мові

• Основна формула, по якій будуються умовні речення, – це часи групи Simple + модальні дієслова will / would. Але вона далеко не єдина. Часи групи Continuous і модальні дієслова can / could, may / might, must, should теж зустрічаються в умовних реченнях.

If you are riding a horse backwards, you can fall off and break a leg.

Якщо ти їдеш на коні задом наперед, ти можеш впасти і зламати ногу.

If you had not understood the First Conditional, you should have looked at the example.

Якщо ти не зрозумів перший тип умовних, тобі слід було подивитися на приклад.

• Дієслова would і had мають одну скорочену форму – ‘d. Завжди уважно дивіться, який дієслово перед вами.

If I’d known, I’d have come. = If I had known, I would have come.

Якби я знав, я б прийшов.

• І на десерт ми подаємо ще один цікавий факт, що стосується умовних речень. У всіх типах можлива інверсія. Ви можете почитати про неї в статті «Умовні речення для Кембриджських іспитів».

А ще ми пропонуємо поглянути на таблицю з усіма типами умовних речень англійської мови, розглянутими в даній статті.