Морфемний розбір слів: як зробити розбір слова за будовою

З морфемним розбором слова учні знайомляться в другому класі й далі поглиблюють свої знання. Діти дізнаються, як виникають нові лексеми, яка частинка слова є носієм лексичного значення, які є значущі частини слова і як розбирати слова за будовою. Якщо ви хочете вивчити чи повторити цю тему – ознайомтеся зі статтею.

Які є значущі частини слова?

Морфемна будова слова – це розташовані в закономірній послідовності взаємопов’язані значущі частини слова.

Значущі частини слова – це корінь, різні афікси (префікс, суфікс, інтерфікс) та закінчення.

Корінь слова мають усі повнозначні лексеми. Він містить у собі лексичне значення споріднених слів. Наприклад:

Корінь – це спільна частина «лет». Зверніть увагу, що є варіант кореня «літ», але чергування не призводить до зміни значення кореня.

У мові є так звані омонімічні корені:

В усіх словах є частинка «гор», утім лексичні значення слів різні. «Горіти» і «згорілий» пов’язані зі значенням горіння, а «гористий» і «гірка» – зі значенням гори.

Афікси є різними й характеризують їх за позицією щодо кореня.

Префікс – це такий афікс, який стоїть перед коренем: казати – сказати (префікс «с»).

Суфікс – це такий афікс, який стоїть після кореня: малий – маленький (суфікс – «еньк»).

Також у деяких дієсловах є специфічна часточка -ся, з допомогою якої надається особливе значення: бити – битися. Її називають постфіксом, бо він стоїть після всіх інших частин.

Є ще інтерфікс – сполучна голосна: хвилеріз (інтерфікс – «е»).

Корінь слова та афікси складають основу. Основа слова – це частина слова без закінчення. Лексичне значення слова міститься саме в основі:

Із цих звукових комплексів можна зрозуміти лексичне значення слів. Частини основи додають щось до лексичного значення, ніби моделюють його. Тому корінь, суфікс і префікс називають значущими частинами слова.

А закінчення слова є показником граматичного значення. Воно є лише в змінюваних словах.

Якщо слово змінюване, але в якійсь формі закінчення не виражене звуком (дуб – дуба, сад – саду), то воно є нульовим і позначається порожнім віконечком поруч зі словом. Будь-яке закінчення, навіть нульове є ознакою змінюваного слова.

Кожна частина слова має графічне позначення. Щоб дізнатися, як позначається суфікс чи корінь, подивіться на зображення.

Що таке форма слова?

Слова з різними закінченнями, але однаковими основами, вважають тим самим словом. Фактично це інша форма слова, її ще називають словоформою.

Утворення форм слова називають словозміною. Залежно від того, можуть утворюватися форми слова чи ні, усі слова поділяють на змінювані й незмінювані. Змінювані слова мають форми слова, відповідно вони мають закінчення.

Незмінювані слова закінчень не мають:

• Швидко;
• Горілиць;
• Журі;
• Шосе;
• Співати;
• Співаючи;
• Прибрано;
• Вимито.

Ці слова мають лише основу. Закінчення в них не позначається навіть порожнім віконечком.

Читайте також: Вивчаємо фонетику: уподібнення та правопис приголосних звуків

Якими бувають основи слова?

Якщо основа слова складається лише з кореня і закінчення, то вона є непохідною:

Непохідна основа збігається з коренем і не поділяється на окремі морфеми.

Інші основи, у яких є хоча б один словотворчий афікс, є похідними:

Основи в цих двох словах складаються з кореня і суфікса.

Що таке спільнокореневі слова?

Спільнокореневі слова мають спільну форму і спільне значення. Наприклад, слова морозець, морозний, заморозки, підморозило, морозиво мають спільну форму (корінь «мороз») і їх поєднує спільний значення «мороз, дуже холодно, мінусова температура».

Корінь є спільною частиною спільнокореневих слів.

Зверніть увагу, що в словах корінь може виражатися однаково, проте означати зовсім різне: око – покотом, околиця, окостенілий. Ці слова не є спільнокореневими.

Водночас у лексемах з однаковим значенням може відбуватися чергування: око – заочний. Такі слова також є спільнокореневими, бо чергування не призводить до зміни значення кореня.

Читайте також: Правопис слів іншомовного походження

Розбір слова за будовою: покроковий план

Визначати закінчення і значущі частини слова в складі лексичної основи є важливим вмінням. Такий аналіз називається розбором слова за будовою. Спробуємо це зробити на прикладі слова «передосінній».

Для того, щоб розібрати це й будь-яке інше слово, необхідно насамперед визначити, змінюване воно чи незмінюване. Для цього змінюємо форму:

Слово змінюється, змінною частинкою є «ій». Це й буде закінчення.

Тепер можна позначати основу слова «передосінн», адже частина слова без закінчення і буде його основою.

Далі необхідно дібрати кілька спільнокореневих слів:

Спільною частинкою споріднених слів є частина «осін». Це корінь слова.

Усе, що передує кореню є префіксом. У цьому слові – це «перед». Те, що стоїть після кореня – це суфікс. У слові «передосінній» суфіксом є «н».

Отже, розбір слів за будовою складається з таких кроків:

1. Змінюване / незмінюване слово.
2. Закінчення слова.
3. Основа слова.
4. Добір спільнокореневих слів.
5. Корінь слова.
6. Афікси.

Будова слова: приклади

Спробуємо з допомогою цього алгоритму розібрати за будовою слово «змальовувати»:

1. Незмінюване слово (інфінітив).
2. Немає закінчення.
3. Основа – змальовувати.
4. Малюнок, мальований, малюю.
5. Корінь – мал(ь).
6. Префікс – з; суфікси – овув, а, ти.

Другим словом для розбору буде «сидячий»:

1. Змінюване слово (сидячому, сидячій).
2. Закінчення – ий.
3. Основа – сидяч.
4. Сидіти, посиденьки.
5. Корінь – сид.
6. Суфікс – яч.

Розберемо ще слово «сніговик»:

1. Змінюване слово (сніговику).
2. Закінчення нульове.
3. Основа – сніговик.
4. Сніг, сніжний, сніжити.
5. Корінь – сніг.
6. Суфікс – ов.

Якщо у вас виникають сумніви під час роботи зі складною лексемою, можна скористатися спеціальним сервісом, на якому можна розібрати слово за будовою онлайн.

Тести з теми «Морфемний розбір слів»

Тести із цього розділу трапляються на ЗНО. Завдання з префіксами й суфіксами є дуже рідкісними, а ось тести на знаходження спільнокореневих слів є досить часто. І деяким учням важко з ними впоратися, тому що діти враховують лише зовнішнє оформлення, тобто збіг певних звуків і не замислюються над значенням слів або забувають про можливість чергування звуків у корені.

Щоби потренуватися вирішувати типові завдання, спробуйте відповісти на кілька питань.

А) Переганяти;
Б) Наздожену;
В) Навздогінці;
Г) Розігнутися.

А) Музика, музичний, музикант, музикальний;
Б) Мрія, замріяний, мрійник, омріяний;
В) Ходити, ходив, ходили, ходитимуть;
Г) Круг, круглий, округлий, круговий.

А) Лікувати, лікар, ліктьовий, лікарня;
Б) Струна, струнний, струнко, стрункість;
В) Корінь, коріння, кора, кореневий;
Г) Звір, звірок, звіриний, звіринець.

Відповіді: 1 – Г; 2 – Б; 3 – А; 4 – В; 5 – Г; 6 – В; 7 – Г.

Якщо ви недостатньо добре зрозуміли цю або іншу тему, варто вчасно звернутися по допомогу до репетитора з української мови. Незрозумілі розділи здатні доєднуватися один до одного як снігова куля і із часом погіршувати успішність учня, знижувати його мотивацію.

Наприклад, якщо школяр погано засвоїв тему «Морфемний розбір слів», йому буде важко вивчати орфографічні правила, які здебільшого стосуються певної частини слова (префікса, суфікса, закінчення).

Учитель дізнається про складні й незрозумілі теми, визначить поточний рівень знань і ціль вивчення дисципліни й на основі цієї інформації розробить індивідуальний план навчання. Педагог допоможе підготуватися до наступного уроку, контрольної чи ЗНО, наздогнати пропущений чи незрозумілий матеріал. Знайти репетитора з української мови можна на сайті BUKI.

Як розібрати слово орел

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

орел

ОРЕ́Л, орла́, ч.

1. Великий хижий птах родини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин світу. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває (Шевч., І, 1963, 323); Орел підвівся на свої міцні високі ноги з великими гачкуватими пазурами, з хвилину постояв.. і знову.. закуняв (Тулуб, В степу. 1964, 166); Високо в небі кружляли степові орли (Кучер, Зол. руки, 1948, 64); * У порівн. Мріє, колись ти літала орлом надо мною, — дай мені крила свої, хочу їх мати сама (Л. Укр., І, 1951, 268).

2. Герб із зображенням цього птаха. У запорожців на білих корогвах тільки червоні хрести, а в городових орли і всяке малювання з золотом (П. Куліш, Вибр., 1969, 163); [Чоловік:] Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках, орлів імперії врочисто нести повз образ імператора (Л. Укр., II, 1951, 485); Горді двоголові орли на стінах поспускали крила (Еллан, II, 1958, 245); Художник стояв.. і мовчки дивився на місто. Горбоносе, застигле обличчя старого.. нагадувало карбованого орла з старовинної монети (Гончар, III, 1959, 245); // Зворотний бік монети, медалі. Хутори, як золота медаль, можуть мати орла і решку (Стельмах, І, 1962, 289).

3. перен. Про сильну, мужню людину. — Орел, а не козак! — каже знов Василь Невольник. — Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (П. Куліш, Вибр., 1969, 51); — Гляньте на цих орлів, — сказав задумано.. Журба, — що не хлопець, то сила, розум, талант… (Вас., II, 1959, 498).

Орел, орла, м.

1) Орелъ. Ой з-за гори, із-за кручі орли вилітають. Мет. 106. Орла не можна бити; а як його стріляти, то треба спитать тричи: чи нажився на світі. Чуб. І. 64. Летять сини України вірли і соколи. Млак. 80. Употребляется какъ ласкательное слово въ приложеніи къ мужчинѣ, преимущественно козаку. Ой куди ж ти од’їзжаєш, сизокрилий орле? Мет. 38.

2) Названіе вола съ большими, вертикально поднимающимися рогами, концы которыхъ загнуты назадъ. КС. 1898. VII. 45. Ум. Орлик, орличок, орлонько.

оре́л — великий хижий птах ро­дини яструбових, що водиться в горах або степах різних частин сві­ту, зокрема і в Україні; цар птахів і володар небес; символізує силу і мужність, тому його образ здавна переноситься на молодого, силь­ного, сміливого парубка, козака, чоловіка (кажуть: «Орел, а не ко­зак!» або співають: «А козак, як орел, Як побачив, так і вмер»); на­родні вислови будуються на кон­трастному зіставленні сміливого орла і полохливого зайця («Краще битися орлом, ніж жити зайцем»), високого злету орла і низького, приземленого — сороки, горобця («Куди орли літають, туди сорок не пускають», «Над пішим орлом і сорока з колом», «Орел не пристає з горобцями»), орлиної зіркості й совиної підсліпуватості («Орел ор­ла плодить, а сова сову родить»); в устах жінки орел звучить пестли­вим найменням коханого чолові­ка, як у пісні: «Ой куди ж ти від’­їжджаєш, Сизокрилий орле?»; лю­дину, яка тужить за молодими лі­тами, народна пісня порівнює з орлом, що високо літає: «Летить орел понад морем По високій ви­сокості. Плаче козак старесенький да по своїй молодості»; орел фігу­рує у веснянках і купальських піс­нях як землеробський символ, що є відгомоном стародавніх міфів про створення світу: «Що в полі, полі, близько дорозі, Ой там Іван орлами оре, Орлами оре, стрілою сіє, Стрілою сіє, лучком волочить, Лучком волочить да й Бога про­сить: — Й уроди, Боже, жито густеє, Жито густеє, волосистеє»; ра­зом з тим орли, злі вісники, злітаються туди, де чують смерть, кров (у «Слові о полку Ігоревім»: «Орли клекотом на кості зовуть», у Т. Шевченка на могилу, де козацька воля «лягла спочить», «орел чорний вороном літає» — тут простежуємо символіку двого­лового імперського орла); як дов­гожителі птахи нібито здатні до омолодження, пор. у «Лексиконі» Памви Беринди: «Орел — птах, который на пятсотноє лѣто обновляєтся в источницѣ воднѣ, паки юн бываєт». Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра И серце розбиває (Т. Шевченко — автор використо­вує старогрецький міф, за яким титан — покровитель людей, ви­крав вогонь з Олімпу й віддав його людині, за що Зевс наказав прику­вати його до скелі в Кавказьких горах; орел щодня викльовував йо­го печінку, та вона виростала за ніч знову); Орли далеко бачать (приказка).