Навчайте разом із «Вивчаю — не чекаю»!

Комплексні інструменти, які допоможуть вам в організації навчання.

Застосунок «Вивчаю — не чекаю»

• підходить як для очного, так і для дистанційного навчання
• розроблений за навчальними програмами НУШ
• дозволяє вчитися індивідуально або разом з класом
• абсолютно безоплатний
• доступний для телефонів, планшетів та комп’ютерів
• можна використовувати на проєкторі, телевізорі або інтерактивній панелі, під’єднавши пристрій, на якому завантажений застосунок

Організовуйте навчальний процес за допомогою «Вивчаю — не чекаю» та Google Classroom без зайвих клопотів! Кабінет вчителя вже доступний в останній версії застосунку.

Що нового?

• Підключайте новий або вже дійсний обліковий запис Google Classroom
• Відстежуйте прогрес і успішність учнів та учениць, керуйте їхнім навчальним процесом
• Перемикайтеся між вашими класами чи групами у два кліки
• Переглядайте навчальну програму застосунку та плануйте уроки
• Використовуйте для очного, дистанційного або змішаного навчання

Як користуватися?

Відеоінструкція

1. Створіть обліковий запис Google Classroom та клас з вашими учнями й ученицями. Якщо у вас вже є обліковий запис — можна використати його.
2. Відкрийте застосунок та переконайтеся, що на початковому екрані доступна можливість увійти з Google Classroom. Якщо цієї можливості немає — оновіть ваш застосунок в Google Play або App Store.
3. Всередині застосунку увійдіть в обліковий запис Google Classroom. Ви потрапите в середовище керування класами та учнями й ученицями. Призначте вашим учням і ученицям предмети та класи.
4. Попросіть ваших учнів та учениць увійти в застосунок за допомогою учнівських облікових записів Google Classroom. Після входу вони отримають доступ до призначених вами класів та предметів.
5. Плануйте навчальний процес та відстежуйте прогрес учнів і учениць за допомогою кабінету. Пам’ятайте: якщо дитина видалить застосунок — весь її прогрес також буде видалено.

Методичний посібник для вчителів та вчительок, який допоможе впровадити застосунок «Вивчаю — не чекаю» у навчальний процес.

Методичний посібник для вчителів та вчительок

Містить готові уроки з математики та читання з робочими аркушами для учнів та учениць.

З посібника ви дізнаєтесь:

• Як почати роботу з застосунком, опис функцій та структури
• Що таке гейміфікація та автономне навчання
• Як організувати освітній процес за допомогою застосунку (очно, дистанційно, змішано)
• Пояснення методичного триетапного підходу, на якому базуються уроки «Вивчаю — не чекаю»
• Як заохотити дітей та батьків використовувати застосунок

Вкажіть свій e-mail, щоб завантажити посібник

Бажаємо успіхів у навчанні!
Нехай цей посібник та «Вивчаю — не чекаю» стануть вам у пригоді.

Методичний посібник для вчителів та вчительок

Завантажуйте застосунок.
Не чекайте – вивчайте!

Вивчаю – не чекаю

Завантажити

Дізнатися більше

Контакти

Ми використовуємо файли cookie на нашому веб-сайті, щоб забезпечити вам найкращий досвід користування. Натискаючи «Прийняти всі», ви погоджуєтеся на використання всіх файлів cookie. Ви також можете обрати «Налаштування Cookie», щоб самостійно обрати cookie, які будуть використовуватися на веб-сайті.

Огляд конфіденційності

Цей веб-сайт використовує файли cookie, щоб покращити ваш досвід користування веб-сайтом. Файли cookie, класифіковані як необхідні, зберігаються у вашому браузері, оскільки вони необхідні для роботи основних функцій веб-сайту. Ми також використовуємо файли cookie третіх сторін, які допомагають нам проаналізувати та зрозуміти, як ви використовуєте цей веб-сайт. Ці файли cookie зберігатимуться у вашому браузері лише з вашої згоди. У вас також є можливість відмовитися від цих файлів cookie. Відмова від деяких із цих файлів cookie може вплинути на роботу браузера.

Необхідні файли cookie абсолютно необхідні для належного функціонування веб-сайту. Ці файли cookie анонімно забезпечують основні функції та функції безпеки веб-сайту.

Індивідуальне навчання: які є можливості для того, щоб вчитися в домашніх умовах в Україні?

Регулярно ходити в школу – не обов’язкова умова, для того щоб отримати атестат! А ви про це знали? З 14 червня 2019 року в Україні набуло чинності положення про інституційну форму отримання загальної середньої освіти. Цей документ був створений для того, щоб «зрушити» звичні рамки шкільного навчання до більш індивідуалізованого формату. З огляду на особливості кожного учня, можна вибрати будь-яку форму навчання: освіта в вечірній школі (актуально для учнів 10-11 класів), домашню освіту, екстернат. Якщо в учня є якісь проблеми зі здоров’ям, або якщо з якихось причин батьки не хочуть віддавати малюка до школи, то зараз створять всі умови для навчання вдома. Школа тільки контролюватиме прогрес учня. У нашій статті ви дізнаєтеся більше про індивідуальні форми навчання в Україні, про можливості їх організації в домашніх умовах, про плюси і мінуси такого формату.

Які є можливості для організації домашнього індивідуального навчання в Україні?

• заявити про своє бажання перевести дитину на домашнє навчання;
• не перебувати на обліку в органах опіки;
• самостійно взяти на себе організацію індивідуального навчання (домовитися з педагогами, які будуть приходити до дитини або займатися дистанційно);
• бути готовим взяти повністю всю матеріальну відповідальність на себе.

Якщо батьки розуміють навіщо їхній дитині потрібно індивідуальне домашнє навчання, якщо вони повністю готові виступити і організатором, і спонсором здобуття середньої освіти в такому форматі, то ніяких проблем не виникне. У наш час в Україні є достатня кількість репетиторів і дистанційних платних шкіл, які розроблять індивідуально для учня програму навчання. Візьмуть до уваги і таланти малюка, і побажання батьків. Припустимо, якщо мама і тато побажають, щоб дитина була орієнтована на вивчення мов, то програма буде розроблена саме таким чином. Якщо ж бажання батьків – виростити математичного генія або програміста, то сміливо можна включати в програму більше точних дисциплін, більше логіки, а також специфічні предмети, такі як ментальна арифметика або програмування.

Словом, можливостей організувати ефективний процес навчання зараз предостатньо! Але є й обов’язкова умова: 4 рази на рік учень повинен буде приходити в державну школу, за якою він закріплений, для того щоб підтвердити свої знання. В інший час учень буде перебувати в стінах рідного дому, і займатися за індивідуально розробленим планом.

Які форми індивідуального навчання, крім домашнього, є ще в Україні?

Домашнє індивідуальне навчання – це, так би мовити, найпродуктивніший і ефективний варіант індивідуальної роботи, якщо поруч сумлінні батьки. Є багато способів розвивати дитину: займатися з кращими педагогами і репетиторами, відвідувати різні гуртки та секції, соціалізуючи таким чином, скласти зручний графік занять, який повністю відповідає біоритмам малюка. Можна знайти масу плюсів. Але крім домашнього індивідуального навчання є ще екстернат і педагогічний патронаж. Про них ми розповімо докладніше.

Педагогічний патронаж.

Якщо домашнє навчання в нинішній формі з’явилося не так давно, то педагогічний патронаж – укорінена форма навчання. Її використовують в тому випадку, якщо дитина часто хворіє, отримала серйозну травму і не може з якихось причин відвідувати школу, має обмежені можливості. Ця форма навчання є безкоштовною. Дитина закріплена за конкретним освітнім закладом, і педагог за графіком приходить додому до учня. Ця форма навчання не має на увазі розробку індивідуального плану навчання, а більшість інформації відводиться на самостійне доопрацювання.

Педагогічний патронаж доречно використовувати, якщо:

• батьки впевнені в тому, що можуть дати дитині достатньо уваги, пояснити інформацію, яку малюк не зрозумів, регулярно присвячувати час на спільне виконання домашніх завдань;
• дитина в змозі самостійно розібратися з темами, має бажання вчитися;
• немає фінансової можливості забезпечити індивідуальне домашнє навчання.

Часто педагогічний патронаж приходить не тільки додому, але і в лікарні, де лікуються діти. Вчителі дають на опрацювання домашні завдання, виставляють оцінки, які потім передаються в школу. Для максимальної ефективності цього формату навчання, вчителю і батькам необхідно постійно взаємодіяти. Виконуючи додаткові рекомендації, які буде давати вчитель, є шанс дати дитині всю необхідну базу середньої освіти.

Якщо ваша дитина розвивається набагато швидше, ніж її однолітки, їй не цікаво ходити в школу, вона відвідує заняття з репетитором в позашкільний час, інтенсивно і швидко освоює шкільну програму, тоді можна перевестися на екстернат. Однак причини для обрання цієї форми занять можуть бути не тільки позитивними. Екстерном вчаться і в тому випадку, якщо:

• дитина не може відвідувати шкільні заняття через проблеми зі здоров’ям, але при цьому добре освоює програму самостійно / разом з батьками / з репетитором;
• учень живе на території, де відбуваються військові дії.

Як бачите, заочно в Україні можна отримати не тільки диплом, але і атестат! Але відповідальність завжди лежить на плечах батьків і дитини.

Мінуси домашнього індивідуального навчання

Про плюси домашнього навчання ми написали вище: це і можливість скласти індивідуальний план занять, і можливість обрати зручний графік, і орієнтованість на таланти дитини, і повна свобода від неприємних ситуацій і конфліктів, які виникають в школі. Але, не дивлячись на плюси, завжди є мінуси.

Ідеальна картина, коли батьки піклуються про свою дитину, бажають їй гідного майбутнього, тривожаться про її успішність в навчанні, обирають найбільш ефективні способи сприйняття інформації. Але далеко не в кожній родині так буває! Неблагополучні сім’ї часто переводять дітей на домашнє навчання, але насправді відправляють дітей на роботу, експлуатують у веденні домашнього господарства, з дівчаток роблять няньок молодшим братам і сестрам. Так і виходить, що дитина стає заручником ігор батьків. Тому освітні органи повинні ретельно стежити за тим, кому вони дозволяють переводитися на домашнє навчання.

Добре, якщо дитина відвідує танці /спорт /художню школу, хоч якось взаємодіючи з дітьми свого віку. І дуже погано, якщо крім батьків, бабусь і дідусів учень більше нікого не бачить. У багатьох дітей, які перебували на домашньому навчанні, часто виникають проблеми з побудовою нормальних взаємин в колективі групи університету, на роботі, з пошуком друзів і однодумців.

Навчання в школі – це життя за графіком. Дитина вчиться планувати кожен свій день, вміщати туди і щоденні обов’язки, і прогулянки з друзями, і секції. Учень, який навчається вдома, не стикається з жорстким графіком. І дуже складно, перебуваючи в розслабленому режимі кілька років, сконцентруватися і з жадібністю проковтнути всі основи тайм-менеджменту.

Буває так, що на момент, коли учня перевели на домашнє навчання, у батьків були високі доходи, мама мала вільний графік, могла цілком займатися дитиною. Але обставини не завжди і не у всіх складаються вдало! Деякі сім’ї після кількох місяців навчання розуміють, що не тягнуть домашнє навчання ні фінансово, ні морально. Але зручності домашнього навчання не дають повернутися в колишній графік шкільного життя. Як результат – дитина серйозно відстає, а зі вступом до університету виникають проблеми.

Гіперопіка не дає можливості дитині повноцінно реалізувати себе, як особистість в майбутньому. Не навчившись обходитися без допомоги батьків, в учня виникають проблеми в університеті, на роботі, в побудові соціальних контактів. Далеко не кожному з батьків вдається відтворити золоту середину правильної взаємодії.

З кожним роком в Україні все більше розвивається сфера освіти, прагнучи до європейських стандартів. Багато позитивних змін спрямовані на те, щоб кожен учень міг розвиватися в комфортному для себе ключі. Відходить на другий план тотальний контроль, жорсткі рамки, виходить на перший план свобода вибору. Але найголовніше, приймаючи нові принципи, твердо йти до всіх освітніх цілей: отримання атестата з гарними оцінками, здачі ЗНО, вступу в університет.

Вчимося вчитися: Як налаштувати свій мозок на ефективне навчання

Чому «слабка пам’ять» — це добре, як і «повільний учень»? Як навчатися, щоб легко діставати з пам’яті знання на іспитах і під час тестування? Яка різниця між сконцентрованим і розсіяним типами навчання? Чому вчені називають сон однією з найважливіших частин навчання? Розповіла під час конференції EdCrunch Барбара Оклі, авторка найпопулярнішого у світі онлайн-курсу Learn how to learn з більш ніж 2,7 мільйонами слухачів. Вчена в царині нейронауки, професорка інженерних наук Університету Окленда, Мічиган.

Як «гуманітарію» перепрошити мозок, що «не любить математику»?

Вартість розробки мого надпопулярного онлайн-курсу — трохи менш як 5 тисяч доларів, а створювали ми його в підвальному приміщенні. Та зрештою він став такий популярний, що кількість слухачів перевищила 2 мільйони, а такою кількістю можуть похизуватися лише онлайн-курси Гарварду — усі разом взяті й на які були витрачені мільйони доларів. Що це значить? Люди зголоднілі! Хочуть побачити нові підходи до ефективного навчання.

Але дозвольте кілька слів про себе. Скільки себе пам’ятаю — родина постійно переїздила з місця на місце. У 15 років я встигла пожити в десяти різних містах. У 7 років переїхала з Техаса в Массачусетс і побачила, що місцеві школярі значно попереду у своїх знаннях із таблиці множення. Чесно кажучи, математика мені й так не подобалась. Я втішала себе тим, що мені «не дано», і зовсім не напружувалась. Я ледь-ледь пройшла всі ті курси математики в початковій і середній школі. У старшій взагалі ледь вижила. Це звучить смішно, тому що зараз я — професорка інженерної справи, маю членство в крутих інженерних спілках. Ви здогадуєтеся, мабуть, що щось таки трапилося згодом у моєму житті.

Одного разу студент так і запитав мене: «Ну то як же ви до цього дійшли? Як змінили свій мозок?» І справді, я ж була такою творчою дитиною — обожнювала вишивати, шити, спостерігати й доглядати за тваринами… Та одного разу мені спало на думку: «А як би було класно вивчити ще одну мову!» Тоді в США це було антитрендом — люди знали лише англійську і не «парилися». Та була одна проблема на шляху до мрії: через брак коштів у родині я не могла дозволити собі навчання в коледжі. Проте дізналася, що є спосіб не лише вивчити нову мову, а й отримати за це гроші. І тільки задля цього я пішла… до армії! А я ще та незграба. Уявляєте, як нервувала, коли мені вперше довелося кидати гранати? Зрештою, я досягла мети й вивчила нову мову — російську. А оскільки жага пригод не полишала — приїхала в Антарктику на Південний полюс і зустріла там своє кохання — майбутнього чоловіка.